Постанова

від 22.09.2016 по справі 917/414/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2016 р. Справа № 917/414/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

апелянта - ОСОБА_1, за довіреністю від 30.05.2016р. №635;

позивача - ОСОБА_2, за довіреністю від 03.08.2016р.

прокурора - Горгуль Н.В., службове посвідчення від 29.10.2015р. №036152;

відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю від 06.01.2016р. №31-16-7777.6-80/2-16;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції - ОСОБА_4, Оржицький район, Полтавська область (вх. №2082П/1-18)

на рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016р.

у справі № 917/414/16

за позовом Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива", Полтавська область, Гадяцький район

до відповідача ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава

за участю прокуратури Полтавської області

про визнання поновленим Договору оренди землі від 27 березня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 управлінням Держземагентства у Полтавській області та сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива", на земельну ділянку площею 8,6760 га з кадастровим номером 5320483600:00:005:0223 до 31 грудня 2025 року на умовах додаткової угоди до даного договору (в редакції заяви про зміну предмету позову № 240 від 24.05.2016 року (вх. № 6479 від 25.05.2016 року).

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.05.2016р. у справі №917/414/16 (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено; визнано поновленим договір оренди землі від 27 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_5 управлінням Держземагентства у Полтавській області та Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива", та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Гадяцького районного управління юстиції 08.04.2014 року за № 5277580, на земельну ділянку площею 8,6760 га з кадастровим номером 5320483600:00:005:0223 до 31 грудня 2025 року на умовах додаткової угоди до даного договору, надісланої на адресу ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області листом № 207 від 29.04.2015 року.

Особа, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки - ОСОБА_4, Оржицький район, Полтавська область з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського Полтавської області від 25.05.2016р. у справі №917/414/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2016р. суддею доповідачем по справі №917/414/16 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Хачатрян В.С.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 06.09.2016р.

29.08.2016р. на адресу суду від Прокуратури Полтавської області надійшли письмові пояснення, в яких останній просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016р. у справі №917/414/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (вх.№8409).

06.09.2016р. на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№8688)

06.09.2016р. на адресу суду від представника апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх.№8701).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Хачатрян В.С.) розгляд справи відкладено на 22.09.2016р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

22.09.2016р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити(вх.№9607).

22.09.2016р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016р. у справі №917/414/16 (вх.№9611)

Вказане клопотання мотивує тим, що ОСОБА_4 не є учасником правовідносин, з яких виник спір у даній справі, так як він не є стороною спірного договору оренди землі та не має титульного права орендаря на земельну ділянку, оскільки таке право виникає лише в силу укладення відповідного договору оренди, чого здійснено не було.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про припинення провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 дійшла висновку про відмову в його задоволення, з огляду на наступне.

Приписами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Судове рішення, яке оскаржується не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Відповідно до 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 В«Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» , у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Так, згідно наказу ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.01.2016р. №812-05 передано громадянину ОСОБА_4 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 5320483600:00:005:0223, площею 8,6760 га для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області за межами населених пунктів, зобов'язано у місячний термін укласти договір оренди землі та зареєструвати право користування на земельну ділянку у встановленому законом порядку (т.1, а.с. 213)

Доказів того, що вказаний наказ ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.01.2016р. №812-05 скасований чи визнаний недійсним матеріали справи не містять.

Вказані обставини підтверджують наявність безпосереднього правового зв'язку між особою, яка не брала участі у розгляді справи в господарському суді першої інстанції ОСОБА_4 та сторонами у справі.

22.09.2016р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (вх.№9612), які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.09.2016р. представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського Полтавської області від 25.05.2016р. у справі №917/414/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Присутні у судовому засіданні прокурор та представник відповідача, також, просили скасувати рішення господарського Полтавської області від 25.05.2016р. у справі №917/414/16 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України , було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Господарського суду Полтавської області по справі № 18/731/12 від 28.12.2012р. за Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива" визнано право оренди земельної ділянки, площею 427,5739 га, що розташована на території Краснолуцької сільської ради на строк до 31.12.2015р.

На виконання вказаного рішення, 27.03.2014 року між Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива" та ОСОБА_5 управлінням Держземагенства у Полтавській області укладено договір оренди землі площею 8,6760 га з кадастровим номером 5320483600:00:005:0223, що знаходиться за межами населених пунктів на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 1 вказаного договору сторони погодили, що орендодавець згідно наказу від 14.03.2014 року № ПЛ/5320483600:00:005/00001459 надає, а орендодавець приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий № 5320483600:00:005:0223 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області,.

Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Гадяцького районного управління юстиції 08.04.2014 року за № 5277580. Згідно витягу № 20189709 право оренди земельної ділянки зареєстровано до 31.12.2015 р. (т.1, а. с. 20).

Договір укладено на термін до 31.12.2015 року.(п.8 договору)

Відповідно до п. 8 договору сторони погодили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся з позовом до господарського суду Полтавської області, в якому просив визнати поновленим договір оренди землі від 27 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_5 управлінням Держземагентства у Полтавській області та сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива", на земельну ділянку площею 8,6760 га з кадастровим номером 5320483600:00:005:0223 до 31 грудня 2025 року на умовах додаткової угоди до даного договору (в редакції заяви про зміну предмету позову № 240 від 24.05.2016 року (вх. № 6479 від 25.05.2016 року).

25.05.2016р. господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України, майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Приписами статті 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статей 13, 30 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Предметом спору в даній справі є вимога позивача про визнання поновленим договору оренди землі від 27.03.2014р., з урахуванням умов додаткової угоди до даного договору.

Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст.33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця :до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа - повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Виходячи з приписів статей 319 , 626 ЦК України , реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" , відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Вказаного висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 25.02.2015р. у справі №6-219цс14.

Позивач з метою скористатися своїм переважним правом на поновлення зазначеного договору 29.04.2014 року звернувся до ОСОБА_5 управління Держземагентства у Полтавській області з клопотанням щодо продовження терміну дії договору оренди землі до 31.12.2025р. (на 10 років), тобто просить змінити умови договору в частині строку.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за результатами розгляду клопотання позивача, було направлено лист відповідь (вих. №5563/2-15 від 29.05.2015р.) відповідно до якого Головне управління Держземагентства у Полтавській області нe погодилося із запропонованими умовами, на яких позивач бажав продовжити договірні відносини. Натомість ОСОБА_5 управлінням Держземагенства у Полтавській області заявнику було запропоновано свої умови, а саме 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (ст. 21 Закону України "Про оренду землі" ).

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ).

Частиною 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть змінюватися за згодою сторін.

Згідно до п.288.5.1 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків та більше 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

А тому, колегія суддів вважає, що запропонувавши позивачу встановити орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 10% Головне управління Держгеокадастру діяло в межах своїх повноважень та чинного законодавства.

Надалі, позивачем були повторно направлено клопотання на адресу відповідача з проханням продовжити термін дії договору оренди землі.

Листом вих. №4236/0/72-15 від 13.11.2015р. відповідачем було надана відповідь, відповідно до якого останнім зазначено, що в поданому позивачем проекті не міститься інформації щодо відсотку від нормативної грошової оцінки та запропоновано орендну плату 12% від нормативної грошової оцінки.

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

А отже, вказане листування між сторонами у даній справі свідчить про недосягнення між сторонами такої істотної умови як розмір орендної плати по договору, що свідчить про невідповідність висновків місцевого господарського суду обставинам справи, а також про порушення приписів частини 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі», відповідно до умов якої у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Згідно п.8 договору після закінчення строку орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, незважаючи на формальне визначення договору, який орендар має укласти на новий строк, як додаткову угоду до договору, строк якого закінчився, фактично це буде новий договір, оскільки його умови можуть бути змінені за згодою сторін, і у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Так, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» можливе лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Місцевий господарський суд у оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що відносини сторін щодо поновлення договору оренди підпадають під дію як першої так і другої умови статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки орендар своєчасно повідомив про наміри продовжити договір оренди землі, після 31.12.2015р. останній продовжує платно користуватися земельною ділянкою, що підтверджується актами огляду земельної ділянки, у місячний строк після закінчення строку дії договору орендодавцем не було письмово повідомлено про заперечення у поновленні договору.

Проте, вказаний висновок господарського суду першої інстанції суперечить частині 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі, відповідно до приписів якої, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а не на нових умовах, запропонованих орендарем в Додатковій угоді.

Таким чином, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, незмінними будуть залишатися лише сторони договору оренди землі (з урахуванням положень про правонаступництво), розмір земельної ділянки та її цільове призначення, інші ж умови можуть змінюватися.

Частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" допускає можливість зміни умов договору оренди при його поновленні, проте лише за згодою сторін, а у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Враховуючи те, що договір оренди землі на земельну ділянку площею 8,6760 га кадастровий номер 5320483600:00:005:0223 закінчився ще 31.12.2015 року, до закінчення терміну дії договору сторони не уклали Додаткову угоду, оскільки не дійшли згоди щодо істотних умов договору з метою його поновлення, позивач втратив своє переважне право на поновлення договору оренди землі на спірну земельну ділянку.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про поновлення договору оренди землі на земельну ділянку від 27.03.2014 року, площею 8,6760 га кадастровий номер 5320483600:00:005:0223.

Посилання позивача на відсутність письмових заперечень та зволікань з боку відповідача при розгляді його звернень є безпідставним, оскільки виходячи з приписів частин 7-9 статті 33 Закону України "Про оренду землі", додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У зв'язку з чим позивач не був позбавлений права оскаржити дії відповідача в судовому порядку.

Крім того, місцевий господарський суд, поновивши спірний договір до 31.12.2025 року не з'ясував зміст Додаткової угоди щодо строку дії договору.

Так, приписами статтей 251, 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Приписами статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

Необхідність зазначення в договорі саме строку передбачено, також, у статті 19 Закону України «Про оренду землі».

А отже, враховуючи вимоги частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» щодо поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах, відсутність у первинному договору оренди встановленого строку його дії унеможливлює виконання приписів частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Апеляційним господарським судом, також, враховано правові позиції викладені Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015р. у справі № 6-219цс14, у справі № 6-10цс15, від 18.03.2015р. у справі № 6-3цс15, у справі № 6-4цс15 та у постановах Вищого господарського суду України від 16.10.2015р. у справі №904/8031/14, від 20.10.2015р. у справі №904/3929/14, від 17.05.2016р. у справі №912/3019/15.

Також, не приймаються до уваги посилання позивача на той факт, що він користується спірною земельною ділянкою за договором оренди землі від 27.03.2014року по теперішній час, та, що вказане є підставою для поновлення договору оренди землі від 27.03.2014р.

Платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи, в графі призначення платежу не містять жодних посилань за яким саме договором сплачувалася орендна плата.

Крім того, позивачем у позовній заяві зазначено про те, що на виконання рішення господарського суду Полтавської області по справі №18/731/12 від 28.12.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено 21 договір оренди землі.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

А отже, доводи викладені в апеляційній скарзі підлягають до задоволення, оскільки є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи та зібраними по справі доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016р. у справі №917/414/16 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким в позові слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 99, 101, п.2 ст. 103, п.1,3 ч.1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції - ОСОБА_4, Оржицький район, Полтавська область задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016р. у справі №917/414/16 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива", Полтавська область, Гадяцький район (вулиця Леніна, 20, с. Красна Лука, Гадяцький район, Полтавська область, 37315, код ЄДРПОУ 03772275, ІПН 037722716073) на користь ОСОБА_4, Оржицький район, Полтавська область (вулиця Мічуріна, 1, с. Лазірки, Оржицький район, Полтавська область, 37710) 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.09.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Хачатрян В.С.