Рішення

від 14.09.2016 по справі 911/2214/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2016 р. Справа № 911/2214/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут», м. Київ

до відділу освіти Ставищенської районної державної адміністрації, Київська обл., смт. Ставище

про стягнення 1 525 716,87 гривень

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №55 від 13.01.2016;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 22 від 04.07.2016.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відділу освіти Ставищенської районної державної адміністрації про стягнення 1 525 716,87 гривень.

06.07.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що у 2016 році договір із позивачем про постачання природного газу пролонговано не було, постачання природного газу здійснювалось без договору, а тому відділ освіти Ставищенської районної державної адміністрації не проводила оплату за виставленими рахунками позивача.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та в додаткових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у січні-квітні 2016 року товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» поставив відповідачеві природний газ в обсязі 233,397 тис. куб. м.

Постачання газу у вказаних об’ємах підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які були підписані ТОВ «Київоблгаз збут» та Відділом освіти Ставищенської районної державної адміністрації, а саме:

- Акт №КО300002752 приймання-передачі природного газу на суму 798 290,30 гривень;

- Акт №КО300004956 приймання-передачі природного газу на суму 545 767,07 гривень;

- Акт №КО300010329 приймання-передачі природного газу на суму 470 087,66 гривень;

- Акт №КО300010822 приймання-передачі природного газу на суму 33 098,86 гривень.

В зазначених актах міститься посилання на договір на постачання природного газу від 01.01.2016 №1141023ZLSHBO16, який фактично між сторонами укладено не було.

Загальна вартість спожитого Відділом освіти Ставищенської районної державної адміністрації природного газу у січні-квітні 2016 року становить 1 847 243,89 гривень. Відповідачем частково сплачено спожитий у 2016 році природний газ у сумі 321 527,02 гривень.

06 травня 2016 році ТОВ «Київоблгаз збут» та Відділ освіти Ставищенської районної державної адміністрації склали та підписали акт звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2016 по квітень 2016 року. Відповідно до акту станом на 06 травня 2016 року заборгованість відповідача становить 1 525 716,87 гривень.

У зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Відділом освіти Ставищенської районної державної адміністрації взятого на себе грошового зобов’язання щодо оплати наданих послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із Відділу освіти Ставищенської районної державної адміністрації суми заборгованості у розмірі 1 525 716,87 гривень.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочині (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 року, дво- або багатосторонні правочини (договори), які повинні укладатися в письмовій формі, можуть укладатися, зокрема, шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами, засобами електронного зв'язку тощо за підписами сторін, які їх надсилають.

У разі недотримання сторонами письмової форми правочину для з'ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів частини другої статті 205 ЦК України; поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитися письмовими доказами та поясненнями сторін.

Наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу, в яких відображено об’єм отриманого газу та його вартість, засвідчують факт виникнення між сторонами договірних правовідносин щодо купівлі-продажу природного газу.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

24 червня 2016 позивач надіслав цінним листом відповідачу вимогу про оплату спожитого природного газу у розмірі 1 525 719,87 гривень, яка відповідачем була отримана 29 червня 2016, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вимога позивача про оплату вартості, спожитого у січні-квітні 2016 року природного газу, відповідачем залишено без відповіді.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений у січні-квітні 2016 року природний газ на суму 1 525 716,87 гривень, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони. Господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Наведене положення закону, на думку суду, дає підстави і для часткового відшкодування сплаченої суми судового збору за рахунок відповідача, якщо буде встановлено, що хоча позовні вимоги і підлягають задоволенню в повному обсязі але враховуючи, що сам позивач та його дії сприяли виникненню спору, покладання на відповідача всієї суми судового збору було б несправедливим.

В перебігу розгляду справи, судом встановлено, що відповідач, не заперечуючи проти свого обов’язку провести оплату фактично отриманого газу, з огляду на якість складених позивачем документів, зокрема актів приймання-передачі з посиланням на договір на постачання природного газу від 01.01.2016 №1141023ZLSHBO16, був позбавлений можливості провести відповідні розрахунки.

Наведені акти містять посилання на дату договору, який сторонами не укладався та у разі звернення відповідача до органів державного казначейства, а як стверджує представник відповідача такі звернення з його боку до казначейства були, відповідна оплата проведена бути не могла через неможливість надання на підтвердження правомірності проведеної господарської операції договору, посилання на яке містилося в актах приймання-передачі природного газу, що передбачено Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 березня 2012 р. за № 419/20732.

Наведене зумовлює висновки суду про часткове відшкодування позивачу суми судового збору у розмірі 11 442,875 гривень, що становить 50% від загальної суми сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Відділу освіти Ставищенської районної державної адміністрації (09400, Київська обл., Ставищенський район, смт Ставище, вул. Цимбала Сергія, буд. 44, код 02143784) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» (04108, м. Київ, проспект Свободи 2Г, літ. А, код 39592941) 1 525 716,87 гривень основного боргу, 11 442,87 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 14.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 19.09.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник