Постанова

від 05.07.2016 по справі 808/1120/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року о/об 15 год. 28 хв.Справа № 808/1120/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Торговельно-виробничий центр «Україна»» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_2

(діє на підставі довіреності № 10 від 21.06.2016 року)

від відповідача - ОСОБА_3

(діє на підставі довіреності № 2387/10/08-01-10-02-10 від 16.12.2015 року)

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Торговельно-виробничий центр «Україна»» (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 13 січня 2016 року у сумі 6451,25 грн., яке винесено ГУ ДФС у Запорізькій області;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 13 січня 2016 року у сумі 354644,00 грн. (зменшення суми від'ємного значення), яке винесено ГУ ДФС у Запорізькій області;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 13 січня 2016 року у сумі 211516,25 грн., яке винесено ГУ ДФС у Запорізькій області.

Позов обґрунтовано тим, що за результатами документальної виїзної планової перевірки ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Торговельно-виробничий центр «Україна»» посадовими особами відповідача складено ОСОБА_4 № 005/08-01-22-01/01559519 від 28 грудня 2015 року, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 13 січня 2016 року. Позивач вважає дії посадових осіб податкового органу такими, що суперечать діючому законодавству, оскільки висновки перевірки ґрунтуються на домислах і не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 13 січня 2016 року є протиправним і таким, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні 05 липня 2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях (вих. 758/08-01-10-03 від 21 червня 2016 року), які ідентичні до ОСОБА_4 перевірки № 005/08-01-22-01/01559519 від 28 грудня 2015 року.

В судовому засіданні 05 липня 2016 року представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки висновки ОСОБА_4 перевірки відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, які винесені на підставі та у межах діючого законодавства.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 05 липня 2016 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Торговельно-виробничий центр «Україна»» зареєстроване 01 квітня 1994 року як суб'єкт підприємницької діяльності за адресою: 69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 147, код ЄДРПОУ 01559519.

На підставі направлень виданих Головним управлінням ДФС у Запорізькій області:

від 01 грудня 2015 року №12 ОСОБА_5 головним державним ревізором-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Запорізькій області

від 01 грудня 2015 року №11 ОСОБА_6 заступником начальника відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДГП в Орджонікідзевському районі ОСОБА_7;

від 01 грудня 2015 року №13 ОСОБА_8 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок сумнівих операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, ГУ ДФС у Запорізькій області

від 01 грудня 2015 року №14 ОСОБА_9, головним державним ревізором-інспектором відділу фінансових розслідувань управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, ГУ ДФС у Запорізькій області

від 01 грудня 2015 року №15 ОСОБА_10 головним державним ревізором-інспектором сектору контрольно-перевірочної роботи управління доходів і зборів з фізичних осіб, ДГП в Орджонікідзевському районі М.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) з наступними змінами і доповненнями та наказу ГУ ДФС у Запорізькій області №755 від 19 листопада 2015 року та відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «ТВЦ «Україна» (код ЄДРПОУ 01559519) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до акта.

Перевірка проводилась з 01 грудня 2015 року по 21 грудня 2015 року. Термін проведення перевірки продовжувався на 5 робочих днів з 15 грудня 2015 року по 21 грудня 2015 року на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 14 грудня 2015 року №816.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено ОСОБА_4 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Торговельно-виробничий центр «Україна»» (код ЄДРПОУ 01559519) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року».

ОСОБА_4 перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- пункт 44.1 статті 44, підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті139 ПК України, в результаті чого: занижено податок на прибуток на суму 5161грн., в т.ч. по періодам: 2013 рік на суму 5161грн.; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування всього на суму 354 644грн., у тому числі: за 2014 рік на суму 354 644 грн.

- підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункт 198.1, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 201.1, пункт 201.4, пункт 201.6, пункт 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період у сумі 169 213 грн., в т.ч. по періодам:

- лютий 2013 року - на суму 90987 грн.,

- травень 2013 року - на суму 2269 грн.,

- вересень 2013 року - на суму 2373 грн.,

- листопад 201З року - на суму 400 грн.,

- грудень 2013 року - на суму 391 грн.,

- лютий 2014 року - на суму 9500 грн.,

- березень 2014 року - на суму 12833 грн.,

- квітень 2014 року - на суму 1865 грн.,

- червень 2014 року - на суму 2043 грн.,

- липень 2014 року - на суму 5864 грн.,

- серпень 2014 року - на суму 8497 грн.,

- вересень 2014 року - на суму 17402 грн.,

- жовтень 2014 року - на суму 14789 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 005/08-01-22-01/01559519 від 28 грудня 2015 року відповідачем 13 січня 2016 року винесені податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

ТДВ «ТВЦ «Україна»» звернулось до ДФС України зі скаргою вх. №1616/6 від 25 січня 2016 року на податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 13 січня 2016 року.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги № 6347/6/99-99-10-01-01-25 від 23 березня 2016 року скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 13 січня 2016 року, ТДВ «ТВЦ «Україна»» звернулося з цим адміністративним позовом до суду.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, та таким, що підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ОСОБА_4 перевірки № 005/08-01-22-01/01559519 від 28 грудня 2015 року підставою для визначення грошових зобов'язань ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Торговельно-виробничий центр «Україна»» з податку на прибуток, з податку на додану вартість та зменшення від'ємного значення з податку на прибуток, а також застосування до позивача штрафних санкцій по взаємовідносинам з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Промбудвентиляція» (далі по тексту - ТОВ «Промбудвентиляція») та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Інтерпромальп» (далі по тексту - ТОВ «Інтерпромальп») стало відсутність у позивача документів передбаччених укладеними договорами підряду, зокрема, актів КБ-2 і довідки КБ-3.

Натомість, судом встановлено, що ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Торговельно-виробничий центр «Україна»» та ТОВ «Промбудвентиляція» було укладено договори підряду № 06/09 від 06 вересня 2013 року, № 13/11 від 13 листопада 2013 року, № 18/02 від 18 лютого 2014 року, № 13/03 від 13 березня 2014 року, № 24/03 від 24 березня 2014 року, № 26/06 від 26 червня 2014 року, № 13/08 від 13 серпня 2014 року відповідно до яких ТОВ «Промбудвентиляція» зобов'язувалася виконати роботи по реконструкції, ремонту приміщень та ганку ТЦ «Україна». Умовами вказаних договорів, зокрема, передбачено, що розрахунки за виконані роботи виконуються замовником на підставі оформлених і підписаних актів КБ-2 і довідки КБ-3. Договори підряду також були укладені позивачем з ТОВ «Інтерпромальп»: № 20/05-13/1 від 20 травня 2013 року, № 26/09 від 26 вересня 2014 року відповідно до яких ТОВ «Інтерпромальп» зобов'язувалася виконати роботи по ремонту автостоянки та покрівлі ТЦ «Україна». Умовами вказаних договорів, зокрема, передбачено, що розрахунки за виконані роботи виконуються замовником на підставі оформлених і підписаних актів КБ-2 і довідки КБ-3.

Оглянувши надані позивачем договори підряду, податкові накладні (№7 від 24 травня 2013 року, №4 від 18 грудня 2013 року, №6 від 26 листопада 2013 року, №6 від 24 вересня 2013 року, №3 від 09 вересня 2013 року, №9 від 22 жовтня 2014 року, №2 від 19 лютого 2014 року, №2 від 11 березня 2014 року, №24 березня 2014 року, №5 від 25 березня 2014 року, №3 від 16 квітня 2014 року, №3 від 24 червня 2014 року, № 1 від 01 липня 2014 року, №2 від 02 липня 2014 року, №5 від 08 липня 2014 року, №6 від 13 серпня 2014 року, №7 14 серпня 2014 року, №1 від 01 вересня 2014 року), витяги з Єдиного реєстру податкових накладних №29163635 від 29 жовтня 2014 року та № 7124057 від 07 жовтня 2014 року, акти КБ-2 і довідки КБ-3, тощо, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що перелічені первинні документи оформлені належним чином. У вказаних первинних документах податковою інспекцією не встановлено порушення їх заповнення, а актом перевірки не встановлено порушення порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України (в редакції що діяла на момент спірних справовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1. вказаного Кодексу визначено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відпвідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктами 138.4. та 138.5. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту «г» підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

- з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами статтей 2,3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У зв'язку з тим, що у акті перевірки № 005/08-01-22-01/01559519 від 28 грудня 2015 року відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних документів, які, в силу Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року за № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відповідні необхідні первинні документи наявні у позивача та надані до матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем, при відображенні в податковому обліку операцій із ТОВ «Промбудвентиляція» та ТОВ «Інтерпромальп», було виконано всі вимоги чинного законодавства України, а відтак позивачем не завищувало витрати та податковий кредит по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, у зв'язку з чим визначення відповідачем ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Торговельно-виробничий центр «Україна»» грошових зобов'язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість та зменшення від'ємного значення з податку на прибуток, а також застосування до позивача штрафних санкцій по взаємовідносинам з ТОВ «Промбудвентиляція» та ТОВ «Інтерпромальп» є незаконним.

Також, відповідачем не спростовано того факту, що ТОВ «Промбудвентиляція» та ТОВ «Інтерпромальп» зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість, а тому мали повне право надавати послуги, підписувати договори та виписувати первинні документи в підтвердження виконання вказаними товариствами робіт.

Посилання відповідача на те, що згідно з податковою інформацією (розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку форми № 1ДФ, тощо) ТОВ «Промбудвентиляція» та ТОВ «Інтерпромальп» не мало у штаті працівників для виконання ремонтних робіт за зазначеними договорами підряду до уваги судом братися не можуть у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено залежності виникнення у платника права на податковий кредит та права на формування витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання (контрагентами) та не встановлює ні можливості ні обов'язку для позивача здійснювати контроль за оформленням контрагентами всіх своїх працівників відповідно до вимог трудового законодавства та поданням відповідної звітності до податкового органу.

Стосовно доводів податкового органу щодо сумнівності факту надання контрагентами позивача обумовлених договорами підряду робіт у зв'язку з нібито відсутністю основних засобів для виконання ремонтних робіт суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено необхідної кількості зареєстрованих власних основних засобів (транспортних засобів, обладнання, сировини та матеріалів, тощо), що була би достатньою для технічної можливості виконання умов наведених договорів, що само по собі виключає залежність реальності виконаних робіт від даних умов. Крім того, необхідні для виконання робіт транспортні засоби та обладнання можуть, відповідно до чинного законодавства, використовуватися контрагентами-підрядниками за договорами аренди, тому висновки податкового органу про нібито фактичну неможливість виконати обумовлений договорами підряду об'єм робіт - є лише припущеннями відповідача.

Щодо виявлення податковим органом під час перевірки відсутності відкоригування ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Торговельно-виробничий центр «Україна»» суми ПДВ у податковому кредиті зі списаної кредиторської заборгованості судом встановлено, що у лютому 2013 року, на підставі наказу по підприємству № 4/2 від 27 лютого 2013 року «Про списання кредиторської заборгованості» у зв'язку з закінченням строків позовної давності, було списано кредиторську заборгованість у розмірі 545922 грн. перед ТОВ «Бізнес строй», у звязку з чим відповідачем в акті перевірки було встановлено з боку позивача порушення пункту 192.1 статті 192, пункту 198.3 статті 198 ПК України.

Однак, суд не поділяє думку податкового органу стосовно порушення позивачем пункту 192.1 статті 192, пункту 198.3 статті 198 ПК України та зазначає наступне.

ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Торговельно-виробничий центр «Україна»» було укладено з ТОВ «Бізнес строй» Договір про надання будівельних послуг. На виконання цього договору ТОВ «Бізнес строй» надало позивачу будівельні послуги, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем. В подальшому, у зв'язку з закінченням строків позовної давності, на підставі наказу по підприємству № 4/2 від 27 лютого 2013 року «Про списання кредиторської заборгованості», ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Торговельно-виробничий центр «Україна»» було списано кредиторську заборгованість у розмірі 545922 грн. перед ТОВ «Бізнес строй».

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України (в редакції, що діяла у перевіряємий період) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Нормою пукту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 цього ж Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, позивачем правомірно віднесено суми ПДВ по взаємовідосинам з ТОВ «Бізнес строй» до складу податкового кредиту.

В той же час, пункт 192.1. статті 192 ПК України визначений вичерпний перелік операцій, наслідком яких може бути коригування раніше відображеного ПДВ.

Так, згідно з зазначеною нормою ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Як видно з процитованої норми ПК України операції списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, в цьому переліку не має.

Таким чином, у позивача немає правової підстави для коригування відповідного відображеного податкового кредиту.

Відповідно до норм чинного ззаконодавства насамперед Конституцією України передбачено, що кожен повинен діяти на підставі та у межах законодавства та не може бути притягнений до будь якої відповідальності коли він діє відповідно до зазначених вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у частині 6 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 13 січня 2016 року, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення судового рішення) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі була ГУ ДФС у Запорізькій області, то саме з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені судові витрати позивачу, документально підтверджені Платіжним дорученням №86 від 30 березня 2016 року про сплату судового збору у сумі 8589,23 грн.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 71, 86, 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 13 січня 2016 року у сумі 6451,25 грн., яке винесено ГУ ДФС у Запорізькій області;

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 13 січня 2016 року у сумі 354644,00 грн. (зменшення суми від'ємного значення), яке винесено ГУ ДФС у Запорізькій області;

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 13 січня 2016 року у сумі 211516,25 грн., яке винесено ГУ ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Торговельно-виробничий центр «Україна»» з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 8 589,23 (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 23 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов