Рішення

від 22.09.2016 по справі 221/2661/16-ц

ВОЛНОВАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

221/2661/16-ц

2/221/720/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року Волноваський районний суд Донецької області у складі: головуючого судді - Овчиннікової О.С.,

при секретарі - Гуровій Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСТЕХСЕРВІС «АВТОГРАУНД» про визнання договору недійсним, стягнення коштів та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 27 лютого 2016 року він уклав з відповідачем договір майнового лізингу №758042. Предметом вказаного договору є автомобіль «KIA Sportage 2.0 AT Mid» білого кольору. Цього ж дня позивач сплатив відповідачеві авансовий платіж в сумі 70000 грн. Співробітник відповідача пояснив, що автомобіль буде передано протягом трьох днів, але обіцянку не було виконано. 02 березня 2016 року позивач звернувся до відповідача з проханням пояснити причини затримки автомобіля. Співробітник відповідача пояснив, що існує велика черга з охочих на придбання автомобіля, тому йому необхідно почекати ще місяць. Але, якщо він заплатить 126000, 00 грн., йому буде надано автомобіль поза чергою. Повіривши даній обіцянці, позивач того ж дня сплатив відповідачеві вищезазначену суму. На даний час вказаний автомобіль позивач так і не отримав, його дзвінки ігноруються відповідачем. Тому просив визнати договір майнового лізингу недійсним, стягнути на його користь з відповідача 196000,00 грн. та 5000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В судове засідання позивач, належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи не з'явився, надав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав, на задоволенні позову наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився і повідомлень про причини неявки від нього не надійшло, тому суд, відповідно до вимог ч.4 ст.169 ЦПК України, розглядає справу в порядку заочного провадження зі згоди позивача, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 27 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та лізинговою компанією ТОВ «ТРАНСТЕХСЕРВІС «АВТОГРАУНД» укладено договір майнового лізингу №758042, предметом якого є автомобіль «KIA Sportage 2.0 AT Mid» білого кольору.

Відповідно до п.5.1 Договору - предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу.

Згідно із квитанцією №ПН433247 ОСОБА_1 сплатив авансовий платіж на користь ТОВ «ТРАНСТЕХСЕРВІС «АВТОГРАУНД» в сумі 70000,00 грн. (а.с.19).

В порушення вимог законодавства та п.5.1 лізингодавець предмет договору не передав лізингоодержувачу.

02.03.2016 року позивач сплатив на користь ТОВ «ТРАНСТЕХСЕРВІС «АВТОГРАУНД» ще 126000,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.514527370.1 (а.с.18), але відповідач автомобіль не передав.

Згідно ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" закріплено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки предметом договору є транспортний засіб, то для регулювання відносин між сторонами застосовується також положення ст. 799 ЦК України, відповідно до яких договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо укладається за участю фізичної особи, підлягає нотаріальному посвідченню.

В порушення вимог вказаної статті договір майнового лізингу між позивачем та відповідачем не був нотаріально посвідчений.

Статтею 220 ЦК України закріплено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, укладений договір майнового лізингу між позивачем та відповідачем є нікчемним через невідповідність його вимогам закону з моменту його вчинення, та не потребує визнання його недійсним судом.

Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Таким чином, оскільки укладений договір між ОСОБА_1 та ТОВ «ТРАНСТЕХСЕРВІС «АВТОГРАУНД» є нікчемним, останній повинен повернути позивачеві сплачений авансовий платіж в сумі 70000,00 грн. та 126000,00 грн. сплачених за автомобіль.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Як визначено у ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до Постанов Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» та від 31.03.1995 року за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.

Слід зазначити, що матеріалах справи відсутні будь-які докази - фактичні дані, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про те, що позивачу діями ТОВ «ТРАНСТЕХСЕРВІС «АВТОГРАУНД» було завдано моральну шкоду. Крім того, позивач у своєму позові не навів, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди. За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. задоволенню не підлягають,

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 196000, 00 грн., отриманих на підставі нікчемного правочину, в задоволенні позовних вимог про визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн. необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Згідно ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 216, 220, 236, 806, ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 10, 15, 60, 61, 88, 169, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСТЕХСЕРВІС «АВТОГРАУНД» про визнання договору недійсним, стягнення коштів та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСТЕХСЕРВІС «АВТОГРАУНД» (ЄДРПОУ 24141099) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП - НОМЕР_1, 196000 грн. (сто дев'яносто шість тисяч) 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за їх необґрунтованістю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСТЕХСЕРВІС «АВТОГРАУНД» (ЄДРПОУ 24141099) на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

Відповідач може подати заяву про перегляд судового рішення впродовж десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Донецької області через Волноваський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом десяти днів з дня отримання копії рішення особою, яка брала участь у справі, але не була присутньою в судовому засіданні під час проголошення судового рішення.

Суддя: О.С.Овчиннікова

22.09.2016