Рішення

від 21.09.2016 по справі 916/2143/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2016 р.Справа № 916/2143/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.06.2016р.);

від відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Нечипорук ТранспортВ»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю В«Алітім Шиппінг ЕйдженсіВ»

про стягнення 32 596,27 грн.,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Нечипорук ТранспортВ» звернулось до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю В«Алітім Шиппінг ЕйдженсіВ» , в якій просить суд стягнути з відповідача 32 596,27 грн., з яких: 29 347,75 грн. - основна заборгованість, 842 грн. - 3% річних, 2 406,52 грн. - інфляційні нарахування. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором - заявкою № 19/1-15/07/2015 від 15.07.2015р. зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за надані послуги з перевезення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2016р. порушено провадження по справі № 916/2143/16 за даним позовом, розгляд справи призначено на 07.09.2016р.

Ухвалою господарського суду від 07.09.2016р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та ненаданням суду всіх витребуваних доказів, розгляд справи відкладено на 21.09.2016р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 21.09.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судових засідань належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України № 22159510 від 11.08.2016р., наявний в матеріалах справи.

З огляду на що, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 21.09.2016р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.

15.07.2015р. між ТОВ В«Алітім Шиппінг ЕйдженсіВ» (Замовником) та ТОВ В«Нечипорук ТранспортВ» (Перевізником) укладено договір-заявку № 19/1-15/07/2015 (Договір), відповідно до якого Перевізник зобов'язався надати послуги з транспортно-експедиційного обслуговування в міжнародному форматі щодо перевезення вантажу (НОМЕР_1, автоцистерна 24 тонни ріпакової олії) за маршрутом (місце завантаження/розвантаження) м. Турійськ (Україна) - м. Tychy (Польща), автомобілем IVECO держ. номер тягача ВО 0886 АХ, держ. номер причепа ВО 8996 ХХ. Дата та час завантаження - 16.07.2015р. о 09:00. Місце складання міжнародної товарно-транспортної накладної Poneriu str, 56, Vilnius. Також, сторонами було досягнуто згоди щодо вартості транспортних послуг за перевезення вантажу - 56 євро за тонну та щодо строків оплати наданих послуг - 3 банківських дні з моменту отримання оригіналів документів (рахунку-фактури, акту виконаних робіт, СМR).

На виконання умов договору-заявки № 19/1-15/07/2015 від 15.07.2015р., ТОВ В«Нечипорук ТранспортВ» надало ТОВ В«Алітім Шиппінг ЕйдженсіВ» послуги з перевезення вантажу на суму 29 347,75 грн., що вбачається з акту надання послуг № 2311 від 22.07.2015р., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

При цьому, позивачем виставлено відповідачу рахунок № 2311 від 22.07.2015р. на оплату транспортних послуг у розмірі 29 347,75 грн., який разом з міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) А № 001377 направлено на адресу ТОВ В«Алітім Шиппінг ЕйдженсіВ» 31.07.2015р.

Зазначений рахунок відповідач не сплатив, з огляду на що 25.09.2015р. ТОВ В«Нечипорук ТранспортВ» надіслало на адресу ТОВ В«Алітім Шиппінг ЕйдженсіВ» претензією № 09-15/136 від 25.09.2015р., відповідно до якої вимагало сплатити суму основної заборгованості в розмірі 29 347,75 грн. за надані послуги з перевезення за договором - заявкою № 19/1-15/07/2015 від 15.07.2015р.

Зазначена претензія залишена без відповіді, а заборгованість - без оплати.

Всі перелічені обставини і стали підставою для звернення ТОВ В«Нечипорук ТранспортВ» до господарського суду Одеської області з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 29 347,75 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 842 грн. - 3% річних, 2 406,52 грн. - інфляційних нарахувань.

Дослідивши надані докази у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, укладений між сторонами по справі договір на транспортне експедирування є підставою для виникнення у сторін за цим договором зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Згідно положень ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення глави 65 Цивільного кодексу України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення вказаної статті Цивільного кодексу України закріплені в ст. 316 ГК України.

В ст. 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, позивач взяті на себе зобов'язання відповідно до вказаного договору-заявки № 19/1-15/07/2015 від 15.07.2015р. виконав належним чином, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СMR) серії А № 001377 з відмітками вантажовідправника та вантажоодержувача про отримання вантажу. Крім того, між сторонами було складено акт надання послуг № 2311 від 22.07.2015 р., яким сторони підтвердили надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу, вартість яких склала 29 347,75 грн. згідно договору-заявки 19/1-15/07/2015 від 15.07.2015р.

При цьому, позивачем виставлено відповідачу рахунок № 2311 від 22.07.2015р. на оплату міжнародних перевезень вантажу у розмірі 29 347,75 грн., який направлено на адресу ТОВ В«Алітім Шиппінг ЕйдженсіВ» 31.07.2015р.

В договорі-заявці сторони визначили, що оплата здійснюється по надходженню оригіналів документів (рахунків-фактур, актів виконаних робіт, СMR) протягом 3 банківських днів.

Враховуючи нормативні строки надсилання поштових відправлень у межах України, відповідач мав розрахуватись за надані послуги до 11.08.2015р. включно.

Проте, відповідач не розрахувався за надані послуги, хоч і визнав їх у повному обсязі гарантійним листом № 01 від 22.10.2015р.

Відповідно до викладеного та, враховуючи, що сума основної заборгованості ТОВ В«Алітім Шиппінг ЕйдженсіВ» підтверджується матеріалами справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог ТОВ В«Нечипорук ТранспортВ» про стягненням з ТОВ В«Алітім Шиппінг ЕйдженсіВ» основної заборгованості в сумі 29 347,75 грн.

Що стосується заявлених вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, здійснені позивачем за період з 12.08.2015р. по 26.07.2016р., згідно з якими розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 842 грн., інфляційних нарахувань - 2 406,52грн., перевірено господарським судом та встановлено їх відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача, а також вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог ТОВ В«Нечипорук ТранспортВ» , а отже і їх задоволення в повному обсязі.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«Алітім Шиппінг ЕйдженсіВ» (68094, Одеська обл., м. Черноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1, каб. 416, код ЄДРПОУ 39413339) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Нечипорук ТранспортВ» (46002, м. Тернопіль, вул. Петрушевича, 9/2, код ЄДРПОУ 37138309) 29 347 (двадцять дев'ять тисяч триста сорок сім) грн. 75 коп. - основного боргу, 842 (вісімсот сорок дві) грн. - 3 % річних, 2 406 (дві тисячі чотириста шість) грн. 52 коп. - інфляційних нарахувань, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 26 вересня 2016 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко