Постанова

від 14.09.2016 по справі 914/542/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2016 р. Справа № 914/542/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Матущака О.І.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Львівська книжкова фабрика «Атлас» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» за № 20/2/16 від 23.06.2016 року

та Приватного підприємства «Приватне творчо-видавниче підприємство редакція Всеукраїнського політичного журналу «Державність» б/н від 07.07.2016 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2016 року

у справі № 914/542/16

за позовом: Приватного підприємства «Приватне творчо-видавниче підприємство редакція Всеукраїнського політичного журналу «Державність», м. Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівська книжкова фабрика «Атлас» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія», м. Львів

про стягнення 50 700,00 грн., зобов'язання виконати умови договору № 76 від 25.06.2014 року.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - керівник

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність б/н від 01.09.2016 року ОСОБА_4 - довіреність б/н від 30.03.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Приватне творчо-видавниче підприємство редакція Всеукраїнського політичного журналу «Державність» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Львівська книжкова фабрика «Атлас» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» про стягнення 50700,00 грн. та зобов'язання виконати умови договору № 76 від 25.06.2014р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.06.2016 року у справі № 914/542/16 (суддя Крупник Р.В.) позов Приватного підприємства «Приватне творчо-видавниче підприємство редакція Всеукраїнського політичного журналу «Державність» задоволено частково. Суд виніс рішення, яким зобов'язав Приватне акціонерне товариство «Львівська книжкова фабрика «Атлас» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» виконати умови п. 1.1 угоди №76 від 25.06.2014р., а саме надати поліграфпослуги з виготовлення книги, автор ОСОБА_2, найменування «Люди з кременю і світла» тиражем 1000 примірників, форматом 60х84/16 обсяг 31,75 фіз.др.арк., 508 сторінок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням Приватне акціонерне товариство «Львівська книжкова фабрика «Атлас» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» подало апеляційну скаргу за № 20/2/16 від 23.06.2016 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2016 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову щодо зобов'язання виконати умови договору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що умовами договору передбачено, що виконавець взяв на себе зобов'язання виготовити тираж протягом 1 місяця при умові здачі заявником всіх необхідних до друку матеріалів і виконання п.3.2 (п.2.4) договору. Враховуючи те, що матеріали справи не містять належних доказів підтвердження здачі позивачем відповідачу всіх необхідних до друку матеріалів, суд першої інстанції безпідставно частково задоволив позов.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Приватне підприємство «Приватне творчо-видавниче підприємство редакція Всеукраїнського політичного журналу «Державність» подало апеляційну скаргу б/н від 07.07.2016 року, в якій просить винести рішення, яким стягнути з відповідача 30 000 грн. - матеріальних збитків за не виставлену у продаж книгу, 4 800,00 грн. - не отриманий прибуток з депозиту протягом двох років та зобов'язати відповідача повернути позивачеві 150 кг паперу, або заплатити за нього в сумі 3 300,00 грн.

Апеляційна скарга Приватного підприємства «Приватне творчо-видавниче підприємство редакція Всеукраїнського політичного журналу «Державність» мотивована тим, що суд першої інстанції виніс рішення без з'ясування всіх обставин справи. А саме скаржник стверджує, що відповідач, незважаючи на одержання паперу та електронного примірника книги, умов договору щодо виготовлення тиражу книжки не виконав, у зв'язку з чим позивач поніс збитки в сумі 50700,00 грн.

Позивачем було подано до суду апеляційної інстанції доповнення до апеляційної скарги № 112 від 14.09.2016 року, в яких просив стягнути з відповідача 76 536,00 грн ., а саме 1218 грн. матеріальних збитків, 1 218 грн. моральних збитків, які редакція заплатила за позов до Господарського суду Львівської області, 30 000 грн. матеріальних збитків за не виставлену у продаж книгу протягом 3-х років на Всеукраїнському книжковому форумі, 4 800,00 грн. - не отриманий прибуток з депозиту протягом 2-х років; 3000 грн. вартість паперу, 36 000 грн. пені.

Зазначене доповнення до апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не прийнято до розгляду. Адже, вимоги щодо стягнення з відповідача 76 536,00 грн. не були заявлені позивачем до суду першої інстанції. На стадії апеляційного провадження, переглядаючи судове рішення, згідно ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2014р. між Приватним акціонерним підприємством «Львівська книжкова фабрика «Атлас» корпоративне підприємство «Укрвидавполіграфія» (виконавець) та Всеукраїнським громадсько-політичним журналом «Державність» (замовник) було укладено угоду №76 (надалі - угода). Згідно умов угоди, замовник здає, виконавець приймає замовлення і зобов'язується надати поліграфпослуги з виготовлення книги за зам. №268-13, автор ОСОБА_2, найменування «Люди з кременю і світла», тираж 1000 прим., формат 60х84/16 обсяг 31,75 фіз.др.арк. (508 стор.), тип видання 7БЦ з пр.пл., кількість фарб: текст 1+1, обкладинка - форзац чистий. Папір на текст: замовника; папір на обкладинку: виконавця; папір на форзац: офс., 120г/м 2 виконавця, картон 2мм. виконавця; плівки виконавця.

За умовами п.п. 2.1., 2.2., 3.2. угоди, замовник зобов'язується надати виконавцю файли і макет підписаного до друку видання, придбати папір, картон, інші матеріали, які надає замовнику за 1 місяць до здачі готового тиражу, провести попередню оплату в розмірі 50% від повної вартості з виготовлення тиражу, кінцевий розрахунок з виконавцем - до відвантаження готової продукції.

Згідно п. 2.4. угоди, відповідач зобов'язався виготовити тираж протягом 1 місяця при умові здачі замовником всіх необхідних до друку матеріалів і виконання п. 3.2.

Згідно п. 3.1 договору за надання поліграфпослуг відповідно до умов угоди замовник оплачує виконавцю 18300,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.7.1 угоди, вона набуває чинності з моменту її підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по ній.

Позивач в позовній заяві зазначає, що 25.06.2014р. він здав відповідачу (виконавцю по договору) рукопис книги в електронній формі до друку та цього ж дня, автор ОСОБА_2 особисто перерахував виконавцю більше половини вартості тиражу, а саме 10000,00 грн.

На думку позивача, ним всі умови угоди №76 від 25.06.2014р. було виконано, а відповідач від виконання своїх обов'язків ухилився, чим спричинив позивачу збитки, у зв'язку з чим звернувся до суду із позовом про зобов'язання виконати умови угоди №76 від 25.06.2014р.та стягнення 50 700,00 грн., а саме 10 000,00 грн. пені, 3300,00 грн. вартості 150 кг. паперу, 30 000,00 грн. збитків, 2400,00 грн. відсотків від депозитного вкладу та 5000,00 грн. моральної шкоди.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Зміст укладеної між сторонами угоди №76 від 25.06.2014р. свідчить про те, що вона за своєю правовою природою є договором підряду, оскільки спрямована на виготовлення та передачу позивачу книги.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

За змістом ст. 840 ЦК України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.

Підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна (ст.841 ЦК України).

Як встановлено судом, що згідно умов п. 2.1., 2.2., 3.2. угоди, для виготовлення книги, позивач зобов'язався надати відповідачу за 1 місяць до здачі готового тиражу файли і макет підписаного до друку видання, придбати папір та провести попередню оплату в розмірі 50% від повної вартості з виготовлення тиражу.

З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням № 6 від 25.06.2014р. позивач перерахував відповідачу 10000,00 грн. (більш ніж 50% від повної оплати вартості). Також, 25.06.2014р. позивач передав відповідачу файли і електронний варіант макету книги «Люди з кременю і світла», автора ОСОБА_2

Факт отримання відповідачем файлів та електронного варіанту макету книги підтверджується листами Львівської книжкової фабрики, які були адресовані позивачу №105 від 24.07.2014р., №138 від 01.09.2014р., №170 від 02.12.2014р., з котрих вбачається, що відповідач приступив до виконання замовлення, вирізавши певну кількість аркушів книги.

Необґрунтованим є твердження відповідача про те, що позивачем не виконано обов'язку передати відповідачу підписаний паперовий макет книги, а тому обов'язок відповідача надати книгу ще не наступив. Адже, п.2.1 угоди №76 не передбачає обов'язку позивача надати відповідачу паперовий макет книги. Як вже зазначалося, позивач передав відповідачу електронний макет книги і по цьому макету відповідач розпочав її друк, чим підтвердив факт отримання належного до друку макету книги.

Більше того, в листуванні, яке протягом всього періоду велося між позивачем та відповідачем, останній не зазначає про неможливість друку книги, у зв'язку з відсутністю її паперового макету, як і не зазначає про те, що паперова форма цього макету була обумовлена в укладеній між сторонами угоді.

З огляду на викладене, враховуючи, що сторонами конкретно не було обумовлено форму макету книги, суд вважає, що передача позивачем макету книги в електронній формі свідчить про належне виконання ним свого обов'язку, передбаченого п.2.1 Угоди.

Відповідач стверджує, що роботи по виготовленню книги в повному обсязі не виконані, у зв'язку із нестачею паперу. Зокрема, для завершення виготовлення книги «Люди з кременю і світла» відповідачу необхідно 994 аркуші паперу форматом 60х84 см., 100 г/м2, або рулонного - 54 кг. відповідної якості. Як зазначає відповідач, вказане неодноразово наголошувалося позивачу в листах №105 від 24.07.2014р., №138 від 01.09.2014р. та №170 від 02.12.2014р.

Позивач не погоджується з зазначеною позицією відповідача, оскільки стверджує, що станом на момент укладення угоди, на складах відповідача знаходилася достатня кількість паперу позивача необхідна для виготовлення книги.

Як вбачається зі змісту листа відповідача №138 від 01.09.2014р., згідно «Карточки обліку паперу і палітурних матеріалів» форми №26, станом на 01.01.2011р., на складі фабрики зберігався папір позивача: 1. Офсетний №1 сикт., 84 см., 60г/м 2 - 70 кг. (станом на день підписання листа був на складі).; 2. Етикетний, корюк., 60 см., 100г/м 2 127 кг. (складався з 2-х залишків рулонів - 60 і 67 кг.); 3. Етикетковий, корюк., 62 см., 100г/м 2 - 464 кг. (складався з 2-х залишків рулонів - 260 і 196 кг.).; 4. Офсетний №1, 62 см., 100г/м 2 - 660 кг. (складався з 2-х рулонів - 328 (182 + 150 кг.) і 332 кг.

Також, у вказаному листі відповідач, зазначив, що останнього 332 кілограмового рулону, 150 кг. паперу ним було використано для потреб фабрики (здійснено його порізку).

Листом №138 від 01.09.2014р. та №170 від 02.12.2014р. відповідач повідомив позивача про те, що для завершення виготовлення книги «Люди з кременю і світла» потрібно 994 аркуші формату 60х84 см., 100г/м 2 або рулонного паперу 54 кг. відповідної якості.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що ще до моменту укладення угоди № 76 від 25.06.2015 року на складах відповідача знаходився папір позивача в достатній кількості для виготовлення книги «Люди з кременю і світла».

Станом на день розгляду справи, для закінчення друку книги не вистачає 54 кг. паперу. Разом з тим, відповідачем для власних потреб було порізано 150 кг паперу позивача.

На думку відповідача, вказаний папір (150 кг) було придбано у позивача, і останній, для завершення виготовлення книги, повинен надати ще 54 кг паперу. Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що між позивачем та відповідачем існували договірні відносини щодо купівлі-продажу 150 кг. паперу. Відповідачем не долучено належних доказів, які б підтверджували факт оплати позивачу вартості використаних 150 кг. паперу та прийняття таких коштів позивачем чи факт внесення сторонами змін до угоди в частині зменшення вартості послуг з виготовлення книжок у зв'язку з передачею паперу відповідачу для потреб фабрики.

Враховуючи те, що до укладення угоди позивачем було передано на склад відповідача папір для друку (кількість якого була достатньою для виготовлення книги позивача тиражем 1000 примірників, згідно умов угоди), та те, що 25.06.2014р. позивач передав відповідачу файли і електронний варіант макету книги «Люди з кременю і світла», автора ОСОБА_2 та провів оплату в частині 10000,00 грн., слід вважати, що строк для виконання відповідачем обов'язку по виготовленні книг закінчився 25.07.2014р.

Оскільки відповідачем не було виконано умов угоди щодо виготовлення книги у строк до 25.07.2015 року, суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги про зобов'язання ПрАТ «Львівська книжкова фабрика «Атлас» надати позивачу поліграфпослуги з виготовлення книги, автор ОСОБА_2, найменування «Люди з кременю і світла», тиражем 1000 примірників, форматом 60х84/16 обсяг 31,75 фіз.др.арк., 508 сторінок.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені та збитків, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 4.3. угоди, за несвоєчасне виготовлення тиражу замовник має право стягнути з виконавця пеню в розмірі 0,2% вартості невиготовленої в термін друкованої продукції, за кожний день протермінування, але не більше 10% вартості невиготовленої продукції.

Так, ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Беручи до уваги те, що взяті на себе зобов'язання за угодою відповідач повинен був виконати до 25.07.2014р. включно, однак їх не виконав, позивач був вправі нарахувати виконавцю пеню за неналежне виконання зобов'язань за період з 26.07.2014р. по 21.01.2015р. включно, виходячи з 0,2% вартості невиготовленої в термін книжкової продукції. Натомість з розрахунку пені позивача не вбачається, що така розраховувалася ним від 0,2% вартості невиготовленої продукції та в межах встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку.

Більше того, приписами статті 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст. 257, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

У додаткових письмових поясненнях (вх. №17562/16 від 21.04.2016р.) відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення пені, у зв'язку з її пропуском позивачем.

Розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення 10000,00 грн., суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що остання не підлягає задоволенню, оскільки період нарахування пені закінчився 21.01.2015р., а позовна заява направлена на адресу суду лише 21.02.2016р., тобто після спливу позовної давності для звернення до суду з даною вимогою. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 10 000,00 грн. не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3300,00 грн. вартості 150 кг. паперу, то така позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки вона є взаємовиключною з вимогою про зобов'язання відповідача виготовити книгу.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн. збитків, 2400,00 грн. відсотків від депозитного вкладу та 5000,00 грн. моральної шкоди, також, не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Положеннями ч. 1 ст. 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З огляду на викладене суд зазначає, що за змістом ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, для застосування таких засобів відповідальності, як стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), необхідними є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вини, а також встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Разом з тим, відсутність хоча б одного із зазначених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Пред'являючи вимогу про відшкодування неодержаних доходів, позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

В даному випадку суд зазначає, що в ході розгляду справи, позивачем не доведено наявності всіх елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, а також не доведено, що у випадку виконання відповідачем зобов'язань щодо виготовлення книги, така була б реалізована позивачем в кількості 1000 примірників та в результаті ТВП Всеукраїнський політичний журнал «Державність» отримало 30000,00 грн. прибутку.

Крім цього, звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача 2400,00 грн. збитків, позивач вказує, що міг би отримати зазначені кошти, від депозитного банківського вкладу, якби не сплатив виконавцеві 10000,00 грн. авансу. Натомість, доказів, що такий депозитний рахунок був відкритий у відповідній банківській установі на ім'я ТВП Всеукраїнський політичний журнал «Державність» та 25.06.2014р. з нього були зняті кошти в розмірі 10000,00 грн. позивачем не долучено.

Вимогу про стягнення з відповідача 5000,00 грн. моральної шкоди, позивач обґрунтовує тим, що протягом 1 року та 8 місяців його книга не вийшла у світ, не потрапила у продаж в книгарні та всеукраїнські книжкові ярмарки, і його позбавлено авторського престижу та авторитету.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995р. №4 В«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкодиВ» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Так, в п. 5 вказаної вище Постанови, Верховний Суд України відмітив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування 5000,00 грн. немайнової шкоди, позивач не зазначає жодних норм закону, які б передбачали випадки стягнення такої шкоди з відповідача.

Більше того, дана позовна вимога на думку суду, спрямована не на захист немайнових прав та інтересів позивача по справі - ТВП Всеукраїнський політичний журнал «Державність», а автора книги «Люди з кременю і світла» - ОСОБА_2

Відтак, рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2016 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2016 року у даній справі залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено і підписано 19.09.2016 року.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

Судді Матущак О.І.

ОСОБА_1