Рішення

від 19.09.2016 по справі 380/572/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 380/572/16-ц Головуючий у І інстанції Архангельський А. М. Провадження № 22-ц/780/4841/16 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О. Категорія 22 19.09.2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Сержанюка А.С., Суханової Є.М.,

за участю секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 08 липня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» до ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, треті особи: Тетіївське районне управління юстиції в особі реєстраційної служби Тетіївського районного управління юстиції в Київській області, Головне управління юстиції в Київській області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» звернулося до суду із вказаним позовом, який мотивувало наступним:

23 липня 2007 року між ним та ОСОБА_3був укладений договір оренди землі, згідно умов якого остання передала товариству в оренду строком на 10 років розташовану на території Кашперівської сільської ради Тетіївського району Київської області належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 2,6024 газ переважним правом позивача на продовження строку дії договору на новий строк. Даний договір було зареєстровано у Державному реєстрі земель 25 січня 2008 року за НОМЕР_1. Його дія припиняється 23 липня 2017 року.

29 травня 2015 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 був укладений інший договір оренди землі, згідно умов якого власник передала останньому вищезазначену земельну ділянку в оренду строком на 10 років. 08.02.2016 року даний договір також був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № НОМЕР_2. Позивач вважає, що укладений 29 травня 2015 року договір суперечить вимогам ч.1 ст.203, ст.792 ЦК України, ст. 15, ст.152 Закону України «Про оренду землі», порушує права позивача, а тому у відповідності до положень ст.ст.203, 215 ЦК України він підлягає визнанню недійсним.

З урахуванням викладеного позивач просив суд визнати недійсним укладений 29 травня 2015 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 відносно земельної ділянки площею 2,6024 га договір оренди землі, скасувати державну реєстрацію вказаного договору та стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь понесені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 1378,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 08 липня 2016року позовні вимоги ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» задоволено.

Частково не погоджуючись із вказаним рішення суду, відповідач по справі, а саме ФОП ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту встановлення обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції в частині відшкодування витрат на правову допомогу скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтував скаргу тим, що суд першої інстанції незаконно стягнув з відповідачів витрати на правову допомогу, оскільки позивачем не було надано доказів понесення таких витрат, не було надано ні розрахунку витрат, ні акту прийому-передачі виконаних таких робіт. За таких умов вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В той же час оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає наведеним критеріям.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у п. 2 ч. 3 ст. 79, ст.ст. 84, 88, 89 ЦПК України.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). В той же час зазначені витрати, як і будь-які посилання сторони в ході розгляду справи, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Дана позиція узгоджується з висновками Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у п. 48 його постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Незважаючи на наведені норми, при вирішенні справи суд стягнув з відповідачів на користь позивача судові витрати, до складу яких були включені й заявлені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн., незважаючи на те, що до суду не було представлено розрахунку таких витрат, здійсненого відповідно до положень Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», як і не було надано відповідного акту приймання-передачі таких послуг. За таких умов колегія суддів апеляційного суду вважає, що правові підстави для включення таких сум до складу судових витрат у суду першої інстанції були відсутні, а з відповідачів на користь позивача підлягали стягненню лише судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правову допомогу не в повній мірі ґрунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню в цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2задовольнити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 08 липня 2016року в частині стягнення судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з ОСОБА_3 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства«Кашперівський бурякорадгосп» судові витрати в розмірі по 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) гривень з кожного. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: А.С. Сержанюк

Є.М. Суханова