Рішення

від 12.09.2016 по справі 910/12501/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2016Справа №910/12501/16 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Волиньторф"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Днепросталь"

про стягнення 11 481,25 грн.

Представники:

від позивача: Манзюк П.О. - представник за довіреністю № 843 від 25.07.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги державного підприємства "Волиньторф" до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Днепросталь" про стягнення 11 481,25 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17 липня 2013 року між державним підприємством "Волиньторф" та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Днепросталь" укладено договір поставки № ДС236, відповідно до якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, товар сортимент, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з п. 2.5. договору, оплата всієї вартості товару вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати.

Позивач здійснив передплату у розмірі 11 481,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 663 від 31 липня 2013 р. та банківською випискою по рахунку.

Проте, відповідач не виконав умови договору поставки № ДС236 від 17 липня 2013 р. у повному обсязі, а саме не поставив товар, що вказаний у специфікації та не повернув отримані сплачені кошти в розмірі 11 481,25 грн., тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.07.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.07.2016 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.07.2016 р. розгляд справи відкладено на 12.09.2016 р.

В судове засідання 14.06.2016 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 11.07.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Представника позивача, відповідно до якого позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представник позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

17 липня 2013 року між державним підприємством "Волиньторф" та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Днепросталь" укладено договір поставки № ДС236.

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, товар сортимент, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

У специфікації № 1 до договору поставки № ДС236 від 17 липня 2013 року зазначено, що загальна вартість товару (труба 95*4 б/ш ст. 35, L=9 м, ГОСТ 8732-78, 1250 т.) становить 11 481,25 грн.

Згідно з п. 2.1. договору, ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем з урахування ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах.

Ціна фіксується на строк дії рахунках, який в ньому вказаний (п. 2.3.).

Відповідно до п. 2.3. договору, загальна сума договору визначається на підставі сплачених рахунків.

Згідно з п. 2.4. договору, розрахунок по даному договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що оплата всієї вартості товару вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати.

Державне підприємство "Волиньторф" здійснило передплату за товар розмірі 11 481,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 663 від 31 липня 2013 р. та банківською випискою по рахунку.

Відповідно до п. 3.2. договору, строк поставки товару - протягом 10 робочих днів після 100% передплати.

Таким чином, зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Днепросталь" за договором мали бути виконані до 14 серпня 2013 року (включно).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача стосовно продовження дії договору.

Відповідач в порушення умов договору повар не поставив та суму попередньої оплати в розмірі 11 481,25 грн. позивачу не повернув, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість на вказану суму.

Для досудового врегулювання спору мирним шляхом позивач направив позивачеві претензію щодо повернення передоплати сплачених грошових коштів вих. № 1437 від 12 листопада 2013 р.

Вимогу відповідач на виконав.

Статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позовні вимоги про стягнення надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 62 450 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25 грудня 2015 року № 928-VIII, з 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 378, 00грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. виходячи з ціни позову 11 481,25 грн., проте сплатив 1450,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням 144 від 06.06.2016 року.

На підставі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд повертає, за ухвалою суду, суму судового збору в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32-34, ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст. ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Днепросталь" (03151, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-в, офіс 7, ідентифікаційний код 38544085) на користь державного підприємства "Волиньторф" (44614, Волинська обл., Маневицький район., с. Прилісне, ідентифікаційний код 00426302) попередню оплату у розмірі 11 481 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят одну) грн. 25 коп. та судовий збір в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Повернути державному підприємству "Волиньторф" (44614, Волинська обл., Маневицький район., с. Прилісне, ідентифікаційний код 00426302) з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в сумі 72 (сімдесят дві) грн. 00 коп. як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 144 від 06.06.2016 року , яке знаходиться в матеріалах справи № 910/12501/16.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 22.09.2016 року.

Суддя С.М. Мудрий