Рішення

від 20.09.2016 по справі 910/10118/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2016Справа №910/10118/15

за позовом Конотопської місцевої прокуроратури в інтересах держави в особі

Державної екологічної інспекції у Сумській області

Нововирківської сільської ради Білопольського району Сумської області

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна

залізниця"

про стягнення 9414 грн. 99 коп.

Суддя Отрош І.М.

Прокурор: Колодяжна А.В. - представник на підставі посвідчення № 036177 від 04.11.2015;

Представники сторін:

від позивача 1: не з'явились;

від позивача 2: не з'явились;

від відповідача: Ходаківський Ю.П. - представник за довіреністю № 25-НЮ від 26.01.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.04.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Конотопського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області та Нововирківської сільської ради Білопольського району Сумської області з вимогами до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 9414 грн. 99 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані завданням відповідачем шкоди державі, внаслідок недодержання ним, як постійним лісокористувачем, вимог законодавства щодо забезпечення охорони лісу, розташованого в межах смуги відведення залізниць, а саме в захисних насадженнях на 237 км. Пк 8 переїзд Ворожба-Тьоткіно в межах земельної ділянки на території Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області, внаслідок чого на вказаній території невідомими особами здійснено незаконну порубку двох дерев діаметром пеньків 43 см. та 52 см., що зафіксовано в протоколі про лісопорушення №10 від 26.11.2013. З огляду на вищенаведене, прокурор вважає, що відповідач повинен відшкодувати державі збитки, завдані неналежним виконанням обов'язків із забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, що розраховується на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N 665.

За таких обставин, прокурор просить суд стягнути з відповідача 9414,99 грн. збитків, заподіяних незаконною порубкою дерев, на користь Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області.

При цьому, відповідно до відзиву на позов, поданого 09.06.2015, відповідач заперечував проти позову з підстав того, що відповідачем здійснювались належні заходи з охорони лісів, що знаходяться на території земельної ділянки, яка передана відповідачу в постійне користування, зокрема, факт незаконної порубки 2 дерев невстановленими особами на на 237 км. Пк 8 переїзд Ворожба-Тьоткіно в межах земельної ділянки на території Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області зафіксовано в протоколі про лісопорушення №10 від 26.11.2013; в цей же день було направлено повідомлення до чергової частини лінійного відділення ст. Ворожба УМВС України на Південно-Західній залізниці. При цьому, позивачем не обґрунтовані, які саме заходи охорони лісів не було вчинено відповідачем з метою збереження лісів від незаконних порубок. Також відповідач зазначає, що незаконну порубку дерев здійснено невстановленими особами, а не працівниками відповідача, а отже і шкоду заподіяно не працівниками відповідача, а невстановленими особами. Крім того, відповідач заперечує проти позову і з тих підстав, що захисні лісонасадження, що перебувають в користуванні залізниці, є власністю українського народу в силу ст. 13 Конституції України, а не власністю, зокрема, Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області, а отже права власника від імені Українського народу здійснює Міністерство інфраструктури України. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 (суддя Домнічева І.О.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 скасовано, справу № 910/10118/15 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В результаті повторного автоматичного розподілу справу № 910/10118/15 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 справу № 910/10118/15 прийнято до провадження суддею Отрош І.М. та розгляд справи призначено на 07.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 21.06.2016.

09.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшов запит Вищого господарського суду України (вих. № 910/10118/15/299/2016 від 06.06.2016) про направлення матеріалів справи № 910/10118/15 до Вищого господарського суду України для розгляду заяви Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про роз'яснення постанови Вищого господарського суду України від 11.05.2016 у справі № 910/10118/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016, у зв'язку надісланням матеріалів справи № 910/10118/16 до Вищого господарського суду України для розгляду заяви Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про роз'яснення постанови Вищого господарського суду України від 11.05.2016 у справі № 910/10118/15, зупинено провадження у справі № 910/10118/15 до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.

21.06.2016 до Господарського суду міста Києва від позивача 1 надійшли пояснення по справі, відповідно до яких позивач 1 підтримав позов, заявлений прокурором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 поновлено провадження у справі № 910/10118/15; розгляд справи призначено на 23.08.2016.

17.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у відпустці.

22.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшли пояснення, відповідно до яких прокурор зазначає, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства повинні нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та неперешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.

Враховуючи неявку представників позивачів та відповідача у судове засідання, необхідність подання доказів у справі та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 розгляд справи відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 20.09.2016.

25.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача 1 надійшли пояснення, відповідно до яких позивач 1 зазначає, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити вину відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а саме відповідач повинен довести, що в його діях чи діях працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

29.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшли пояснення, відповідно до яких прокурор наполягає на задоволенні позовних вимог.

20.09.2016 відділом діловодства суду отримано від відповідача додаткові документи.

У судове засідання 20.09.2016 з'явились прокурор та представник відповідача. Прокурор підтримав позов, відповідач заперечив проти позову.

Представники позивачів у судове засідання 20.09.2016 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином за адресами, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення №0103039227090 (позивач 1) та № 0103039227103 (позивач 2).

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності позивачів в судовому засіданні 20.09.2016 до суду не надходило.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 20.09.2016 за відсутності представників позивачів, з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

У судовому засіданні 20.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2013 Бахмацькою дистанцією захисних лісонасаджень було складено протокол про лісопорушення №10, відповідно до якого на 237 км. Пк 8 переїзд Ворожба-Тьоткіно було виявлено самовільну рубку дерев, загальна кількість яких складає 2 дерева (діаметром пеньків 43 см. та 52 см.) (копія протоколу про лісопорушення №10 долучена прокурором до позову).

Судом встановлено, що до чергової частини лінійного відділення ст. Ворожба УМВС України на Південно - Західній залізниці 26.11.2013 з відокремленого підрозділу Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень надійшло повідомлення за вих. № 758 від 26.11.2013 про те, що лісовою охороною Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень виявлено самовільну порубку двох дерев діаметром пеньків 43 см та 52 см відповідно на 237 км пк 8 переїзд Ворожба-Тьоткіно.

Судом встановлено, що відповідно до Положення про відокремлений підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», затвердженого наказом №343-Н від 24.06.2011, Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» і перебуває в оперативному підпорядкуванні відокремленого підрозділу галузева служба колії Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця». Згідно з п. 3.1. вказаного Положення, підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» є відокремленим підрозділом залізниці та не є юридичною особою.

Згідно з п. 2.1. Положення про відокремлений підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» створений і виконує роботи по захисту залізничної колії та інших її облаштувань від несприятливих кліматичних умов і факторів з метою забезпечення безпечного та безперебійного руху залізничного транспорту шляхом проведення лісогосподарських, лісозахисних, лісоохоронних заходів. Пунктом 2.2. вказаного Положення передбачено, що основними напрямками діяльності підрозділу є, зокрема, проведення заходів силами відомчої лісової охорони Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок, пожеж, інших лісопорушень (копія Положення долучена прокурором до позову).

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №276560, Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» на підставі розпорядження голови Білопільської райдержадміністрації від 02.06.2005 №288 є постійним користувачем земельної ділянки площею 89,0892 га, що розташована на території Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області, з цільовим призначенням земельної ділянки: землі залізничного транспорту. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №8 (копія державного акту на право постійного користування земельною ділянкою разом з планом меж земельної ділянки долучена прокурором до позову).

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає про завдання відповідачем шкоди державі, внаслідок недодержання ним, як постійним лісокористувачем, вимог законодавства щодо забезпечення охорони лісу, розташованого в межах смуги відведення залізниць, а саме в захисних насадженнях на 237 км. Пк 8 переїзд Ворожба-Тьоткіно в межах земельної ділянки на території Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області, внаслідок чого на вказаній території невідомими особами здійснено незаконну порубку двох дерев діаметром пеньків 43 см. та 52 см., що зафіксовано в протоколі про лісопорушення №10 від 26.11.2013. З огляду на вищенаведене, прокурор вважає, що відповідач повинен відшкодувати державі збитки, завдані неналежним виконанням обов'язків із забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, що розраховується на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N 665.

За таких обставин, прокурор просить суд стягнути з відповідача 9414,99 грн. збитків, заподіяних незаконною порубкою дерев, на користь Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області.

За змістом ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 11.05.2016 №910/10118/15 вказав на передчасність висновку судів про відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки матеріали справи не містять документів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також документів, які б свідчили про відсутності його вини у протиправній бездіяльності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, в тому числі, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Як передбачено ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на дату подачі позову до суду, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); 2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справ. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

З положень ст. 1-2 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Положеннями ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

За змістом ст. 94 Лісового кодексу України, державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 454/2011, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

При цьому, згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію у Сумській області, затвердженим наказом Державної екологічної інспекції України від 12 грудня 2011 року N 136, Державна екологічна інспекція у Сумській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Відповідно до пп. ґ) п. 4.2. Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області, остання відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема, щодо законності вирубки, ушкодження дерев і чагарників, знищення або ушкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, а також молодняку природного походження й самосівів на площах, призначених під лісовідновлення.

Відповідно до п. 6.17 Положення про Державну екологічну інспекцію у Львівській області, затвердженої наказом Державної екологічної інспекції України від 13 грудня 2011 року N 136, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право: вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

За таких обставин, з огляду на те, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади, з урахуванням предмету та підстав даного позову, суд дійшов висновку, що Державна екологічна інспекція у Сумській області, як орган виконавчої влади, створений для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, є належним позивачем у даній справі.

Крім того, нормами ст. 9 Лісового кодексу України передбачено, що у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Як встановлено судом, спір у справі виник у зв'язку з виявленням факту самовільної рубки на 237 км. Пк 8 переїзд Ворожба-Тьоткіно двох дерев діаметром пеньків 43 см. та 52 см, що знаходяться в межах земельної ділянки, яка передана в постійне користування відповідачеві за державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №276560.

Оскільки вказана земельна ділянка, на якій, за твердженням прокурора, відбувся факт незаконної рубки дерев, відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №276560, знаходиться на території Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області, суд дійшов висновку, що ліси, якими вкрита така ділянка, перебувають у комунальній власності.

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

З огляду на вищенаведене, оскільки ліс, який знаходиться на території Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області, перебуває у комунальній власності територіальної громади та знаходиться у постійному користуванні відповідача, враховуючи ст. 9 Лісового кодексу України та ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», суд дійшов висновку, що Нововирківська сільська рада Білопільського району Сумської області, як орган місцевого самоврядування, що реалізовує права власника спірних ділянок, зайнятих лісом, та що уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з огляду на заявлені предмет позову та підстави позову, разом з Державною екологічною інспекцією у Сумській області, є належним позивачем у справі.

За таких обставин, оскільки в позові прокурором зазначено про порушення інтересів держави у сфері управління та контролю за охороною лісів, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду.

При цьому, суд зазначає, що викладені у відзиві доводи відповідача, що Нововирківська сільська рада Білопільського району Сумської області та Державна екологічна інспекція у Сумській області є неналежними позивачами у даній справі спростовуються вищенаведеним, а отже судом не приймаються.

Згідно з положеннями ст. 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи . Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Як встановлено судом, відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №276560, Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» на підставі розпорядження голови Білопільської райдержадміністрації від 02.06.2005 №288 є постійним користувачем земельної ділянки площею 89,0892 га, що розташована на території Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області, з цільовим призначенням земельної ділянки: землі залізничного транспорту. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №8 (копія державного акту на право постійного користування земельною ділянкою разом з планом меж земельної ділянки долучена прокурором до позову).

Отже, з огляду на положення ст. 17 Лісового кодексу України, відповідач є постійним лісокористувачем в межах наданої йому за державним актом серія ЯЯ №276560 в постійне користування земельної ділянки на території Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63 Лісового Кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

При цьому, за змістом ст. 89 Лісового кодексу України, охорону і захист лісів на території України здійснюють:

державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління;

лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів .

При цьому, за змістом ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено судом, в межах Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» створено відокремлений підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця».

Так, відповідно до Положення про відокремлений підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», затвердженого наказом №343-Н від 24.06.2011, Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» і перебуває в оперативному підпорядкуванні відокремленого підрозділу галузева служба колії Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця». Згідно з п. 3.1. вказаного Положення, підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» є відокремленим підрозділом залізниці та не є юридичною особою.

Згідно з п. 2.1. Положення про відокремлений підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» створений і виконує роботи по захисту залізничної колії та інших її облаштувань від несприятливих кліматичних умов і факторів з метою забезпечення безпечного та безперебійного руху залізничного транспорту шляхом проведення лісогосподарських, лісозахисних, лісоохоронних заходів . Пунктом 2.2. вказаного Положення передбачено, що основними напрямками діяльності підрозділу є, зокрема, проведення заходів силами відомчої лісової охорони Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок, пожеж, інших лісопорушень.

Так, як встановлено судом, 26.11.2013 Бахмацькою дистанцією захисних лісонасаджень було складено протокол про лісопорушення №10, відповідно до якого на 237 км. Пк 8 переїзд Ворожба-Тьоткіно було виявлено самовільну рубку дерев, загальна кількість яких складає 2 дерева (діаметром пеньків 43 см. та 52 см.) (копія протоколу про лісопорушення №10 долучено прокурором до позову).

При цьому, як встановлено судом, до чергової частини лінійного відділення ст. Ворожба УМВС України на Південно - Західній залізниці 26.11.2013 з відокремленого підрозділу Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень надійшло повідомлення за вих. № 758 від 26.11.2013 про те, що лісовою охороною Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень виявлено самовільну порубку двох дерев діаметром пеньків 43 см та 52 см відповідно на 237 км пк 8 переїзд Ворожба-Тьоткіно.

Як зазначено вище, прокурор вважає, що внаслідок неналежного забезпечення відповідачем охорони розташованого в межах Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області лісу, постійним користувачем якого він є, що мало наслідком здійснення невідомими особами незаконної рубки лісу, відповідач, який не забезпечив охорону лісу, повинен відшкодувати державі шкоду, спричинену незаконною рубкою лісу.

Отже, фактично прокурор просить суд застосувати до відповідача заходи відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу, оскільки розмір шкоди, завданої державі, прокурором обчислено на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N 665.

При цьому, як зазначено в позові прокурора, за фактом вчиненої невідомими особами незаконної порубки, 27.11.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 Кримінального кодексу України, водночас, особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені. Постановою слідчого від 27.12.2013 вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні ознак кримінального правопорушення (копія постанови долучена до позову).

Суд зазначає, що спір у даній справі про стягнення збитків, з огляду на заявлені предмет і підстави, виник з делікту, а отже фактично позовні вимоги у даній справі заявлено про стягнення шкоди, у зв'язку з чим на спірні правовідносини поширюються норми ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Так, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідним є доведення таких фактів:

а) неправомірність поведінки особи: неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди, зокрема, втрату або пошкодження майна потерпілого. При цьому, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

При цьому, за змістом статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, заявляючи позов про відшкодування відповідачем шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки лісу, прокурор повинен довести наявність усіх зазначених вище елементів складу цивільного правопорушення, в тому числі (але не виключно), і наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, оскільки шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу об'єктивно може бути наслідком лише активної фізичної поведінки особи, спрямованої на порубку дерев.

Водночас, прокурор в обґрунтування своїх вимог про відшкодування шкоди, оціненої як за незаконну рубку дерев (враховуючи здійснений розрахунок шкоди за Таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N 665), вказує на незабезпечення відповідачем належної охорони та збереження лісу, що знаходився на земельній ділянці, переданій відповідачу в постійне користування.

Дійсно, відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

В той же час, відповідно до положень ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України . Дана норма закону передбачає загальну підставу відповідальності, відсилаючи до застосування спеціальних норм за конкретне правопорушення.

При цьому, як передбачено ст. 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у:

1) незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників;

2) знищенні або пошкодженні лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем, порушенні інших вимог пожежної безпеки в лісах;

3) знищенні або пошкодженні лісу внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтоплення, осушення та інших видів шкідливого впливу;

4) засміченні лісів побутовими і промисловими відходами;

5) порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

6) знищенні або пошкодженні лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також природного підросту та самосіву на землях, призначених для відновлення лісу;

7) порушенні правил зберігання, транспортування та застосування засобів захисту лісу, стимуляторів росту, мінеральних добрив та інших препаратів;

8) розкорчовуванні лісових ділянок і використанні їх не за призначенням, у тому числі для спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд без належного дозволу;

9) самовільній заготівлі сіна та випасанні худоби на лісових ділянках;

10) порушенні правил заготівлі лісової підстилки, лікарських рослин, дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід тощо;

11) заготівлі лісових ресурсів способами, що негативно впливають на стан і відтворення лісів;

12) порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці і використання інших лісових ресурсів;

13) невнесенні плати за використання лісових ресурсів у встановлені строки;

14) знищенні та пошкодженні відмежувальних знаків у лісах;

15) введенні в дію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає негативному впливу на стан і відтворення лісів;

16) порушенні строків повернення лісових ділянок, що перебувають у тимчасовому користуванні, або невиконанні обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

17) пошкодженні сіножатей, пасовищ і ріллі на землях лісогосподарського призначення;

18) знищенні або пошкодженні лісоосушувальних канав, дренажних систем і доріг на лісових ділянках;

19) невиконанні приписів державної лісової охорони та органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення лісового законодавства.

Суд зазначає, що нормами Лісового кодексу України не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу.

Більше того, суд наголошує на тому, що постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» від 23 липня 2008 р. N 665, якими затверджено, зокрема, Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, на підставі яких, власне, прокурором розраховано розмір шкоди, що є предметом розгляду, також не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, так само як і, відповідно, порядку розрахунку розміру шкоди, завданої такою бездіяльністю.

Наведене вище дає підстави для висновку суду, що забезпечення охорони лісу дійсно входить до обов'язків постійних лісокористувачів, однак неналежна охорона лісу, відповідно до норм чинного законодавства України, не є лісовим правопорушенням, яке тягне за собою матеріальну відповідальність за неналежне здійснення контролю за збереженням лісу.

В той же час, суд зазначає, що підставами притягнення до юридичної відповідальності є наявність складу правопорушення, як такого (фактична підстава) та наявність норми права, що прямо передбачає склад правопорушення та санкцію за його вчинення (нормативна підстава).

Так, згідно з нормами ст. 58 Конституції України, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав застосування до відповідача, який, за твердженням прокурора, не забезпечив належну охорону лісу, міри відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу, за відсутності відповідних доказів на підтвердження вчинення відповідачем таких дій (рубки лісу), а також з огляду на заявлені предмет та підстави даного позову.

Такі висновки суду ґрунтуються також і на тих обставинах, що у випадку встановлення відповідними правоохоронними органами особи порушника, який вчинив незаконну рубку лісу, позивач, як орган місцевого самоврядування, що реалізовує права власника спірних ділянок, зайнятих лісом, та що уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вправі буде заявляти до стягнення з правопорушника завдану внаслідок таких дій шкоду, розраховану на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N 665, саме за незаконну рубку лісу. І саме особа, визнана винною у незаконній рубці лісу, зобов'язана буде нести відповідальність з такі дії та відшкодовувати шкоду, розмір якої визначається відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N 665. Таким чином, держава отримає подвійне відшкодування шкоди: перше - з лісокористувача за незабезпечення належної охорони лісу від незаконних порубок; друге - з особи, визнаної винною у незаконній рубці лісу, що суперечить засадам розумності та справедливості, а також підставам і порядку відшкодування шкоди, що визначені нормами Цивільного кодексу України та Лісового кодексу України.

В той же час, у випадку стягнення з постійного лісокористувача (відповідача), за умови незабезпечення ним належної охорони лісу від незаконних порубок, шкоди за вказану бездіяльність у такому ж розмірі (як за незаконну рубку лісу), в наведеній ситуації ця особа, яка фактично буде такою, що відшкодувала шкоду замість іншої, винної особи (яка здійснила рубку лісу), водночас буде позбавлена правової можливості в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України звернутись до винної особи зі зворотною вимогою (регресом) у розмірі виплаченого відшкодування, оскільки підстави відповідальності постійного лісокористувача (відповідача) та особи, визнаної винною у незаконній порубці дерев, будуть різними (відповідальність за неналежну охорону лісу в першому випадку та відповідальність за незаконну рубку лісу у другому), що певною мірою суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, адже розрахований на підставі спеціальних Такс розмір шкоди, завданої саме незаконною рубкою лісу, повністю охоплює розмір шкоди за такий вид правопорушення, як незаконна рубка лісу, натомість стягнення такої шкоди з обох осіб (лісокористувача-охоронника та особи, що незаконно здійснила рубку дерев), тобто в подвійному розмірі, по-перше, суперечить загальним принципам притягнення до юридичної відповідальності, по-друге, не передбачено нормами чинного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що відповідальність зберігача, передбачена законом (в тому числі, Цивільним кодексом України - ст. 950 Цивільного кодексу України) та договором, за незбереження речі, яка передана на зберігання за договором, у даних правовідносинах не може бути застосована, оскільки спірні правовідносини є деліктними.

Суд зазначає, що позивачем повинна бути доведена неправомірність поведінки, яка виражається у діях чи бездіяльності особи, до якої заявляється позов про стягнення шкоди. При цьому, така бездіяльність повинна мати конкретне вираження, тобто позивачем має бути доведено, які саме дії не вчинив відповідач, вчинення яких входить до його обов'язків відповідно до закону .

Суд наголошує на тому, що позивачем не обґрунтовано, які саме заходи охорони лісів не було вчинено відповідачем з метою збереження лісів від незаконних порубок.

Так, як вбачається з наданих 20.09.2016 відповідачем документів, Бахмацькою дистанцією захисних лісонасаджень було розроблено заходи щодо недопущення самовільних порубок по ПЧЛ-5 на 2013 рік, до таких заходів було включено наступні: видати наказ по дистанції про охорону лісонасаджень від лісопорушень; розробити графік та маршрути патрулювання майстрів-лісників; задіяти лісову охорону для оглядів насаджень у вихідні з наданням відгулів у наступні дні; провести своєчасне планування санітарно-оздоровчих заходів та проведення їх, не провокуючи населення до здійснення самовільних рубок; здійснити доукомплектування лісниками майстерських дільниць, де вони були відсутні; проводити профілактичні бесіди з місцевим населенням про недопустимість скоєння лісопорушень.

Так, з наданих 20.09.2016 відповідачем документів вбачається, що начальником Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень було затверджено Розподіл захисних лісонасаджень Бахмацької дистанції на лісові квартали 2013 року, Графік патрулювання по дільницям на 2013 рік, а також видано наказ №08 від 19.01.2013 «Про охорону лісонасаджень від лісопорушень», відповідно до якого наказано всім начальникам дільниць, майстрам лісу, лісникам: забезпечити періодичність огляду всіх насаджень, закріплених за дільницями згідно з графіком патрулювання; проводити сумісні рейди по охороні лісонасаджень з працівниками ЛВ і ВОХР; задіяти лісову охорону для оглядів насаджень в неробочі дні тижня з наданням відгулів в інші дні; доукомплектувати лісниками виробничі дільниці з числа працюючих згідно з Положенням про відомчу лісову охорону дистанцій захисних лісонасаджень ЦП-0005; про виявлення випадків лісопорушень лісник повинен негайно доповідати майстру лісу або начальнику виробничої дільниці. Майстер, начальник дільниці повинен повідомити начальнику дистанції або інженеру охорони та захисту лісу і надати в дистанцію протокол про лісопорушення не пізніше, ніж наступного дня після виявлення; забезпечити своєчасне планування санітарно-оздоровчих заходів та проведення їх в стислі терміни згідно з санітарними правилами, не провокуючи населення до здійснення самовільних порубок.

Наведене вище свідчить про вчинення відповідачем ряду заходів з метою забезпечення належної охорони лісу, спрямованих на охорону лісу та попередження незаконної рубки лісу. При цьому, з огляду на встановлені судом обставини, відповідачем було здійснено негайне реагування за наслідками виявлення самовільної порубки двох дерев діаметром пеньків 43 см та 52 см відповідно на 237 км пк 8 переїзд Ворожба-Тьоткіно в порядку, передбаченому наказом №08 від 19.01.2013 «Про охорону лісонасаджень від лісопорушень», зокрема, повідомлення 26.11.2013 чергової частини лінійного відділення ст. Ворожба УМВС України на Південно - Західній залізниці про виявлене лісопорушення.

При цьому, прокурором не вказано, якого конкретного заходу/яких дій не було здійснено/вчинено відповідачем, виконання яких чітко передбачено законом, та, власне, внаслідок нездійснення/невчинення яких невідомими особами було вчинено незаконну рубку двох дерев. При цьому, доводи прокурора щодо неперешкоджання відповідачем у незаконній рубці дерев особами, які таку рубку здійснювали, судом не приймаються як обґрунтовані, оскільки жодними нормативними актами відповідача не уповноважено на здійснення активних дій по затриманню порушника/перешкоджанню йому тощо.

Таким чином, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди, позивачем (прокурором) повинно бути доведено факт бездіяльності відповідача, при чому така бездіяльність не може мати абстрактний характер, в тому числі мати своє вираження у вигляді - «невчинення всіх можливих заходів». Прокурор (позивач) повинен довести, що конкретні дії , виконання яких покладено на відповідача законом, не були ним вчинені. Водночас, доведення обов'язку виконання конкретних дій не повинно перекладатись на відповідача. При цьому, позиція прокурора зводиться саме до такого обов'язку відповідача довести, що ним вчинялись «всі можливі» заходи. Однак, такі абстрактні, неконкретні доводи не можуть бути доведені або спростовані, з огляду на те, що навіть у випадку вжиття всіх розроблених заходів Бахмацькою дистанцією захисних лісонасаджень щодо охорони лісу, в тому числі недопущення самовільних порубок (враховуючи відсутність у законі визначення конкретних та необхідних дій, які відповідач повинен виконати), однак за наявності факту вчинення незаконної порубки, з огляду на заявлені підстави позову, свідчать, на думку прокурора, про невжиття відповідачем достатніх (але невизначених, абстрактних) заходів для запобіганню правопорушенню. Таким чином, на думку прокурора, сам факт незаконної порубки лісу звільняє його від обов'язку довести, у чому саме полягає незаконна бездіяльність відповідача, доведення якої є одним з елементів підстави цивільно-правової відповідальності - завдання шкоди.

Окрім того, суд зазначає, що за приписами ст. 86 Лісового кодексу України, забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу .

Як зазначено вище, охорону і захист лісів на території України здійснює, в тому числі, державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління. Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.

Також, відповідно до ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.

Тобто обов'язки із забезпечення охорони та захисту лісів в Україні покладено не виключно на лісокористувачів, а тому твердження прокурора про неналежне забезпечення відповідачем охорони лісу у Бахмацькій дистанції захисних лісонасаджень на 237 км пк 8 переїзд Ворожба-Тьоткіно, що призвело до незаконної рубки лісу, одночасно свідчить і про неналежне виконання таких обов'язків щодо охорони лісу іншими, уповноваженими нормами наведеного вище законодавства, суб'єктами, що в свою чергу, зважаючи на позицію прокурора щодо наявності окремого складу правопорушення у вигляді незабезпечення охорони лісу, повинно свідчити про наявність підстав для солідарної відповідальності усіх суб'єктів, на яких законом покладено обов'язок щодо забезпечення охорони лісу, у випадку доведення завдання такої шкоди.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, з огляду на недоведеність викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Конотопського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області та Нововирківської сільської ради Білопольського району Сумської області до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 9414 грн. 99 коп. шкоди не підлягають задоволенню.

Крім того, щодо посилання прокурора на норми ст. 1172 Цивільного кодексу України, відповідно до якої юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, суд зазначає, що у випадку встановлення у передбаченому законом порядку вини працівника відповідача у незаконній порубці лісу (тобто встановлення факту, що незаконна порубка здійснена саме такою особою), наявні були б підстави для стягнення шкоди, завданої саме незаконною порубкою лісу, з відповідача, як юридичної особи, працівником якої завдано шкоду під час виконання трудових обов'язків. Водночас, фактичні обставини, якими прокурор обґрунтовує позов, таких відомостей не містять, а отже такі обставини не входять до підстав позову, та відповідно судом не досліджуються в межах даної справи.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в редакції, чинній на дату подання позову до суду, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на дату подання позову до суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі; за подання позовної заяви немайнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі мінімальної заробітної плати.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Нормами частини 11 статті 5 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на дату подання позову до суду, встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень.

За таких обставин, беручи до уваги, що прокурором було заявлено вимогу майнового характеру про стягнення 9414,99 грн., судовий збір за подання до суду даного позову становить 1827, 00 грн. При цьому, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати в частині позовної вимоги, в задоволенні якої судом відмовлено, покладаються на позивачів порівну (913,50 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25; ідентифікаційний код: 37970834) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

3. Стягнути з Нововирківської сільської ради (41817, Сумська обл., Білопільський район, с. Нові Вирки, вул. Молодіжна, 7; ідентифікаційний код: 04390877) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 26.09.2016

Суддя І.М. Отрош