Постанова

від 22.09.2016 по справі 826/5362/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 22 вересня 2016 року                 09:20                              №826/5362/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерагротек» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень та акта, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерагротек» (далі по тексту – ТОВ «ТД «Інтерагротек») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якій просить скасувати незаконні податкові повідомлення-рішення від 10.11.2015 №0007502207 та №0007512207, а також акт перевірки №657/1-22-07-38315013 від 23.10.2015. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення ТОВ «ТД «Інтерагротек» податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Айсінг Груп», товариством з обмеженою відповідальністю «Вестум Торг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Полісістем», не відповідають дійсності. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даними контрагентами у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати. Відповідач проти позову заперечив посилаючись на обґрунтованість висновків акта перевірки від 23.10.2015 №657/1-22-07-38315013 та,  відповідно, податкових повідомлень-рішень від 10.11.2015 №0007502207 та №0007512207 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Відповідача про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представник відповідача до суду не прибув. Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи положення частин 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 20.07.2016 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ  «ТД «Інтерагротек» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Айсінг Груп» (код 38763578) та ТОВ «Вестум Торг» (код 39155640) за липень 2014 року, ТОВ «Полісістемс» (под. 37561005) за вересень 2014 року. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТД «Інтерагротек»: - пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1188562,00 грн., у тому числі за липень 2014 року на суму 303465,00 грн., серпень 2014 року на суму 54103,00 грн., за вересень 2014 року на суму 827994,00 грн.; - завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (19 р. декларації) на суму 22001,00 грн. за вересень 2014 року; - завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (24 р. декларації) на суму 2536,00 грн. за вересень 2014 року. За наслідками перевірки ДПІ  у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 23.10.2015 №657/1-22-07-38315019 та 10.11.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0007502207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 1485702,50 грн.,  у тому числі: 1188562,00 грн. - основний платіж, 297140,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0007512207, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 22001,00 грн. за вересень 2014 року. За результатами розгляду скарг платника податків рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Державної фіскальної служби в їх задоволенні відмовлено. ТОВ  «ТД «Інтерагротек» не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 10.11.2015 №0007502207 та №0007512207, оскаржило їх до суду. Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з акта перевірки від 23.10.2015 №657/1-22-07-38315019 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між ТОВ «ТД «Інтерагротек» та його контрагентами: ТОВ «Айсінг Груп» за договором поставки від 02.07.2014 №22-08; ТОВ «Вестум Торг» за договором поставки товару від 03.07.2014 №14-08: ТОВ «Полісістемс» за договором поставки від 19.09.2014 №П-09/1. З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ТД «Інтерагротек» (покупець) та ТОВ «Айсінг Груп» (постачальник) укладено договір поставки товару від 02.07.2014 №22-08, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець – прийняти товар та оплатити його на умовах договору. На підтвердження реальності здійснення вказаного правочину позивач надав копію договору від 02.07.2014 №22-08 (а.с. 37-39), видаткові та податкові накладні (а.с. 40-46). Також, між ТОВ «Інтерагротек» (покупець) та ТОВ «Вестум Торг» (постачальник) укладено договір поставки товару від 03.07.2014 №14-08, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець – прийняти товар та оплатити його на умовах договору. На підтвердження реальності здійснення вказаного правочину позивач надав копію договору від 03.07.2014 №14-08 (а.с. 47-49), видаткові та податкові накладні (а.с. 50-59). Крім того, між ТОВ «Інтерагротек» (покупець) та ТОВ «Полісістемс» (постачальник) укладено договір поставки товару від 19.09.2014 №П-09/1, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти товари відповідно до замовлень покупця, а покупець – приймати товари та своєчасно сплачувати їх вартість на умовах договору. На підтвердження реальності здійснення вказаного правочину позивач надав копію договору від 19.09.2014 №П-09/1 (а.с. 59-60), видаткові та податкові накладні (а.с. 61-129). На підтвердження реальності здійснення вказаних правочинів позивач надав копії видаткових накладних, згідно з якими ним було здійснено реалізацію товарів, придбаних у зазначених вище контрагентів (а.с. 130-135). На спростування тверджень позивача про реальне виконання зазначених договорів, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві посилалась на податкову інформацію отриману від ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівьскій області від 04.12.2014 №85/13-07-22-10-10 «Про неможливість проведення позапланової перевірки ТОВ «Айсінг Груп» з питань правильності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та їх подальший сплив на правильність формування доходів та витрат за період з липня по вересень 2014». Згідно з вищезазначеної інформації встановлено, що платник податків відсутній за податковою адресою; відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспорті засоби, що свідчить про відсутність реального виконання договору. Також відповідач посилається на податкову інформацію, яка була отримана від ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, від 31.03.2015 №790/7/26-54-22-03-29 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Вест Торг» по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками та покупцями за період з 01.11.2014 по 28.02.2015, згідно з якою контрагент позивача, не маючи в наявності будь-яких основних фондів, виробничих та трудових ресурсів, не мав можливості проводити господарську діяльність в задекларованих обсягах. Крім того, відповідно до акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 19.03.2015 №343/26-53-22-04-21/37561005 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Полісістем» по взаємовідносинам з контрагентами – постачальниками та покупцями за період з 01.05.2014 по 31.01.2015», встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій контрагентом позивача по взаємовідносинах із контрагентами – постачальниками та покупцями. Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного. Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту – ПК України) закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю. Відповідні висновки суду узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах  Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції. Однак, надані позивачем докази здійснення його контрагентами поставки товарів, є не повними, а тому недостатніми для висновку, щодо реальності господарських операцій по вище зазначеним договорам. Суд оцінюючи значимість наданих позивачем первинних документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентами, в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, звертає увагу на наступну правову позицію Вищого адміністративного суду України. Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР 18257561) зазначив, що, згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів, як зазначає Вищий адміністративний суд України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів. Суд також звертає увагу, що позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог не надано суду всіх достатніх доказів на підтвердження реального постачання товарів, незважаючи на те, що суд витребовував ці докази. Зокрема, позивачем не надано документального підтвердження оприбуткування придбаних товарів, здійснення передачі їх матеріально-відповідальній особі, про наявність якої в штаті зазначено у позовній заяві. Так само позивачем не надано пояснень та доказів на їх підтвердження щодо порядку здійснення транспортування придбаних товарів. Надані позивачем видаткові накладні суд до уваги не приймає, оскільки позивачем не надано документів, зі змісту яких можна встановити походження зазначених у накладних товарів. Враховуючи відсутність доведеної позивачем наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, відсутність обґрунтування можливості постачання товарів, руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, суд погоджується із доводами контролюючого органу та вважає їх доведеними щодо створення позивачем уявності господарських операцій з метою штучного формування податкового кредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 10.11.2015 №0007502207 та №0007512207 є правомірними та скасуванню не підлягають. Так само не підлягають задоволенню вимоги позивача про скасування акта перевірки №657/1-22-07-38315013 від 23.10.2015. Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо в строки, передбачені цим Кодексом. Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків а, такий акт відповідно, не порушує прав останнього. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.12.2015 у справі №814/116/14. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - П О С Т А Н О В И В: У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерагротек» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2015 №0007502207 та №0007512207 та акта перевірки №657/1-22-07-38315013 від 23.10.2015 відмовити Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                                                                                                                                  К.М. Кобилянський