Рішення

від 19.09.2016 по справі 910/14475/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2016Справа № 910/14475/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Єврокол" доТовариства з обмеженою відповідальністю "НПК Украгрохім" простягнення 92 951 грн 97 коп. Представники: від позивача: Вовчук В.Ю. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.08.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокол" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК Украгрохім" про стягнення 72 164 грн 65 коп. заборгованості за договором поставки № 356/6 від 08.09.2016, в тому числі: 16 000 грн 00 коп. основного боргу, 1 088 грн 53 коп. інфляційних втрат, 440 грн 45 коп. 3 % річних, 50 720 грн 00 коп. пені та 3 916 грн 12 коп. 25 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та умов договору поставки № 356/6 від 08.09.2016, укладеного між сторонами, не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 16 000 грн 00 коп., крім того, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 1 088 грн 53 коп. інфляційних втрат, 440 грн 45 коп. 3 % річних, 50 720 грн 00 коп. пені та 3 916 грн 12 коп. 25 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14475/16, розгляд справи призначений на 05.09.2016.

22.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

02.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 розгляд справи відкладено на 19.09.2016, у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

19.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Представник відповідача у судове засідання 19.09.2016 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.

У судове засідання 19.09.2016 з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду та надав усні пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 19.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврокол" (покупець за договором) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Агро Транс" (постачальник за договором) укладено договір поставки № 356/6 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар , покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар. Номенклатура, обсяги, строк поставки, місце поставки та ціни якої вказані у рахунках-фактурах, специфікаціях, доданих до цього договору.

Пунктом 9.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2015 року.

Згідно з пунктом 2.2 договору поставка товару за цим договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс 2010", на умовах СРТ, якщо інше не зазначено сторонами у специфікації.

Строк поставки товару: протягом 3-ох робочих днів з моменту передплати продукції (пункт 2.3. договору).

У відповідності до пункту 3.3 договору товар відпускається за фактом зарахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника, за наявності оригінала довіреності та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. Постачальник зобов'язаний відвантажити товар не пізніше 3 робочого дня з дати зарахування грошових коштів.

Положеннями пункту 4.3 договору визначено, що оплата товару, що поставляється, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% оплати товару згідно виставленого рахунку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 670 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки № 356/6 від 08.09.2016 та виставленого відповідачем рахунку № СФ-4168 від 08.09.2015 позивачем 10.09.2015 було проведено попередню оплату товару на загальну суму 16 000 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 32 від 10.10.2015 та № 4213 від 10.09.2015, проте відповідач в порученням умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виник обов'язок з повернення попередньої оплати у сумі 16 000 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів поставки товару або повернення попередньої оплати на суму 16 000 грн 00 коп.

01.10.2015 позивач направив на адресу відповідача претензію № 27 від 30.09.2015 з вимогою про поставку товару або про повернення коштів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 01.10.2015 та фіскального чеку № 0014897 0013148. Проте, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001161677 від 19.07.2016, 09.10.2015 було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, а саме зміна повного найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Агро Транс" (ідентифікаційний код 39867968) на Товариство з обмеженою відповідальністю "НПК Украгрохім" (ідентифікаційний код 39867968).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами статей 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі документами підтверджується оплата позивачем вартості повару за договором поставки № 356/6 від 08.09.2015, враховуючи встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку з поставки товару та повернення попередньої оплати на загальну суму 16 000 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення 16 000 грн 00 коп. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 088 грн 53 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з вересня 2015 року по червень 2016 року, 440 грн 45 коп. 3 % річних, 50 720 грн 00 коп. пені та 3 916 грн 12 коп. 25 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 14.09.2015 по 03.08.2015.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.3 договору у разі несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 1% від вартості несвоєчасно оставленого товару за кожний день затримки його поставки.

Згідно з пунктом 8.4. договору максимальний термін прострочки для постачальника на поставку товару за цим договором складає три календарних дні після закінчення зазначеного терміну постачальник зобов'язаний у безспірному порядку за першою вимогою покупця повернути отриману передоплату з урахуванням індексу інфляції та сплатою відсотків за користування чужими грошовими коштами (передоплатою ) у розмірі 25 % річних від суми перерахованої покупцем передоплати за весь період користування передоплатою. Зазначена санкція застосовується за порушення грошового зобов'язання , сплачується крім неустойки, встановленої в пункті 8.3 цього договору, і припиняє нараховуватися в день повернення передоплати.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за ненадані послуги.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 1 статті 536 Цивільного кодексу України), згідно з якою за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 № 910/14120/14|3-357гс15.

Відповідно до частини 1 стаття 111-25 Господарського процесуального кодексу України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Судом встановлено, що умовами пункту 8.4 договору поставки № 356/6 від 08.09.2015 встановлено розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних за не повернення сплаченого авансу за непоставлений товар, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 088 грн 53 коп. інфляційних втрат та 440 грн 45 коп. 3 % річних визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Пунктом 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що розрахунок пені та процентів за користування чужими грошовими коштами є неправильним, оскільки пеню та проценти за користування чужими грошовими коштами нараховано за період, коли умови договору щодо їх застосування вже не діяли.

Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Строк дії договору поставки № 356/6 від 08.09.2015 сторонами чітко визначений у пункті 9.1. та становить до 31.12.2015, при цьому сторони не узгодили, що договір в частині нарахування штрафних санкцій та процентів за користування чужими грошовими коштами діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. Крім того, суду не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо продовження строку дії договору.

Таким чином, враховуючи те, що строк дії договору поставки № 356/6 від 08.09.2015, в тому числі і положень щодо застосування відповідальності за його порушення та визнання розміру та порядку нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами закінчився 01.01.2016, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені та процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період прострочення з 01.01.2016 по 03.08.2016, визнається судом не обґрунтованими, оскільки пеня та проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані за період, коли умови договору щодо їх застосування та визначення їх розміру та порядку нарахування вже не діяли. Також, суду не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо забезпечення неустойкою (штрафом, пенею) виконання відповідачем обов'язку, а також встановлення розміру та порядку нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, після закінчення строку дії договору поставки № 356/6 від 08.09.2015.

Таким чином, суд наводить власний розрахунок пені та процентів за користування чужими грошовими коштами з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування (початку) та терміну дії договору:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 16000.00 14.09.2015 - 31.12.2015 109 1 % 17440.00

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 16000.00 14.09.2015 - 31.12.2015 109 25 % 1194.52 З огляду на вищенаведене та доведенням факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 356/6 від 08.09.2015, вимоги позивача про нарахування відповідачу пені та процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду, а саме: пені у розмірі 17 440 грн 00 коп. та 1 194 грн 52 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК Украгрохім" (04107, м. Київ, вул. Отто Шмідта, буд. 35-37, офіс 11, ідентифікаційний код 39867968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокол" (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Степана Бандери, буд. 1, ідентифікаційний код 30475292) 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати за непоставлений товар, 17 440 (сімнадцять тисяч чотириста сорок) грн 00 коп. пені, 1 194 (одна тисяча сто дев'яносто чотири) грн 52 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 661 (шістсот шістдесят одна) грн 35 коп. витрат по сплаті судового збору у розмірі

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 23.09.2016

Суддя Н.Б. Плотницька