Рішення

від 20.09.2016 по справі 918/715/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 вересня 2016 р. Справа № 918/715/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до відповідача ОСОБА_1 обласної організації Української народної партії

про стягнення боргу в сумі 18 464 грн. 57 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_2 (довіреність №91 від 30.12.2015р.).

Від відповідача : не з'явився.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 обласної організації Української народної партії про стягнення боргу в сумі 18 464,57 грн., з яких: 9 488 грн. 87 коп. заборгованість за спожиту електроенергію, 868 грн. 23 коп. пеня, 7 494 грн. 47 коп. інфляційні втрати, 613 грн. 00 коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 28.07.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 10.08.2016р.

Ухвалою суду від 10.08.2016р. розгляд справи відкладено на 06.09.2016р.

Ухвалою суду від 06.09.2016р. розгляд справи відкладено на 20.09.2016р.

В судовому засіданні 20.09.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання 10.08.2016р., 06.09.2016р. та 20.09.2016р. не з'явився, відзиву на позов не подав. Проте, до господарського суду Рівненської області повернулись поштові відправлення, якими відповідачу за адресою: 33028, м. Рівне, вул. С. Петлюри, буд. 1, було направлено ухвали від 28.07.2016р., 10.09.2016р. та 06.09.2016р. з довідкою відділення підприємства зв'язку: "По даній адресі фірма не знайдена" та "За закінченням терміну зберігання".

Разом з тим, з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходження ОСОБА_1 обласної організації Української народної партії: 33028, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 1.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Така сама правова позиція знайшла своє відображення в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вбачає, що відповідно до статті 75 ГПК України наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника відповідача.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "АЕС Рівнеобленерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго"; далі - Постачальник) та ОСОБА_1 обласною організацією Української народної партії (далі - Споживач) було укладено договір №270043400 про постачання електричної енергії (далі Договір; а.с. 9- 17), відповідно до п. 1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю (згідно додатків №6) кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Точка продажу електричної енергії та дозволена потужність визначаються відповідно до додатку №6 "ОСОБА_2 від 04.10.2011р. розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" (а.с.18).

Відповідно до пунктів 2.2., 2.2.1. та 2.2.2. договору постачальник зобов'язується виконувати умови цього договору. Постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 6 "ОСОБА_2 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Згідно п. 2.3.3. договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно умовами додатку № 4 "Порядок зняття засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Пунктом 4.2.1. договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3., 2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до п. 2 Додатку №4 до договору покази засобів обліку відповідно до переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксується споживачем 11 числа кожного місяця о 00-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) постачальником.

Після зняття показів засобів обліку Споживач оформляє Звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та надає постачальнику нарочним, не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію.

Абзац 5 пункту 2 Додатку №4 до Договору №270043400 передбачає, що у разі неможливості отримання постачальником даних про використану електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин), визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється самостійно постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. У разі наявності зафіксованих постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок у відповідності до таких показників.

У зв'язку із тим, що відповідач не подав звіти в червні-липні 2013 року, позивач визначив обсяг спожитої електроенергії у вказаному вище порядку. Згідно із розрахунком та враховуючи оплати, яків відповідач здійснював до 28.04.2014р. борг за вказаний період становить 11 485 грн. 51 коп.

Як стверджує позивач, у зв'язку із зверненням ОСОБА_1 обласної організації Української народної партії 01.08.2013р. з проханням переглянути рішення щодо нарахування обсягу споживання електроенергії за встановленою потужністю, Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" було зменшено борг до 9 488 грн. 87 коп., який сплачено не було, що стало підставою для звернення до суду.

Крім того, на підставі пункту 4.2.1. договору та ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано пеню в сумі 868 грн. 23 коп. за період з 05.08.2013р. по 04.02.2014р. (розрахунок а.с. 41), інфляційні втрати в розмірі 7 494 грн. 47 коп. та 3% річних в розмірі 613 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже вище зазначалось, відповідач не подавав звіти про використану електроенергію в червні-липні 2013 року, тому розрахунок проводився на основі договірної потужності, яка згідно із договором № 270043400, становить 15 кВт.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 9 488 грн. 87 коп., а тому суд задовольняє заявлену позивачем вимогу.

Розглядаючи питання обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних суд враховує наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення статті 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних встановив, що розмір пені становить 623 грн. 93 коп. (при заявленому - 868 грн. 23 коп.), 3% річних - 613 грн. 79 коп. (при заявленому - 613 грн. 00 коп.), а розмір інфляційних втрат становить 7 496 грн. 21 коп. (при заявленому - 7 494 грн. 47 коп.), отже вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково, а 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно з ч.1 ст.49 ГПК України в сумі 1 359 грн. 77 коп.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 обласної організації Української народної партії (33028, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 1, код ЄДРПОУ 25797494) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, буд 71, код ЄДРПОУ 05424874) - 9 488 грн. 87 коп. заборгованості за спожиту електроенергію, 623 грн. 93 коп., 7 494 грн. 47 коп. інфляційних втрат, 613 грн. 00 коп. 3% річних та 1 359 грн. 77 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею В« 26В» вересня 2016р..

Суддя Горплюк А.М.