Постанова

від 20.09.2016 по справі 917/965/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа № 917/965/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2188 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.07.16 у справі

за позовом ТОВ промислово-геологічна група "Дніпрогідробуд", м. Дніпро

до ТОВ "Феррострой", м. Горішні Плавні,

про стягнення 396190,55 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Господарським судом Полтавської області розглянуто позовну заяву про стягнення 396190,55 грн., у тому числі 299661,68 грн. основного боргу за роботи згідно договору субпідряду № 316/1 від 04.06.2015р., 68762,28 грн. пені, 21680,71 грн. інфляційних, 6085,88 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.07.2016 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (вул. Будівельників, буд. 16, м. Горішні Плавні (колишнє м. Комсомольськ), Полтавська область, 39800; ідентифікаційний код 35107305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-геологічна група "Дніпрогідробуд" (АДРЕСА_1 (колишнє м. Дніпропетровськ), 49094; ідентифікаційний код 24994005) 299661 грн. 68 коп. основного боргу, 68762грн. 28 коп. пені, 15782грн. 75 коп. інфляційних, 4816грн. 47 коп. - річних, 5835 грн. 35 коп. витрат з оплати судового збору.

В іншій частині - у позові відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

ч. 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції» 2 ), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду .

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-геологічна група "Дніпрогідробуд" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (відповідачем) був укладений договір субпідряду № 316/1 від 04.06.2015р. (далі - Договір; т.1, а.с.9-29).

За умовами п. 1.1 Договору позивач (як субпідрядник) зобов'язався на свій ризик виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах: «Будівництво дослідних кущів гідрогеологічних свердловин в північній частині Єристівського родовища залізистих кварцитів (27 скважин)», що розташовані на території Замовника - ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат», а відповідач (як генпідрядник) зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи.

За п. 2.1, п. 2.2 Договору загальна вартість робіт становить 2221974,16 грн. (з ПДВ) з урахуванням 3 % генпідрядник відрахувань на вартість послуг. Вартість робіт є динамічною.

За п. 3.2 Договору підставою для здійснення оплати за виконані роботи є акт здачі-приймання виконаних робіт за відповідний період.

Згідно з п. 3.3 Договору генпідрядник (відповідач) здійснює оплату виконаних робіт (частини робіт) відповідно до наданого субпідрядником оригіналу рахунку не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем в якому було підписано відповідний акт здачі-приймання виконаних робіт.

На виконання Договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 954661,68 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за листопад 2015р. № ДН1 від 25.11.2015р., № ДН2 від 25.11.2015р., № ДН3 від 25.11.2015р., № ДН4 від 25.11.2015р., № ДН5 від 25.11.2015р., № ДН6 від 25.11.2015р., № ДН7 від 25.11.2015р., № ДН8 від 25.11.2015р., № ДН9 від 25.11.2015р., № ДН10 від 25.11.2015р., № ДН11 від 25.11.2015р., № ДН12 від 25.11.2015р., № ДН13 від 25.11.2015р., № ДН14 від 25.11.2015р., № ДН15 від 25.11.2015р., № ДН16 від 25.11.2015р., № ДН17 від 25.11.2015р., № ДН18 від 25.11.2015р., № ДН19 від 25.11.2015р., № ДН20 від 25.11.2015р., № ДН21 від 25.11.2015р., № ДН22 від 25.11.2015р., № ДН23 від 25.11.2015р., № ДН24 від 25.11.2015р., № ДН25 від 25.11.2015р., № ДН26 від 25.11.2015р., № ДН27 від 25.11.2015р., № ДН28 від 25.11.2015р., № ДН29 від 25.11.2015р., № ДН30 від 25.11.2015р. (а.с.31-91).

Також сторонами було підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) за листопад 2015р. від 25.11.2015р., в якій визначено належну до оплати суму вартості робіт в розмірі 954661,68 грн. (т.1., а.с.30).

Позивач у позові зазначає, що за виконані роботи відповідач розрахувався частково, сплативши 655000,00 грн. Зазначене підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (т.1, а.с.93-108).

Заборгованість в сумі 299661,68 грн. відповідачем не сплачена.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучати до виконання роботи інших осіб (субпідрядників). Залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

За ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов Договору субпідряду вартість виконаних робіт на суму 299661,68 грн. відповідачем не сплачена.

З приводу заперечень відповідача в обґрунтування своєї правової позиції та поданої апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідач наполягає на тому, що при визначенні суми грошових вимог позивач повинен був відняти штрафні санкції на загальну суму 25000,00 грн., які позивач повинен сплатити відповідачу в зв'язку з порушенням п. 7.2.6 договору (перебування працівників позивача на території об'єкта в стані алкогольного сп'яніння), в підтвердження чого надав претензії від 10.11.2015р., від 19.10.2015р., пояснення працівників, службові записки, рапорти (т.1., а.с.135-176).

Проте, колегія суддів вважає дане твердження необґрунтованим, оскільки умовами Договору не передбачено зменшення вартості виконаних робіт на будь-які штрафні санкції, належні до сплати за договором.

З огляду на викладене, як вірно зазначає місцевий господарський суд, визначена сторонами вартість виконаних робіт не повинна зменшуватися на суму вказаних штрафних санкцій, а відповідач при цьому не позбавлений права звернутися до позивача з вимогами про стягнення цих санкцій в загальному порядку.

Також, відповідач вважає, що сума виконаних робіт повинна бути зменшена на вартість дизельного пального на загальну суму 176951,31 грн., переданого відповідачем позивачу в період дії договору за накладними № 0735 від 30.09.2015р., № 0727 від 31.07.2015р., № 0731 від 31.08.2015р., № 0738 від 31.10.2015р., № 2631 від 31.12.2015р. № 0743 від 30.11.2015р. (т.1, а.с.177-191).

Проте, за умовами п.3.1, п. 3.2 Договору передбачена оплата за фактично виконані роботи, підставою для оплати є акт здачі-приймання виконаних робіт за відповідний період.

В актах здачі-приймання виконаних робіт та в довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) за листопад 2015р. від 25.11.2015р. сторонами визначено належну до оплати суму вартості робіт в загальному розмірі 954661,68 грн.

При цьому, ні Договором, ні актами, ні довідкою не передбачено зменшення вартості виконаних робіт на суму вартості переданого позивачу пального. Таким чином, у суду відсутні підстави для зменшення вартості виконаних робіт на вартість пального.

Отже, заперечення відповідача проти позову в цій частині судом відхиляються.

Відповідач при цьому не позбавлений права звернутися до позивача з вимогами про стягнення заборгованості за передане пальне в загальному порядку.

Відповідач також зазначає, що позивачем не враховано вартість надання послуги генпідряду в розмірі 6801,42 грн. - 3% від вартості виконаних робіт.

З приводу викладених доводів відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

В п.2.1, Договору встановлено, що загальна вартість робіт становить 2221974,16 грн. (з ПДВ) з урахуванням 3 % генпідрядних відрахувань на вартість послуг.

Також, між сторонами був підписаний акт № 27 від 30.11.2015р., в якому констатовано, що генпідрядником ТОВ «Феррострой» були надані послуги генпідряду субпідряднику в погодженому розмірі 3 % від вартості виконаних субпідрядником робіт, що складає 6801,42 грн. (з ПДВ); (т.1, а.с.192).

Проте, як вірно зазначає місцевий господарський суд, ні умовами договору, ні в актах здачі-приймання виконаних робіт, ні в довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат сторони не передбачили, що вартість виконаних робіт автоматично зменшується на вартість послуг генпідряду.

Таким чином, підстави для зменшення вартості виконаних робіт на вартість послуг генпідряду - відсутні.

Відповідач при цьому не позбавлений права звернутися до позивача з вимогами про стягнення заборгованості з відшкодування вартості послуг генпідряду в загальному порядку.

Листом від 20.07.2016р. позивач підтвердив, що заборгованість відповідачем не сплачена (т.1., а.с.193).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 299661,68 грн. основного боргу з відшкодування вартості виконаних робіт є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За умовами п. 7.3.1 Договору за затримку оплати виконаних робіт генпідрядник сплачує субпідряднику, на вимогу останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення (крім випадків, визначених п. 3.9 та/або іншими умовами договору).

В п.3.9 Договору зазначено, що сторони, керуючись нормами ст. 6 та ст. 594-597 ЦК України, домовилися, що як вид забезпечення належного (якісного) виконання субпідрядником робіт (частини робіт) та/або інших зобов'язань субпідрядника за цим договором, вони застосовуватимуть притримання, відповідно до якого генпідрядник вправі притримати у себе грошову суму, яку він зобов'язаний сплатити на користь субпідрядника, в розмірі 5 відсотків від загальної вартості робіт. Право на таке притримання виникає у генпідрядника з моменту укладання договору та припиняється по спливу з-місячного строку з дня здачі-приймання виконаних робіт в повному обсязі, якщо інше не визначено в договорі. Сторони домовилися, що в таких випадках затримка генпідрядником здійснення оплати не є простроченням строку оплати виконаних робіт і субпідрядник не має права нарахування санкцій, визначених договором.

Відповідно до ст. 595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

Як свідчать матеріали справи, відповідач правом притримання згідно п. 3.9 Договору не скористався, доказів направлення позивачу повідомлень щодо притримання відповідач суду не надав, у відзиві на наявність таких обставин відповідач не посилається.

Отже, виключення визначене в п. 3.9 Договору в даному випадку не застосовується.

Визначені інші підстави звільнення від сплати пені не існували.

Враховуючи неповне та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт, позивачем заявлено вимоги про стягнення 68762,28 грн. пені, нарахованої за період 21.12.2015р. - 16.05.2016р. поетапно.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вірно зазначає місцевий господарський суд, визначений договором строк оплати закінчується 20.12.2015р., який є неділею, то останнім днем для платежу є 21.12.2015р., а прострочення зобов'язання починається 22.12.2015р. Отже, нарахування санкцій повинно проводитись за період 21.12.2015р. - 16.05.2016р. Проте, незважаючи на невірне визначення позивачем періоду прострочення, заявлена позивачем сума пені не перевищує розрахункову..

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми позивачем нараховано 21680,71 грн. інфляційних, 6085,88 грн. - 3% річних за період 21.12.2015р. - 16.05.2016р.

В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Після перевірки правильності нарахувань колегією суддів встановлено, що місцевим господарським судом здійснено вірні розрахунки належної до стягнення суми 3% річних у розмірі 4816,47 грн. за період 21.12.2015р. - 16.05.2016р., та суми інфляційних - 15782,75 грн. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В іншій частині вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних правомірно відхилені господарським судом першої інстанції у зв'язку з їх безпідставністю.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21.07.2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.09.2016 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.