Рішення

від 14.07.2016 по справі 466/8828/15-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/8828/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» липня 2016 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Кавацюка В. І.

при секретарі Лелик ОМ., Семків Х.І., Мазур Ю.В.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3В

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи без самостійних вимог - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору позики удаваним, встановлення засновницького договору про зміну розподілу часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Відеотех» нікчемним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

у с т а н о в и в:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, в якому, з урахуванням поданої 28 грудня 2015 року заяви про уточнення позовних вимог просить постановити рішення, яким:

- визнати удаваним договір позики, який був укладений між нею, позивачем, та відповідачем ОСОБА_3 22 грудня 2010 року і посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №4104;

- встановити нікчемним насправді укладений між нею, ОСОБА_1, та ОСОБА_3В засновницький договір про зміну розподілу часток у статутному капіталі ТОВ «Відеотех» та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину;

- стягнути з відповідача ОСОБА_3 в її користь судові витрати в розмірі 487,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 22 грудня 2010 року між нею, ОСОБА_1, та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та який зареєстрований у реєстрі за №4104. За цим договором вона, начебто, позичила у відповідача 181 500 грн. строком до 01 травня 2012 року без нарахування відсотків, а гроші були отримані нею повністю до підписання цього договору.

Насправді, жодних грошових коштів від відповідача ОСОБА_3 вона не отримувала та вказаний договір був складений з метою приховання іншого правочину, що підтверджується наступним.

Разом із ОСОБА_3 вони є засновниками (учасниками) товариства з обмеженою відповідальністю «Відеотех», ідентифікаційний код 37123051 (далі - ТОВ «Відеотех», товариство). Товариство було створене ними на підставі протоколу № 1 загальних зборів засновників ТОВ «Відеотех» від 18 травня 2010 року, державна реєстрація товариства відбулась 02 червня 2010 року, номер запису 14151020000023800, із місцезнаходженням м. Львів, вул. Хімічна, 4, статутним капіталом 2000 грн., з визначеними частками у пропорції 50%/50%. Директором ТОВ «Відеотех» було призначено її, ОСОБА_1, а головним бухгалтером ОСОБА_6

ТОВ «Відеотех» було створено ними для надання населенню та суб'єктам господарювання послуг з прочистки та теледіагностики каналізаційних мереж, з метою отримання прибутку. Оскільки вона мала значний досвід у цій сфері, працюючи на керівних посадах на підприємствах, відповідач ОСОБА_3 погодився інвестувати у цей перспективний проект.

Зважаючи на те, що для потреб ТОВ «Відеотех» слід було використовувати обладнання для теледіагностики та прочищення, ОСОБА_6 запропонував його придбати.

02 липня 2010 року між ТОВ «Відеотех» та ТОВ «ЗЕВС-ТЕХНОЛОПЇ» було укладено договір №02/07/10-1 купівлі-продажу такого обладнання на суму 358308,72 грн. Оскільки таких коштів для придбання обладнання в ТОВ «Відеотех» та в неї, позивача, не було, відповідач за договорами безвідсоткової зворотньої позики перерахував на рахунки ТзОВ «Відеотех» необхідну суму коштів, за яку було придбано телеінспекційну систему SL-GL-C, електромеханічний апарат Оса PV-C, високонапірний гіродинамічний апарат для прочищення трубопроводів M-2512-LT-A з комплектом додаткового обладнання, ящик для переносу МСС.

30 червня 2010 року учасниками ТОВ «Відеотех» було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу товариства до 365 000 грн., а саме - внести кожному засновнику додатково по 181 500 грн., що підтверджується протоколом №2 загальних зборів засновників ТОВ «Відеотех». Державну реєстрацію змін та доповнень до Статуту ТОВ «Відеотех» було здійснено 30 грудня 2010 року.

До часу проведення державної реєстрації змін до Статуту, відповідач ОСОБА_3 вимагав від неї привести у відповідність установчі документи в частині розподілу часток у статутному капіталі товариства відповідно до реально інвестованих коштів його учасниками. Оскільки договір позики не мав на меті настання правових наслідків, передбачених ним, вона погодилась його підписати. Оспорюваний договір позики, за яким сторони насправді не вчиняли жодних дій, як-от передання грошових коштів, мав на меті приховати справжній правочин щодо зміни розподілу часток у статутному капіталі ТОВ «Відеотех», а саме - засновницький договір між учасниками товариства нею, ОСОБА_1, та ОСОБА_3

Оскільки засновницькі договори між засновниками (учасниками) господарського товариства підлягали нотаріальному посвідченню та державній реєстрації відповідно до п. 5, ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (у редакції, що діяла станом на момент укладення оспорюваного правочину), то в силу п. 4 ст. 203, ст. 216, ст. 220 ЦК України такий засновницький договір, який насправді був укладений між сторонами є нікчемним.

Зважаючи на успішну діяльність товариства, до квітня 2014 року відповідач ОСОБА_3 не висував жодних вимог по поверненню, начебто, позичених коштів. Однак, в цей час між ними виник конфлікт з приводу орендованого приміщення. Як директор, вона прийняла рішення про переїзд товариства в інший офіс, з чим не погодився відповідач ОСОБА_3 та почав шантажувати її договором позики.

Вона відмовила йому у поверненні коштів, оскільки оспорюваний договір був удаваним, про що достеменно знав і сам ОСОБА_6

У травні 2015 року, незважаючи на удаваний характер договору позики, відповідач подав позов до Личаківського районного суду м. Львова про стягнення з неї заборгованості за оспорюваним договором та відсотків за користування позикою а тому вона, ОСОБА_1. вирішила звернутись із даним позовом.

В процесі розгляду справи ухвалою судового засідання від 09 березня 2016 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог був залучений приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, зіславшись на обставини, які викладені в позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог. Просили позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 додатково пояснила, що договір позики був укладений, як гарантія того, що вона повернене кошти відповідачу, у разі, якщо ТОВ «Відеотех» буде збитковим. Вона підписала договір у присутності приватного нотаріуса та читала його зміст. Грошей у відповідача ОСОБА_3 вона фактично не отримувала та даний договір укладався під його психологічним тиском.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, покликаючись на доводи, які викладені в долученому до справи письмовому запереченні.

Відповідач ОСОБА_3 додатково пояснив, що ОСОБА_1 не повернула йому кошти за договором позики, а тому він дійсно змушений був звернутися до Личаківського районного суду м. Львова з позовом про повернення йому коштів за договором позики. З метою уникнути відповідальності та затягування розгляду вищевказаної справи ОСОБА_1 звернулася з позовом до Шевченківського районного суду м. Львова про визнання недійсним даного договору.

У судовому засіданні третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 пояснив, що 22 грудня 2010 року ним було посвідчено договір позики, за умовами якого позивач ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_3 181 500 грн. строком до 01 травня 2012 року без нарахування процентів. Гроші були отримані позивачем до підписання цього договору. Договір був добровільно підписаний сторонами і відповідав намірам сторін.

Заслухавши пояснення учасників процесу, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з вимогами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ст. 1051 цього ж Кодексу позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Згідно з приписами ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 року за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони

умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання

його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

В судовому засіданні встановлено, що 22 грудня 2010 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, який було посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №4041 (а.с.3). За умовами цього договору ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_3 181 500 грн. строком до 01 травня 2012 року без нарахування процентів та грошові кошти були нею отримані до підписання цього договору (п.1 договору позики).

Пунктами 2 та 5 договору позики передбачено, що ОСОБА_1М вправі сплатити позичені гроші, а ОСОБА_3 зобов'язаний їх прийняти платіж і раніше вказаного строку. У випадку несвоєчасного повернення суми позики ОСОБА_1М зобов'язалась сплатити ОСОБА_3 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. А також відсотки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми.

Згідно з п.п.6. 8 вищевказаного договору позики сторонам було роз'яснено зміст ст. ст. 625, 1046-1052 ЦК України та сторони засвідчили без будь-яких застережень про те, що зміст договору точно відповідає їхнім дійсним намірам.

В судовому засіданні також встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 відповідно до протоколу загальних зборів засновників №1 від 18 травня 2010 року та затвердженого цими зборами Статуту ТОВ «Відеотех» є засновниками цього товариства з розподілом часток в статутному капіталі по 50% кожен. Статут ТОВ «Відеотех» було зареєстровано в установленому порядку 02 червня 2010 року.

30 червня 2010 року було проведено загальні збори засновників (протокол №2), на яких прийнято рішення про збільшення Статутного фонду вказаного товариства до 365 000 грн., а саме - внести кожному засновнику до Статутного фонду товариства по 181 500 грн.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_1 отримала на руки суму позики 22 грудня 2010 року в приміщенні, де знаходиться офіс приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу ОСОБА_5, та позичені гроші їй були передані до підписання договору позики. При укладенні вказаного договору позики він, ОСОБА_3, будь-якого психологічного впливу стосовно ОСОБА_1М не вчиняв та укладений між ними договір позики немає жодного відношення до господарської діяльності ТОВ «Відеотех».

З пояснень третьої особи - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вбачається, що він дійсно посвідчував украдений сторонами по справі договір позики від 22 грудня 2010 року. Волевиявлення сторін при укладенні вказаного договору було добровільним, сторони усвідомлювали значення своїх дій та коли б він зауважив, що хтось зі сторін на когось чинить будь-який тиск, то він такого договору він би не посвідчив.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що позивача та відповідача знає з травня 2010 року. Про взаємовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знає зі слів позивача.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що бачила договір позики, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Однак, вона не знає чи були передані кошти ОСОБА_1, оскільки при передачі коштів присутня не була. Зі слів ОСОБА_1 знає, що їй кошти не були передані.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що працює бухгалтером у ТОВ «Відеотех» з серпня 2015 року. Договір позики вона побачила у серпні 2015 року та про взаємовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знає зі слів позивача.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що не був присутнім при передачі коштів ОСОБА_3 ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що позивач ОСОБА_1 є його рідною сестрою. Знає, що відповідач ОСОБА_3 був інвестором, а його сестра працювала директором ТОВ « Відеотех». Про договір позики від 22 грудня 2010 року йому нічого не відомо, однак знає, що якась сума ОСОБА_3 вже була виплачена.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, а тому основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору позики та з'ясування питання про те, чи не укладена ця угода з метою приховати іншу угоду та яку саме.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні позивачем не надано об'єктивних і достатніх доказів того, що при укладенні договору позики у сторін не було наміру на його укладення та/або договір було укладено з метою приховати інший правочин, який вони насправді вчинили.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.

Доводи позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 в підтримання позову, суд вважає непереконливими, вони спростовуються зібраними у справі доказами, а тому такі доводи суд не може взяти в основу свого рішення і задовольнити позов.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 210, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 202, 203, 204, 205, 208, 209, 215, 216, 220, 234, 235, 1046, 1047, 1051 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи без самостійних вимог - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору позики удаваним, встановлення засновницького договору про зміну розподілу часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Відеотех» нікчемним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - відмовити у зв'язку з його безпідставністю.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з моменту його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя ОСОБА_13