Рішення

від 15.09.2016 по справі 910/23515/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016Справа №910/23515/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливські стежки України»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріл Мейд»

Про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Купенко М.С. представник за довіреністю № 210316 від 21.03.16.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливські стежки України» (далі - відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності відповідачу у спосіб набуття права власності на наступні об'єкти нерухомості:

- земельну ділянку загальною площею 5,0125 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:002:0003, з визначенням вартості 3 821 029,00 грн. без ПДВ;

- земельну ділянку загальною площею 5,0755 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:004:0003, з визначенням вартості 3 869 054,00 грн. без ПДВ.

- земельну ділянку загальною площею 5,2134 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:002:0004, з визначенням вартості 3 974 175,00 грн. без ПДВ,

в рахунок часткового погашення заборгованості в розмірі 11 664 258,00 грн. третьої особи перед позивачем за кредитним договором № 1023/980-ЮО від 01.08.13. по невиконаним зобов'язанням у загальному розмірі 152 538 937,03 гривень, яка складається з: 90 100 000,00 гривень - заборгованість за неповернутим кредитом; 38 989 849,33 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 17 215 271,23 гривень - пеня за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитом; 6 233 852,47 гривень - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.15. порушено провадження у справі № 910/23515/15, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріл Мейд» (далі - третя особа), призначено справу до розгляду на 03.12.15.

За результатами судового засідання 03.12.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 14.01.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.16. розгляд справи було відкладено на 02.02.16.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.16. продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

02.02.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву «про уточнення позовних вимог», відповідно до якої позивач просить суд:

1. В рахунок часткового погашення заборгованості третьої особи перед позивачем за кредитним договором № 1023/980-ЮО від 01.08.13. у загальному розмірі 152 538 937,03 гривень (розрахована станом на 01.06.15.), з яких: 90 100 000,00 гривень - заборгованість за неповернутим кредитом; 38 989 849,33 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 105 884,93 гривень - пеня за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитом; 6 233 852,47 гривень - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття позивачем права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки № Ю23/980-ЮО/І від 31.12.13., укладеним між позивачем і відповідачем, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським B.C., зареєстрованого в реєстрі за № 3407, а саме на нерухоме майно:

- земельну ділянку загальною площею 5,0125 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:002:0003, вартість станом на момент набуття права власності складає 8 755 334,00 гривень без ПДВ;

- земельну ділянку загальною площею 5,0755 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:004:0003, вартість станом на момент набуття права власності складає 8 865 376,00 гривень без ПДВ.;

- земельну ділянку загальною площею 5,2134 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:002:0004, вартість станом на момент набуття права власності складає 9 106 246, 00 гривень без ПДВ.

2. Визнати за позивачем право власності на предмет іпотеки за договором іпотеки № 1023/980-ЮО/І від 31.12.13., укладеним між позивачем та відповідачем, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським B.C., зареєстрованого в реєстрі за № 3407, а саме на нерухоме майно:

- земельну ділянку загальною площею 5,0125 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:002:0003, вартість станом на момент набуття права власності складає 8 755 334,00 гривень без ПДВ;

- земельну ділянку загальною площею 5,0755 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:004:0003, вартість станом на момент набуття права власності складає 8 865 376,00 гривень без ПДВ.;

- земельну ділянку загальною площею 5,2134 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:002:0004, вартість станом на момент набуття права власності складає 9 106 246, 00 гривень без ПДВ.

В частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття позивачем права власності на предмет іпотеки, судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням уточнень до позовної заяви в зазначеній частині. В іншій частині заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.16. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 11.02.16.

За результатами судового засідання 11.02.16. суд дійшов висновку про призначення по справі № 910/23515/15 судової будівельно-технічної експертизи, про що судом було прийнято відповідну ухвалу. Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.16. було зупинено провадження у справі № 910/23515/15 на час проведення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.16. поновлено провадження у справі № 910/23515/15 та призначено її до розгляду на 15.09.16.

02.09.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 15.09.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач та третя особа в судове засідання 15.09.16. не з'явились, вимоги ухвал суду в даній справі не виконали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/23515/15.

В судовому засіданні 15.09.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 11 вказаного нормативно-правового акту підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу норм ч. 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 345 Господарського кодексу України встановлено, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як свідчать матеріали справи, 01.08.13. між позивачем (банк) та третьою особою (позичальник) було укладено кредитний договір № 1023/980-ЮО, за умовами якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 30 000 000,00 грн., починаючи з 01.08.2013 р. (п. 1.1 кредитного договору).

Строк дії кредитної лінії з 01.08.13. по 31.07.14., а дата повернення кредиту - 31.07.14. (п.п. 1.2, 1.3кредитного договору).

Процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі 32,5 % річних (п. 1.5 кредитного договору).

Моментом (днем) надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника (п. 3.4 кредитного договору).

Згідно з п. 3.5 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в валюті кредиту щоденно на фактичну кількість днів у періоді. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод факт/факт. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення кредиту. У випадку прострочення погашення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту погашення кредиту.

Відповідно до п. 3.6 кредитного договору проценти сплачуються в такому порядку, щомісячно до 15 числа включно, місяця наступного за місяцем користування коштами, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту та одночасно з остаточним поверненням кредиту.

У подальшому до кредитного договору було внесено зміни шляхом укладення додаткових угод до нього стосовно встановлення ліміту кредиту з 01.08.13. в сумі 90 100 000,00 грн.; загального порядку сплати нарахованих відсотків за лютий, березень, квітень, травень, червень місяці 2014 року в строк до 31.07.2014 року.

За приписами ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ст. 575 Цивільного кодексу України застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотекою.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, в якості забезпечення виконання третьою особою своїх обов'язків за кредитним договором №1023/980-ЮО від 01.08.13. між Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливські стежки України» (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № 1023/980-ЮО/І від 31.12.13., посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським В.С., зареєстрований в реєстрі за №3406, за яким в іпотеку передано нерухоме майно, а саме три земельні ділянки:

- земельну ділянку загальною площею 5,0125 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:002:0003, яка належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Ольшеським В.С., приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області 31.12.13. за реєстровим номером 3381;

- земельну ділянку загальною площею 5,0755 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:004:0003, яка належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Ольшеським В.С., приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області 31.12.13. за реєстровим номером 3390;

- земельну ділянку загальною площею 5,2134 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:002:0004, яка належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Ольшеським В.С., приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області 31.12.13. за реєстровим номером 3391.

Зі змісту вказаного договору іпотеки вбачається, що він забезпечує належне виконання позичальником вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або ипливатимуть) з кредитного договору № 1023/980-ЮО від 01.08.13., укладеного між позивачем і третьою особою, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших умов, у тому числі щодо: повернення позичальником Іпотекодержателю коштів, отриманих у розмірі 90 100 000,00 грн. на строк з 01.08.13. по 31.07.14. включно; сплати позичальником процентів за користування кредитом в розмірі 32,5% річних та комісій у розмірі, в порядку та строки, визначені вказаним кредитним договором; виконання позичальником інших зобов'язань, передбачених кредитним договором, в повному обсязі на умовах і в строки, визначені в кредитному договорі (в тому числі при зміні строків виконання зобов'язань), в тому числі зобов'язань щодо сплати неустойок (пені, штрафів) та відшкодування збитків; вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування будь-яких витрат та збитків Іпотекодержателя, пов'язаних з порушенням (неналежним виконанням) позичальником умов кредитного договору та/або Іпотекодавцем умов цього договору, а також вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування його витрат пов'язаних з пред'явленням вимоги за кредитним договором та зі зверненням стягнення на предмет іпотеки за цим договором, а також витрат на утримання і збереження предмета іпотеки за цим договором.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги кредитний договір №1023/980-ЮО від 01.08.13. та зазначений договір іпотеки, як належні підстави у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Судом враховано, що Господарським судом міста Києва розглядалась справа № 910/13872/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Міський Комерційний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріл Мейд" про стягнення 152 538 937, 03 грн., яка складається з:

- заборгованості за неповернутим кредитом 90 100 000,00 грн.;

- заборгованості по відсотках за користування кредитом 38 989 849,33 грн.;

- пені за несвоєчасну сплату кредиту у сумі 17 215 271,23 грн.;

- пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 6 233 852,47 грн.

Рішенням від 13.08.15. Господарського суду міста Києва, яке залишено без змін постановою від 27.10.15. Київського апеляційного господарського суду, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріл Мейд" на користь Публічного акціонерного товариства "Міський Комерційний Банк": 90 100 000,00 грн. - заборгованості за кредитом; 38 989 849,33 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом; 1 105 884,93 грн. - пені за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитом; 6 233 852,47 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

У наведеному судовому акті судом було встановлено наявність у третьої особи заборгованості, в тому числі, з повернення суми кредиту за кредитним договором №1023/980-ЮО від 01.08.13.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.15. у справі № 910/13872/15, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти, зокрема, щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріл Мейд» перед позивачем заборгованості за кредитним договором №1023/980-ЮО від 01.08.13. в розмірі 136 429 586,73 грн., з яких: 90 100 000,00 грн. - заборгованості за кредитом; 38 989 849,33 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом; 1 105 884,93 грн. - пені за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитом; 6 233 852,47 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, повторного доведення не потребують.

При цьому, господарським судом прийнято до уваги, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази виконання наведеного судового рішення.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, за твердженнями позивача, позичальником свої зобов'язання на суму 136 429 586,73 грн. не виконано.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

При порушенні позичальником умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені, комісій та іншої заборгованості, а також при порушенні Іпотекодавцем умов цього договору ат у випадках, встановлених законом у Іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням щляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення Позичальником умов кредитного договору або Іпотекодавцем умов цього договору, Іпотекодержатель надсилає позичальнику/Іпотекодавцю вимогу про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов'язання за цим та/або кредитним договором в не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі не виконання цієї вимоги. Іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом 30 календарних днів з моменту отримання позичальником/Іпотекодавцем вимоги про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов'язання та/або умов цього договору не будуть виконані (п. 3.1.1-3.1.2 договору іпотеки «№ 1023/980-ЮО/І від 31.12.13.).

Враховуючи порушення третьою особою своїх зобов'язань за кредитним договором №1023/980-ЮО від 01.08.13. позивачем було направлено відповідачу та третій особі письмову вимогу про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки № 23/9864 від 31.08.15., в якому Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» вимагало виконати умови кредитного договору та погасити прострочену заборгованість. Одночасно, заявником було попереджено відповідача та третю особу про те, що у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором, кредитором буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмети іпотеки.

На підтвердження направлення вказаної претензії заявником представлено до матеріалів справи описи вкладення до листа з оголошеною цінністю з відтиском печатки відділення поштового зв'язку.

Оцінюючи лист № 23/9864 від 31.08.15. позивача в контексті приписів ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», суд зазначає, що по своїй суті вказаний документ є вимогою про усунення порушення, в якому зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача та третьої особи не спростовані, третьою особою свої грошові зобов'язання виконано не було, заборгованість в розмірі 136 429 586,73 грн. не погашено.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

У відповідності до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 11.12.2013 року у справі, які в силу положень статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду, входячи з положень частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 33, статті 36, частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Аналогічна позиція Верховного суду України також викладена в постанові від 19.08.2014 року у справі № 3-43гс14.

Також, у Висновках Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013р. зазначено наступне: "Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України від 5 червня 2003 р. № 898-ІУ "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки".

Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. З ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України від 5 червня 2003 р. № 898-ІУ "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 11 грудня 2013 р. у справі № 6-124цс13).

У відповідності до п. 4.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" від 24 листопада 2014 року № 1, вирішуючи спори про звернення стягнення на предмет іпотеки, господарські суди мають враховувати приписи статті 35 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Проте ненадіслання іпотекодержателем іпотекодавцю відповідної вимоги не виключає права іпотекодержателя на звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав. Відсутність попереднього повідомлення іпотекодавця не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя статті 35 Закону України "Про іпотеку").

Частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

В п. 2.1.6 договору іпотеки № 1023/980-ЮО/І від 31.12.13. визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, що передбачений розділом 3 даного договору та задовольнити свої вимоги за рахунок майна в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитом, проценти за користування кредитними коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені, комісій, іншої заборгованості та витрат пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки, а також витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням предмета іпотеки, витрат пов'язаних із вчиненням виконавчого напису, тощо.

Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (п. 3.1.3 договору іпотеки № 1023/980-ЮО/І від 31.12.13.).

Згідно з частиною третьою статті 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до листа Верховного суду України від 01.02.2015 р. «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна» зазначається, що суди повинні виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Якщо під час розгляду справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то суд не має підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору.

Ринкова вартість предмета іпотеки визначена позивачем та відповідачем за взаємною згодою в договорі іпотеки № 1023/980-ЮО/І від 31.12.13., а саме:

- земельної ділянки загальною площею 5,0125 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:002:0003 - 8 755 334,00 грн.;

- земельної ділянку загальною площею 5,0755 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:004:0003 - 8 865 376,00 грн.;

- земельної ділянки загальною площею 5,2134 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:002:0004 - 9 106 246,00 грн.

При цьому, під час розгляду даної справи сторони з такою оцінкою погодились, зокрема, позивач, шляхом подання 02.02.16. заяви «про уточнення позовних вимог», відповідач, не надавши жодних заперечень, а тому суд приймає саме визначену в договорі іпотеки № 1023/980-ЮО/І від 31.12.13. ринкову вартість предмета іпотеки, оскільки вона є умовою вказаного договору.

Висновок про вартість об'єкту оцінки, складений ТОВ «Експертна компанія «Професіонал», не приймається судом, оскільки до матеріалів справи позивачем не подано доказів того, що ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» є суб'єктом оціночної діяльності.

За змістом ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі і копія його надсилається сторонам.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

З приводу доказової сили висновку № 4422-74424/16-41 від 25.07.16. суд зазначає, що за приписами ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 цього Кодексу.

У ст .43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Висновок судової оціночно-земельної експертизи № 4422-74424/16-41 від 25.07.16. проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, суд не приймає до уваги в силу ст. ст. 42, 43 ГПК України, через його невідповідність обставинам справи та наявним в ній доказам, та враховуючи викладене, оцінює його у сукупності з іншими представленими до матеріалів справи документами.

Дослідивши наявні матеріали справи в сукупності, встановивши обставини, які мають значення для справи з наданням їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що вимога позивача в рахунок часткового погашення заборгованості третьої особи перед позивачем за кредитним договором № 1023/980-ЮО від 01.08.13. у загальному розмірі 136 429 586,73 гривень (розрахована станом на 01.06.15.), з яких: 90 100 000,00 гривень - заборгованість за неповернутим кредитом; 38 989 849,33 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 105 884,93 гривень - пеня за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитом; 6 233 852,47 гривень - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття позивачем права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки № Ю23/980-ЮО/І від 31.12.13., укладеним між позивачем і відповідачем, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським B.C., зареєстрованого в реєстрі за № 3407, а саме на нерухоме майно:

- земельну ділянку загальною площею 5,0125 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:002:0003, вартість станом на момент набуття права власності складає 8 755 334,00 гривень без ПДВ;

- земельну ділянку загальною площею 5,0755 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:004:0003, вартість станом на момент набуття права власності складає 8 865 376,00 гривень без ПДВ.;

- земельну ділянку загальною площею 5,2134 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:002:0004, вартість станом на момент набуття права власності складає 9 106 246, 00 гривень без ПДВ, - є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 44 ГПК України).

Приписами ст. 49 ГПК України визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються припри задоволенні позову - на відповідача.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість оплаченої позивачем судової експертизи в даній справі в сумі 13 212,00 грн.

Оскільки станом на день звернення за даним позовом до суду (31.08.15. згідно відбитку поштового штемпеля на конверті, яким позовну заяву було направлено до Господарського суду міста Києва) позивач був звільнений від сплати судового збору, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір, виходячи з максимальної ставки судового збору за вимоги майнового характеру згідно Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріл Мейд» (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 39-А; ідентифікаційний код 38518254) перед Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська,33; ідентифікаційний код 34353904) в розмірі 26 726 956 (двадцять шість мільйонів сімсот двадцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. за кредитним договором № 1023/980-ЮО від 01.08.13., загальний розмір якої становить 136 429 586 (сто тридцять шість мільйонів чотириста двадцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 73 коп. (розрахована станом на 01.06.15.), яка складається з: 90 100 000 (дев'яносто мільйонів сто тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом; 38 989 849 (тридцять вісім мільйонів дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 33 коп. - заборгованості по процентах за користування кредитом; 1 105 884 (один мільйон сто п'ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 93 коп. - пені за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитом; 6 233 852 (шість мільйонів двісті тридцять три тисячі вісімсот п'ятдесят дві) грн. 47 коп. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем - Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська,33; ідентифікаційний код 34353904) права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки № Ю23/980-ЮО/І від 31.12.13., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська,33; ідентифікаційний код 34353904) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливські стежки України» (01015, м. Київ, вул. Московська, 46/2; ідентифікаційний код 39039736), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським B.C., зареєстрованим в реєстрі за № 3407, а саме на нерухоме майно:

- земельну ділянку загальною площею 5,0125 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:002:0003 за вартістю 8 755 334 (вісім мільйонів сімсот п'ятдесят п'ять тисяч триста тридцять чотири) грн. 00 коп. без ПДВ;

- земельну ділянку загальною площею 5,0755 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:004:0003 за вартістю 8 865 376 (вісім мільйонів вісімсот шістдесят п'ять тисяч триста сімдесят шість) грн. 00 коп. без ПДВ.;

- земельну ділянку загальною площею 5,2134 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222788900:04:002:0004 за вартістю 9 106 246 (дев'ять мільйонів сто шість тисяч двісті сорок шість) грн. 00 коп. без ПДВ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливські стежки України» (01015, м. Київ, вул. Московська, 46/2; ідентифікаційний код 39039736) на користь Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська,33; ідентифікаційний код 34353904) вартість судової експертизи в сумі 13 212 (тринадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливські стежки України» (01015, м. Київ, вул. Московська, 46/2; ідентифікаційний код 39039736) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

5. Видати накази у відповідності до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.09.16.

Суддя Т.М. Ващенко