Рішення

від 21.09.2016 по справі 376/981/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 376/981/15-ц Головуючий у І інстанції Віговський С. І. Провадження № 22-ц/780/3641/16 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А. Категорія 38 21.09.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Голуб С.А .,

суддів Березовенко Р.В., Приходька К.П.,

при секретарі Дрозд Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 20 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Пустоварівської сільської ради Сквирського району Київської області, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2015 року позивач пред»явила в суді названий позов посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_6, року яка є її бабою.

Після її смерті відкрилась спадщина до якою входить: земельна ділянка розміром 3,47 га., яка розташована на території Пустоварівської сільської ради Сквирського району Київської області та майновий пай в сумі 7877,58 грн.

Єдиним спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_6 був її син ОСОБА_7. ОСОБА_7 проживав разом зі своєю матір»ю ОСОБА_6, хоча не був зареєстрований за місцем проживання ОСОБА_6, а тому вважається, що він прийняв спадщину після її смерті. До нотаріальної контори ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини не звертався і свідоцтво про право власності на спадщину не отримував.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року і після його смерті відкрилась спадщина на майно, яке він успадкував після смерті ОСОБА_6, але не встиг оформити. Спадкоємцями першої черги є його діти ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

До нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини вони не звертались. Однак ОСОБА_3 на день смерті батька проживала разом із ним в с.Пустоварівка з лютого 2012 року і до дня його смерті, а тому прийняла спадщину.

Просила суд встановити факт проживання ОСОБА_7 з травня 2010 року разом із його матір'ю ОСОБА_6 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року; встановити факт проживання ОСОБА_3 з лютого 2012 року разом із батьком ОСОБА_7 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року.; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 3,47 га яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Пустоварівської сільської ради Сквирського району Київської області та на майновий пай в сумі 7877 грн., які належали на праві власності ОСОБА_6.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 20 травня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_3 дійсно постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_7 до дня його смерті, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_3 р.

Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку, площею 3.47 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Пустоварівської сільської ради Сквирського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, виданим Сквирською райдержадміністрацією Київської області 09.03.2005 року, що належала ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) вартістю 7877.58 грн. або 0.2192 %, пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства «Колос» реорганізованого в ТОВ «Агрофірма Колос» с.Пустоварівка Сквирського району Київської області, посвідчений Свідоцтвом серії НОМЕР_3, що видане Пустоварівською сільською радою Сквирського району Київської області 06.02.2004 року, що належав ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2, як особа, яка не брала участі у розгляді справи, але права якої порушені цим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд при ухваленні рішення не прийняв до уваги п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» і того, що позивач не надала суду мотивованої відмови нотаріуса в оформленні спадщини. Не надала позивач і доказів прийняття нею спадщини. Встановивши факт проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_7 суд не послався ні на один доказ на підставі якого такий факт ним встановлювався..Суд не перевірив наявність чи відсутність спадкової справи, не з» ясував коло спадкоємців ОСОБА_6.

ОСОБА_2 також вказує, що вона є спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_6, оскільки є її рідною сестрою, спадщину прийняла подавши відповідну заяву до нотаріальної контори. Однак позивач достовірно знаючи про це, не зазначила її в даній справі відповідачем. Позивач ОСОБА_3 вже зверталась до суду з аналогічним позовом, в якому зазначала ОСОБА_2 відповідачем, але позов за її заявою був залишений без розгляду. Подавши позов в цій справі, ОСОБА_8. не була вказана в якості відповідача, хоча вона також претендує на спадкове майно. Разом із тим у позивача фактично відсутній спір щодо спадкового майна з відповідачем ОСОБА_5 та Пустоварівською сільською радою.

Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наведених нижче міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_6, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 зареєстроване виконкомом Пустоварівської сільської ради Сквирського району Київської області, актовий запис №5.

Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на майно у складі: земельної ділянки, площею 3,47 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Пустоварівської сільської ради Сквирського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, виданим Сквирською райдержадміністрацією Київської області 09.03.2005 року; майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) вартістю 7877,58 грн. або 0,2192 %, пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства «Колос» реорганізованого в ТОВ «Агрофірма Колос» с.Пустоварівка Сквирського району Київської області, посвідченого Свідоцтвом серії НОМЕР_3, виданого Пустоварівською сільською радою Сквирського району Київської області 06.02.2004 року.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 згідно ст.1261 ЦК України був ОСОБА_7, який прийняв спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України, проте оформити спадщину не встиг, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5, зареєстроване відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис №1191.

Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями першої черги за законом згідно ст.1261 ЦК України є позивач у справі ОСОБА_3 та відповідач у справі ОСОБА_5

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач прийняла спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України, проте оформити спадщину в нотаріуса дійсно не може, через відсутність у позивача доказів, що підтверджують факт постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Іншим чином визнати право власності на спадкове майно за позивачем, окрім прийняття нею спадщини в судовому порядку, неможливо.

Проте такі висновки суду зроблені на підставі неповно з»ясованих обставин справи, вони не відповідають обставинам справи, тобто суд прийшов до таких висновків з порушенням норм як матеріального, так процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення Сквирського районного суду Київської області в даній справі не відповідає наведеним вище нормам ЦПК України.

При підготовці даної справи до судового розгляду суд повинен був визначити: обставини, які мають значення для справи, та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень; характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги; матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини; вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з»ясувати, які докази на підтвердження зазначених фактів; визначити коло доказів відповідно до характеру спірних правовідносин і роз'яснити, якій із сторін слід довести певні обставини; вжити заходів для забезпечення явки в судове засідання, а також сприяти врегулюванню спору до судового розгляду. Вказаний порядок підготовки справи до розгляду детально викладений в п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду.

Суд першої інстанції не врахував наведених роз'яснень Пленуму ВС України, не визначив предмет доказування, не встановив коло доказів, якими позивач мав довести свій позов, не з»ясував наявність інших спадкоємців і не роз»яснив позивачу, відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України наслідки невчинення окремих процесуальних дій, а саме не залучення до участі у справі в якості відповідачів усіх спадкоємців майна померлої. Порушення наведених вимог ЦПК України потягло за собою ухвалення судом незаконного рішення.

Цивільне процесуальне законодавство також передбачає певні вимоги до доказів, які досліджуються судом.

Відповідно до ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд першої інстанції не навів жодного доказу, на підставі якого він встановлював обставини справи, а саме факт проживання ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6. , а також залишив поза своєю увагою цю позовну вимогу не вирішивши її.

Також не навів доказів на підставі яких він встановив факт проживання позивача з ОСОБА_7

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Заявляючи позов про визнання права власності на майно в порядку спадкування, позивач зазначила відповідачем Пустоварівську сільську раду Сквирського району Київської області, та ОСОБА_5 тобто осіб, які на думку позивача, мають матеріально-правовий інтерес в цій справі.

Відповідачі надіслали на адресу суду заяви в яких позов визнали і просили справу розглядати без їх участі.

Позивач в судове засідання також не з'явилась.

При розгляді справи про визнання права власності на майно в порядку спадкування, суд мав визначити коло спадкоємців і, встановивши їх наявність, при відмові позивача зазначити їх співвідповідачами разом із сільською радою залучити їх в якості третіх осіб без самостійних вимог, роз'яснивши їм право на пред'явлення самостійного позову.

Для з»ясування кола спадкоємців суд повинен був встановити наявність заповіту спадкодавців, дослідити докази, які б доводили факти проживання спадкодавців разом із спадкоємцями для встановлення викладених в позові обставин, перевірити за документами родинні зв'язки сторін, а також перевірити відсутність інших спадкоємців у померлих шляхом огляду будинкової книги на будинок, в якому проживала спадкодавець.

Суд цих дій не вчинив, внаслідок чого вирішив позов без врахування прав на спадкове майно інших спадкоємців.

Як вбачається із доданих ОСОБА_2 до апеляційної скарги доказів, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 існує спір щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_6. (а.с.66-68)

Суд першої інстанції не навів жодного доказу, на підставі якого він встановлював обставини справи, а саме факт проживання ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6. , а також залишив поза своєю увагою цю позовну вимогу не вирішивши її.

Також не навів доказів на підставі яких він встановив факт проживання позивача з ОСОБА_7

Визнавши за позивачем право на спадкування за законом , суд не зазначив після смерті кого вона успадковує майно.

Всі наведені вище порушення цивільного процесуального законодавства судом першої інстанції призвели до того, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, є недоведеними внаслідок чого ухвалив незаконне рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.

Оскільки суд першої інстанції не виконав покладені на нього обов»язки щодо сприяння сторонам у наданні доказів, роз»яснення їм наслідків вчинення окремих процесуальних дій, судова колегія відповідно до наданих їй ст.303 ЦПК України повноважень, встановлює обставини, що мають значення для справи із дослідженням належних і допустимих доказів.

Як вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_6. (а.с.22)

На день смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складалась із земельної ділянки, площею 3.47 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Пустоварівської сільської ради Сквирського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, виданим Сквирською райдержадміністрацією Київської області 09.03.2005 року (а.с.18) та майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) вартістю 7877.58 грн. або 0.2192 %, пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства «Колос» реорганізованого в ТОВ «Агрофірма Колос» с.Пустоварівка Сквирського району Київської області, посвідченого Свідоцтвом серії НОМЕР_3, виданого Пустоварівською сільською радою Сквирського району Київської області 06.02.2004 року.(а.с.17)

ОСОБА_6 мала сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження. (а.с.24)

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.23)

ОСОБА_7 мав дочку ОСОБА_3( позивача у справі), що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_6

ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтво про шлюб НОМЕР_7 від 10 листопада 2007 року. (а.с.20)

Матеріали справи не містять доказів родинних зв'язків відповідача ОСОБА_5 з ОСОБА_7, а отже неможливо встановити чи має він майновий інтерес в цій справі і чи є належним відповідачем.

Інших належних і допустимих доказів, які б доводили позовні вимоги позивача в частині прийняття спадщини матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Судова колегія встановила, що виниклі правовідносини регулюються наведеними нормами права. Судом встановлені дата смерті спадкодавця ОСОБА_6 та місце відкриття спадщини, а також склад спадкового майна. Також встановлено, що ОСОБА_7 був її сином і спадкоємцем першої черги.

Однак судова колегія не вважає за можливе на підставі тих доказів, які містяться в матеріалах справи встановити коло усіх спадкоємців, оскільки спадкова справа в матеріалах відсутня. Також відсутня будинкова книга, з якої можливо було б встановити осіб, які на день смерті спадкодавця проживали разом із ним.

Матеріали справи не містять жодного доказу на доведення тієї обставини, що ОСОБА_7 на день смерті ОСОБА_6 проживав разом із нею. Позивач надала суду свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_7 з ОСОБА_10 у 2004 році. Цим документом вона доводила, що він після розірвання шлюбу повернувся проживати о своєї матері ОСОБА_6 Однак цей документ цих обставин не доводить і не може бути визнаний судовою колегією належним і допустимим доказом проживання ОСОБА_7 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_6

Таким чином матеріали справи не містять доказів прийняття

ОСОБА_7 спадщини після смерті ОСОБА_6

Оскільки ОСОБА_7 не прийняв спадщину, у нього не виникло право на спадкове майно, а отже це право і не могло успадковуватись після його смерті ОСОБА_3

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що матеріали справи не містять також жодного доказу на проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_7 на день його смерті .

За таких обставин судова колегія вважає , що позивач не надала суду належних і допустимих доказів на доведення своїх позовних вимог, судова колегія позбавлена процесуальної можливості досліджувати нові докази при апеляційному розгляді справи в силу вимог ст.. 303 ЦПК України, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р ІШ И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 20 травня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову позовом ОСОБА_3 до Пустоварівської сільської ради Сквирського району Київської області, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом відмовити .

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді