Рішення

від 14.09.2016 по справі 904/6103/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.16р. Справа № 904/6103/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Прогрес", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 29 865 грн. 79 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача : ОСОБА_1 - представник, дов. від 17.02.2016р. №17/02;

від відповідача : ОСОБА_2 - представник, дов. від 18.07.2016р. №14-282юр, наказ від 18.07.2016р. №772/л.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 29 865 грн. 79 коп., що складає 24 629 грн. 82 коп. - інфляційного збільшення заборгованості за продукцію, поставлену відповідно до умов договору від 13.01.2014р. №369 та 5 235 грн. 97 коп. - 3% річних.

Відповідач у відзиві (вх. №56733/16 від 14.09.2016р.) на позовну заяву просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що: - позовні вимоги обґрунтовані преюдиційними обставинами, встановленими рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2016р. по справі №904/977/16, яким з ПАТ «АМКР» стягнено на користь позивача грошові кошти в розмірі 808 939 грн. 25 коп., що складалися з 530 868 грн. 96 коп. - заборгованості за поставлену продукцію, 247 578 грн. 88 коп. - інфляційних втрат, 18 536 грн. 64 коп. - річних та 11 954 грн. 77 коп. - судового збору; - наказ господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/977/16 було виконано в примусовому порядку та грошові кошти на його виконання перераховані позивачу 15.06.2016р.; - таким чином, позовні вимоги по даній справі фактично є вимогами про повторне застосування до відповідача заходів відповідальності за прострочення виконання одного й того ж грошового зобов'язання, що становить порушення вимог частини 1 статті 61 Конституції України.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Прогрес" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, якою просило стягнути з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" заборгованість за поставлену продукцію згідно договору від 13.01.14р. № 369 у загальному розмірі 796 984 коп. 48 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2016 по справі №904/977/16 з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Прогрес" стягнено: 530 868 грн. 96 коп. основного боргу, 18 536 грн. 64 коп. 3% річних, 247 578 грн. 88 коп. інфляційних втрат і 11 954 грн. 77 коп. витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2016р. у справі №904/977/16 господарським судом Дніпропетровської області 23.05.2016р. було видано відповідний наказ.

При цьому, господарським судом Дніпропетровської області при розгляді справи №904/977/16 було встановлено, що:

-13 січня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Прогрес", як продавцем, та публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг", як покупцем, було укладено договір № 369;

- даний договір вступає в дію з 10.01.2014р. і діє до 31.03.2015р. або до належного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору, в залежності від того, яка з вказаних подій настане раніше (пункт 10.4. договору);

- згідно пункту 1.1. договору, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до специфікацій узгоджених до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору;

- загальна вартість продукції за договором складається з суми вартості всіх партій продукції, узгоджених по всім специфікаціям до даного договору (пункт 2.1. договору);

- відповідно до пункту 2.2. договору, ціна продукції, що поставляється покупцю, договірна і вказується для кожної позиції в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору;

- пунктом 4.1.1. договору встановлено, оплата продукції, поставленої на склад покупця, здійснюється після надання відповідного оригіналу рахунку покупцеві у терміни, узгоджені відповідними специфікаціями;

- у відповідності до пункту 3.6. договору, на момент прибуття продукції на склад покупця продавець має надати покупцю наступні документи: - рахунок-фактура; - накладна (видаткова, ТТН, залізнична накладна, кур'єрської служби), в якій вказані номери договору та замовлення на поставку в системі SAP/R3; - податкова накладна, відповідно до вимог ДПІ;- оригінал або копія документу, що підтверджує якість продукції (паспорт виробу або гарантійний лист);

- до договору № 369 від 13.01.14р. сторонами укладені специфікації про поставку електротехнічної продукції, які знаходяться в матеріалах справи, а саме: - специфікація № 10 від 25.04.14р.; - специфікація № 16 від 25.06.14р.; - специфікація № 17 від 07.07.14р.; - специфікація № 18 від 09.07.14р.; - специфікація № 21 від 23.07.14р.;- специфікація № 23 від 30.09.14р.; - специфікація № 24 від 30.09.14р.; - специфікація № 25 від 06.10.14р.; - специфікація № 26 від 09.10.14р.; - специфікація № 27 від 23.10.14р.; - специфікація № 28 від 10.11.14р.; - специфікація № 29 від 18.11.14р.;

- позивач поставив продукцію відповідачу відповідно до умов договору № 369 від 13.01.2014р. на загальну суму 530 868,96 грн., що підтверджується відповідними рахунками на оплату та видатковими накладними:

- рахунок на оплату № 170 від 17.10.2014р. на суму 855,60 грн.;

- рахунок на оплату № 193 від 17.11.2014р. на суму 1 584,00 грн.;

- рахунок на оплату № 134 від 24.07.2014р. на загальну суму 5 508,00 грн.;

- рахунок на оплату № 171 від 17.10.2014р. на суму 1 824,00 грн.;

- рахунок на оплату № 206 від 05.12.2014р. на суму 1 105,20 грн.;

- рахунок на оплату № 205 від 04.12.2014р. на суму 1 216,80 грн.;

- рахунок на оплату № 174 від 17.10.2014р. на загальну суму 21 970,20 грн.;

- рахунок на оплату № 197 від 18.11.2014р. на суму 354,00 грн.;

- рахунок на оплату № 176 від 17.10.2014р. на загальну суму 19 806,00 грн.;

- рахунок на оплату № 194 від 17.11.2014р. на загальну суму 10 800,00 грн.;

- рахунок на оплату № 189 від 05.11.2014р. на суму 1 132,80 грн.;

- рахунок на оплату № 219 від 26.12.2014р. на суму 4 590,00 грн.;

- рахунок на оплату № 178 від 17.10.2014р. на суму 342,00 грн.;

- рахунок на оплату № 177 від 17.10.2014р. на загальну суму 15 906,00 грн.;

- рахунок на оплату № 214 від 26.12.2014р. на загальну суму 26 071,20 грн.;

- рахунок на оплату № 183 від 23.10.2014р. на загальну суму 68 025,60 грн.;

- рахунок на оплату № 215 від 26.12.2014р. на загальну суму 32 154,84 грн.;

- рахунок на оплату № 216 від 26.12.2014р. на загальну суму 221 881,92 грн.;

- рахунок на оплату № 220 від 30.12.2014р. на суму 11 322,00 грн.;

- рахунок на оплату № 217 від 26.12.2014р. на загальну суму 79 608,00 грн.;

- рахунок на оплату № 221 від 30.12.2014р. на суму 4 810,80 грн.;

- видаткова накладна № 157 від 17.10.2014р.;

- видаткова накладна № 180 від 17.11.2014р.;

- видаткова накладна № 125 від 24.07.2014р.;

- видаткова накладна № 158 від 17.10.2014р.;

- видаткова накладна № 189 від 05.12.2014р.;

- видаткова накладна № 185 від 04.12.2014р.;

- видаткова накладна № 161 від 17.10.2014р.;

- видаткова накладна № 182 від 18.11.2014р.;

- видаткова накладна № 163 від 17.10.2014р.;

- видаткова накладна № 181 від 17.11.2014р.;

- видаткова накладна № 176 від 05.11.2014р.;

- видаткова накладна № 206 від 26.12.2014р.;

- видаткова накладна № 165 від 17.10.2014р.;

- видаткова накладна № 164 від 17.10.2014р.;

- видаткова накладна № 201 від 26.12.2014р.;

- видаткова накладна № 170 від 23.10.2014р.;

- видаткова накладна № 202 від 26.12.2014р.;

- видаткова накладна № 203 від 26.12.2014р.;

- видаткова накладна № 208 від 30.12.2014р.;

- видаткова накладна № 204 від 26.12.2014р.;

- видаткова накладна № 209 від 30.12.2014р.;

- з видаткових накладних вбачається, що відповідачем отримано товар за період з 17.10.2014 року по 30.12.2014 року;

- відповідачем в порушення умов договору здійснена часткова сплата за поставлену продукцію;

- доказів виконання по оплаті за договором № 369 від 13.01.14р. на загальну суму 530 868 грн. 96 коп. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував;

- перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 18 536 грн. 64 коп. - 3% річних та 247 578 грн. 88 коп. - втрат від інфляції.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (частинам 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у справі №904/977/16 встановлено прострочення відповідача, як боржника, за період з 04.08.2014р. по 15.02.2016р. включно.

У відповідності до пункту 9 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, встановлене рішенням господарського суду, позивач з посиланням на приписи статті 625 Цивільного кодексу України, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором від 13.01.2014р. №369 щодо оплати поставленого товару нарахував та просить стягнути з відповідача втрати від інфляції та три відсотки річних за період з 16.02.2016р. по 14.06.2016р. - дату фактичного отримання позивачем грошових кошті зі сплати боргу за рішенням суду у справі №904/977/16, що і є причиною спору.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 598 - 609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанова Вищого господарського суду України від 01.11.2012р. № 5011-32/5219-2012).

Аналогічну правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010р. № 10/25, від 04.07.2011р. № 13/210/10, від 12.09.2011р. № 6/433-42/183, від 14.11.201р. № 12/207, від 23.01.2012р. № 37/64.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, суд вважає правомірними і обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 24 629 грн. 82 коп. - інфляційного збільшення за період з березня 2016р. по травень 2016р.

При перевірці розрахунку втрат від інфляції господарським судом враховано, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, якщо сума внесена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних встановлено, що позивачем розрахунок зроблено невірно, не враховано, що кількість днів у 2016 році складає 366.

Отже, після перерахунку 3% річних становлять 5 004 грн. 09 коп. (з 16.02.2016р. по 09.06.2016р.).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки відповідачем на виконання рішення господарського суду грошові кошти були перераховані 10.09.2016р., то останнім днем нарахування річних є саме 09.09.2016р.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Криворіжсталі (Орджонікідзе), 1; ідентифікаційний код 24432974) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Прогрес" (50000, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пр. Карла Маркса, 49, прим. 317; ідентифікаційний код 36041366) 24 629 грн. 82 коп. - інфляційних нарахувань, 5 004 грн. 09 коп. - річних та 1 367 грн. 30 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„19„ вересня 2016р.