Рішення
від 19.09.2016 по справі 904/6134/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.09.16р. Справа № 904/6134/16

За позовом Державного підприємства "Сумський експертно-технічний центр Держпраці", м. Суми

до Державного підприємства "Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу", м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ), Дніпропетровська облаcть

про стягнення заборгованості за виконані роботи у сумі 243 807,15 грн.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. № 7/01-31 від 05.01.2016р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Сумський експертно-технічний центр Держпраці" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу" суми основного боргу у розмірі 125 151,72 грн., 3% річних - 9 272,83 грн. та інфляційних втрат - 109 382,60 грн. за договором № 2289 від 28.11.2012р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору № 2289 від 28.11.2012р. в частині повної оплати за виконані роботи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У судові засідання представник відповідача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вул. Горобця, буд. 2, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

Від відповідача конверт з ухвалою повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду були надіслані на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та неотримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, а неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена бухгалтерська довідка.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.09.2016р. відкладено розгляд справи на 19.09.2016р.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

В судовому засіданні 19.09.2016р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2012р. між Українським державним науково-дослідним і проектним інститутом азотної промисловості і продуктів органічного синтезу (в подальшому назву змінено на Державне підприємство "Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу") (надалі - Замовник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» (в подальшому назву змінено на Державне підприємство "Сумський експертно-технічний центр Держпраці") (надалі - Виконавець, Позивач) був укладений договір № 2289 (надалі - Договір).

За умовами п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується виконати проведення загального аналізу технічного стану лінійної частини магістрального аміакопроводу на підставі виконаних в 2010-2012 роках обстежень з видачею експертного висновку щодо загального технічного стану магістральних аміакопроводів, з видачею рекомендацій щодо заходів, необхідних для забезпечення подальшої безпечної і надійної експлуатації обладнання аміакопроводу та напрямків виконання ремонтних робіт, (далі - роботи), які зазначені у Технічному завданні (Додаток №2 до договору), що надається до цього договору і є його невід'ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи на умовах цього договору.

Ціна цього договору становить 250 303,44 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 41 717,24 грн., відповідно до протоколу погодження договірної ціни (Додаток №1 до договору) і кошторисної документації (Додаток №3 до договору), що є невід'ємними частинами цього договору (п. 3.1. Договору).

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що розрахунок за договором здійснюється в національній валюті Увалю, у безготівковій формі, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок виконавця відповідних грошових сум і проводиться попередньою оплатою у розмірі 50% вартості робіт, решта суми - на протязі 10 днів після виконання робіт за договором і підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п.п. 5.1., 5.1.1. Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити виконавцю за виконані ним роботи.

Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань , але не пізніше 31.12.2013р. (п. 10.1. Договору).

Сторонами на виконання умов договору підписано протокол погодження договірної ціни на виконання робіт, план-графік виконання загального аналізу технічного стану лінійної частини магістрального аміакопроводу на підставі виконаних в 2010-2012 р.р., технічне завдання, договірну ціну, довідку про вартість виконаних робіт і завдань за грудень 2013р., локальний кошторис, довідку про вартість виконаних робіт та завдань за січень 2014 року (а.с. 66-79).

Відповідач в якості передоплати перерахував на користь позивача 125 151,72 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 86-87).

В підтвердження виконання робіт по спірному договору підряду позивач та відповідач підписали акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. та за січень 2014р. (80-85), відповідно до яких роботи виконані в відповідності до Договору, якісно та в строк, претензій які стосуються виконання робіт у сторін Договору нема.

Проте, порушуючи умови договору відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплатив прийняті роботи, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 125 151,72 грн., що і стало причиною спору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським судом визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, має всі ознаки договору підряду.

Згідно із ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, законодавець передбачає обов'язкову оплатність договору підряду.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Позивач зі свого боку виконав господарські зобов'язання за договором підряду у повному обсязі та належним чином, що підтверджується відсутністю будь-яких претензій з боку відповідача та підписаними актами приймання виконаних робіт за грудень 2013р. та за січень 2014р.

Крім того, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія про сплату заборгованості за виконані роботи на суму 125 151,72 грн. (а.с. 88-90).

Відповідач надав відповідь на претензію , в якій визнав сум боргу у розмірі 125 151,72 грн. та обіцяв в строк до 30.12.2015р. розрахуватися (а.с. 91-92), однак не розрахувався.

Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 125 151,72 грн. підтверджується також актом звіряння взаємних розрахунків станом на 16.11.2015р. (а.с. 95), бухгалтерськими довідками № 380/01-31 від 15.07.2016р. (а.с. 93) та № 471/01-31 від 16.09.2016р. (а.с. 122).

За наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 125 151,72 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у 9 272,83 грн. за період з 26.01.2014р. по 15.07.2016р. та інфляційні втрати - 109 382,60 грн. за період з лютого 2014р. по червень 2016р.

Згідно п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несут відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що 3 % річних необхідно нараховувати з 27.01.2014р. по 08.07.2015р. та їх сума, що підлягає до стягнення становить 9 262,55 грн.

В частині стягнення 3% річних у сумі 10,28 грн. слід відмовити.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати за період з січня 2014р. по червень 2016 р. становлять 109 426,74 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог тому до стягнення підлягає сума інфляційних втрат заявлена позивачем 109 382,60 грн.

Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 125 151,72 грн., 3 % річних - 9 262,55 грн. та інфляційних втрат - 9 262,55 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Державного підприємства "Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вул. Горобця, буд. 2, код ЄДРПОУ 04687867) на користь Державного підприємства «Сумський експертно-технічний центр Держпраці» (40009, м. Суми, вул. Косівщинська, буд. 18, код ЄДРПОУ 30175035) основний борг у розмірі 125 151,72 грн. (сто двадцять п'ять тисяч сто п'ятдесят одна грн. 72 коп.), 3% річних - 9 262,55 грн. (дев'ять тисяч двісті шістдесят дві тисячі грн. 55 коп.), інфляційні втрати - 109 382,60 грн. (сто дев'ять тисяч триста вісімдесят дві грн. 60 коп.); витрати по сплаті судового збору - 3 656,95 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят шість грн. 95 коп.), про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог . - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 22.09.2016р.

Суддя ОСОБА_2

Дата ухвалення рішення19.09.2016
Оприлюднено28.09.2016

Судовий реєстр по справі —904/6134/16

Рішення від 19.09.2016

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Назаренко Наталія Григорівна

Ухвала від 05.09.2016

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Назаренко Наталія Григорівна

Ухвала від 27.07.2016

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Назаренко Наталія Григорівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні