Рішення

від 21.09.2016 по справі 908/2040/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 20/65/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2016 Справа № 908/2040/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ІНТЕГРАЛЛВ» (92703, Луганська обл., м. Старобільськ, вул. Жовтнева, 36)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«ЗапоріжнафтостройВ» (69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 39-А, офіс 33)

про стягнення 190000,00 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явився (за участю представника ОСОБА_1, дов. № 1 від 26.08.2016 р., у судовому засіданні 29.08.2016 р.);

Від відповідача - ОСОБА_2 (керівник, Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 282989 від 07.10.2011 р., ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11375304 від 13.10.2011 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 195000,00 грн. внаслідок невиконання грошового зобов'язання щодо оплати за поставлений товар на підставі договору поставки № 01-1111 від 11.11.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.08.2016 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2040/16, справі присвоєно номер провадження 20/65/16, судове засідання призначено на 29.08.2016р. На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.09.2016 р.

21.09.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 29.08.2016 р. представник позивача надав письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 190000,00 грн. До заяви додано підписаний сторонами акт звірки станом на 29.08.2016 р., з якого вбачається здійснення відповідачем 12.08.2016 р. оплати в сумі 5000,00 грн.

Заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

Позивач у судове засідання 21.09.2016 р. не з'явився, причини неявки суду невідомі. Будь-яких заяв, клопотань від позивача до суду не надійшло. Представник позивача, присутній у судовому засіданні 29.08.2016 р., підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, які мотивовано невиконанням відповідачем умов договору поставки № 01-1111 від 11.11.2015 р. Просив стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 190000,00 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 526, 530, 549, 550, 691, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 265 ГК України.

Відповідач у письмових заявах, наданих у судових засіданнях 29.08.2016 р. та 21.09.2016 р., повністю визнав суму боргу 190000,00 грн. Зазначив про отримання від позивача вугільної продукції на умовах договору поставки № 01-1111 від 11.11.2015 р. Наявність заборгованості пояснив тяжким фінансовим станом товариства.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність позивача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, та пояснення представника позивача, надані в судовому засіданні 29.08.2016 р., суд

ВСТАНОВИВ:

11.11.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ІнтеграллВ» (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжнафтострой» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 01-1111, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі - товар), в асортименті, по цінам, у кількості та порядку, вказаних у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору, які є його невід'ємною частиною (п. 1.1 договору).

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 ціна товару визначена в національній валюті України та вказана з урахуванням умов поставки в специфікаціях (додатках). Загальна сума договору складає суму вартості товару по всім специфікаціям (додаткам) до даного договору.

Товар постачається покупцю на умовах та в строки, визначені сторонами в специфікаціях (додатках) до даного договору (п. 5.1). Товар постачається залізничним транспортом (п. 5.2), датою поставки вважається дата календарного штемпелю станції призначення покупця на залізничній накладній (п. 5.4).

У розділі 8 договору сторони узгодили умови та порядок розрахунків. Відповідно до п. 8.1 оплату за товар покупець здійснює згідно з умовами, визначеними сторонами в специфікаціях (додатках) до даного договору.

Оплата прийнятого товару проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунків-фактур та наданих податкових накладних, виставлених продавцем на умовах та в строки, зазначених у додатках-специфікаціях до договору (п. 8.2).

Відповідно до п. 12.4 договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2016 р.

Сторонами до договору підписаний додаток № 1 (Специфікація № 1 від 13.11.2015 р.), якою визначено найменування постачаємого товару (вугілля марки АО (25-50)), кількість товару (138 тн, толеранс +/- 10%), ціна товару без ПДВ (2433,33 грн.), сума без ПДВ (335800,00 грн.), ПДВ (67160,00 грн.), загальна сума (402960,00 грн.). Специфікацією узгоджено умови поставки: СРТ з.ст. Запоріжжя-Вантажне; датою поставки вважається дата календарного штемпелю станції Краматорськ на залізничній накладній. Також узгоджено умови оплати: передплата 100% вартості залізничного тарифу; 100% оплата на протязі 5 днів із дати прибуття товару на станцію покупця (ст. Запоріжжя-Вантажне) згідно з дати календарного штемпелю станції призначення.

Згідно з видатковою накладною № РН-00000001000001020 від 25.12.2015 р. товар (вугілля марки АО (25-50мм)) у кількості 138 тн на загальну суму 402960,00 грн. з ПДВ переданий позивачем представнику відповідача. У графі видаткової накладної «Отримав(ла)» стоїть підпис представника відповідача, який скріплений круглою печаткою товариства відповідача. Між сторонами також підписаний акт прийому-передачі № П1-17/11 від 25.12.2015 р., відповідно до якого відповідач прийняв від позивача вугільну продукцію (АМ) у кількості 138,00 тн, яка прибула у вагонах №№ 67376376, 66690876 за документом № 50024421.

На здійснену поставку позивачем були виписані податкові накладні, що підтверджується матеріалами справи.

У відповіді (вих. № 38 від 28.04.2016 р.) на претензію позивача від 27.04.2016 р. відповідач зазначив, що підтверджує наявність заборгованості по договору від 11.11.2015 р. № 01-1111 у розмірі 195000,00 грн. станом на 28.04.2016 р., просив надати розстрочку даної суми до 01.11.2016 р.

У матеріалах справи мається підписаний сторонами та скріплений круглими печатками юридичних осіб - сторін у справі, акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2016 р., відповідно до якого заборгованість відповідача на користь позивача становить суму 195000,00 грн. У акті звірки зазначені всі здійснені відповідачем оплати. Згідно з позовною заявою та усними поясненнями представників сторін, станом на день подання позовної заяви до суду відповідач оплатив товар частково.

У судовому засіданні 29.08.2016 р. позивач надав оригінал акту звіряння взаємних розрахунків станом на 29.08.2016 р. (міститься в матеріалах справи), відповідно до якого заборгованість відповідача на користь позивача становить суму 190000,00 грн. З акту вбачається здійснення відповідачем 12.08.2016 р. (після порушення провадження в даній справі) оплати в сумі 5000,00 грн. У зв'язку зі здійсненою оплатою позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 190000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні наявність заборгованості в сумі 190000,00 грн., яка виникла за договором поставки № 01-1111 від 11.11.2015 р., підтвердив.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК, є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено усними поясненнями сторін, наданими в судовому засіданні, відповідач отримав від позивача товар за договором поставки № 01-1111 від 11.11.2015 р., згідно з видатковою накладною № РН-00000001000001020 від 25.12.2015 р. на суму 402960,00 грн.

Відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково, заборгованість становить суму 190000,00 грн.

Задовольняючи позов про стягнення основної суми боргу, суд бере до уваги, що факт поставки підтверджується підписаними двома сторонами видатковою накладною та актом прийому-передачі, оригінали яких оглядалися судом у судовому засіданні. Відповідач укладення договору поставки № 01-1111 від 11.11.2015 р. та отримання товару за договором, який покладено в підставу позову, підтвердив.

Позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 190000,00 грн. є обґрунтованою, доведеною, основаною на законі.

На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.

У судовому засіданні 29.08.2016 р. представник відповідача надав письмову заяву про визнання суми боргу 190000,00 грн., в якій виклав клопотання про надання розстрочки до 01.04.2017 р. У судовому засіданні 21.09.2016 р. представник відповідача надав письмову заяву, якою уточнив заяву від 29.08.2016 р. Згідно з даною заявою просить надати відстрочку до 01.04.2017 р. для самостійного погашення суми 190000,00 грн. боргу.

Позивач проти клопотання заперечив.

Клопотання про відстрочку мотивовано тим, що підприємство відповідача уклало договори на поставку продукції (солі технічної та вугілля) з відстрочкою платежу по факту поставки продукції від 20 до 50 банківських днів. Оплата за договорами буде проводитися в опалювальний сезон та відповідач зможе самостійно погасити борг. Представник відповідача також зазначив, що на даний час товариство перебуває в скрутному фінансовому становищі, що не дає змоги розрахуватися з позивачем вчасно.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» , роз'яснено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами ст. 22 ГПК України визначено права та обов'язки сторін, зокрема, передбачено право подавати докази, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового розгляду тощо. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Стаття 32 ГПК України визначає поняття і види доказів. Відповідно до даної статті доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 ГПК визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансове (матеріальне) становище підприємства повинно підтверджуватися фінансовою, бухгалтерською звітністю підприємства. Згідно зі ст. 3 даного Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідачем не надано належних доказів, зокрема, фінансової звітності підприємства, які б підтверджували тяжкий фінансовий стан підприємства відповідача. Крім того, відповідачем не обґрунтований строк - до 01.04.2017 р., на який він просить відстрочити виконання рішення. Надані відповідачем копії укладених ним зі сторонньою організацією договорів поставки № 865/16 від 17.06.2016 р., № 961/16 від 13.07.2016 р., № 889/16 від 29.06.2016 р. (копії договорів надані не в повному обсязі) судом, в якості доказу обґрунтування строку відстрочки, до уваги не приймаються. З даних договорів слідує, що оплата на користь відповідача буде здійснюватися на протязі 20 банківських днів з моменту поставки товару. При цьому поставка за договорами здійснюється саме відповідачем (постачальником за договорами).

Суд враховує, що загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Принципами підприємницької діяльності, згідно зі ст. 44 ГК України, є, зокрема, вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

На підставі викладеного, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду. Разом із тим, роз'яснює право звернутися із заявою про розстрочку або відстрочку на стадії виконання рішення суду та надати належні докази у підтвердження клопотання.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 2850,00 грн. покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог, сума сплаченого позивачем згідно з платіжним дорученням № 1995 від 14.06.2016 р. судового збору в розмірі 75,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, за його письмовим клопотанням

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжнафтострой» (69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Рад. України, буд. 39-А, офіс 33, код ЄДРПОУ 37891831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегралл» (92703, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Жовтнева, буд. 36, код ЄДРПОУ 31255865) суму 190000 (сто дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. боргу, суму 2850 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 21 вересня 2016 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.