Постанова

від 20.09.2016 по справі 921/472/16-г/7

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа № 921/472/16-г/7

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Кравчук Н.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання І.О.Борщ

за участю представників сторін:

від позивача (скаржника) - ОСОБА_2 (пред-к за довіреністю)

від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 районного центру зайнятості від 19.08.16 року № 01-1282

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 08.08.2016р. (головуючий суддя Стадник М.С,)

у справі № 921/472/16-г/7

за позовом ОСОБА_3 районного центру зайнятості, Тернопільська обл.,

до відповідача ОСОБА_3 районної державної адміністрації, Тернопільська обл.,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Тернопільської області від 08.08.2016 року у справі № 921/472/16-г/7 відмовлено ОСОБА_3 районному центру зайнятості у прийнятті позовної заяви №01-1200 від 02.08.2016р. про стягнення з ОСОБА_3 районної державної адміністрації виплаченого матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітній ОСОБА_4 у сумі 18 304,28 грн. у зв`язку з її поновленням на роботі. Повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 районного центру зайнятості судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп.

Ухвалу мотивовано тим, що з урахуванням характеру правовідносин між сторонами, такий спір не є господарським, а приватно-правовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати зазначену ухвалу, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства про підвідомчість стосовно обставин даної справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Апеляційний господарський суд, враховуючи законодавчо встановлені процесуальні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, те, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, що участь представників сторін в судовому засіданні є правом, а не обов'язком, та відсутність інших процесуальних перешкод для розгляду справи в даному судовому засіданні, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення присутнього представника скаржника у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати, а справу передати на розгляд місцевого господарського суду.

Як встановлено, між ОСОБА_3 районним центром зайнятості та ОСОБА_3 районною державною адміністрацією виник спір про стягнення виплаченого матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітній ОСОБА_4 у сумі 18 304,28 грн. у зв`язку з її поновленням на роботі за рішенням суду.

05.08.2016 року ОСОБА_3 районний центр зайнятості в порядку господарського судочинства звернувся з позовом до ОСОБА_3 районної державної адміністрації про стягнення виплаченого матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітній ОСОБА_4 у сумі 18 304,28 грн. у зв`язку з її поновленням на роботі за рішенням суду

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатись також державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені, невизнані або оспорюються (Постанова Вищого господарського суду від 01 квітня 2015 року Справа № 917/1847/14).

За приписами ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у т.ч. щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Положеннями пунктів 3.1, 3.2, 16 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" визначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір, і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК України. Водночас господарськими судами розглядаються на загальних підставах справи зі спорів за участю, зокрема органів Пенсійного фонду України, якщо такі спори виникають з цивільних чи господарських правовідносин, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв'язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодування матеріальної або моральної шкоди, із зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо).

Судом першої інстанції зроблено висновок, що даний спір не є господарським, а є приватно-правовим, і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Проте, приватно-правовими спорами є спори про право, які можуть розглядатися як за правилами господарського, так і цивільного судочинства.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення у даній справі також покликався на правову позицію Верховного суду України у Постанові від 22 вересня 2015 року у справі П/811/3781/14.

Верховний суд України у Постанові від 22 вересня 2015 року у справі №П/811/3781/14 зазначив, що висновок у справі про стягнення з фізичної особи зайво виплачених сум допомоги по безробіттю, висловлений колегією суддів Судової палати у цивільних справах та Судової палати в адміністративних справах 22 вересня 2015 року у справі № 21-2209а15, зводиться до того, що такий спір є не публічно-правовим, а приватно-правовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства, та прийшов до висновку, що дана справа у провадженні є подібною за виниклими правовідносинами, а відтак спір є приватно-правовим та має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Як вбачається зі справи №П/811/3781/14, відповідачем у цій справі є фізична особа, якій був наданий статус безробітної особи.

У свою чергу, у даній справі сторонами є два органи влади, юридичні особи, які виступають у спірних правовідносинах на рівних засадах.

Таким чином, справа №П/811/3781/14 відрізняється від даної справи суб'єктним складом сторін, що впливає на критерії підвідомчості при вирішенні даного спору. А відтак, правова позиція Верховного суду України у вказаній справі №П/811/3781/14 може бути застосована лише в частині віднесення даних правовідносин до приватноправових, а не публічних.

Вищий адміністративний суд України у своїй Ухвалі від 09 червня 2016 року у справі К/800/5281/16 у справі за позовом Пустомитівського районного центру зайнятості до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені ОСОБА_5 про стягнення коштів (допомоги по безробіттю) зазначив, що за суб'єктним складом сторін та суттю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному ГПК України.

Таким чином, у даному випадку за умови, коли за характером правовідносин даний спір є приватно-правовим та може розглядатися за правилами як цивільного, так і господарського судочинства, проте з аналізу вищезазначених судових актів та норм права вбачається, що у даному випадку критерієм віднесення даної справи до підвідомчості господарських судів виступає саме суб'єктний склад сторін.

Відтак, спір у даній справі виник між юридичними особами поза межами публічно-правових відносин, а, отже, віднесений до юрисдикції господарського суду і за правилами територіальної підсудності, встановленими нормою ст.15 ГПК України, підлягає розглядові Господарським судом Тернопільської області.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню з переданням справи на розгляд місцевого господарського суду.

Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК (п.4.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 року № 7).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 районного центру зайнятості від 19.08.16 року № 01-1282 - задоволити.

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 08.08.2016 року у справі № 921/472/16-г/7 - скасувати.

Справу № 921/472/16-г/7 за позовом ОСОБА_3 районного центру зайнятості про стягнення з ОСОБА_3 районної державної адміністрації виплаченого матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітній ОСОБА_4 у сумі 18 304,28 грн. у зв`язку з її поновленням на роботі - передати на розгляд господарського суду Тернопільської області.

Повний текст постанови складено 22.09.2016р.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

Суддя Н.М. Кравчук

Суддя Г.Г. Якімець