Постанова

від 22.09.2016 по справі 917/416/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2016 р. Справа № 917/416/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурор - Горгуль Н.В.

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 03.08.2016

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 06.01.2016 № 31-16-7777.6-80/2-16

апелянта - ОСОБА_3, дов. № 635 від 30.05.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу гр. ОСОБА_4 (вх. №2084 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.16 у справі № 917/416/16

за позовом Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива", с. Красна Лука, Гадяцький район, Полтавська область

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

за участю прокурора Полтавської області

про визнання права на оренду земельної ділянки.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 у справі № 917/416/16 (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено. Визнано поновленим договір оренди землі від 27 березня 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива", та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Гадяцького районного управління юстиції 17.04.2014 року за № 5394742, на земельну ділянку площею 7,6004 га з кадастровим номером 5320483600:00:004:0395 до 31 грудня 2025 року на умовах додаткової угоди до даного договору, надісланої на адресу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області листом № 212 від 29.04.2015 року.

До Харківського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга гр. ОСОБА_4 на рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 у справі № 917/416/16. Апелянт не залучався до участі у справі, але посилається на те, що господарський суд Полтавської області вирішив питання щодо прав та обов'язків гр. ОСОБА_4 відносно земельної ділянки з кадастровим № 5320483600:00:004:0395, яка була надана останньому згідно наказу Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 29.01.2016 № 813-сг В«Про надання земельної ділянки в орендуВ» . Скаржник просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог заявник посилається на невідповідність висновків місцевого господарського суду обставинам справи, а також порушення ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за позивачем переважного права на поновлення договору оренди в зв'язку з недосягненням між сторонами договору оренди землі істотних умов договору та недотримання встановленої цією нормою процедури.

Заступник прокурора Полтавської області надав пояснення по справі, в яких вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позову на умовах переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі від 27.03.2014. Як зазначає заступник прокурора, між відповідачем по справі та гр. ОСОБА_4 виникли правовідносини стосовно спірної земельної ділянки, а відтак спірне рішення суд у справі між СПОП В«НиваВ» та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо визнання права на поновлення договору оренди землі від 27.03.2014, предметом якого є земельна ділянка, кадастровий номер 5320483600:00:004:0223 площею 7,6004 га, має у подальшому вплив на права та обов'язки ОСОБА_4 Заступник прокурора просить апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 у справі № 917/416/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Також, заступник прокурора посилається на те, що сторони договору не дійшли взаємної згоди щодо істотних умов договору з метою його поновлення, додаткова угода про поновлення договору оренди землі залишилась не укладеною, а отже позивач втратив своє переважне право на поновлення договору оренди землі на спірну ділянку.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує апеляційну скаргу, а також посилається на те, що Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Нива" втратило своє переважне право на поновлення договору оренди землі на спірну земельну ділянку. Відповідач просить апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 у справі № 917/416/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

18.08.2016 позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь в призначене судове засідання свого представника.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 розгляд справи відкладено на 13.09.2016.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.09.2016 у зв'язку з відпусткою судді Могилєвкіна Ю.О. для розгляду справи № 917/416/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи викладені заявником апеляційної скарги такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач посилається на те, що ним дотримано вимоги ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо поновлення договору оренди на новий строк, і з урахуванням відсутності письмових заперечень відповідача щодо поновлення договору оренди землі, а також беручи до уваги умови додаткової угоди до договору оренди, вважає позовні вимоги правомірними, а рішення законним та обґрунтованим.

Крім того, 13.09.2016 позивач звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 у справі № 917/416/16, оскільки вважає, що рішення господарського суду не стосується прав та обов'язків ОСОБА_4 і правовий зв'язок між ОСОБА_4 та СПОП «Нива» і ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у даній справі відсутній.

13.09.2016 заявник апеляційної скарги гр. ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про долучення документів, яке було задоволено колегією суддів, а надані документи приєднані до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.09.2016 оголошено перерву до 22.09.2016.

Заявник апеляційної скарги надав до суду додаткові пояснення з посиланням на обставини, які встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі № 917/411/16 за апеляційною скаргою СПОП «Нива» на рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2016, яким відмовлено в задоволенні позову СПОП «Нива» про визнання права на оренду.

Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням про приєднання доказів, а саме: копії адміністративного позову СПОП «Нива», яка була приєднана до матеріалів справи.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення прокурора та присутніх представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою, учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Тобто, особи, які не є сторонами по справі, звертаючись з апеляційною скаргою, повинні доводити той факт, що оскаржуване рішення стосується їх прав та обов'язків.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Гр. ОСОБА_4 не залучався до участі у справі, але посилається на те, що господарський суд Полтавської області вирішив питання щодо його прав та обов'язків відносно земельної ділянки з кадастровим № 5320483600:00:004:0395, яка була надана останньому згідно наказу Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 29.01.2016 № 813-сг"Про надання земельної ділянки в оренду".

При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

З юридичного аналізу наведеного правового положення вбачається, що судове рішення, яке оскаржується особою, яка не була залучена до участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Як свідчать матеріали справи, 12.05.2016 відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про залучення ОСОБА_4 до участі в справі в якості третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору, мотивуючи його тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.01.2016 №813-ЗГ передано ОСОБА_4 спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 5320483600:00:004:0395 площею 7,6004 га. для ведення фермерського господарства в дострокову оренду (а.с. 103, т. 1).

Проте, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення від 25.05.2016 у справі № 917/416/16 відмовив в задоволенні даного клопотання з посиланням на те, що рішення в даній справі жодним чином не вплине на права ОСОБА_4, оскільки наказ Головної управління Держнгеокадастру у Полтавській області є дозволом на вчинення дій для укладання договору оренди земельної ділянки; відсутні докази щодо закріплення права оренди ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку; наказ було видано до спливу тридцяти денного терміну після закінчення договору оренди з позивачем.

Отже, фактично, мотивувальна частина рішення містить судження щодо відсутності порушеного права ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий номер 5320483600:00:004:0395, що є предметом позовних вимог.

Також, з матеріалів справи вбачається, що наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.01.2016 №813-ЗГ передано ОСОБА_4 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 5320483600:00:004:0395 площею 7,6004 га. Вказане рішення прийнято відповідно до положень ст.ст. 15-1,79-1,122,123,134 Земельного кодекс України, якими визначаються повноваження органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, щодо передачі громадянам та юридичним особам земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Таким чином, судом апеляційної інстанції з'ясовано наявність між відповідачем по справі (Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області) та гр. ОСОБА_4 правових відносин стосовно спірної земельної ділянки, а відтак, спірне рішення суду у справі щодо визнання права на поновлення договору оренди землі від 27.03.2014, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5320483600:00:004:0223 площею 7,6004 га, має у подальшому вплив на права та обов'язки ОСОБА_4

Колегія суддів також звертає увагу, що наказ відповідача від 29.01.2016 № 813-сг був виданий до звернення з даним позовом до суду. Станом на дату винесення судом оскаржуваного рішення, а також станом на дату подання цієї апеляційної скарги наказ відповідача від 29.01.2016 №813-сг не був скасований а також не визнавався недійсним (неправомірним) судом.

Як зазначає заявник апеляційної скарги, наказ відповідача від 29.01.2016 №813-е надає ОСОБА_4 всі законні підстави розраховувати на отримання земельної ділянки з кадастровим № 5320483600:00:004:0395 в своє користування на право довгострокової оренди. Тобто, відносно земельної ділянки з кадастровим №5320483600:00:004:0395 гр. ОСОБА_4 знаходиться в стані «правомірного очікування» надання її в довгострокову оренду, з урахуванням також тривалої процедури оформлення в установленому законом порядку права оренди.

У справі «ОСОБА_6 Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірну очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Так, в пункті 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року, яке згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватись при розгляді справ як джерело права, зазначається, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (сf., Ргеssоs Соmpanіа Naviera S.А. v. Веlgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, N332, с. 21, п. 31).

Отже, виходячи з викладеного, право на оренду у вигляді правомірних очікувань є об'єктом правового захисту.

В даному випадку надані Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області до суду першої інстанції документи (а.с. 104-108, т. 1) свідчать про те, що гр. ОСОБА_4 було дотримано вимог законодавства при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з заявою про надання в оренду спірної земельної ділянки; отримано відповідний наказ відповідача від 29.01.2016 №813-ЗГ, тому у гр. ОСОБА_4 були усі законні підстави розраховувати на отримання земельної ділянки з кадастровим №5320483600:00:004:0395 в своє користування на праві довгострокової оренди для ведення фермерського господарства.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або становить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру. На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25 січня 1997 р. частину першу ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені.

Враховуючи викладене, у тому числі практику Європейського суду з прав людини, а також з'ясувавши наявність між відповідачем по справі (Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області) та гр. ОСОБА_4 правових відносин стосовно спірної земельної ділянки, зважаючи на те, що спірне рішення суду у справі щодо визнання права на поновлення договору оренди землі від 27.03.2014, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 5320483600:00:004:0223 площею 7,6004 га, має у подальшому вплив на права та обов'язки ОСОБА_4, колегія суддів дійшла висновку, що гр. ОСОБА_4 О,І. має право на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 у справі № 917/416/16 відповідно до ст. 91 ГПК України.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що рішенням господарського суду Полтавської області по справі № 18/731/12 від 28.12.2012 р за Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива", визнано право оренди земельної ділянки, площею 427,5739 га, що розташована на території Краснолуцької сільської ради на строк до 31.12.2015.

На виконання вказаного рішення суду 27.03.2014 року між позивачем та Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області укладено договір оренди землі площею 7,6004 га з кадастровим номером 5320483600:00:004:0395, що знаходяться за межами населених пунктів на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За умовами цього договору (п. 1) орендодавець згідно наказу від 14.03.2014 року № ПЛ/5320483600:00:001/00001464 надає, а орендодавець приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий № 5320483600:00:004:0395 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області,.

Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Гадяцького районного управління юстиції 17.04.2014 року за № 5394742. Згідно витягу № 20659471 право оренди земельної ділянки зареєстровано до 31.12.2015 (а. с. 20).

Згідно п. 8 договору останній укладено на термін до 31.12.2015 року, отже, кінцевою датою його дії є 31.12.2015 року.

Невід'ємними частинами договору згідно п. 44 є: (1) викопіювання з кадастрової карти розташування земельної ділянки (а. с. 16), (2) кадастровий план земельної ділянки (а. с. 17), (3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25.02.2014 р. (а. с. 18), (4) акт приймання-передавання об'єкта оренди (після реєстрації під час передачі) від 27.03.2014 року (а. с. 19).

Також, відповідно до п. 8 договору сторони обумовили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Маючи намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди, позивач 30.04.2015 звернувся до орендодавця (відповідача) з клопотанням про продовження терміну дії договору оренди, до якого додав копію договору оренди землі, копію ОСОБА_3 з Держаного реєстру речових прав та проект додаткової угоди про продовження договору оренди землі. Вказане підтверджується листом № 212 від 29.04.2015 та супровідним листом № 219 від 29.04.2015 з відміткою про отримання.

Відповідь на дане клопотання не надійшла.

Як зазначає позивач, на повторне звернення позивача з клопотанням про поновлення договору оренди від 15.10.2015 (лист № 733 від 24.09.2015 та супровідний лист № 741 від 24.09.2015 р. з відміткою про отримання) ГУ Держгеокадастру відреагувало пропозицією укладення договору оренди землі зі сплатою орендної плати у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки (лист № 4236/0/72-15 від 13.11.2015 р.).

Позивач листом № 991 від 24.12.2015 прохав поновити договір оренди на тих самих умовах. Будь-якого реагування на нього не надходило.

Позивач вказує на те, що 03.02.2016 року він направив нагадування про розгляд клопотань № №198-218 від 29.04.2015 та № №720-740 від 24.09.2015, які теж залишилися без відповіді.

Запропонований орендарем проект додаткової угоди щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки орендодавцем не підписано.

Позивач вважає, що ним дотримано вимоги ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо поновлення договору на новий строк, і з урахуванням відсутності письмових заперечень орендодавця щодо поновлення договору, договір оренди землі від 27.03.2014 є поновленим.

На підставі викладеного, посилаючись на порушення прав орендаря, що продовжує де-факто користуватися земельною ділянкою, позивач звернувся з даним позовом про визнання поновленим договору оренди землі від 27 березня 2014 року, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива", на земельну ділянку площею 7,6004 га з кадастровим номером 5320483600:00:004:0395 до 31 грудня 2025 року на умовах додаткової угоди до даного договору (в редакції заяви про зміну предмету позову № 239 від 24.05.2016 року (вх. № 6484 від 25.05.2016 року).

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що взаємовідносини сторін щодо поновлення договору оренди землі підпадають під дію як першої, так і другої умови, наведеної вище та врегульованої ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", оскільки орендар своєчасно до сплину терміну дії договору оренди землі від 27.03.2014 повідомив про наміри продовжити договірні взаємовідносини. Після 31.12.2015 останній продовжує платно користуватися земельною ділянкою, що підтверджується актами огляду земельної ділянки кадастровий № 5320483600:00:004:0395 від 05.04.2016 року та 11.05.2016 року, розрахунком затрат, понесених СПОП "Нива", на обробіток посівів земельної ділянки від 12.04.2016 року, довідкою щодо відсутності заборгованості № 02-21/370 від 12.04.2016 року виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області, платіжними дорученнями про сплату орендних платежів за період січень 2014 року - березень 2016 року. У місячний строк після закінчення строку дії договору орендодавцем не було письмово повідомлено (листом-повідомленням) про заперечення у поновленні договору.

За викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та правомірними щодо визнання поновленим договору оренди землі від 27 березня 2014 року, який укладений між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива", на земельну ділянку площею 7,6004 га з кадастровим номером 5320483600:00:004:0395 до 31 грудня 2025 року на умовах додаткової угоди до даного договору.

При цьому, судом першої інстанції відхилені доводи відповідача про втрату позивачем переважного права на поновлення договору в зв'язку з недосягненням згоди щодо істотних умов договору з метою його поновлення з посиланням на те, що позивач по даний час продовжує користуватись спірною земельними ділянками: посіяв озиму пшеницю під урожай 2016 року, оплачує орендну плату і погоджується укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди під 12 % від вартості земельної ділянки. За наведеного, суд першої інстанції вважав, що після підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі сторони не позбавлені права відповідно до чинного законодавства внести зміни до договору щодо розміру орендної плати з урахуванням нової відсоткової ставки від нормативної грошової оцінки.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи в порушення вимог ст. 43 ГПК України не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, положенням статті 33 Закону України "Про оренду землі" в контексті спірних правовідносин, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, що, в свою, чергу призвело до невірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Разом з тим, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Відтак, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 наведеної вище статті.

Так, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які були запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Натомість для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів, як-то: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15.

В даному випадку в якості підстави для поновлення договору оренди землі від 27.03.2014 позивач визначає положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", посилаючись на те, що позивач по даний час продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, оплачує орендну плату в розмірі 9% від вартості земельної ділянки і погоджується укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди з урахуванням змін в законодавстві про розмір орендної плати, а також вказує на відсутність письмових заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

В силу приписів частин 7-9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору. Наведене є підставою для висновку про застосування до обох правових конструкцій поновлення договору оренди землі частини третьої наведеної норми, відповідно до якої орендар має надіслати проект додаткової угоди орендодавцеві, і, оскільки про пролонгацію може бути остаточно відомо лише через місяць після закінчення строку дії договору, надіслати у цьому випадку проект про продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах після спливу цього місячного строку і відмови у місячний строк укласти відповідну саме частині шостій статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткову угоду.

Варто відзначити, що виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України, слід дійти висновку про те, що реалізація права на поновлення договору оренди, яка передбачена статтею 33 Закону України "Про оренду землі", відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, нормами законодавства України, які є чинними під час виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду справи встановлена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення. При цьому, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відповідно до пункту 8 договір оренди укладений до 31.12.2015 року. Після закінчення строку орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово направляв відповідачу листи-повідомлення з проханням продовжити дію договору оренди землі та проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди від 27.04.2015 року.

29.05.2015 року відповідач направив позивачеві лист №5563/2-15, в якому вказав на те, що не погоджується із запропонованим останнім у додатковій угоді терміном дії оренди земельної ділянки та запропонував орендну плату у розмірі 10% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

13.11.2015 року на лист позивача щодо поновлення договору оренди, відповідач вказав на те, що проект договору не містить інформації щодо відсотку орендної плати від її нормативно грошової оцінки та запропоновано орендну плату 12% від нормативної грошової оцінки.

05.01.2016 року відповідач у листі № 28-16-777.3-11/ -16 проінформував орендаря про відсутність підстав для продовження договорів оренди земельної ділянки загальною площею 414,74 га.

Таким чином, протягом дії спірного договору оренди землі сторони не дійшли згоди щодо строку дії договору та розміру орендних платежів, а також після закінчення строку дії такого договору відповідач висловив свої заперечення щодо його поновлення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-219цс (постанова від 25.02.2015), виходячи із приписів статей 319, 626 ЦК України, реалізація права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних у мов договору, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», переважне право орендаря на укладання договору оренди землі припиняється.

Дія договору оренди землі припинилась з 31.12.2015 року, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення не була укладена сторонами у місячний строк, тобто до 31.01.2016 року, у зв'язку з чим договір оренди землі між сторонами не поновлений, а припинив свою дію відповідно до положень статті 31 Закону України "Про оренду землі".

Частиною 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді, проте, як встановлено апеляційним господарським судом, в матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем відмови чи бездіяльності уповноваженого органу щодо укладення додаткової угоди в судовому порядку.

Сплата позивачем орендних платежів за користування земельними ділянками після закінчення дії договору, не можна розцінювати як згоду орендодавця на пролонгацію договору оренди, оскільки орендар сплачував кошти за фактичне користування майном. Здійснення платежів не є безумовною підставою продовження договору, термін дії якого закінчився, за умови відсутності волевиявлення відповідача на продовження договору оренди земельної ділянки.

Крім того, позивач просить поновити договір оренди до 31 грудня 2025 року на умовах додаткової угоди до даного договору. Тобто, позивачем запропоновано змінити строк дії договору від 27.03.2014 не на той самий строк, який був раніше встановлений до 31.12.2015 (1 рік та 9 місяців), а поновити на 10 років, що за своєю юридичною природою є пропозицією про внесення змін до договору оренди землі, на яку не поширюється дія статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» .

Отже, позивачем запропоновано змінити істотну умову договору оренди землі, а не укласти угоду за наслідками поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах.

Оскільки позивач не звертався з вимогою продовжити договір на той самий строк і на тих самих умовах, і така додаткова угода не була укладена (відсутнє підтвердження юридичного факту поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах), можливо дійти до висновку, що право позивача на укладення додаткової угоди про пролонгацію договору не є порушеним, оскільки з такою пропозицією позивач не звертався, а навпаки просив змінити таку істотну умову договору як строк його дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 року, постанові Вищого господарського суду України від 16.10.2015 року у справі №904/8031/14, постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2015 року у справі 904/3929/14, постанові Вищого господарського суду України від 17.05.2016 року у справі № 912/3019/15.

Таким чином, колегія суддів констатує відсутність юридичних фактів, які у відповідності до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", є підставою для поновлення договорів оренди землі.

Враховуючи, що позивач не надав доказів на підтвердження юридичного факту поновлення договору оренди землі від 27.03.2014, як і того факту, що його право на укладення додаткової угоди про поновлення договору на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" є порушеним з боку відповідача, позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу гр. ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.16 у справі № 917/416/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива" (37315, Полтавська область, Гадяцький район, с. Красна Лука, вул. Леніна, 20, код ЄДРПОУ 03772275) на користь ОСОБА_4 (37710, Полтавська область, Оржицький район, с. Лазівки, вул. Мічуріна, 1, код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 1515,80 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.