Рішення

від 21.09.2016 по справі 924/685/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2016 р.Справа № 924/685/16

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради, смт. Чемерівці, Хмельницька обл.

про стягнення 14 345, 85 грн.

Представники сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

встановив:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з комунального підприємства "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради, смт. Чемерівці, Хмельницька обл. на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ пеню в розмірі 5 652, 69 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 7 893, 67 грн., та 3% річних у розмірі 799, 49 грн., загалом 14 345,85 грн.

Обгрунтовуючи позов, позивач вказує на порушення відповідачем умов договору від 2 грудня 2013 року з приводу строків проведення розрахунків, посилаючись, при цьому на положення договору щодо нарахування пені та ст. 625 ЦК про нарахування річних і інфляційних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в попередньому судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про належність повідомлення відповідача про розгляд справи судом свідчить наявне у справі поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали про відкладення розгляду справи (від 08.09.16) з підписом представника про отримання.

У справі наявний відзив відповідача, де останній зазначає, що позивач, знаючи про виплату відповідачем основного боргу у повному обсязі, подає даний позов і намагається збагатитися не за рахунок поставленого газу, а за рахунок додаткових нарахувань.

Також, при розрахунку пені, інфляційних і річних, позивач в порушення умов постанови Пленуму ВГС України від 17.12.13 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” включив у період розрахунку день оплати боргу, а інфляційні нараховані, крім того, за періоди, що становлять менше одного місяця.

Крім цього, позивач здійснив нарахування заявлених сум враховуючи крім основного боргу, ще і борг за річними і пенею.

Разом з тим, відповідач просить скасувати розмір заявлених штрафних санкцій. При цьому, посилається на роз'яснення постанови Пленуму ВГС України від 26.12.11 № 18.

З матеріалів справи вбачається

02.12.13 між сторонами укладено договір купівлі – продажу природного газу № 1746/14 – ТЕ - 34, яким передбачено – продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей природний газ на умовах договору.

Продавець передає покупцеві з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ, обсягом до 115 тис. м. куб. у тому числі по місяцях кварталів: з січня по квітень та з жовтня по грудень (п. 2.1.).

Загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5.).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 го числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1.).

У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.2.).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 11).

Додатковою угодою від 31.01.14 № 1 до зазначеного договору сторони змінили умови стосовно ціни газу. Додатковою угодою від 29 квітня 2014 року № 2 сторони внесли зміни щодо призначення наданого газу – для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Договір та додаткові угоди підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Факт поставки газу позивачем у період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2014 року на суму 95 193, 28 грн. підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками актами прийому – передач: за січень 2014 року від 31 січня 2014 року на суму 25 499, 29 грн., за лютий 2014 року від 28 лютого 2014 року на суму 24 043, 46 грн., за березень 2014 року від 31 березня 2014 року на суму 13 301, 47 грн., за квітень 2014 року від 30 квітня 2014року на суму 2 122, 22 грн., за жовтень 2014 року від 31 жовтня 2014 року на суму 4 392, 38 грн., за листопад 2014 року від 30 листопада 2014 року на суму 9 750, 93 грн., за грудень 2014 року від 31 грудня 2014 року на суму 16 083, 53 грн.

В актах вказано, що позивач надає, а відповідач приймає імпортований газ по договору від 02.12.13 під № 1746/14 – ТЕ – 34.

Дана сума підтверджується також довідкою про сальдо відповідача.

Динаміка здійснення розрахунків за природний газ відображена в відомостях з операцій по підприємству відповідача з 01.01.14 по 31.10.15.

Дослідивши письмові позиції сторін та додані матеріали справи, та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір купівлі – продажу природного імпортованого газу, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Згідно ст. 655ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору передав відповідачу у період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2014 року газ на суму 95 193, 28 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками актами прийому – передач: за січень 2014 року від 31 січня 2014 року на суму 25 499, 29 грн., за лютий 2014 року від 28 лютого 2014 року на суму24 043, 46 грн., за березень 2014 року від 31 березня 2014 року на суму 13 301, 47 грн., за квітень 2014 року від 30 квітня 2014року на суму 2 122, 22 грн., за жовтень 2014 року від 31 жовтня 2014 року на суму 4 392, 38 грн., за листопад 2014 року від 30 листопада 2014 року на суму 9 750, 93 грн., за грудень 2014 року від 31 грудня 2014 року на суму 16 083, 53 грн.

Прийняття газу відповідачем підтверджується підписом останнього на актах.

Обов'язок оплати (остаточний розрахунок) відповідно до договору, виникає у відповідача до 14 числа включно місяця, наступного за місяцем поставки. Тобто за січень 2014 року 14 лютого 2014 року і в такому ж порядку за кожен наступний місяць поставки.

Проте, як вбачається з відомостей про операції відповідача оплата за поставлений газ здійснювалась з порушенням наведених строків. Так, за січень остаточний розрахунок здійснено 2 квітня, за лютий – 27.10.14, за березень 21.11.14, за квітень – 05.12.14, за жовтень – 09.12.14, за листопад – 13.02.15, за грудень – 13.02.15.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що проплата здійснювалась з порушенням строків, у період прострочення у відповідача існував борг на суму прострочень.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги в частині стягнення річних і інфляційних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню. При цьому, доводи відповідача про відсутність боргу на момент подання позову до уваги не приймаються, оскільки ст. 625 ЦК України не ставить право позивача вимагати сплати зазначених в даній статті нарахувань від наявності боргу на момент звернення з позовом, а може застосовуватись при наявності факту порушення.

Перевіривши доданий розрахунок позивача, судом відмічається, що при нарахуванні річних позивач обрав невірний строк таких нарахувань, включивши у період нарахування дату часткових оплат. Нарахування ж інфляційних здійснено на суму боргу, яка не співпадає з сумою боргу, названою у графі розрахунків - сума боргу.

Згідно роз'яснень наданих постановою Пленуму ВГС України від 17.12.13 № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” (в п. 1.9.) день фактичної сплати суми боргу не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань і пені.

За п. 3.2. наведеної постанови розмір боргу з урахуванням інфляції здійснюється виходячи з суми боргу (основного), що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснено за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Врахувавши названі роз'яснення, судом відмічається, що обґрунтованим розміром річних (з урахуванням періодів часу, без включення дат сплати) є 760, 88 грн.

Обґрунтованим розміром інфляційних (з урахуванням лише основного боргу та суми боргу, яка існувала на кінець обраного позивачем місяця нарахування інфляційних - листопад 2014 року за березень 13, 09 грн., листопад 2014 року за квітень 2014 року 2 068, 01 грн., січень 2015 року за листопад 2014 року 6 220. 19 грн.) буде 7 744, 01 грн. Суми боргу, що названі судом, обрані останнім за розрахунком позивача, виходячи з реальної суми боргу на кінець відповідного місяця.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вказані законодавчі положення пеня є договірними способом забезпечення зобов'язання, а тому наявність у договорі п. 7.2., що передбачає застосування пені є підставою для задоволення позову, в частині стягнення пені.

При цьому, судом враховується, що при нарахуванні пені, позивачем також обрано період нарахування з включенням дати сплати, в зв'язку з чим вірним розміром пені буде 5 428, 81 грн.

Вирішуючи клопотання позивача про скасування штрафних санкцій судом враховується п. 3.17.4. постанови Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року 3 18, в якій зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дані роз'яснення та аналіз ст. 83 ГПК України свідчать про те, що суд, може лише зменшити розмір неустойки, однак не вправі скасовувати неустойку взагалі.

Також, потрібно вказати, що обставини, на які посилається позивача не можуть вважатися винятковими, а відносяться до звичайних відносин господарського характеру, що відносяться до будь – якого суб'єкта господарювання у сфері газокористування. При цьому, суд приймає до уваги розмір стягуваної суми пені, який не може вважатися значним.

Тобто судом не здобуто підстав для задоволення клопотання про скасування санкцій.

Таким чином, позов обґрунтований та підлягає задоволенню частково, з покладенням судових витрат на сторони, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства „Тепломережа” Чемеровецької селищної ради (Хмельницька область, смт. Чемерівці, вул. 60 річчя Жовтня, 10А, код 38195441) на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтобаз України” (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 5 428, 81 грн. (п'ять тисяч чотириста двадцять вісім грн. 81 коп.) пені, 760, 88 грн. (сімсот шістдесят грн. 88 коп.) 3% річних, 7 744, 01 грн. (сім тисяч сімсот сорок чотири грн. 01 коп.) інфляційних та 1 336, 66 грн. ( одна тисяча триста тридцять шість грн. 66 коп.) судового збору.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                       Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - відповідачу (31600, Хмельницька обл., смт. Чемерівці, вул. 60-річчя Жовтня, 10-А)

3 – позивачу ( 29005, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6).