Рішення

від 22.09.2016 по справі 904/6068/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.09.16р. Справа № 904/6068/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крассула." (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення суми штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт за договором № 1920 від 27.04.2015 у загальному розмірі 63 609 грн. 45 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 14-280юр від 18.07.2016);

від відповідача: ОСОБА_2О - представник (договір про надання правової допомоги від

23.03.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крассула." (далі - відповідач) суму штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт за договором № 1920 від 27.04.2015 у загальному розмірі 63 609 грн. 45 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 1920 від 27.04.2015 в частині дотримання строків виконання робіт та графіку освоєння грошових коштів, внаслідок чого, на підставі пункту 6.1. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача неустойку у загальному розмірі 63 609 грн. 45 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 10.08.2016.

Від відповідача електронною поштою надійшло клопотання (вх.суду 49998/16 від 09.08.2016), в якому він просив суд розгляд справи відкласти, у зв'язку із необхідністю залучення для захисту його інтересів в суді адвоката.

У судове засідання 10.08.2016 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 10.08.2016 не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 10.08.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 13.09.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 56456/16 від 13.09.2016), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує частково та просить суд відмовити у задоволенні вимог про стягнення штрафу за порушення графіку освоєння грошових коштів в сумі 32 910 грн. 99 коп., а вимоги щодо стягнення неустойки за порушення графіку виконання робіт задовольнити частково, а саме: в сумі 83 грн. 31 коп. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що законодавством не передбачено обов'язковість визначенні у договорі підряду умов щодо строків освоєння коштів. Крім того, відповідач посилається на те, що спірний договір носить дискримінаційний характер, оскільки передбачає лише відповідальність підрядника перед замовником, а відповідальність замовника за порушення умов договору його умовами не передбачена. Також, у відзиві відповідач наголошує на тому, що позивачем здійснено розрахунок неустойки з порушенням порядку, визначеного договором, у зв'язку з чим відповідач навів контррозрахунок розміру неустойки.

Від відповідача надійшла заява (вх.суду 56498/16 від 13.09.2016), в якій він просить суд продовжити строк вирішення спору на 15 днів, у зв'язку із складністю отримання доказів по справі. Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання не заперечував, про що зазначив на самому клопотанні.

Ухвалою суду від 15.09.2016 клопотання відповідача задоволено та продовжено строк вирішення спору на 15 днів, терміном по 07.10.2016 включно.

У судове засідання 13.09.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представником позивача у судовому засіданні 13.09.2016 було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.09.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував частково, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Також відповідачем у судовому засіданні 13.09.2016 подано зустрічну позовну заяву, у якій він просить суд стягнути з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом заборгованість за договором № 1920 від 27.04.2015 в сумі 76 561 грн. 14 коп.

Судом було зауважено, що для правильного вирішення спору існує необхідність у витребуванні у сторін додаткових доказів; повідомлено сторін, що питання про прийняття зустрічної позовної заяви буде вирішено в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України.

У зв'язку з викладеним, у судовому засіданні 13.09.2016 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 22.09.2016.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Ухвалою від 16.09.2016 на підставі пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України було повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крассула." до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення заборгованості за договором № 1920 від 27.04.2015 в сумі 76 561 грн. 14 коп. і додані до неї документи без розгляду.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх.суду 58515/16 від 22.09.2016), в яких він зазначає, що зустрічна позовна заява подана до суду із порушенням норм Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України. Також, у своїх поясненнях позивач зазначає, що в рамках спірного договору відповідачем були виконані роботи на загальну суму 436 369 грн. 50 коп., вказані роботи є оплаченими позивачем, а факт виконання робіт у серпні 20916 року, на який посилається відповідач, позивач заперечує. Крім того, позивач зазначає, що будь-якої виконавчої документації у серпні 2016 року, він також від відповідача не отримував.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 58612/16 від 22.09.2016), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи банківські виписки та журнал ордер і відомість по рахунку, які підтверджують факт оплати позивачем виконаних за спірним договором робіт із простроченням.

У судове засідання 22.09.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 22.09.2016 представником позивача було викладено зміст письмових пояснень. У судовому засіданні представник позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.09.2016 заперечував проти задоволення позовних вимог частково, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві на позовну заяву.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 22.09.2016 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору .

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 27.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крассула."" (далі - підрядник, відповідач) було укладено договір № 1920 (далі - договір, а.с.13-24), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах договору роботу по ремонту будівлі ОНК (додаткові роботи) Блюмінг № 2 металургійного виробництва ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в строки, установлені план-графіком виконання робіт у 2015 році (додаток № 1). У разі зміни строків виконання робіт, їх тривалість визначається узгодженим обома сторонами план-графіком виконання робіт, або будь-яким іншим документом, що узгоджений і підписаний обома сторонами. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (пункт 1.1. договору).

До договору сторонами було підписано:

- додаток № 1 - План-графік виконання робіт; графік освоєння грошових коштів (а.с.27-28);

- додаток № 2 - Класифікація видів порушень (а.с.26-27);

- додаток № 3 - Звіт про стан промислової безпеки (а.с.28);

- додаток № 4 - Договірна ціна (а.с.28-29, 30-31);

- додаток № 5 - Відомість матеріалів підрядника, необхідних для виконання робіт (а.с.29).

У пункті 7.1. договору сторони узгодили, що договір вступає в дію з 15.04.2015 і діє до 31.12.2015 або до належного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору в залежності від того, яка з вказаних подій настане раніше.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Так, у розділі 2 договору сторони визначили вартість робіт за договором, а саме:

- вартість робіт за договором складає 394 245 грн. 00 коп., згідно з договірною ціною (додаток 4), у тому числі вартість матеріалів підрядника складає 341 492 грн. 60 коп. ПДВ у розмірі 20% складає 78 849 грн. 00 коп. Усього вартість робіт за договором, включаючи ПДВ, складає 473 094 грн. 00 коп., у тому числі: ремонт 473 094 грн. 00 коп. і лишається незмінною до повного виконання робіт (пункт 2.1. договору);

- при необхідності виконання інших робіт, не передбачених в пункті 1.1. договору, їх вартість і обсяг узгоджуються сторонами шляхом укладання додаткових угод до договору (пункт 2.2. договору).

У відповідності до пункту 2.2. договору позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 від 26.06.2015 , в якій сторони дійшли згоди викласти додаток № 1 до договору № 1920 від 27.04.2015 в новій редакції. Нова редакція додається до даної угоди додаткової угоди (а.с.36-37).

Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 від 17.11.2015 , в якій сторони змінили загальну вартість робіт за договором та визначили, що загальна вартість робіт за договором № 1920 від 27.04.2015, включаючи ПДВ, складає 437 641 грн. 14 коп., у тому числі: - ремонт - 437 641 грн. 14 коп.

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Сторонами також було підписано додатки до додаткової угоди № 1 від 26.06.2015, а саме: план-графік виконання робіт у 2015 році та графік освоєння грошових коштів у 2015 році.

Так, відповідно до плану-графіку виконання робіт, роботи за договором мають бути виконані відповідачем у період з 15.04.2015 по 25.08.2015 (а.с.37).

Згідно з графіком освоєння грошових коштів, грошові кошти відповідачем мають бути освоєні у такому порядку:

- квітень - 51 599 грн. 18 коп. з ПДВ;

- травень - 92 384 грн. 88 коп. з ПДВ;

- червень - 120 000 грн. 00 коп. з ПДВ;

- липень - 120 000 грн. 00 коп. з ПДВ;

- серпень - 89 109 грн. 94 коп. з ПДВ (а.с.37 на звороті).

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

У пункті 4.1. договору сторони визначили, що при завершенні роботи на об'єкті підрядник надає замовникові акт виконаних робіт по типовій формі № КБ-2в, оформлений у двосторонньому порядку, але не пізніше 25 числа звітного місяця. У випадку мотивованої відмови замовника від підписання акта виконаних робіт сторонами складається двосторонній акт з переліком недоліків і строків їх усунення (акт складається в порядку, визначеному в частині а) пункту 6.1.).

На виконання умов договору, позивачем у період з квітня 2015 року по жовтень 2015 року були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 436 369 грн. 50 коп. , що підтверджується наступними актами приймання виконаних підрядних робіт:

- актом № 508-01-04 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2015 року на суму 51 599 грн. 18 коп. (а.с. 42-44);

- актом № 508-03-05 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2015 року на суму 7 494 грн. 71 коп. (а.с. 45-46);

- актом № 508-02-05 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2015 року на суму 84 890 грн. 17 коп. (а.с. 47-49);

- актом № 508-04-08 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2015 року на суму 72 873 грн. 88 коп. (а.с. 50-52);

- актом № 508-05-07 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2015 року на суму 34 152 грн. 92 коп. (а.с. 53-55);

- актом № 508-06-08 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2015 року на суму 32 588 грн. 18 коп. (а.с. 56-58);

- актом № 508-07-10 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2015 року на суму 152 770 грн. 46 коп. (а.с. 59-61).

Вказані акти виконаних робіт підписані позивачем та відповідачем без зауважень .

Звертаючись із позовною заявою до суду, позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язань за договором № 1920 від 27.04.2015 в частині дотримання строків виконання робіт та графіку освоєння грошових коштів, внаслідок чого у позивача виникло право на підставі пункту 6.1. договору нарахувати неустойку у загальному розмірі 63 609 грн. 45 коп. Отже, порушення відповідачем строків виконання робіт та графіку освоєння грошових коштів і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В порушення умов договору та вказаних приписів законодавства, відповідач допустив прострочення у виконанні робіт, передбачених умовами договору, оскільки планом-графіком виконання робіт сторони погодили їх повне виконання в строк до 25.08.2015 включно, а, фактично, останній обсяг робіт було виконано та передано позивачу за актом від 23.10.2015 .

Позивачем направлялась на адресу відповідача претензія від 11.01.2016 за вих. № 65-п на суму 86 787 грн. 556 коп. (а.с.62-63). У відповіді на вказану претензію (лист № 163 від 24.02.2016) відповідач факт прострочення не заперечив, але зазначив про необхідність коригування позивачем розрахованих штрафних санкцій (а.с.64).

В цей же час, у пункті 6.1. сторони передбачили наслідки порушення умов договору підрядником, зокрема, підрядник зобов'язаний сплатити замовникові:

- за порушення строків, що зазначені в план-графіку виконання робіт, підрядник оплачує замовнику штраф в розмірі 5% від загальної вартості договору за відрахуванням вартості вже виконаних етапів робіт одноразово , а також неустойку в наступних розмірах:

- 0,5% від загальної вартості договору за кожний тиждень прострочення на протязі перших двох тижнів ;

- 1% від загальної вартості договору за кожний наступний тиждень прострочення, починаючи з третього тижня (підпункт б) вказаного пункту).

Підставою для пред'явлення вимог по стягненню штрафних санкцій є : акт про недоліки в роботі та/або факт невиконання робіт в строк та/або факт порушення графіку освоєння грошових коштів, котрі будуть підтверджуватись відсутністю двостороннє підписаного акту приймання-передачі виконаних робіт в встановлений договором строк (пункт 6.1. договору).

На підставі вказаного пункту договору, позивачем було розраховано та заявлено до стягнення неустойку за порушення строків виконання робіт, що зазначені в план-графіку виконання робіт. Під час перевірки наведеного у позовній заяві розрахунку вказаної штрафної санкції, судом виявлені помилки, але на розрахований результат вони не вплинули.

Так, розрахунки слід здійснювати наступним чином:

1) (437 641,14 (загальна вартість договору) - 436 369,50 (вартість вже виконаних етапів робіт)) х 5% = 63 грн. 58 коп. ;

2) (437 641,14 (загальна вартість договору) х 0,5% х 2 (перші 2 тижні прострочення) = 4 376 грн. 41 коп. ;

3) (437 641,14 (загальна вартість договору) х 1% х 6 (подальші 6 тижнів прострочення) = 26 258 грн. 47 коп., а всього 30 698 грн. 46 коп.

Крім того, у пункті 6.1. сторони передбачили наслідки порушення умов договору підрядником, зокрема, підрядник зобов'язаний сплатити замовникові:

-за порушення графіку освоєння грошових коштів (толеранс - 5%), замовник має право стягнути з підрядника штраф у розмірі 10% від суми грошових коштів, що мали бути освоєні в відповідному місяці .

Дослідивши умови визначені позивачем та відповідачем в договорі, зокрема в графіку освоєння грошових коштів, який є додатком до додаткової угоди № 1 від 26.06.2015, а також дані, зафіксовані сторонами в актах приймання виконаних підрядних робіт за період з 27.04.2015 по 23.10.2015, судом встановлено, що відповідачем було порушено графік освоєння грошових коштів в червні, липні та серпні 2015 року, а саме:

- в червні 2015 року вказаним графіком було передбачено 120 000 грн. 00 коп. , а фактично роботи були виконані відповідачем на суму 72 873 грн. 88 коп. ;

- в липні 2015 року вказаним графіком було передбачено 120 000 грн. 00 коп. , а фактично роботи були виконані відповідачем на суму 34 152 грн. 92 коп. ;

- в серпні 2015 року вказаним графіком було передбачено 89 109 грн. 94 коп. , а фактично роботи були виконані відповідачем на суму 32 588 грн. 18 коп .

Враховуючи викладене, порушення графіку по кожному із вказаних місяців перевищує допустиме договором значення у 5% (толеранс), а отже суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору в частині дотримання графіку освоєння грошових коштів, та, відповідно, правомірності застосування до відповідача відповідальності, передбаченої у підпункті в) пункту 6.1. договору за наступним розрахунком:

- 120 000 грн. 00 коп. х 10% = 12 000 грн. 00 коп. (за порушення графіку у червні 2015 року);

- 120 000 грн. 00 коп. х 10% = 12 000 грн. 00 коп. (за порушення графіку у липні 2015 року);

- 89 109 грн. 94 коп. х 10% = 8 910 грн. 99 коп. (за порушення графіку у серпні 2015 року), а всього 32 910 грн. 99 коп.

Задовольняючи вимоги щодо стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору, суд виходив також із наступного.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252 та від 09.04.2012 № 20/246-08.

Разом з цим, частиною 1 статті 617 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо воно доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Таким чином, порушення зобов'язання за відсутності вини вважається випадком, який унеможливлює його виконання як непереборною силою, так і будь-якою іншою обставиною, настання якої боржник не міг передбачити. Для того, щоб довести наявність випадку, відповідач повинен довести відсутність його вини.

При цьому, доказів наявності вказаних обставин сторонами суду не надано, а відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Отже, суд дійшов висновку про правомірність застосування відповідальності, встановленої пунктом 6.1. договору.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині того, що законодавством не передбачено обов'язковість визначенні у договорі підряду умов щодо строків освоєння коштів, оскільки відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а законодавство не містить обмежень щодо умов, які можуть бути визначені сторонами у договорі підряду.

Крім того, суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що спірний договір носить дискримінаційний характер, оскільки передбачає лише відповідальність підрядника перед замовником, а відповідальність замовника за порушення умов договору його умовами не передбачена. Так, нормами статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору , виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; відповідно до статті 628 Цивільного кодексу Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Крім того, доказів визнання недійсним вказаного договору сторонами не надано, а отже, договір є обов'язковим до виконання обома сторонами.

Також, у відзиві відповідач навів контррозрахунок розміру неустойки, але дослідивши наведений відповідачем контррозрахунок, судом встановлена його невірність, що виникла внаслідок невірного тлумачення пункту 6.1. договору та неправильного прядку обчислення штрафних санкцій. Отже, вказаний контррозрахунок також не враховується судом під час прийняття рішення по справі.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій є правомірними та обґрунтованими в сумі 63 609 грн. 45 коп. (30 698, 46 грн. + 32 910, 99 грн.).

При цьому, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником ; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі йз власної ініціативи , питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги поведінку відповідача, причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, враховуючи те, що:

- відповідач, підтверджуючи свою добросовісність, не ухиляється від відповідальності за порушення умов договору, наявність прострочення у відповіді на претензію позивача та у судових засіданнях не заперечував;

- прострочення відповідача носить незначний характер ;

- станом на 23.10.2015 всі зобов'язання за спірним договором відповідачем виконані у повному обсязі; всі долучені до матеріалів справи акти підписані позивачем без зауважень щодо якості та обсягів виконаних робіт, доказів протилежного до матеріалів справи не додано;

- в той же час, з долучених до матеріалі справи банківських виписок (вх.суду 58612/16 від 22.09.2016) вбачається, що сам позивач допускав прострочення в оплаті виконаних відповідачем робіт.

Судом також враховано, що неустойка є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, крім того, штрафні санкції, що будуть стягнуті з відповідача в певній мірі компенсують можливі збитки позивача. Тому при зменшенні розміру неустойки позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи поведінку відповідача, суд вважає за необхідне зменшити належні до стягнення суми штрафних санкцій на 20%, а саме: до 50 887 грн. 56 коп., а отже вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки підлягають задоволенню частково в сумі 50 887 грн. 56 коп.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з приписами пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати по справі, з урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крассула." (50025, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Окружна, будинок 26; ідентифікаційний код 39179478) на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Орджонікідзе, будинок 1; ідентифікаційний код 24432974) - 50 887 грн. 56 коп. - штрафних санкцій, 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3