Рішення

від 20.09.2016 по справі 907/513/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.09.2016 Справа № 907/513/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Ужгородського району

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Аляска - плюс", с. Костринська Розтока Великоберезнянського району

про стягнення 11 071,08 грн.

Суддя Бобрик Г.Й.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, представник по довіреності № 171 від 29.12.2015 року

відповідача - не з'явився

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Ужгородського району подало до господарського суду позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аляска - плюс", с. Костринська Розтока Великоберезнянського району заборгованості в розмірі 11 071,08 грн., з яких: 4 060,77 грн. - борг за спожиту активну електроенергію, 2 646,19 грн. - за перевищення споживання електричної енергії, 80,71 грн. - 3% річних, 222,64 грн. - інфляційних витрат та 4 060,77 грн. - пені за прострочення платежу.

Представник позивача, присутня в судовому засіданні, наполягає на задоволенні позову, покликаючись на його законність та обґрунтованість матеріалами справи та додатково поданими доказами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, письмових пояснень по суті спору суду не подав, явку уповноваженого представника для участі у судовому засіданні не забезпечив.

Надіслана відповідачеві судова кореспонденція, за адресою зазначеною у позовній заяві, повернута на адресу суду підприємством поштового зв'язку із зазначенням причини невручення "за закінченням терміну зберігання".

За даними Єдиного державного реєстру (витяг - у матеріалах справи поданий представником позивача ) відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою: Закарпатська область, Великоберезнянський район, с. Костринська Розтока, 2, яка зазначена у позовній заяві, та, за якою надсилається кореспонденція суду по даній справі. За таких обставин, оскільки відповідачеві кореспонденція суду в даній справі була надіслана за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві, і до повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу - юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - на час вчинення процесуальних дій, вважається, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом, своїми правами на участь у судовому розгляді справи не скористався.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між публічним акціонерним товариством "Закарпаттяобленерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аляска - плюс" 26.06.2015 року укладено Договір про постачання електричної енергії № 130038, за умовами якого "Постачальник" (позивач) продає електричну енергію "Споживачу" (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 25 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ) (п. 2.1. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у листопаді місяці 2015 року спожив активну електроенергію у кількості 2 740 кВт/год., для оплати якої позивач виписав рахунок № 130038/11/1 від 03.11.2015 року, який виданий 05.11.2015 року. Вартість активної електроенергії за даним рахунком (разом з ПДВ) складає 3 378,23 грн.; термін сплати коштів по рахунку сплив - 12 листопада 2015 року.

Разом з тим, сторонами в даному Договорі узгоджено обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності, які оформлені додатком до Договору (п. 1.1.). Розмір очікуваного споживання електричної енергії в листопаді місяці 2015 року погоджено сторонами в кількості 1 000 кВт/год. За перевищення договірної величини споживання електричної енергії в обсязі 1 740 кВт/год. позивач виписав відповідачеві для оплати рахунок № 130038/11/2 від 03.11.2015 року на суму 2 646,19 грн., який відповідачем не сплачений.

У грудні місяці 2015 року відповідач спожив активну електроенергію у кількості 374 кВт/год., для оплати якої позивач виписав рахунок № 130038/12/1 від 03.12.2015 року, який виданий 04.12.2015 року. Вартість активної електроенергії за даним рахунком (разом з ПДВ) складає 682,54 грн.; термін сплати коштів по рахунку сплив - 11 грудня 2015 року, кошти позивачу не перераховані.

Відповідно до п. 2.3.3. Договору відповідач повинен здійснювати оплату вартості електричної енергії згідно з умовами Додатку № 7 "Порядок розрахунків" та Додатку № 8 "Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії". Проте відповідачем умови Договору не виконані.

За розрахунками позивача заборгованість відповідача перед позивачем, станом на день звернення з позовом до суду, за спожиту активну електроенергію у листопаді місяці 2015 року, за перевищення спожитої електричної енергії у листопаді місяці 2015 року та за спожиту активну електроенергію у грудні місяці 2015 року склала 6 706,96 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6 706,96 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь грн. 4 060,77 грн. пені, 3% річних в розмірі 80,71 грн. та інфляційні втрати в розмірі 222,64 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.1. Договору передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком (Додаток № 7 "Порядок розрахунків"), Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Таким чином вимога щодо нарахованої позивачем пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 4 060,77 грн. є законною та обґрунтованою, підлягає також задоволенню. Розрахунок суми пені міститься в матеріалах справи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню в розмірі 80,71 грн. та 222,64 грн. відповідно. Розрахунки 3% річних та інфляційних витрат судом перевірені та містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не спростувув наявну заборгованість і не надав доказів виконання своїх обов'язків за Договором в частині розрахунків.

Таким чином, суд оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повного погашення заборгованості відповідачем, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11 071,08 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34,43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аляска - плюс" (89022, с. Костринська Розтока, 2 Великоберезнянського району; код ЄДРПОУ 30878992) на користь публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" (89412, с. Оноківці Ужгородського району, вул. Головна, 57; код ЄДРПОУ 00131529) суму 11 071,08 (одинадцять тисяч сімдесят одна гривня 08 коп., з яких: 6 706,96 грн. основний борг, 4 060,77 грн. пені, 80,71 грн. 3% річні, грн. 222,64 грн. інфляційні витрати та 1 378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім грн.) - на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 20.09.2016 року.

Повне рішення складено 26.09.2016 року.

Суддя Бобрик Г. Й.