Рішення

від 20.09.2016 по справі 906/711/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" вересня 2016 р. Справа № 906/711/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов.б/н від 03.06.2016

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК" (Маркетинг, Техніка, Комерція)

до Департаменту реєстрації міської ради

про визнання права власності на нерухоме майно

Товариство з обмеженою відповідальністю "МТК" (Маркетинг, Техніка, Комерція) звернулось з позовом до суду про визнання права власності на ангар-склад (павільйон-склад), який розташований за адресою: м. Житомир, вул.Пушкінська, 44.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує договором купівлі-продажу спірного майна від 24.09.2994, актом прийому-передачі даного майна від 20.10.1994, матеріалами інвентарної справи №8956, а також державним актом на право постійного користування землею серії І-ЖТ №002438 від 26.07.1999, на який розташоване спірне майно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема, пояснив, що право власності на ангар-склад (павільйон-склад), який розташований за адресою: м. Житомир, вул.Пушкінська, 44, виникло у позивача на підставі договору купівлі-продажу спірного майна від 24.09.2994 та акту прийому-передачі даного майна від 20.10.1994. Крім того, право позивача на земельну ділянку, на якій знаходиться спірне майно, підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії І-ЖТ №002438 від 26.07.1999.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 30). Вимог ухвали суду від 02.09.2016 не виконав.

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений судом про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справ, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.07.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області прийнято рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "МТК" (Маркетинг, Техніка, Комерція) (позивач) у державній реєстрації права власності на нерухоме майна, а саме: ангар-склад (павільйон-склад), який розташований за адресою: м. Житомир, вул.Пушкінська, 44 (а.с. 11).

У зв'язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "МТК" (Маркетинг, Техніка, Комерція) звернулося до господарського суду з позовною заявою про визнання права власності на ангар-склад (павільйон-склад), який розташований за адресою: м. Житомир, вул.Пушкінська, 44.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено право на захист цивільних прав та інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (ч.2 ст.16 ЦК України).

Так, статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Такий спосіб захисту як "визнання права" може застосовуватись у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права, тобто в разі необхідності підтвердження в судовому порядку наявності у певної особи конкретного, визначеного за змістом і за обсягом суб'єктивного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.11.2014 у справі №35/398.

Слід зазначити, що передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України від 07.04.2014 у справі № 38/71.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

За вимогами ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з положеннями ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст.328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, у матеріалах справи знаходиться договір купівлі-продажу павільйону-складу типу "Ангар", розташованого за адресою: м. Житомир, вул.Пушкінська, 44 від 24.09.1994, укладений між Дослідним виробництвом інституту проблем моделювання в енергетиці (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-Канадське спільне підприємство "МТК" (правонаступником якого є позивач) (покупець) (а.с. 26).

При цьому, слід зауважити, що зазначений договір був укладений за правилами Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 (далі - ЦК Української РСР).

Відповідно до ст.128 ЦК Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з м о м е н т у п е р е да ч і р е ч і, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Так, позивачем у матеріали справи подано акт прийому-передачі спірного майна від 20.10.1994, з якого вбачається, що продавець передав, а покупець прийняв павільйон-склад типу "Ангар", розташований за адресою: м. Житомир, вул.Пушкінська, 44 та сплатив продавцю його вартість у повному обсязі (а.с. 12) згідно рахунку №24 від 06.09.1994 (а.с. 22).

Тобто, договір купівлі-продажу павільйону-складу типу "Ангар", розташованого за адресою: м. Житомир, вул.Пушкінська, 44 від 24.09.1994 укладено у відповідності до норм чинного на час їх підписання Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963.

Таким чином, право власності на спірне нерухоме майно, яке є предметом зазначеного договору, в позивача виникло в момент його передачі за актом прийому-передачі від 20.10.1994.

Крім того, з матеріалів справи, а саме - матеріалів інвентарної справи №8956, вбачається, що нерухоме майно за адресою: м. Житомир, вул.Пушкінська, 44 перебуває у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Канадське підприємство "МТК" (а.с. 13-17).

Також, у матеріалах справи знаходиться державний акт на право постійного користування землею серії І-ЖТ №002438 від 26.07.1999 (а.с. 23-25), яким посвідчено право Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземним інвестором "Українсько-Канадське спільне підприємство "МТК" постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Житомир, вул.Пушкінська, 44.

При цьому, як свідчить п.1.1 статуту позивача (у редакції від 15.10.2013), останній є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземним інвестором "Українсько-Канадське спільне підприємство "МТК" (Маркетинг, Техніка, Комерція) (а.с. 53-55).

Отже, враховуючи вищевикладене, нерухоме майно за адресою: м. Житомир, вул.Пушкінська, 44 є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК" (Маркетинг, Техніка, Комерція).

Водночас, варто зазначити, що за змістом ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, і право власності на нерухоме майно.

Порядок здійснення державної реєстрації права власності встановлений Розділом ІV Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Як суд зазначав вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "МТК" (Маркетинг, Техніка, Комерція) не має змоги здійснити державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомості на підставі акту прийому-передачі від 20.10.1994 та державного акту на право постійного користування землею серії І-ЖТ №002438 від 26.07.1999, а відтак - не може набути права власності в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Разом з тим, згідно п.9 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитись на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо предмету та підстав не оспорив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "МТК" (Маркетинг, Техніка, Комерція) права власності на ангар-склад (павільйон-склад), який розташований за адресою: м. Житомир, вул.Пушкінська, 44, є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "МТК" (Маркетинг, Техніка, Комерція) (10014, м. Житомир, вул. Пушкінська, 44; ідентифікаційний код 14363605) право власності на ангар-склад (павільйон-склад), який розташований за адресою: м. Житомир, вул.Пушкінська, 44.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.09.16

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)