Рішення

від 27.07.2016 по справі 911/1970/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2016 р. Справа № 911/1970/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевій А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 01-34/9 від 11.01.2016 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква

до Приватної аптеки № 5, м. Біла Церква

про виселення з нежитлового приміщення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Приватної аптеки № 5 про примусове виселення з нежитлового приміщення, площею 181, 5 кв.м., що знаходится за адресою: м. Біла Церква, вул. Шевченка, 146.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо звільнення та повернення орендованого нежитлового приміщення у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди № 260 нежитлового приміщення від 18.02.2013 р. і відповідно безпідставним володінням та користуванням відповідачем вищевказаним нерухомим майном, що належить на праві власності територіальній громаді м. Біла Церква.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2016 р. порушено провадження у справі № 911/1970/16 за позовом Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради до Приватної аптеки № 5 про виселення з нежитлового приміщення і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 13.07.2016 р.

13.07.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 27.07.2016 р.

27.07.2016 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 260 нежитлового приміщення, згідно з умовами п. 1.1. якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення № 239 площею 181, 50 кв.м, розташоване на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шевченка, буд. 146, яке перебуває на балансі Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 6.

Згідно з п. 2.1. договору передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому - передачі.

Пунктом 10.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір діє з 18.02.2013 р. по 31.01.2016 р.

Відповідно до п. 10.6. договору орендар протягом 1 місяця після закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендодавця про свої наміри щодо припинення або продовження договірних орендних відносин.

Орендодавець надає орендареві письмову відповідь щодо можливості (або відсутності такої), продовження терміну оренди на новий термін на попередніх умовах або на нових умовах (актуальними на момент звернення) в строк згідно чинного законодавства.

У разі якщо орендодавець має намір після закінчення терміну дії договору оренди використовувати зазначене майно для власних потреб, він не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору письмово попереджає про це орендаря.

Пунктом 10.9. договору передбачено, що дія цього договору припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

- достроково при приватизації об'єкта оренди шляхом продажу на аукціоні;

- банкрутства орендаря;

- достроково за згодою сторін або за рішенням суду;

- загибелі об'єкта оренди.

Згідно з п. 10.11. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом п'яти робочих днів повертається орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі.

У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

18.02.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування орендоване нежитлове приміщення № 239 площею 181, 50 кв.м, розташоване на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шевченка, буд. 146, яке перебуває на балансі Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 6.

21.01.2016 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 01-20/18 від 21.01.2016 р., у якому просив останнього перерахувати заборговану суму орендної плати та пені у загальному розмірі 181 488, 28 грн, а у разі незадоволення даної претензії попередив про ініціювання виселення відповідача із займаного приміщення. Факт направлення позивачем претензії відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 3350 від 21.01.2016 р. про відправлення рекомендованого листа, наявним у матеріалах справи.

10.02.2016 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 01-25/148 від 09.02.2016 р., у якому повідомив останнього, що договір оренди № 260 нежитлового приміщення від 18.02.2013 р. на новий термін переукладатись не буде та повідомив про необхідність звільнити і повернути орендоване нежитлове приміщення. Факт направлення позивачем листа відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 0045095 0041130 від 10.02.2016 р. про відправлення рекомендованого листа, наявним у матеріалах справи.

21.01.2016 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 01-20/24 від 09.06.2016 р., у якому просив останнього перерахувати заборговану суму орендної плати та пені у загальному розмірі 230 784, 44 грн, а у разі незадоволення даної претензії попередив про ініціювання виселення відповідача із займаного приміщення. Факт направлення позивачем претензії відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 0184029 0179109 від 09.06.2016 р. про відправлення рекомендованого листа, наявним у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд примусово виселити з нежитлового приміщення, площею 181, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Шевченка, 146.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про оренду державного та комунального майнаВ» , іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 цього ж кодексу передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 цього ж кодексу строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 291 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір оренди припиняється у разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу (приватизації) об'єкта оренди;

ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря;

загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 цього ж кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 цього ж кодексу передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 цього ж закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 10.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір діє з 18.02.2013 р. по 31.01.2016 р.

Відповідно до п. 10.6. договору орендар протягом 1 місяця після закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендодавця про свої наміри щодо припинення або продовження договірних орендних відносин.

Орендодавець надає орендареві письмову відповідь щодо можливості (або відсутності такої), продовження терміну оренди на новий термін на попередніх умовах або на нових умовах (актуальними на момент звернення) в строк згідно чинного законодавства.

У разі якщо орендодавець має намір після закінчення терміну дії договору оренди використовувати зазначене майно для власних потреб, він не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору письмово попереджає про це орендаря.

Пунктом 10.9. договору передбачено, що дія цього договору припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

- достроково при приватизації об'єкта оренди шляхом продажу на аукціоні;

- банкрутства орендаря;

- достроково за згодою сторін або за рішенням суду;

- загибелі об'єкта оренди.

Як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, 10.02.2016 р. (у період протягом одного місяця після закінчення строку чинності договору - після 31.01.2016 р.) позивач звернувся до відповідача із листом № 01-25/148 від 09.02.2016 р., у якому повідомив останнього, що договір оренди № 260 нежитлового приміщення від 18.02.2013 р. на новий термін переукладатись не буде та повідомив про необхідність звільнити і повернути орендоване нежитлове приміщення, що в свою чергу підтверджує наявність у орендодавця спірного орендованого майна - позивача волевиявлення щодо припинення спірного договору оренди нерухомого майна та заперечень протягом одного місяця після закінчення строку його чинності щодо продовження його дії, а тому суд дійшов висновку, що у відповідності до положень ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» та п. 10.6. договору оренди дія договору оренди № 260 нежитлового приміщення від 18.02.2013 р. автоматично не продовжилась (не пролонгувалась) на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, а припинилась з 01.02.2016 р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно з п. 10.11. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом п'яти робочих днів повертається орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі.

У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 386 цього ж кодексу держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 391 цього ж кодексу передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пунктом 7. ОСОБА_2 арбітражного суду України № 01-8/98 від 31.01.2001 р. „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистомВ» передбачено, що відповідно до пунктів 2 і 5 статті 48 Закону власник може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права, не пов'язаних з неправомірним позбавленням володіння (негаторний позов). Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки. Достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними. Позовна давність до відповідних вимог не застосовується, оскільки правопорушення триває у часі. Якщо ж на момент подання позову воно припинилося, то підстав для задоволення позову немає.

Захист прав і охоронюваних законом інтересів підприємств і організацій за негаторним позовом надається арбітражним судом у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права. Якщо негаторний позов визнано обгрунтованим, у резолютивній частині рішення необхідно чітко визначити дії, які повинен вчинити відповідач щодо усунення порушень права власника, і строк виконання цих дій. У разі невиконання такого рішення арбітражний суд видає наказ на примусове виконання рішення.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи після припинення дії договору оренди № 260 нежитлового приміщення від 18.02.2013 р. відповідач обов'язок щодо повернення позивачу орендованого майна у зв'язку із припиненням дії договору оренди не виконав, що підтверджується відсутністю складеного відповідачем акта приймання-передачі орендованого майна, без відповідної правової підстави володіє і продовжує користуватись орендованим майном, чим відповідно порушує права орендодавця вказаного майна - позивача і створює перешкоди у здійсненні ним права користування, у зв'язку із чим у останнього виникло право вимагати від відповідача звільнити та примусово виселити з вищевказаного приміщення, що є предметом договору оренди № 260 нежитлового приміщення від 18.02.2013 р.

Отже, вимоги позивача до відповідача про примусове виселення з нежитлового приміщення, площею 181, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Шевченка, 146, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Примусово виселити Приватну аптеку № 5 (ідентифікаційний код 30253500) з нежитлового приміщення, площею 181, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Шевченка, 146.

3. Стягнути з Приватної аптеки № 5 (ідентифікаційний код 30253500) на користь Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (ідентифікаційний код 20577351) судові витрати 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

12 вересня 2016 р.