Постанова

від 19.09.2016 по справі 809/1098/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2016 р. Справа № 809/1098/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Хома О.В.

за участю:

представника позивача - Філійовича М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, вул. Б.Хмельницького, 3,м. Коломия,Івано-Франківська область,78200

до відповідача: ТзОВ "Вігор", вул. Рунишівська, 50,м. Товмачик,Коломийський район, Івано-Франківська область,78250

про стягнення заборгованості в сумі 21531,96 грн,-

ВСТАНОВИВ:

29.08.2016 року Коломийська об`єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор" (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 21 531,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено в повному обсязі самостійно визначені податкові зобов'язання із орендної плати за землю станом на 19.09.2016 року в загальному розмірі 21 531,96 грн., які являються податковим боргом відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві та пояснив, що податковий борг відповідача з орендної плати за землю, є грошовим зобов'язанням відповідача, яке самостійно ним визначене, і в силу пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню, а тому підлягає стягненню до державного бюджету.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином відповідач повідомлявся про дату, час та місце судового засідання.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 та частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вігор" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до критеріїв пошуку від 19.05.2016 року № 1000938626 (а.с. 16-18).

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Плата за землю (в тому числі орендна плата за землю), яка є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавного податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України являється платником орендної плати за землю.

З приводу заборгованості по орендній платі за землю з фізичної особи-підприємця, яка виникла у результаті самостійно задекларованої до сплати суми податкового зобов'язання згідно декларації, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, якими встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за ново відведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015 рік та січень - червень 2016 року, в яких відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань помісячно (а.с. 13). Самостійно визначені зобов'язання відповідач в повному обсязі не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за земельну ділянку становить 21 531,96 грн., з яких: 18 865,37 грн. - сума основного зобов'язання та 2666,59 - штрафних санкцій.

На підставі акту №1549/09-07-15/31792450 від 21.01.2016 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з плати за землю ТОВ "Вігор" начальником Коломийської оДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0000561500 від 01.02.2016 року, яким до відповідача застосовано штрафні санкції за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 2666,59 грн. (а.с. 14). Вказане податкове повідомлення-рішення отримане представником відповідача, про що свідчить підпис у відповідній графі (а.с. 14). Згадане податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалося в адміністративному чи судовому порядку, а тому сума податкового боргу є узгодженою.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане самостійно визначене відповідачем зобов'язання із орендної плати за землю на загальну суму 21 531,96 грн., яке несплачене ним у строки встановлені Кодексом, являються узгодженою заборгованістю ТОВ "Вігор".

Положення підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначають, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція щодо скерування податкових вимог до 01.01.2011 року була відображена у підпункті 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як вбачається з матеріалів справи Коломийською об`єднаною Державною податковою інспекцією надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ю" за №65-11 від 15.08.2013 року, яка отримана відповідачем 15.08.2013 року, про що свідчить відповідний запис на корінці рекомендованого повідомлення (а.с.19). Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією з орендної плати за земельну ділянку за 2015 рік та за 2016 рік (а.с. 13, 15), актом №1549/09-07-15/31792450 від 21.01.2016 року про результати перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання до бюджету (а.с. 21-22), корінцем податкового повідомлення-рішення форми "Ш" №0000561500 від 01.02.2016 року (а.с. 14), корінцем податкової вимоги форми "Ю" за №65-11 від 15.08.2013 року (а.с. 19), зворотнім боком облікової картки платника (а.с. 08-12),а також довідкою заборгованості від 19.09.2016 року № 2543/10/10-008/164 (а.с. 34-35).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховане податкове зобов'язання відповідача, визначене ним в податкових деклараціях орендної плати за земельну ділянку в загальному розмірі 21 531,96 грн., з яких: 18 865,37 грн. - сума основного зобов'язання та 2666,59 грн. штрафних санкцій - являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 11542,26 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане суд дійшов переконання про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігор" (код ЄДРПОУ 31792450) в дохід державного бюджету податковий борг в сумі 21 531 (двадцять одна тисяча п'ятсот тридцять одна) гривня 96 копійок з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 23.09.2016 року.