Постанова

від 20.09.2016 по справі 912/1302/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2016 року Справа № 912/1302/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Подобєда І.М.

При секретарі Логвіненко І.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Пашковський А.А. , довіреність №16 від 07.04.2016 р.;

від відповідача: Бутенко О.О. , довіреність №197|07.16-17/1/2016 від 08.07.2016 р.;

від третіх осіб представники не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сім вітрів К» на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13 червня 2016 у справі № 912/1302/16

за позовом фермерського господарства «Сім вітрів»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сім вітрів К»

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітвел Плюс»,

на стороні відповідача - реєстраційної служби Петрівського районного управління юстиції та приватного нотаріуса Кіровоградського районного нотаріального округу Коваленко Галини Григорівни

про визнання недійсним договору

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13 червня 2016 року ( з урахуванням ухвали господарського суду Кіровоградської області від 11 липня 2016 року про виправлення описки) позовні вимоги фермерського господарства «Сім вітрів» - задоволено.

Суд визнав недійсним договір суборенди земельних ділянок від 03.02.2015 року, укладений між фермерським господарством «Сім вітрів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Сім вітрів К» про передачу 241 земельних ділянок загальною площею 1468,0675 га, що знаходяться на території Йосипівської та Петрівської сільських рад Петрівського району Кіровоградської області.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Максімус» ( проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім вітрів К" (код ЄДРПОУ 39587690), згідно запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 12141050005000800, з урахуванням яких відбулась зміна повного та скороченого найменування відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Сім вітрів К" (скорочене найменування - ТОВ "Сім вітрів К") на товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО МАКСІМУС" (скорочене найменування - ТОВ "АГРО МАКСІМУС"), звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати , та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову про визнання договору суборенди недійсним.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, справу розглянув без участі представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

В додаткових поясненнях апелянт посилається на те, що у зв'язку із тим, що справа була розглянута без участі представника відповідача, суд неповно дослідив обставини справи, зокрема документи, які свідчать про необґрунтованість позовних вимог.

Так, апелянт вважає, що договір суборенди земельної ділянки між ФГ «Сім вітрів» та ТОВ « Сім вітрів К» був укладений за згодою власників земельних ділянок, оскільки є відповідні заяви, адресовані на ім'я ОСОБА_4

За змістом договір суборенди містить всі істотні умови, необхідні для його укладання, та законом не заборонено укладання одного договору із різними власниками земельних ділянок.

Крім того, означений договір був підписаний ОСОБА_4, що не спростовано нею, оскільки у відповідача наявний оригінал договору суборенди з підписами ОСОБА_4 та печаткою підприємства, а надати його до суду першої інстанції відповідач не мав можливості з поважних причин, оскільки відносно нього та його родини був здійснений злочин, внаслідок чого було пошкоджено здоров'я його дружини і він був вимушений переховуватися.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові про визнання договору суборенди недійсним.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 липня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 02 серпня 2016 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді: Чус О.В., Величко Н.Л.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2016 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 05 вересня 2016 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді: Чус О.В., Величко Н.Л.

Розпорядженням керівника апарату від 02 вересня 2016року у зв'язку з відпусткою судді Чус О.В.., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 912/1302/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Дармін М.О., Величко Н.Л.

05 вересня 2016 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 12 вересня 2016 року на 11 годину.

Розпорядженням керівника апарату від 09 вересня 2016року у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Величко Н.Л., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 912/1302/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Дармін М.О., Подобєд І.М.

12 вересня 2016 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 20 вересня 2016 року на 10 годину.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги просив рішення господарського суду Кіровоградської області від 13 червня 2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітвел Плюс», на стороні відповідача - реєстраційної служби Петрівського районного управління юстиції та приватного нотаріуса Кіровоградського районного нотаріального округу Коваленко Галини Григорівни не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

У відповідності до абзацу 3 пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом ст. 64 ГПК, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Абзацом першим пункту 3.9.2. вищевказаної постанови визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представників третіх осіб, оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2015 року між фермерським господарством «Сім вітрів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Сім вітрів К» ( внаслідок зміни назви - товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО МАКСІМУС" ) був укладений договір суборенди земельних ділянок, за умовами якого фермерське господарство «Сім вітрів» - орендар зобов'язується передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сім вітрів К» - суборендарю, земельні ділянки в кількості 241, загальною площею 1468,0676 га, які знаходяться в орендаря у користуванні на правах оренди на території Йосипівської та Петрівської сільських рад Петрівського району Кіровоградської області у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов'язується прийняти та використовувати земельні ділянки, сплачувати щороку не пізніш як у термін від "15" серпня по "31" грудня кожного року орендну плату власникам земельних ділянок (у розрахунку на одну земельну ділянку) у розмірі 4 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки, і при цьому розмір орендної плати визначається за домовленістю між суборендарем та власниками земельних ділянок, але не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством; передача земельних ділянок суборендарю здійснюється у 10-денний термін після державної реєстрації прав суборенди, який приступає до використання "земельної ділянки" після набуття чинності Договором суборенди та передачі її орендарем. Договір суборенди набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, а саме державної реєстрації прав суборенди ділянок, передбачених п. 1.2.1 - 1.2.241 цього договору.

Звертаючись до товариства з обмеженою відповідальністю «Сім вітрів К» із позовом про визнання недійсним договору суборенди від 03.02.2015 року, позивач, фермерське господарство «Сім вітрів» посилався на те, що означений договір був укладений за відсутності згоди орендаря на передачу земельних ділянок в суборенду, оскільки керівник ФГ не підписувала спірний договір; на те, що означений договір був укладений без згоди власників земельних ділянок, які передавались в суборенду; невідповідність оспорюваного договору суборенди вимогам Закону Україні « Про оренду землі» в частині визначення розміру орендної плати.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що

по - перше, на дату укладення Договору суборенди, ні один з 241 договорів оренди земельних ділянок не передбачав право Господарства передавати орендовані ним земельні ділянки, власниками яких є фізичні особи, в суборенду іншим особам. Крім того, станом на таку дату відсутні згода орендодавців на передачу земельних ділянок в суборенду, звернення орендаря до орендодавців про надання згоди щодо передачі в суборенду Товариству земельних ділянок;

по-друге, зміст Договору суборенди протирічить такій вимозі Закону, зокрема щодо орендної плати. Договір суборенди не передбачає сплати Товариством орендної плати Господарству. За його умовами суборендар сплачує орендну плату власникам земельних ділянок та несе відповідальність за невиконання таких зобов'язань при тому, що такі власники не є сторонами цього договору, а отже, відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань фактично відсутня.

по-третє, чинним законодавством не передбачено право орендаря на укладання одного договору оренди землі із власниками декількох земельних ділянок. Правові підстави для передачі орендарем за одним договором суборендарю декількох земельних ділянок, які належать різним власникам, відсутні;

в-четверте, на час державної реєстрації права Товариства на земельні ділянки за Договором суборенди, вже відбулася державна реєстрація права суборенди земельних ділянок ТОВ "Мітвел Плюс" на підставі укладеного з Господарством договору, який є дійсним. Закон не передбачає реєстрацію прав за договором при наявності вже здійсненої державної реєстрації прав.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, зазначення яких є необхідними для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, таким вимогам, рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, оригінал спірного договору суборенди від 03.02.2015 року судом першої інстанції не досліджувався, проте був наданий суду апеляційної інстанції.

Оглянувши оригінал спірного договору суборенди від 03.02.2015 року, колегія суддів вбачає, що копія означеного договору, наявна в матеріалах справи, співпадає з наданим для огляду оригіналом, який підписаний від імені позивача - Фермерського господарства «Сім вітрів», його керівником - ОСОБА_4, та на ньому міститься печатка підприємства.

Тобто, оригінал договору підписаний повноважною особою - ОСОБА_4, що свідчить про наявність її волі на укладання означеного договору.

Колегія суддів вважає безпідставним заперечення представника позивача проти врахування означеного оригіналу договору, оскільки справа була розглянута без участі представника відповідача, який хоч і був належним чином повідомлений про дати судових засідань, проте з урахувань наявних кримінальних проваджень, внаслідок яких були вилучені документи, та скоєного відносно нього та його родини злочину за статтею 15 ч.1, 115 ч.1 КК України, не мав можливості надати своєчасно оригінал договору суду ( т. 12 а.с. 91-101).

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

За змістом статті 101 ГПК апеляційний господарський суд, яким приймаються додаткові докази і перевіряється законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вправі призначити судову експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

Представник позивача в засіданні суду апеляційної інстанції не заявляв клопотання про проведення почеркознавчої експертизи для спростування факту підписання договору керівником фермерського господарства « Сім вітрів» ОСОБА_4, віднісши вирішення цього питання на розсуд суду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, оригінал спірного договору суборенди підписаний ОСОБА_4, та посвідчений печаткою підприємства, що не було спростовано позивачем по справі, тому висновки суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач не надав оригінал договору суборенди, а сама ОСОБА_4 заперечує факт його укладання, є безпідставними і спростовують як оглянутим в судовому засіданні оригіналом спірного договору суборенди від 03.02.2015 року, так і іншими доказами по справі.

Висновок судового експерта є лише одним з засобів, якими відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлюються наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін. Обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються і в інші способи.

Колегія суддів вважає, що наявність волі ОСОБА_4 на укладання означеного договору суборенди підтверджується окрім її підписом на договорі та печаткою підприємства, також актом розподілу площ між ФГ « Сім вітрів» та ТОВ « Сім вітрів К» від 15.03.2015 року, який був складений та підписаний представниками сторін, а також головами Йосипівської та Петрівської сільської рад та заявами власників земельних ділянок, адресованих на ім'я керівника ФГ « Сім вітрів» ОСОБА_4 про їх згоду на передачу земельних ділянок у суборенду ТОВ « Сім вітрів К», копії яких знаходяться у матеріалах справи, а оригінали були оглянуті в суді апеляційної інстанції, довіреністю на ім'я ОСОБА_5 , якою вона доручила йому представляти інтереси підприємства під час укладання та реєстрації спірного договору, який також підписаний ОСОБА_4 та посвідчений печаткою підприємства.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відсутність згоди (волевиявлення) орендаря на передачу земельних ділянок в суборенду, оскільки підписання договору суборенди мало місце поза межами цивільної дієздатності юридичної особи - Господарства, яке визначено у спірному договорі в якості орендаря (недотримання вимог ст. 92, ч. ч. 2, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. ст. 8, 13, 16 Закону України "Про оренду землі") такими, що не доведені позивачем та спростовуються наданими відповідачем доказами - оригіналом договору з підписами сторін та іншими доказами, що не було спростовано позивачем.

Крім того, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про недотримання при складанні та підписанні договору обов'язкової форми договору суборенди, оскільки він не був підписаний стороною договору (керівником Господарства), а підпис виконаний у ньому від імені орендаря є підробленим (невідповідність договору вимогам ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України, ст. ст. 8, 13, 14, 16 Закону України "Про оренду землі") також такими, що не відповідають встановленим обставинам справи та недоведеними позивачем.

Як встановлено судом апеляційної інстанції під час перегляду справи, відповідачем був наданий оригінал спірного договору, який містить підпис керівника ФГ "Сім вітрів " ОСОБА_4, скріплений печаткою, і висновки суду щодо підробки її підпису не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції не вважає за необхідне за власною ініціативою призначати почеркознавчу експертизу, оскільки представник позивача в засіданні апеляційної інстанції відповідного клопотання не заявляв, а за наявності інших доказів, які спростовують такі висновки суду першої інстанції і доводи позивача в цій частині, таких підстав не вбачається.

Крім того, у відповідності до вимог статті 33 ГПК України, суд не повинен покладати на себе тягар доказування, оскільки цим порушується принцип змагальності сторін та необхідність доведення саме сторонами тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів також вважає спростованими та такими, що не відповідають обставинам справи висновки суду першої інстанції про невідповідність змісту договору суборенди вимогам законодавства України (ст. 8 Закону України "Про оренду землі"), так як саме його складання та підписання відбулося за відсутності згоди власників земельних ділянок на передачу їх в суборенду, а докази на підтвердження виконання сторонами Договору суборенди, як то передача земельних ділянок у користування від орендаря до суборендаря, проведення суборендарем оплати за користування земельними ділянками, відсутні.

Відповідно до статті 8 Закону України « Про оренду землі», орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду, без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Судом апеляційної інстанції були оглянуті оригінали заяв 241 власника земельних ділянок, які були передані в суборенду, які були датовані з 22 січня 2015 року по 3 лютого 2015 року, адресовані на ім'я керівника ФГ « Сім вітрів» ОСОБА_4, з яких вбачається надання згоди власників земельних ділянок на передачу їх в суборенду ТОВ « Сім вітрів К».

Тобто, на час укладання спірного договору суборенди від 03.02.2015 року згода власників земельних ділянок, як це передбачено статтею 8 Закону України « Про оренду землі» на передачу землі в суборенду була наявна.

Крім відповідних заяв власників земельних ділянок надання такої згоди опосередковано також підтверджується власними заявами мешканців села Йосипівка, зареєстрованими вже у грудні 2015 року у Петрівському відділенні Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, з яких вбачається що мешканці села підписували згоду на передачу земельних ділянок в суборенду від ФГ « Сім вітрів» до ТОВ «Сім вітрів К», проте зробили це під впливом обману, залякування та шантажу зі сторони ОСОБА_6, керівника ТОВ « Сім вітрів К» ( а.с. 166 т.3).

Як встановлено в ході розгляду справи, обвинувального вироку, обвинувального акту чи іншого рішення з цього приводу відповідних органів щодо ОСОБА_6, не існує.

Проте, з постанови слідчого відділу СУ ГУНП України в Кіровоградській області про закриття кримінального провадження від 1 квітня 2016 року вбачається, що під час досудового розслідування встановлено, що жителі с. Йосипівка та с. Петрівське Петрівського району Кіровоградської області дійсно добровільно надали письмові згоди на передачу власних земельних ділянок в суборенду від ФГ «Сім вітрів» до ТОВ « Сім вітрів К» ( а.с. 102 т. 12) , кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 закрито у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, означений договір суборенди від 03.02.2015 року виконувався сторонами, оскільки згідно довідки Державного агентства земельних ресурсів України у Петрівському районі Кіровоградської області, згідно статистичної звітності по формі № 6-зем « Про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності станом на 1 липня 2015 року», за ТОВ « Сім вітрів К» обліковуються земельні ділянки загальною площею 1453, 2772 га, розташовані на території Йосипівської та Петрівської сільських рад.

У грудні 2015 року відповідач надавав звітність за підсумками збору врожаю станом на 1 грудня 2015 року.

Договір поставки засобів захисту рослин, насіння та мікродобрива, договір про надання охоронних послуг від 1 вересня 2015 року, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Сім вітрів К», також підтверджують використання земельних ділянок, переданих в суборенду 3.02.2015 року, саме цим підприємством.

Доказів того, що позивач будь-яким чином заперечував, або вживав дії щодо припинення використання земельних ділянок відповідачем, позивачем суду не надано.

Відповідач надав суду відомості про сплату власникам земельних ділянок протягом 2015 року орендної плати за спірним договором суборенди ( т. 17 а.с. 135), та розписки про її отримання, в той час як позивач, заперечуючи сам факт укладання спірного договору суборенди від 03.02.2015 року, доказів використання ним земельних ділянок протягом 2015 року, не надав, як і доказів сплати ним орендної плати власникам земельних ділянок.

Щодо невідповідності оспорюваного договору вимогам ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", зокрема його пунктів 3.1 та 3.3, в частині визначення орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строку, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за несплату, колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до статті 15 Закону України « Про оренду землі» в редакції станом на дату укладання договору суборенди від 03.02.2015 року, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як вбачається з договору суборенди від 03.02.2015 року, така істотна умова як орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, передбачені в договорі.

Так, відповідно до п. 3.1 - 3.6 договору суборенди від 03.02.2015 року, передбачена сплата орендної плати власникам земельних ділянок у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки землі згідно з чинним законодавством. Суборендар має право на дострокову виплату орендної плати. Виплата орендної плати здійснюється в грошовій формі. Орендна плата сплачується по договору щорічно не пізніше, як у термін від 15 серпня по 31 грудня кожного року. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відсотках річних за кожний день прострочки. Розмір орендної плати переглядається в разі зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; у разі підвищення ставок орендної плати; в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, всі істотні умови включені до договору суборенди, що спростовує висновки суду першої інстанції в цій частині.

При цьому, доводи позивача про відсутність у договорі суборенди інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що на його думку, унеможливлює визначення розміру орендної плати, є безпідставним, оскільки щодо кожної земельної ділянки, яка є предметом договору суборенди, проведена нормативна грошова оцінка, яка долучалась до договорів оренди із власниками земельних ділянок, що підтверджується копіями технічної документації, а її повторне проведення при укладанні договору суборенди земельних ділянок, відносно яких проведена нормативна грошова оцінка, не передбачено. Крім того, договір суборенди зазначає кадастровий номер кожної земельної ділянки з даними з реєстру речових прав та зазначенням строку дії договору оренди відносно кожної окремої земельної ділянки, а необхідність виготовлення повторної норм

Доводи позивача про заборону укладання договору суборенди 241 земельної ділянки у вигляді одного документу, також є необґрунтованими, оскільки ані закон України « Про оренду землі», ані Земельний кодекс України, не містять відповідних заборон.

Щодо відсутності у спірному договорі суборенди такої умови, як сплата суборендарем орендної плати первісному орендарю.

Як вбачається з договору суборенди від 03.02.2015 року, суборендар сплачує орендну плату власникам земельних ділянок та несе відповідальність за невиконання таких зобов'язань.

Відповідно до статті 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За умовами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до п.3.1 договору, передбачена сплата орендної плати власникам земельних ділянок у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і передбачена відповідальність суборендаря перед власниками земельних ділянок за прострочку сплати орендної плати, а тому відсутність плати первісному орендарю узгоджується з вимогами статей 6, 627 ЦК України, і містить в собі ознаки договору на користь третьої особи, що також не суперечить вимогам цивільного законодавства і не є підставою для визнання договору недійсним з цих підстав.

Умови договору суборенди обмежені умовами договорів оренди земельних ділянок і не суперечить їм.

Колегія суддів також не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неможливості повторної передачі одним і тим же орендарем однієї і тієї ж земельної ділянки різним суборендарям з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в лютому 2016 року позивачем були укладені договори суборенди земельних ділянок, з товариством з обмеженою відповідальністю "Мітвел Плюс" (із проведенням державної реєстрації права суборенди землі за ТОВ "Мітвел Плюс" в лютому та березні 2016 р.), що на думку, позивача, з огляду на передбачене законом виникнення права оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації цих прав, унеможливлює повторну передачу одним і тим же орендарем однієї і тієї ж земельної ділянки різним суборендарям.

Проте, згідно копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, державним реєстратором на підставі договору суборенди земельних ділянок внесено до державного реєстру записи іншого речового права - права суборенди за ТОВ « Сім вітрів К», які у подальшому були видалені державним реєстратором.

Матеріалами службового розслідування відносно головного спеціаліста сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області ОСОБА_7, встановлено порушення ОСОБА_7 вимог статті 14 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та вимог пунктів 2.1, 2.9, 2.10 та 2.12 « Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», а саме - 17 грудня 2015 року ОСОБА_7 в записах про інші речові права державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни до записів про інші речові права та безпідставно зазначено стан іншого речового права ( суборенди) як « Помилковий» без наявних на те правових підстав. (а.с. 173 т. 17)

У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Таким чином, на момент укладення фермерським господарством «Сім вітрів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Сім вітрів К» ( внаслідок зміни назви - товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО МАКСІМУС" ) договору суборенди земельних ділянок, за умовами якого фермерське господарство «Сім вітрів» - орендар зобов'язується передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сім вітрів К» - суборендарю, земельні ділянки в кількості 241, загальною площею 1468,0676 га, які знаходяться в орендаря у користуванні на правах оренди на території Йосипівської та Петрівської сільських рад Петрівського району Кіровоградської області у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення, сторонами були дотриманні всі вимоги, передбачені статтею 203 ЦК України, необхідні для його дійсності.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З огляду на зазначене, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем порушення його прав як орендодавця за договором суборенди від 03.02.2015 року, тому висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання договору суборенди від 03.02.2015 року недійсним, ухвалені передчасно, без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, підтвердження їх належними доказами та їх належної правової оцінки, що у відповідності до статті 104 ГПК України є підставою для скасування рішення господарського суду та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сім вітрів К» ( після зміни в установчих документах повного та скороченого найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО МАКСІМУС") - задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 13 червня 2016 у справі № 912/1302/16 - скасувати.

У задоволенні позовних вимог фермерського господарства «Сім вітрів» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сім вітрів К» ( після зміни в установчих документах повного та скороченого найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО МАКСІМУС") про визнання недійсним договору - відмовити.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 вересня 2016 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя І.М.Подобєд