Ухвала

від 21.09.2016 по справі 554/7789/16-ц

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 21.09.2016 Справа № 554/7789/16-ц

Провадження № 6/554/609/2016

У Х В А Л А

Іменем України

21 вересня 2016 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Кулешової Л.В.,

при секретарі судового засідання Ткаченко А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві подання старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа,

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2016 року до Октябрського районного суду м.Полтави надійшло вищевказане подання державного виконавця.

В обґрунтування подання зазначено, що на примусовому виконанні в Шевченківському відділі державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебуває виконавчий лист №816/3460/15 від 02.11.2015, виданий Полтавським окружним адміністративним судом про стягнення з ТОВ «Технохолдинг» (код ЄДРПОУ 35026483) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Полтаві Полтавської області (код ЄДРПОУ 25940885) капіталізованих платежів в сумі 525863,87 грн.

Державним виконавцем 22.12.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено запити до реєструючих право власності установ. Згідно відповідей на запити на відкриті у банках та інших фінансових установах рахунки постановою від 15.01.2016 року накладено арешт.

Заборгованість становить 525863,87 грн., яка боржником не погашається.

У поданні державний виконавець зазначає, що керівником ТОВ «Технохолдинг» є ОСОБА_2. Також від стягувача 02.09.2016 року надійшла заява про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

На підставі викладеного, державний виконавець вважав необхідним звернутись за погодженням з в.о. начальника ВДВС з відповідним поданням про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа.

У судове засідання державний виконавець не з'явився. Причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до положень ч.2 ст.377-1 ЦПК України судом прийнято рішення негайно розглянути подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за даної явки учасників судового провадження.

Суд, вивчивши подання, дослідивши додані до нього матеріали, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 «Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї» кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України».

Положеннями статті 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:

- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (пункт 2);

- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань (пункт 5); якщо до нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (пункт 8).

За змістом пункту 18 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Статтею 90 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.

Відповідно до вимог ч.1 ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у пункті 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, що має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежного.

Аналогічне положення закріплене і в роз'ясненнях Верховного Суду України, викладених у листі від 01.02.2013, а саме: ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до положення частини 2 статті 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Ухиленням боржника від виконання своїх зобов'язань не можна вважати лише наявність статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашення боргу в добровільному порядку.

Також відповідно до інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, встановлений порядок звернення державного виконавця з поданням до суду щодо обмеження у праві виїзду за межі України та заборони в'їзду в Україну у разі невиконання боржником своїх зобов'язань. Вказаний нормативно-правововий акт передбачає, що подання державного виконавця повинно містити, зокрема підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

Як вбачається з подання, на виконанні в Шевченківському ВДВС міста Полтава ГТУЮ у Полтавській області перебуває виконавче провадження ВП № 49350624 на підставі виконавчого листа №816/3460/15, виданого 02.11.2015 року Полтавським окружним адміністративним судом про стягнення з ТОВ «Технохолдинг» (код ЄДРПОУ 35026483) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Полтаві Полтавської області (код ЄДРПОУ 25940885) капіталізованих платежів в сумі 525863,87 грн. (а.с.5).

Постановою від 22.12.2015 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 49350624 (а.с.6).

Державний виконавець вказує, що заборгованість по ВП становить 525863,87 грн. (а.с.2), яка не погашена.

Однак, в обгрунтування доводів подання державним виконавцем надано лише копію виконавчого документу, постанови про відкриття виконавчого провадження, а також заяви стягувача від 02.09.2016 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України щодо ОСОБА_2 Інших документів в обгрунтування доводів подання державним виконавцем до суду не надано.

Згідно положень листа Міністерства юстиції України від 06.06.2008 N 25-32/507 «Щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, в тому числі зі сплати аліментів, покладені на них рішеннями судів» у поданні державного виконавця повинно бути обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань та як додаток до подання мають бути надані копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження. За необхідності, до подань державних виконавців можуть додаватися копії інших документів. При наявності, у поданні також зазначаються адреса проживання та інші відомості про цю особу, які відомі державному виконавцю.

Так, звертаючись з поданням до суду, державний виконавець посилається на те, що боржником покладені на нього рішенням суду обов'язки не виконані, що є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Проте державним виконавцем не надано до матеріалів подання жодних доказів того, що винесена ним постанова про відкриття виконавчого провадження, а також виклики державного виконавця були направлені боржнику, внаслідок чого не можна дійти однозначного висновку про отримання боржником зазначених рішень державного виконавця та обізнаність боржника про відкрите виконавче провадження та щодо строків його добровільного виконання.

Такі документи у матеріалах даного подання відсутні. А в обґрунтування ухилення боржника від виконання зобов'язань ініціатором подання перелічено обов'язки, встановлені ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», а в чому саме полягає ухилення боржника від виконання його зобов'язань за рішенням суду не конкретизовано та не підтверджено належними і допустимими доказами.

Також державним виконавцем не доведено, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, ухиляється від виконання своїх боргових зобов'язань або безпідставно чи систематично не з'являвся на виклики.

У матеріалах подання також відсутні докази вчинення державним виконавцем дій щодо перевірки наявності майна боржника, в той час як у самому поданні зазначає про такі дії.

Натомість державний виконавець у поданні вказує, що до нього 02.09.2016 року надійшла заява стягувача у виконавчому провадженні, який просить направити до суду вказане подання щодо ОСОБА_2 Проте зазначена заява не є підставою для відповідних обмежень щодо вказаної особи без надання державним виконавцем достатньої сукупності доказів здійснених ним заходів і дій у виконавчому провадженні.

Доказів же належного примусового виконання судового рішення державним виконавцем у встановленому законом порядку до суду теж не надано.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Проте державний виконавець не надав об'єктивних даних про те, що він вчинив дії щодо стягнення заборгованості за виконавчим документом, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження», використав надані йому законом повноваження для виконання судового рішення.

Згідно з положеннями статей 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

В порушення вимог ст.60 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, як і не доведено усіх обставин, на які він посилається у своєму поданні, і які б свідчили про навмисне чи інше свідоме невиконання боржником зазначених обов'язків.

Відповідно до вимог ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішення, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Сама по собі наявність невиконаного судового рішення ще не є підставою для застосування обмежень щодо права пересування особи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.6 цього Закону, громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов'язання, то до виконання зобов'язань або розв'язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.

Згідно з ч.ч.2, 4 ст.6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п.1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

З огляду на викладене, а також, що державним виконавцем факт ухилення боржника від виконання зобов'язань не доведено достатньою сукупністю доказів, до того ж, в матеріалах подання відсутні будь-які відомості про те, що боржник має намір виїхати за межі України, а тому і підстав для обмеження його законних прав немає.

Також, як вбачається з подання державного виконавця та доданих до нього матеріалів, боржником у виконавчому провадженні є ТОВ «Технохолдинг», а не ОСОБА_2, який лише вказаний керівником вищевказаного підприємства - боржника, хоча й доказів цього державний виконавець також не надав.

За таких обставин, суд вважає, що державним виконавцем не доведено доцільності застосування до боржника заходу впливу у вигляді тимчасового обмеження виїзду за межі України без вилучення паспортного документа для виїзду за кордон, у зв'язку із чим подання не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.377-1 ЦПК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Л.В. Кулешова