Постанова

від 15.09.2016 по справі 910/29500/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2016 р. Справа№ 910/29500/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників

від позивача: Бевза А.С. - дов. від 22.10.2015 року б/н

від відповідача: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Делюкс-Білдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року

у справі № 910/29500/15 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КрАЗ Лізинг" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Делюкс-Білдинг" (м. Київ)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „КрАЗ Лізинг" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Делюкс-Білдинг" про витребування у відповідача майна (вантажний автомобіль самоскид Mercedes Benz Actros 4140 К, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_4, № двигуна НОМЕР_3), що перебуває в незаконному володінні та передати його в розпорядження позивачу.

Рішенням від 14.01.2016 року господарський суд міста Києва позовні вимоги задовольнив в повному обсязі. Витребував з незаконного володіння ТОВ „Делюкс-Білдинг" вантажний автомобіль самоскид Mercedes Benz Actros 4140 K, державний номерний знак НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_4, № двигуна НОМЕР_3, 2007 року шляхом передачі його в розпорядження ТОВ „КрАЗ Лізинг". Стягнув з ТОВ „Делюкс-Білдинг" на користь ТОВ „КрАЗ Лізинг" суму судового збору в розмірі 1 378 . 00 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ТОВ „Делюкс-Білдинг" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва по справі № 910/29500/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2016 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Гончаров С.А. - ТОВ „Делюкс-Білдинг" було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційну скаргу було прийнято до провадження, призначено розгляд справи № 910/29500/15 у судовому засіданні за участю представників сторін на 26.04.2016 року.

В зв'язку з перебуванням суддів учасників колегії Майданевича А.Г. та Гончарова С.А. на лікарняному 25.04.2016 року відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу справ між суддями було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 року було призначено комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу, проведення якої доручено Київському обласному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Ухвалою від 02.06.2016 року Київський апеляційний господарський суд зупинив провадження у справі № 910/29500/15 до закінчення проведення експертного дослідження Київським обласним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 року.

В зв'язку з перебуванням судді учасника колегії Коротун О.М. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.07.2016 року було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Сулім В.В., Ільєнок Т.В.

Ухвалою від 19.07.2016 року Київський апеляційний господарський суд поновив апеляційне провадження у справі № 910/29500/15 та призначив розгляд апеляційної скарги ТОВ „Делюкс-Білдинг" на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у судовому засіданні за участю представників сторін.

В зв'язку з перебуванням судді учасника колегії Ільєнок Т.В. у відрядженні для роботи у Національній школі суддів України, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.09.2016 року було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Після зміни складу колегії розгляд справи розпочався спочатку.

В судове засідання 15.09.2016 року повноважні представники позивача не з'явилися, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 15.09.2016 року представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 09.09.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „КрАЗ Лізинг" (лізингодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Делюкс-Білдинг" (лізингоодержувач) уклали Договір № 014/13 ОЛ ЮО АВ оперативного лізингу, відповідно умов якого предметом цього Договору є надання позивачем у платне користування відповідачу предмету лізингу - MERSEDES BENZ ACTROS 4140 K, державний номерний знак НОМЕР_2, № шасі НОМЕР_4, № двигуна НОМЕР_3, 2007 року випуску у кількості 1 (одна) штука (далі - майно, предмет лізингу), за встановлену лізингодавцем плату (лізингові платежі).

Протягом строку дії цього договору предмет лізингу є власністю позивача (п.п. 1.2, 17.1 Договору).

Відповідно до п. 1.4 договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ сторони дійшли згоди, що предмет лізингу та/або майнові права на нього передані в заставу ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" (код ЄДРПОУ 09807856), що знаходиться за адресою: Україна, 04050, м. Київ, вул. Артема, 60 (далі - Банк), який фінансує операції з лізингу в забезпечення виконання Лізингодавцем своїх зобов'язань перед банком.

Строк, на який предмет лізингу передається у оперативний лізинг, становить 31 місяць з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі предмету лізингу (п. 2.1 договору).

Статтями 3-11 договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ сторони передбачили лізингові платежі, розмір, склад та порядок розрахунків, передачу предмету лізингу, використання, технічне, гарантійне обслуговування, ремонт, поліпшення предмету лізингу, а також вилучення предмету лізингу та відповідальність сторін тощо.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного належного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору (п. 18.1 договору).

Вказаний договір підписаний представниками сторін та засвідчений печатками товариств.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором лізингу, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів; залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Відповідно до положень ст. ст. 1, 2 Закону України „Про фінансовий лізинг" та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Оперативний лізинг (оренда) - це господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою) (стаття 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 4.1 договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ місце передачі предмету лізингу від лізингодавця лізингоодержувачу: м. Київ, вул. Голосіївська, 7, копр. №3.

Згідно п. 4.6. договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ приймання лізингоодержувачем предмету лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання Акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність і відповідність предмету лізингу техніко-експлуатаційним показникам та умовам договору, Акт приймання-передачі підписується комісією у складі уповноважених представників і скріплюється печатками сторін.

Так, на виконання умов договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ позивач передав, а відповідач прийняв у платне користування вантажний автомобіль самоскид марки MERSEDES BENZ ACTROS 4140 K, державний номерний знак НОМЕР_2, № шасі НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_3, 2007 року випуску, дата виготовлення 15.11.2007 року, у кількості 1 (одна) штука, що підтверджується Актом приймання-передачі предмету лізингу № 070/13 від 10.09.2013 року, що містить підписи представника позивача в особі ОСОБА_7 та представника відповідача в особі ОСОБА_8, а також відтиски печаток сторін.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України).

При цьому, як визначено ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Умовами п. 3.1 договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО передбачений обов'язок лізингоодержувача сплачувати лізингодавцю лізингові платежі до 05 (п'ятого) числа за поточний місяць.

Згідно п.п. 3.2, 3.3 договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО черговий місячний лізинговий платіж за календарний місяць складає 29 064 грн., в тому числі - ПДВ 20% - 4 844 грн. Загальна сума лізингових платежів (Договору) складає 900 984 грн. в тому числі ПДВ - 150 164 грн.

Крім того, 25.12.2013 року сторонами по справі було укладено договір № 1-014/13 ОЛЮОАВ про внесення змін до договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ, відповідно до умов якого сторони виклали п. 3.2 у такій редакції: „Черговий місячний лізинговий платіж з січня місяця 2014 року по березень місяць 2014 року включно складає: 14 532 грн., в т.ч. - ПДВ 20 % - 2 422 грн., з квітня місяця 2014 року по травень місяць 2014 року включно складає: 50 862 грн., в т. ч. - ПДВ - 20 % - 8 477 гри., з червня місяця 2014 року і до закінчення строку дії договору складає: 29 064 грн., в т.ч. - ПДВ 20% - 4 844 грн.".

Додали графік сплати лізингових платежів та погашення заборгованості, яка станом на 25.12.2013 року складає: 58 064 грн., в т.ч. ПДВ - 20% - 9 677 грн. 33 коп. (Додаток № 2, до договору).

Окрім того, 05.05.2014 року сторонами укладено Договір № 2-014/13 ОЛЮОАВ про внесення змін до договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ, відповідно до умов якого сторони виклали пункт 3.1 договору у такій редакції: „Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно щомісячно до 20 (двадцятого) числа за поточний місяць".

Крім того, пункт 3.2 договору викладено в наступній редакції: „Черговий місячний лізинговий платіж з травня місяця 2014 року по березень місяць 2016 року включно складає: 30 880 грн., в т.ч. - ПДВ 20% - 5 146 грн. 67 коп., за квітень місяць 2016 року складає: 30 892 грн., в т.ч. - ПДВ 20% - 5 148 грн. 67 коп.".

Додано графік сплати лізингових платежів та погашення заборгованості, яка станом на 05.05.2014 року складає: 156 323 грн. 33 коп., в т.ч. ПДВ - 20 % - 26 053 грн. 89 коп. (Додаток № 2, до договору).

Тобто, Додатком № 2 до договору, який потім коригувався сторонами та кінцевий варіант якого викладений в договорі від 05.05.2014 року № 1-014/13 ОЛЮОАВ, сторонами погоджено графік нарахування та сплати лізингових платежів.

Пунктом 3.4 договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ передбачено, що платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривні).

Відповідно до п. 3.6 договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ лізингодавець зобов'язується здійснювати погашення заборгованості перед лізингодавцем в наступному порядку:

- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов'язків за даним договором;

- сплата суми заборгованості за простроченими лізинговими платежами;

- сплата поточних лізингових та інших платежів, передбачених цим договором.

При цьому згідно п. 3.8 договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ лізонгоодержувач не має права затримувати платежі за договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження предмету лізингу.

Згідно п. 3.9 договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ датою виконання будь-якого платежу за договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок лізингодавця. Лізинговий платіж, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою накладання штрафних санкцій, передбачених п. 11.2 договору.

Відповідно до п. 3.13 договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ сторони зобов'язуються проводити всі свої розрахункові операції за договором тільки через рахунки, відкриті в банку лізингодавця.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вірно встановлено місцевий господарським судом, надані позивачем докази свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення лізингових платежів, сплативши тільки 102 930 грн. 67 коп. з 644 850 грн. з дати його укладення по липень 2015 року включно. Внаслідок порушення дисципліни платежів у відповідача виникла заборгованість в розмірі 541 919 грн. 33 коп.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем свого обов'язку з вчасної та повної сплати лізингових платежів за договором від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ позивачем неодноразово були направлені на адресу відповідача претензії та листи від 24.06.2014 року № 285, від 07.08.2014 року № 438, від 12.08.2014 року № 442, від 08.10.2014 року, від 23.12.2014 року № 661, від 11.06.2015 року № 286, від 15.07.2015 року № 334, від 27.07.2015 року № 364, від 07.07.2015 року № 358, якими позивач вимагав від відповідача (лізингоодержувача) припинити порушення умов договору та виконати взяті на себе фінансові зобов'язання, а саме сплатити наявну суму заборгованості.

Проте, вказані претензії та листи залишені відповідачем без відповіді та задоволення, заборгованість відповідачем погашена не була.

За приписами ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Правові наслідки розірвання договору визначені в ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України згідно яких у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 16.1 договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ він може бути достроково розірваний (припинений) за згодою сторін, або позивача у односторонньому порядку відповідно до п. 16.2 цього договору.

Так, за умовами п.п. 16.2.3 п. 16.2 договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ позивач має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у випадках, коли відповідач, зокрема, порушив п. 3.1 цього договору та не сплачує лізингові платежі протягом тридцяти календарних днів з дня настання строку платежу.

У випадку розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи позивача, договір вважається розірваним, якщо позивач письмово повідомив відповідача про свої наміри не раніше ніж за 10 календарних днів та вказав причини розірвання договору, безспірно або за згодою сторін вилучив у відповідача предмет Договору (п. 16.3 договору).

Згідно п.п. 10.1.1 п.10.1 договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ лізингодавець має право безспірно вилучити предмет лізингу в випадках, зокрема, несплати лізингоодержувачем лізингового платежу в повному обсязі, або частково протягом тридцяти календарних днів з настання строку платежу.

При цьому згідно п. 10.2 договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ у випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1-10.1.4 цього договору лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення предмету лізингу із зазначенням строку його передачі. Документом, що засвідчує факт прийняття рішення лізингодавцем про розірвання договору є рекомендований лист лізингодавця. Лізингодавець зобов'язаний за власний рахунок на протязі п'яти днів з моменту отримання від лізингодавця відповідної вимоги повернути предмет лізингу лізингодавцю. Якщо протягом вказаного строку лізингоодержувач не поверне предмет лізингу лізингодавцю, то у відповідності до чинного законодавства України здійснюється примусове вилучення предмету лізингу у лізингоодержувача.

Позивач направив на адресу відповідача лист від 27.07.2015 року № 364 із повідомленням ТОВ „Делюкс-Білдинг" про дострокове розірвання договору від 09.09.2013 року № 014/13 ОЛ ЮО АВ з 05.08.2015 року в односторонньому порядку в зв'язку з наявністю заборгованості із лізингових платежів в сумі 741 064 грн. 37 коп., а також припис від 27.07.2015 року № 358 про зобов'язання призупинити з 27.07.2015 року експлуатацію предмету лізингу та безспірно передати його позивачу 05.08.2015 року о 12:00-13:00 за адресою: АДРЕСА_1.

Факт надсилання вказаного листа на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 28.07.2015 року № 9549 та відповідного опису вкладення в цінний лист, датованого 28.07.2015 року.

Проте представник ТОВ „Делюкс-Білдинг" у визначені строки для передачі предмету лізингу не з'явився, відповідачем предмет лізингу позивачу передано не було.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що спірний предмет лізингу є власністю позивача, що підтверджується наявною в справі копією Свідоцтва серії НОМЕР_5 про реєстрацію транспортного засобу вантажний самоскид марки BENZ ACTROS 4140 K, державний номерний знак НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_4, 2007 року випуску.

Згідно наявної в матеріалах справи балансової довідки ТОВ „КрАЗ Лізинг" від 22.10.2015 року № 489, станом на 22.10.2015 року балансова (залишкова) вартість предмету лізингу з урахуванням зносу, становить 59 609 грн. 59 коп. (без ПДВ).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Ч. 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ст. 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на наведені норми, власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

При цьому як зазначено в постанові Верховного Суду України від 28.03.2011 року у справі № 3-17гс11 при вирішенні спорів про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідно до ст.ст. 387, 388 ЦК необхідно встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника або особи, якій він передав його у володіння, за наявності на це згоди законного розпорядника зазначеного майна.

Як встановлено судом відповідно до матеріалів справи та зазначено вище, спірне майно (предмет лізингу) було передано позивачем відповідачу у оперативний лізинг за Актом приймання-передачі предмету лізингу від 10.09.2013 року № 070/13.

Факт вибуття спірного майна з володіння позивача (власника) належним чином підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувався.

До початку судового засідання 02.06.2016 року від відповідача ТОВ „Делюкс-Білдинг" надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач повідомив, що в зв'язку з відсутністю представників відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції в судових засіданнях він просить суд залучити додатковий доказ, а саме, акт приймання-передачі (вилучення предмету лізингу) від 30.04.2014 року № 085/14.

Враховуючи той факт, що представники відповідача дійсно були відсутні в судових засіданнях під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів з урахуванням положень ст. 101 ГПК України приймає додатковий доказ - акт приймання-передачі (вилучення предмету лізингу) від 30.04.2014 року № 085/14 та залучає його до матеріалів справи.

Відповідно до наданого акту приймання-передачі (вилучення предмету лізингу) від 30.04.2014 року № 085/14 вбачається, що предмет лізингу Mercedes Benz Actros 4140 K, державний номерний знак НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_4, № двигуна НОМЕР_3, 2007 року у кількості одна штука було повернуто позивачу про що свідчить підпис представника позивача ОСОБА_7 та печатка позивача.

Присутній в судовому засіданні 02.06.2016 року ОСОБА_7 стверджував, що акту приймання-передачі (вилучення предмету лізингу) від 30.04.2014 року № 085/14 не підписував та печатку на ньому не ставив.

Для встановлення дійсності підпису представника позивача та печатки позивача на вказаному акті від 30.04.2014 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 року було призначено комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу, проведення якої доручено Київському обласному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Відповідно до висновку експерта Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Онашко Н.В. від 12.07.2016 року № 19/4-05/310 співставити підписи ОСОБА_7 неможливо, оскільки на акті від 30.04.2014 року № 085/14 та на відібраних судом зразках ці підписи виконані по-різному. Щодо печатки позивача, то судовий експерт зазначив, що на акті відбиток печатки нанесений не печаткою ТОВ „КрАЗ Лізинг" зразки якої надані в якості порівняльного матеріалу.

Обговоривши висновки експерта від 12.07.2016 року № 19/4-05/310 колегія суддів дійшла висновку, що представником позивача предмет лізингу не приймався за актом від 30.04.2014 року.

Інших доказів повернення предмету лізингу на вимогу позивача матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ „КрАЗ Лізинг" до ТОВ „Делюкс-Білдинг" є обґрунтованими, доведеним та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги та за проведення судової експертизи покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 48, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Делюкс-Білдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у справі № 910/29500/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у справі № 910/29500/15 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Делюкс-Білдинг" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-А; ідентифікаційний код 34288914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КрАЗ Лізинг" (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 11-Б; адреса для листування: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 13, оф. 129; ідентифікаційний код 34979070) 1 350 (одна тисяча триста п'ятдесят) грн. 72 коп. за проведення судової експертизи.

4. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду міста Києва.

5. Справу № 910/29500/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич