Постанова

від 19.09.2016 по справі 910/382/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2016 р. Справа№ 910/382/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Колесник М.П.

за участю представників:

від позивача - Іващенко О.В. (довіреність №91/2015/11/11-4 від 11.11.2015 р.)

від відповідача - Орлова Л.П. (голова правління, паспорт серії СН372544, виданий Мінським РУГУМВС України в м. Києві 26.11.1996 р.), Мірошник О.М. (представник згідно угоди №01/04-ПБ від 17.04.2016 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-2»

на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 р.

у справі №910/382/16 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-2»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-2» про стягнення з відповідача 77122,55 грн. основного боргу, 3316,95 грн. 3% річних, 54036,54 грн. інфляційних втрат та 25412,62 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016 р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 77122,55 грн. основного боргу, 3316,95 грн. 3% річних, 54036,54 грн. інфляційних втрат, 25412,62 грн. пені та 2398,33 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрнутованим, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні повністю підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

07.07.2000 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 23-0131 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Відповідно до п. 1.1. договору, його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.2.1. договору, позивач зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору.

Згідно п.п. 2.3.1., 2.3.2. договору, відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору відповідач щомісяця з 12 до 15 числа самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: вул. Щекавицька, буд. 37/48, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки відповідач повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

За змістом додатку №4, сплату за вказаними в п. 2 документами відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому, зокрема у випадку несплати вартості спожитої теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 даного додатку) позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Позивач стверджує, що відповідач своїх обов'язків за договором № 23-0131 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.07.2000 р. належним чином не виконав, а саме, не здійснив в повному обсязі оплату за надані йому позивачем послуги щодо постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.01.2014 р. по 01.10.2015 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 77122,55 грн. основного боргу, 25412,62 грн. пені, 3316,95 грн. 3% річних, 54036,54 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Частиною 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу теплову енергію у гарячій воді, що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками та відомостями обліку теплової енергії.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частинами 1, 2 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Проте, в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язання щодо оплати використаної теплової енергії у період з 01.01.2014 р. по 01.05.2015 р., у зв'язку із чим станом на день розгляду спору у нього існує заборгованість перед позивачем в розмірі 77122,55 грн.

Відповідачем до матеріалів справи долучені платіжні доручення на суму 45000,00 грн. про сплату заборгованості. Вказана сплата була проведена відповідачем після порушення провадження у даній справі, однак до винесення рішення. За таких обставин, відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, вказані платіжні доручення приймаються колегією суддів до уваги в якості належного доказу по даній справі, оскільки остання була розглянута судом першої інстанції без участі представника відповідача.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні ивомги в частині стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 32122,55 грн. з урахуванням часткової сплати заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення 3316,95 грн. 3% річних, 54036,54 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2014 р. по 01.05.2015 р., колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, з урахуванням умов договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість такого розрахунку, у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню 3316,95 грн. 3% річних та 54036,54 грн. інфляційних втрат.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 25412,62 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В судовому засіданні відповідач наголошував на тому, що не є прибутковою організацією і не має можливості сплачувати штрафні санкції у зв'язку з відсутністю коштів.

Колегія суддів приходить до висновку про зменшення суми пені з урахуванням важкого майнового стану відповідача та вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 12706,31 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове скасування рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 р. в частині зменшення суми основної заборгованості та пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-2» задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 р. у справі №910/382/16 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-2» (04210, м. Київ, вулиця Малиновського, будинок 27/23, ідентифікаційний код 22908355) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305), 32122 (тридцять дві тисячі сто двадцять дві) грн. 55 коп. основного боргу, 12706 (дванадцять тисяч сімсот шість) грн. 31 коп. пені, 3316 (три тисячі триста шістнадцять) грн. 95 коп. 3% річних, 54036 (п'ятдесят чотири тисячі тридцять шість) грн. 54 коп. інфляційних втрат та 1532 (одну тисячу п'ятсот тридцять дві) грн. 73 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-2» (04210, м. Київ, вулиця Малиновського, будинок 27/23, ідентифікаційний код 22908355) 952 (дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 42 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 45000,00 грн.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/382/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець