Рішення

від 21.09.2016 по справі 922/2767/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2016 р.Справа № 922/2767/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м.Харків до Красненської сільської ради, с.Красне Харківської області про стягнення 7383,67 гривень. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№3871 від 01.09.2016 року);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

18.08.2016 р. позивач - ПАТ "Харківгаз" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Красненської сільської ради (відповідача) 7383,67 гривень, з яких 5813,25 грн. боргу, 1332,28 грн. пені, 100,06 грн. 3% річних, 284,85 грн. інфляційних. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України №820-к-2015 від 30.06.2015 р. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2016 р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.09.2016р.

16.09.2016 р. відповідач надав до суду заяву (вх.№30588), в якій позовні вимоги визнає повністю та просить суд розглядати справу без участі представника Красненської сільської ради.

21.09.2016 р. позивач надав до суду довідку про банківські рахунки (вх.№31136).

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.

У судовому засіданні 21.09.2016 р. позивач позов підтримував, змін не мав.

У судове засідання 21.09.2016 р. відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення позивача, встановив наступне.

30.06.2015 р. між публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (позивачем) та Красненською сільською радою (відповідачем) було укладено договір №820-к-2015 на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (далі-Договір). Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до п.1.3. договору виконавцем комплексу технічних заходів, необхідних для забезпечення розподілу (транспортування) природного газу, виконання робіт з технічного обслуговування, огляду, обстеження та поточного ремонту, в строки та порядку, що передбачені цим договором (далі-послуги (роботи).

Фактичні обсяги наданих послуг оформлюються щокварталу актом наданих послуг, який складається та подається виконавцем на розгляд замовника у 2-х примірниках (п.2.4 договору).

Відповідно до п.2.2 договору замовник-відповідач сплачує виконавцю-позивачу вартість послуг, визначену п.2.1 договору, на поточний рахунок виконавця з урахуванням ПДВ в такому порядку: Остаточний розрахунок за послуги, пов'язані з експлуатацією об'єкта здійснюється не пізніше 3-х календарних днів після підписання акта наданих послуг на підставі рахунка виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги у повному обсязі на суму 5813,25 гривень, що підтверджується підписаним з обох сторін актом здачі-приймання виконаних послуг від 30.12.2015 р. за період - грудень 2015 р.

Відповідач, в свою чергу, отримані послуги не оплатив, у зв'язку з чим, виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5813,25 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 5813,25 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 1185,51 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.5.2 спірного договору, за несвоєчасну оплату послуг виконавця замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені (а.с.5), нарахованої позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 100,06 гривень суми 3% річних та 284,85 гривень інфляційних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с.5), перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірний, та такий, що відповідає нормам чинного законодавства України, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.ст.546, 548, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Красненської сільської ради (код ЄДРПОУ 04398459, адреса: 64032, Харківська область, Кегичівський р-н, с.Красне, м-н Незалежності,7) на користь публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (код ЄДРПОУ 03359500, адреса: 61109, м.Харків, вул.Безлюдівська, 1, р/р НОМЕР_1 в АКБ "Кліринговий дім" у м.Києві, МФО 3300647) 5813,25 гривень боргу, 1332,28 гривень пені, 100,06 гривень 3% річних, 284,85 гривень інфляційних та 1378,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_2