Рішення

від 19.09.2016 по справі 922/2776/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2016 р.Справа № 922/2776/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший дім", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд-Сервіс", м. Харків про стягнення 20408,86 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший дім" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд-Сервіс" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за порушення умов договору поставки товару № 1-18-03-16 щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 19024,99 грн. основного боргу, пеню в розмірі 1272,85 грн., 3% річних в сумі 111,02 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 серпня 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12 вересня 2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.09.2016 року позивач надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2016 року розгляд справи було відкладено на 19.09.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 19.09.2016 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх. № 30833).

Суд, розглянувши дане клопотання, дійшов висновку, що воно не суперечить чинному законодавству та інтересам сторін та задовольняє його.

Представник позивача в судове засідання 19.09.2016 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про вручення.

Представник відповідача в судове засідання 19.09.2016 року не з`явився, відзиву на позов та документів, витребуваних судом, не надав. На адресу суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 22.08.2016 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані позивачем докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об`єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

18.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробуд-Сервіс" (відповідач) було укладено договір № 1-18-03-16 про поставку товару.

Відповідно до п. 4.1 договору, позивач здійснює поставку партії товару відповідачу на основі замовлення відповідача.

Відповідно до п. 2.3 договору, датою поставки товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній позивача.

Відповідно до п. 3.3 договору, відповідач оплачує кожну поставлену партію товару не пізніше 14 календарних днів з дати поставки, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 19024,99 грн., що підтверджується видатковою накладною № Х-ПД-00414/01 від 10.05.2016 року на суму 13320,00 грн. та видатковою накладною № Х-ПД-00415/01 від 10.05.2016 року на суму 5704,99 грн. (а.с. 13-14), які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов`язку оплатити поставлений позивачем товар, в строк, вказаний в п. 3.3. договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у нього виникла заборгованість в сумі 19024,99грн. (основна заборгованість), яка також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 10.06.2016 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Вказана обставина щодо порушення відповідачем строків оплати поставленого товару стала підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 1-18-03-16 від 18.03.2016 року у розмірі 19024,989 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 111,02 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що останнім було невірно визначено період нарахування 3 % річних.

Так, позивачем нараховуються 3% річних за період з 24.05.2016 року по 02.08.2016 року.

Проте з урахуванням п. 3.3 договору, відповідно до якого оплата товару здійснюється не пізніше 14 календарних днів та приймаючи до уваги те, що поставку товару було здійснено 10.05.2016 року, останнім днем оплати вважається 24.05.2016 року, у зв`язку з чим нарахування 3% річних починається з 25.05.2016 року.

Здійснивши перерахунок 3% річних та приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в сумі 109,46 грн.

В частині стягнення 3% річних в сумі 1,56 грн., дійшов висновку про відмову в позові, у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1272,85 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 договору, при порушенні відповідачем терміну оплати товару в п.3.3 даного договору, відповідач на першу вимогу позивача, повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який платиться пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, та сплатити всю суму боргу.

13.07.2016 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості та штрафних санкцій.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім було нараховано відповідачу пеню за період з 24.05.2016 року по 02.08.2016 року.

Проте, в даному випадку, п. 5.2 договору, сторони передбачили стягнення пені на першу вимогу позивача, в той час як вбачається з претензії направленої позивачем про стягнення заборгованості вона датована 13.07.2016 року (а.с. 24).

Враховуючи те, що сторони договором визначили, що нарахування пені здійснюється після вимоги позивача про таку сплату, суд дійшов висновку про необхідність нарахування пені з 14.07.2016 року.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині нарахування пені в сумі 337,88 грн.

В частині стягнення 934,97 грн. пені суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд-Сервіс" (61168, м. Харків, вул. Барабашова, 46, корп. А, кв. 136, код ЄДРПОУ 38878460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" (65125, м. Одеса, вул. Осіпова, буд. 10, код ЄДРПОУ 35116943) 19024,99 грн. основного боргу, 109,46 грн. 3% річних, 337,88 грн. пені. та 1314,77 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3% річних в сумі 1,56 грн. та пені в сумі 934,97 грн. в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 23.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_1

922/2776/16