Рішення

від 14.09.2016 по справі 908/5438/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/148/15-7/101/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2016 Справа № 908/5438/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«БК-ЕКСПЕРТВ» (03150, м. Київ, вулиця Димитрова, 5; поштова адреса: 03035, АДРЕСА_1)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства В«Українська акціонерна страхова компанія В«АСКАВ» , м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

Представники сторін:

від позивача : не з'явився

від відповідача : не з'явився

До господарського суду Запорізької області 21.10.2015 р. звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю В«БК-ЕКСПЕРТВ» з позовною заявою до ОСОБА_1 акціонерного товариства В«Українська акціонерна страхова компанія В«АСКАВ» про стягнення 43304,22 грн., які складаються з: 3158,82 грн. пені, 2448,66 3% річних, 37696,74 грн. інфляційних втрат. Підставою для звернення з позовом є порушення відповідачем строків виплати страхового відшкодування, яке стягнуто рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 908/389/15-г від 19.03.2015 р.

В обґрунтування правової позиції посилався на ст.ст. 549, 598, 599, 612, 614, 625 ЦК України та норми Закону України В«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівВ» .

Рішенням господарського суду Запорізької області 21.12.2015 (суддя Носівець В.В.) в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2016р. по справі № 908/5438/15, касаційну скаргу позивача було задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2016р. та рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/5438/15 від 21.12.2015р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями № 2148/09-5/16нр від 27.07.2016р., справу № 908/5438/15, передано на розгляд судді Кутіщевій-Арнет Н.С

Ухвалою суду від 28.07.2016р. справу прийнято до провадження, судове засідання призначено на 14.09.2016р.

Представники сторін в судове засідання 14.09.2016 не з'явились.

08.09.2016 до господарського суду Запорізької області від позивача надійшли пояснення у справі щодо правових підстав заявлення позову (вх. № 09-06/20943) та клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції (вх. № 1017/01-39).

Клопотання позивача подано у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України, судом прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.08.2016 позивачу було відмовлено в задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

13.09.2016 відповідачем надано відзив на позовну заяву вих. № 629-17/з від 12.09.2016, в якому він просить суд розглянути праву за відсутності представника відповідача та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на положення ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхуванняВ» , ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобівВ» .

Так, відповідач стверджує, що за приписами ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдання збитків, у межах фактичних витрат. Вказана стаття, яка дублює положення ст. 27 Закону України „Про страхуванняВ» , надає страховикові право звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки. Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування. Отже, на думку відповідача, доводи позивача про порушення відповідачем положень ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівВ» , та як наслідок, наявність у позивача права для нарахування штрафних санкцій є хибним, оскільки дана норма регулює правовідносини між страховиком винної особи та потерпілим. Потерпілий обрав серед двох можливостей відшкодування шкоди звернення до страховика за договором майнового страхування, а не до безпосередньо заподіювача шкоди, тобто потерпілий не звертався до страховика винної особи із заявою про виплату страхового відшкодування. Верховний суд України в судовій практиці розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, посилався на те, що особа, відповідальна за збитки, відшкодовані в результаті страхування, не відповідає за прострочення, яке допустив страховик. Таким чином, страхувальник не має права вимагати від особи, відповідальної за шкоду, сплати процентів за прострочення страховика, який несвоєчасно виплатив відшкодування.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування ГПК УкраїниВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Сторони належним чином сповіщені судом про дату, час та місце відкладення судового засідання.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, керівник підприємства зобов'язаний забезпечити явку компетентного, повноважного представника в судове засідання, або особисто прийняти учать при розгляді справи.

Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представника позивача.

Суд прийшов до висновку щодо можливості розгляду спору відповідно до ст.75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Розгляд справи закінчено 14.09.2016р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 908/389/15-г від 19.03.2015р. позовні вимоги ТОВ В«БК-ЕкспертВ» (позивач у справі) про стягнення з приватного акціонерного товариства В«Українська акціонерна страхова компанія В«АСКАВ» (відповідач у справі) страхового відшкодування у розмірі 49000,00 грн. задоволені в повному обсязі. Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що цивільно-правова відповідальність винної особи у скоєні ДТП, застрахована відповідачем згідно полісу АА/7675960. Позивач, виплативши за договором добровільного страхування № 30/29110 від 19.10.2010 р. страхове відшкодування потерпілому, набув право вимоги до відповідача в межах фактичних витрат.

Рішення суду виконано боржником 25.05.2015 р. та 26.05.2015 р., про що свідчать банківські виписки.

За несвоєчасну сплату відповідачем страхового відшкодування позивач нарахував 3158,82 грн. пені, за період з 25.09.2013 р. по 24.03.2014 р., на підставі ст. 36 Закону України В«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівВ» , а також 2448,66 3% річних, за період з 25.09.2013 р. по 25.05.2015 р. та 37696,74 грн. інфляційних втрат, за період з жовтня 2013 р. по травень 2015 р., на підставі ст. 625 ЦК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення штрафних та компенсаційних санкцій не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.12.2012р. по справі № 5009/4038/12, яке набрало законної сили 21.12.2012 року, було встановлене наступне:

„19.10.2010р. між Відокремленим підрозділом ПрАТ В«Народна фінансово-страхова компанія В«ДобробутВ» В«Регіональне управлінняВ» (страховик) та Представництвом В«Берлін-Хемі АГВ» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 30/29100, за яким було застраховано, зокрема, автомобіль Skoda Fabia, державний номер НОМЕР_1.

02.09.2012р. гр. ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухаючись у м. Луганську, на перехресті нерівнозначних доріг: вул. Леніна - вул. 11-та лінія, другорядною дорогою, не надав дорогу автомобілю НОМЕР_3, під керуванням гр. ОСОБА_3, який рухався головною дорогою. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 16.11 ПДР, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 24.09.2012р. у справі № 1203/8076/2012 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення…

Згідно звіту № 1931 від 11.10.2012р. оцінки автотранспорту, виконаний оцінювачем дорожніх транспортних засобів СПД ОСОБА_5, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_4 внаслідок пошкодження складає 75084,60 грн.

15.10.2012р. ПрАТ В«НФСК В«ДобробутВ» В«Регіональне управлінняВ» був складений страховий акт № 151/12 про те, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 96160 грн.

На підставі письмової заяви страхувальника від 04.09.2012р., страхового акту № 151/12 від 15.10.2012р. та розпорядження на здійснення страхового відшкодування від 01.11.2012р. ПрАТ В«НФСК В«ДобробутВ» В«Регіональне управлінняВ» перерахувало на рахунок представництва компанії В«Берлін-Хемі АГВ» страхове відшкодування в сумі 96160 грн. Факт виплати страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 566 від 01.11.2012р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ЗАЗ, державний номер НОМЕР_5, на момент ДТП була застрахована у ПрАТ В«Українська акціонерна страхова компанія АСКАВ» (відповідач у справі), згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/7675960. Відповідно до Полісу, ліміт відповідальності за шкоду майну становить 50000 грн., розмір франшизи 1000 грн.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Приписами ст. 12 Закону України В«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівВ» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, враховуючи ліміт за шкоду майну в розмірі 50000 грн. та франшизу в розмірі 1000 грн., до ПрАТ В«НФСК В«ДобробутВ» В«Регіональне управлінняВ» , який сплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги до ПрАТ В«Українська акціонерна страхова компанія АСКАВ» в розмірі 49000 грн.

01.11.2012р. між ПрАТ В«Народна фінансово-страхова компанія В«ДобробутВ» в собі відокремленого підрозділу ПрАТ В«Народна фінансово-страхова компанія В«ДобробутВ» В«Регіональне управлінняВ» (первісний кредитор) та ТОВ В«БК-ЕкспертВ» (новий кредитор, позивач у справі) був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого, первісний кредитор переводить (уступає) належне йому право вимоги в порядку регресу до фізичних та юридичних осіб (боржників), що виникло у нього внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами про страхування, укладеними між первісним кредитором та споживачами (страхувальниками), а новий кредитор набуває право вимоги та зобов'язується перерахувати первісному кредитору кошти за переведене (уступлене) право вимоги відповідно до розділу 3 договору (п. 1.1. договору).

У пункті 5.1. договору зазначено, що він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 1.2. договору, перелік заборгованості фізичних та юридичних осіб, право вимоги, в порядку регресу до яких переводяться (уступається) новому кредитору, відображається в акті приймання-передачі регресних справ до даного договору та передається новому кредитору.

Так, актом приймання-передачі регресних справ від 05.11.2012р. первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв оригінали регресних справ, зокрема, справу за страховим актом № 151/12, страхувальник - В«Берлін-Хемі АГВ» , боржник - СК В«АСКАВ» , загальна сума відшкодування 96160 грн.

Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на день розгляду спору, відповідач доказів перерахування позивачу або ПрАТ В«НФСК В«ДобробутВ» В«Регіональне управлінняВ» суми 49000 грн. не надав.В» .

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.03.2015 року вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „БК-ЕкспертВ» були задоволені у повному обсязі і на його користь було стягнуто з приватного акціонерного товариства „Українська акціонерна страхова компанія „АскаВ» 49000,00 грн. збитків в порядку регресу та 1827,00 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факти встановлені судом під час розгляду справи № 908/389/15-г не доводяться знову при розгляді цієї справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, за ч. ч. 1, 2 якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність винної особи у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем згідно полісу АА/7675960. Страхова компанія - ПрАТ "НФСК Добробут", виплативши за договором добровільного страхування № 30/29110 від 19.10.2010 року страхове відшкодування потерпілому, набула право вимоги до відповідача в межах фактичних витрат в сумі 49000,00 грн.

Разом з тим, за договором про відступлення права вимоги від 01.11.2012 року ПрАТ "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" "Регіональне управління" (первісний кредитор) переводить (уступає) належне йому право вимоги в порядку регресу до фізичних та юридичних осіб (боржників), що виникло у нього внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами про страхування, укладеними між первісним кредитором та споживачами (страхувальниками), а ТОВ "БК-Експерт" (новий кредитор, позивач) набуває право вимоги та зобов'язується перерахувати первісному кредитору кошти за переведене (уступлене) право вимоги.

Згідно ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у правовідносинах із страхування відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача), який одержав страхове відшкодування, до страховика, який його виплатив. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Позивач звертався до відповідача з приводу проведення виплати страхового відшкодування в сумі 49000,00 грн.

Листом вих. № 5563-22/1 від 26.03.2015 року відповідач відмовив позивачу у розгляді документів щодо проведення виплати страхового відшкодування (ар. с. 14).

Відповідно до приписів п. 2 ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобівВ» , страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його…

Отже, термін виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування сплинув 24.09.2013.

Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем зобов'язання перед позивачем, підтверджені рішенням господарського суду Запорізької області від 19.03.2015 року у справі № 908/389/15-г, були виконані лише 25.05.2015 року (сплачено 10000,00 грн.) та 26.05.2016 року (сплачено 39000,00 грн.), про що свідчать банківські виписки від 25.05.2016 (ар. с. 26).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач, як на правову підставу заявлення вимоги про стягнення з відповідача пені, посилається на положення п. 5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Стаття 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає можливість стягнення пені за несвоєчасну сплату страхового відшкодування, однак обов'язковою умовою застосування пені, в розумінні приписів Цивільного кодексу України, є письмова домовленість сторін щодо застосування пені.

На підставі викладено, в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3158,82 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, підставою для покладення на боржника обов'язку з відшкодування цих матеріальних втрат в будь-якому разі є факт порушення (неналежного виконання) грошового зобов'язання, який може бути визнаний як самими сторонами зобов'язання, так і встановлений рішенням суду, зокрема, про стягнення грошового боргу за порушення зобов'язань.

Разом з тим, факт прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора та стягнення збитків не звільняє боржника від відповідальності за невиконання або прострочення виконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Тобто, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум втрат коштів від інфляції та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Позивачем, за період прострочення виконання зобов'язань з 25.09.2013 року по 24.05.2015 року, включно, нараховано відповідачу сам 3 % річних в розмірі 2 448,66 грн., а також інфляційні витрати за період з вересня 2013 року по травень 2015 року в сумі 37696,74 грн.

Проте, відповідно до приписів п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , день фактичної оплати сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Вказане застосовуються і щодо нарахування суми 3% річних.

Оскільки, відповідачем сума 10000,00 грн. сплачена позивачу 25.05.2016 року, а решта суми 39000,00 грн. - 26.05.2015 року, то, на підставі викладеного, з відповідача підлягає стягненню сума 3 % річних за період з 25.09.2013 року по 24.05.2015 року, включно від суми 49000,00 грн. в розмірі 2444,63 грн. та, за період з 25.05.2015 року по 26.05.2015 року від суми 39000,00 грн. в розмірі 3 грн. 21 коп., а також інфляційні витрати, за період з вересня 2013 року по травень 2015 року, в сумі 37696,74 грн.

В частині стягнення суми 3 % річних в розмірі 0,82 грн. суд відмовляє у зв'язку з необґрунтованістю нарахування.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«БК-ЕКСПЕРТВ» до ОСОБА_1 акціонерного товариства В«Українська акціонерна страхова компанія В«АСКАВ» задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства В«Українська акціонерна страхова компанія В«АСКАВ» , адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, (код ЄДРПОУ 13490997), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БК-ЕКСПЕРТВ» , адреса: 03150, м. Київ, вулиця Димитрова, 5; поштова адреса : 03035, АДРЕСА_1, (код ЄДРПОУ 36530730), 3 % річних в сумі 2444 (дві тисячі чотириста сорок чотири) грн. 03 коп., інфляційні витрати в сумі 37 696 (тридцять сім тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 74 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1129 (одна тисяча сто двадцять дев'ять) грн. 08 коп.

Видати наказ.

В решті позову відмовити .

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет