Рішення

від 15.09.2016 по справі 910/14642/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016Справа №910/14642/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/14642/16

за позовом приватного підприємства «С.В. Транс»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС»;

про стягнення 14 500,47 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Писаненко М.Л., довіреність б/н від 12.09.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося приватне підприємство «С.В. Транс» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» (надалі - відповідач) про стягнення 14 500,47 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 17В від 01.01.2015р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 14 500,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2016р. порушено провадження у справі № 910/14642/16 та призначено її розгляд на 15.09.2016р.

Присутній у судовому засіданні 15.09.2016р. представник позивача подав суду витребувані докази та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 12.08.2016р. не виконав, відзив на позов та витребувані докази не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 12.08.2016р. було надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена у позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштове відправлення повернуто на адресу суду без вручення з відповідною відмітною поштової установи.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2015р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір № 17В, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти, а відповідач зобов'язався приймати, розміщати в торгівельній мережі, реалізовувати кінцевому покупцю (споживачу) та оплачувати продукцію (далі - товар) на умовах даного договору.

За умовами п..2 договору поставка товару здійснюється партіями.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач за видатковими накладними № SKV-13273 від 02.12.2015р., № SKV-13522 від 09.12.2015р., № SKV-13889 від 16.12.2015р. та № SKV-14087 від 23.12.2015р., копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали було оглянуто в судовому засіданні, поставив відповідачу товар загалом на суму 18 113,24 грн.

За умовами п.3.1 Договору, покупець здійснює оплату кожної партії товару з відстрочкою платежу 35 календарних днів з дати поставки товару шляхом перерахування покупцем грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника. Датою поставки товару вважається дата підписання товарної накладної представником покупця..

Відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 3612,77 грн., проте відповідач повну вартість отриманого товару на суму 14 500,47 грн. позивачу не оплатив, у зв'язку з чим останній просить стягнути з відповідача вказану заборгованість в судовому порядку.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 14 500,47 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано доказів повної оплати або повернення позивачу товару на суму 14 500,47 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 14 500,47 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 29; код ЄДРПОУ 23730511) на користь приватного підприємства «С.В. Транс» (юридична адреса: 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7а; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Пухівська, 1а; код ЄДРПОУ 32373295) заборгованість у сумі 14 500 грн. 47 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 20.09.2016р.

Суддя А.І. Привалов