Рішення

від 04.07.2016 по справі 753/5672/16-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14

справа № 753/5672/16-ц

провадження № 2/753/3946/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ДЕАК Ю.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1;

представника відповідача Пигіди Є.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фернічер» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати сум

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фернічер» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Глобал Фернічер») про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати сум.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач - ОСОБА_3 з 24.09.2012 року працював на посаді менеджер збуту ТОВ «Форте Україна», яке у подальшому змінило найменування на ТОВ «Глобал Фернічер». Відповідно до наказу по особовому складу «Про припинення трудових відносин» від 02.09.2014 року за №161-К позивача звільнено з займаної ним посади з 31.07.2014 року на підставі п. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) у зв'язку із втратою довіри.

У зв'язку з невиплатою відповідачем сум, що належали йому при звільненні, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та за наслідком розгляду якого, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року стягнуто з ТОВ «Глобал Фернічер» 6 100 грн. заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за час затримки виплати сум при звільненні у розмірі 61 333 грн. за період з 02.09.2014 року по 23.06.2015 року.

Посилаючись на те, що остаточний розрахунок з ним проведений відповідачем лише 29.12.2005 року, позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати сум, що належали йому при звільненні за період з 24.06.2015 року по 28.12.2015 року у розмірі 39 973,34 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

У відбувшихся судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача в свою чергу проти задоволення позовних вимог частково заперечував, вказавши, що сума заборгованості ТОВ «Глобал Фернічер» перед позивачем є неспівмірною порівняно із сумою середнього заробітку, яку просить стягнути позивач.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши матеріали справи та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 24 вересня 2012 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Форте Україна», яке у подальшому змінило найменування на ТОВ «Глобал Фернічер», займаючи при цьому посаду менеджера збуту.

Наказом ТОВ «Глобал Фернічер» №161-к від 02 вересня 2014 року позивача з 31 липня 2014 року було звільнено з займаної посади на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, однак при цьому не проведено з останнім розрахунок при звільненні.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

А згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 про зміну формулювання підстав звільнення, повернення трудової книжки та стягнення коштів задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Глобал Фернічер» 480 грн. у відшкодування добових по відрядженню, 6 100 грн. заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за час затримки виплати сум при звільненні у розмірі 61 333 грн. за період з 02.09.2014 року по 23.06.2015 року.

Зазначеним рішенням встановлено, що при звільненні позивача з займаної посади йому з вини власника (відповідача) не були виплачені всі суми, що належали йому при звільненні, а тому ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки відповідно до ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту -ЦПК України) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас, за змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237 1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеного вище рішення Конституційного Суду України, надав і Пленум Верховного суду України у своїй постанові «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року за №13, зокрема у її п. 20.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 та у наведеній постанові Пленуму Верховного Суду України, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, а отже, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Такої правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 29 січня 2014 року у справі №6-144цс14, яка є обов'язковою для судів при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214 ЦПК України).

Разом з тим, судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем проведено відповідачем лише 29 грудня 2015 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось представниками сторін під час розгляду справи, відтак середній заробіток, який підлягає стягненню, розраховується за період з 24 червня 2016 року по день фактичного розрахунку - 28 грудня 2015 року, тобто за 131 робочий день.

При цьому, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 5 розд. ІV Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Так, середньоденний заробіток позивача за два місяці перед звільненням складає 305,14 грн., що встановлено рішенням Апеляційного суду міста Києва від 18.02.2016 року, а відтак у відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

За період з 24 червня 2016 року по 28 грудня 2015 року кількість робочих днів згідно з щорічним розрахунком норм тривалості робочого часу становить 131 робочий день, тобто середній заробіток за цей час становить 39 973,34 грн. (305,14 х 131).

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Правова позиція щодо визначення розміру відшкодування за час затримки розрахунку на засадах співмірності в разі часткового задоволення позову при наявності спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні викладена в постановах Верховного Суду України від 27 березня 2013 р. у справі № 6-15цс13 та від 20 листопада 2013 року у справі №6-114 цс 13, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

Оскільки позовні вимоги про стягнення невиплаченої в день звільнення заробітної платі задоволено частково на суму 6 100 грн., суд з урахуванням всіх обставин справи вважає, що співмірною сумою відшкодування є сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у розмірі 15 000 гривень.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи викладене, беручи до уваги Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року за №13 та керуючись стст. 47, 116, 117 Кодексу законів про працю, стст. 10, 11, 31, 57, 60, 61, 88, 209, 213 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фернічер» (ЄДРПОУ 31279561) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виплати сум, що належали працівникові при звільненні, у розмірі 15 000 грн., а також судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.