Рішення

від 15.09.2016 по справі 910/13575/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016Справа №910/13575/16

За позовом дочірнього підприємства "Спеціалізовано ремонтно-будівельне управління "Ліфт - 3"

до відповідачів:

1. Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-10"

2. Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва"

про стягнення 221 167,50 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача - Тандир Д.В. за дов. № 110/16 від 05.05.16 р.;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - Стукалов А.В. за дов. № 03-юр від 15.01.16 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом дочірнього підприємства "Спеціалізовано ремонтно-будівельне управління "Ліфт - 3" до комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-10", комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" про стягнення 221 167,50 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті виконаних робіт за Підрядним договором на технічне обслуговування ліфтів №197/14 від 01.01.2014 року та за Підрядним договором на технічне обслуговування обладнання систем ОДС №15/14 від 30.04.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 року порушено провадження у справі № 910/13575/16, розгляд справи призначено на 25.08.2016 року.

Відповідач-2 проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що він не є стороною Підрядного договору на технічне обслуговування ліфтів №197/14 від 01.01.2014 року та Підрядного договору на технічне обслуговування обладнання систем ОДС №15/14 від 30.04.2014 року, а також не є правонаступником відповідача-1, а тому вимоги про стягнення заборгованості, що виникла з договорів, стороною яких відповідач-2 не є, безпідставні.

25.08.2016 року позивачем подано клопотання, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача 3 403,00 грн - 3 % річних, 46 726,33 грн - пеню, 16 282,29 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на те, що клопотання від 25.08.2016 року подано позивачем до початку розгляду справи по суті, заява представника позивача від 25.08.2016 року прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду.

Позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр».

Судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на те, що позивачем не обґрунтовано яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр».

15.09.2016 року позивачем подано клопотання про заміну відповідача-1 його правонаступником - Комунальним концерном «Центр комунального сервісу», в задоволенні якого судом відмовлено, з огляду на те, що згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про те, що Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» є правонаступником Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-10", згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач-1 в процедурі припинення не перебуває.

15.09.2016 року позивачем подано заяву, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно 221 167,50 грн боргу.

У судовому засіданні 15.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи наявність доказів належного повідомлення відповідача-1 про час і місце проведення судового засідання, відсутність доказів неможливості прибуття в судове засідання представника відповідача-1, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача-1.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014 року між Комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційна організація-10" (замовник) та дочірнім підприємством "Спеціалізовано ремонтно-будівельне управління "Ліфт - 3" (підрядник) укладено Підрядний договір на технічне обслуговування ліфтів №197/14 від 01.01.2014 року (далі - Договір №197/14).

Відповідно до п.1.1. Договору №197/14 замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання з організації та виконання робіт технічного обслуговування ліфтів (далі «ТО ліфтів»), на об'єктах замовника відповідно до додатку, який є невід'ємною частиною Договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплачувати виконані підрядні роботи.

Згідно з п.2.1. Договору №197/14 щомісячна вартість робіт з ТО ліфтів за Договором складає 47949,34 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.5.4. Договору №197/14 на підставі підписаних Актів замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше 10 числа наступного місяця. Розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника на протязі місяця, що є наступним після періоду, в якому надано відповідні послуги.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що виконані ним роботи за Договором №197/14 оплачені відповідачем-1 частково, в зв'язку з чим неоплаченими залишилися роботи за Договором №197/14 в розмірі 202 469,17 грн. за Актами здачі-приймання робіт за період з грудня 2015 року по квітень 2016 року, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх, а тому, приймаються судом як належні докази, що підтверджують виконання позивачем зобов'язань за Договором №197/14.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що зобов'язання по оплаті виконаних робіт у термін встановлений п п.5.4. Договору №197/14, відповідачем-1 в повному обсязі не виконано.

Відповідачем-1 не надано суду доказів оплати заборгованості за Договором №197/14, а тому суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 202 469,17 грн. за Договором №197/14

Судом встановлено, що 30.04.2014 року між Комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційна організація-10" (замовник) та дочірнім підприємством "Спеціалізовано ремонтно-будівельне управління "Ліфт - 3" (підрядник) укладено Підрядний договір на технічне обслуговування обладнання систем ОДС №15/14 від 30.04.2014 року (далі - Договір №15/14).

Відповідно до п.1.1. Договору №15/14 замовник доручив, а підрядник прийняв на себе організацію і виконання робіт з технічного обслуговування обладнання систем ОДС (ДСС) на об'єктах замовника за адресами згідно Додаткам №1-17 до Договору.

Згідно з п. 3.1. Договору №15/14 загальна щомісячна вартість робіт по договору складає 5349,95 грн.

Відповідно до п.4.3. Договору №15/14 замовник оплачує виконані роботи не пізніше 10 числа наступного місяця в національній валюті України, шляхом розщеплення платежів населення за комунальні послуги через КП «ГІОЦ».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано роботи за Договором №15/14 у період з грудня 2014 року по лютий 2015 року на суму 19 259,82 грн, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх, а тому, приймаються судом як належні докази, що підтверджують виконання позивачем зобов'язань за Договором №15/14.

Позивач вказує, що виконані ним роботи за Договором №15/14 відповідачем-1 оплачені в повному обсязі не були, в зв'язку з чим у відповідача-1 перед позивачем виникла заборгованість за Договором №15/14 в розмірі 18 698,33 грн., а саме за Актом здачі-приймання робіт за грудень 2014 року - 5858,00 грн., за Актом здачі-приймання робіт за січень 2015 року - 6419,00 грн., за Актом здачі-приймання робіт лютий 2015 року - 6419,00 грн.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що зобов'язання по оплаті виконаних робіт у термін встановлений п.4.3. Договору №15/14, відповідачем-1 в повному обсязі не виконано.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем-1 не надано суду доказів оплати заборгованості за Договором №15/14, а тому суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 18 698,33 грн за Договором №15/14.

У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 грошового зобов'язання за Договорами позивач просить суд стягнути з відповідача 3 403,00 грн - 3 % річних, 46 726,33 грн - пеню, 16 282,29 грн - інфляційні втрати.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних та встановив, що позивачем невірно визначено періоди прострочення оплати відповідачем виконаних позивачем робіт, а саме не враховано, що за умовами п.4.3. Договором №15/14 та п.5.4. Договору №197/14 оплата здійснюється не пізніше 10 числа наступного місяця, а тому день прострочення оплати є 11 число наступного місяця, за місяцем виконання робіт.

Судом перераховано інфляційні втрати та три процента річних, нараховані за Договором №197/14 за загальний період з 11.01.16 по 27.07.2016 року, в зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково в розмірі 2411,33 грн - 3 % річних, 6526,47 грн - інфляційні втрати.

Судом перераховано інфляційні втрати та три процента річних, нараховані за Договору №15/14 за загальний період з 11.01.15 по 27.07.2016 року, в зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково в розмірі 819,18 грн - 3 % річних, 7974,84 грн - інфляційні втрати.

Також позивачем нараховано пеню за Договором №15/14 та Договором №197/14.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

З огляду на те, що умовами Договору №197/14 нарахування пені не передбачено, вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості, що виникла в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті виконаних робіт за Договором №197/14 в розмірі 33 496,47 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.6.1. Договору №15/14 за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені за Договором №15/14, та встановлено, що позивачем невірно визначено періоди нарахування пені, а саме не враховано, що прострочення має місце з 11 числа наступного місяця за місяцем виконання робіт та має обмежуватися шестимісячним строком з дня виникнення прострочення.

Судом перераховано пеню за загальний період з 11.01.15 по 10.09.2015 року, в зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково в розмірі 5 280,88 грн - пені.

Таким чином, доведеними є позовні вимоги про стягнення 221 167,50 грн суми основного боргу, 3230,51 грн - 3 % річних, 14 501,31 грн - інфляційні втрати, 5 280,88 грн - пені.

Позивач просить суд стягнути заборгованість з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно, проте позовні вимоги по відношенню до відповідача-2 задоволенню не підлягають, оскільки заборгованість, яка заявлена позивачем до стягнення, виникла на підставі договорів, сторонами яких є позивач та відповідач-1, а обов'язок по оплаті виконаних позивачем робіт за Договорами покладено саме на відповідача-1. Відповідач-2 не є стороною Договорів, не є правонаступником відповідача-1, та наявність у відповідача-2 обов'язку перед позивачем щодо оплати заборгованості за договорами у спірні періоди матеріалами справи не підтверджується.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-10" (03062, м.Київ, вул.Кулібіна, буд.14, код ЄДРПОУ 36114088) на користь дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Ліфт - 3" (03115, м.Київ, вул.Михайла Котельникова, буд.23, код ЄДРПОУ 05432796) 221 167 (двісті двадцять одну тисячу сто шістдесят сім) грн 50 коп - суми основного боргу, 3230 (три тисячі двісті тридцять) грн 51 коп - 3 % річних, 14 501 (чотирнадцять тисяч п'ятсот одну) грн 31 коп - інфляційні втрати, 5 280 (п'ять тисяч двісті вісімдесят) грн 88 коп - пені та 3 662 (три тисячі шістсот шістдесят дві) грн 71 коп - витрати по сплаті судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. В задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва" - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Шкурдова Л.М.

Повне рішення складено: 21.09.16р.