Ухвала

від 21.09.2016 по справі 379/323/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/323/16-ц Головуючий у І інстанції Потеряйко С. А. Провадження № 22-ц/780/5151/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 21.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

21 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря : Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» на рішення Таращанського районного суду Київської області від 26 липня 2016 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» до ОСОБА_2, приватного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» про визнання договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсними та визнання договору оренди земельної ділянки з попереднім орендарем поновленим,

у с т а н о в и л а:

У березні 2016 року СТОВ «Плосківське» звернулися до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначили, що 14 жовтня 2010 року між товариством та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки № 267, відповідно до якого відповідач передав їм у платне користування земельну ділянку площею 3,0601 га, розташовану на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, яка належать йому на праві власності на підставі державного акту серії ІУ-КВ № 091611, строком на п'ять років починаючи від дня його державної реєстрації. Договір зареєстровано Таращанським районним відділом Центр ДЗК 23 листопада 2010 року, а тому термін дії договору закінчувався 23 листопада 2015 року. Відповідно до п. 2.3. вказаного договору передбачено, що орендар має переважне перед іншими право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

29 серпня 2015 року СТОВ «Плосківське» надіслали ОСОБА_2 лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, додавши до нього проект додаткової угоди, яка отримана останньою 1 вересня 2015 року

Умови договору позивач виконував належним чином. Крім того, на даний час позивач продовжує користуватися зазначеною земельною ділянкою.

Оскільки, ОСОБА_2 протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки не висловила будь-яких заперечень проти поновлення договору оренди, то договір вважаються поновленим.

Проте, під час дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки, 1 вересня 2015 року між відповідачами було укладено договір емфітевзису зазначеної земельної ділянки № 53, який 17 вересня 2015 року було зареєстровано приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 19 квітня 2016 року між відповідачами було укладено ще один договір емфітевзису № 81.

Факт укладення спірних договорів емфітевзису, а також фактичне володіння земельною ділянкою ПСП «Жовтень» на їх основі порушує права та законні інтереси позивача, а тому вважає, що дані договори повинні бути визнані недійсними.

Додатковою угодою № 1 від 19 квітня 2015 року до договору емфітевзису № 53 достроково розірвано договір емфітевзису № 53 від 1 вересня 2015 року. Однак, враховуючи те, що достроково розірвавши договір емфітевзису № 53 від 1 вересня 2015 року, відповідачі не відновили порушених прав позивача під час його укладання, і, більше того, продовжують порушувати переважне право позивача на поновлення договору оренди, укладаючи ще однин договір емфітевзису № 81 від 19 квітня 2016 року, позивач, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати недійсними вищезазначені договори емфітевзису та визнати договір оренди земельної ділянки поновленим.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 26 липня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір № 53 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0601 га, кадастровий номер 3224484800:02:002:0022, що укладений від 1 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень». Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2010 року між СТОВ «Плосківське» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки № 267, відповідно до якого відповідач передав товариству у платне користування земельну ділянку площею 3,0601 га, розташовану на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, яка належать йому на праві власності на підставі державного акту серії ІУ-КВ № 091611, строком на п'ять років починаючи від дня його державної реєстрації.

Договір зареєстровано Таращанським районним відділом Центр ДЗК 23 листопада 2010 року.

17 липня 2015 року ОСОБА_2 направила СТОВ «Плосківське» повідомлення про повернення земельної ділянки, в якому зазначила, що після закінчення строку дії договору, восени 2015 року, вона не має наміру укладати договір оренди вказаної земельної ділянки та просила після збирання урожаю 2015 року не засівати та надалі не обробляти земельну ділянку та не використовувати її в будь-який інший спосіб.

29 серпня 2015 року СТОВ «Плосківське» надіслали ОСОБА_2 лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, додавши до нього проект додаткової угоди, яка отримана останньою 1 вересня 2015 року

1 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень» укладено договір № 53 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0601 га, кадастровий номер 3224484800:02:002:0022.

19 квітня 2016 року між відповідачами було укладено додаткову угоду до договору № 53 від 1 вересня 2015 року, за умова якої сторони погодили дострокове розірвання вказаного договору на земельну ділянку площею 3,0601 га, кадастровий номер 3224484800:02:002:0022.

Цього ж дня між відповідачами укладено договір № 81 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), предметом якого є вищезазначена земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розташована на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі під час діючого договору оренди землі уклали новий договір, чим порушили вимоги ст. 93 ЗК України та Закону України «Про оренду землі». Що ж стосується вимог про поновлення договору оренди, суд не наділений компетенцією примусити відповідача укладати такий договір.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» об'єднує два випадки поновлення договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналізуючи вищезазначені норми апеляційний суд приходить до висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Заявляючи вимогу про визнання договору оренди поновленим, позивач зазначає, що завчасно направив орендодавцю лист-повідомлення про намір продовжити термін дії договору оренди, відповідач вказаний лист отримав та у встановлений законом строк заперечень не подав, а тому СТОВ «Плосківське» продовжує користуватися земельною ділянкою.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що 31 липня 2015 року СТОВ «Плосківське» отримали від ОСОБА_2 повідомлення про повернення земельної ділянки, в якому зазначила, що після закінчення строку дії договору, восени 2015 року, вона не має наміру укладати договори оренди вказаних земельних ділянок та просила після збирання урожаю 2015 року не засівати та надалі не обробляти вказані земельні ділянки та не використовувати їх в будь-який інший спосіб.

Таким чином, орендодавець заперечував проти продовження дії договорів оренди.

Згідно додаткової угоди, яка була направлена ОСОБА_2 разом з листом-повідомленням про продовження строку дії договорів оренди, орендар має намір змінити істотні умови договорів, а саме встановити строк оренди 7 років, тоді як у договорах оренди від 14 жовтня 2010 року встановлено строк дії договору оренди 5 років. Крім того, у надані додатковій угоді відсутня оплата натуральною продукцією.

Отже, позивач запропонував продовження дії договору оренди на нових умовах, внаслідок чого немає жодних підстав до поновлення договору на попередніх умовах.

Частиною 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Доводи позивача щодо продовження користування земельними ділянками не заслуговують на увагу, оскільки зазначена обставина жодними належними доказами не підтверджена і будь-яких законних підстав до продовження користування земельними ділянками відповідача у позивача немає.

Частино 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень» було укладено договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), що є відмінним від договору оренди земельної ділянки. Право користування чужою земельною ділянкою регулюється главою 33 ЦК України, тоді як відносини, що виникають з договорів оренди землі, регулюються Законом України «Про оренду землі».

За таких обставин колегія суддів не вбачає порушень переважного права позивача на укладення договору оренди землі, який відповідачем не укладався з іншою особою.

Що стосується визнання недійсними договору № 81 від 19 квітня 2016 року про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно вимог ст. 90 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, самостійно господарювати на землі, тобто використовувати своє право власності на власний розсуд .

Договір № 81 про встановлення права користування земельною ділянкою було укладено між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень» 19 квітня 2016 року, тобто після того як термін дії договору оренди земельної ділянки, укладеного 14 жовтня 2010 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Плосківське» закінчився. ОСОБА_2 відмовилася продовжувати дію договору з позивачем та скористалася своїм правом розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд, а тому укладення оспорюваного договору жодним чином не порушує права позивача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині поновлення договору оренди та визнання недійсним договору емфітевзису № 81 від 19 квітня 2016 року, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Враховуючи вимоги ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» відхилити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 26 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Т.Ц. Кашперська

ОСОБА_4