Рішення

від 19.09.2016 по справі 922/2778/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

19 вересня 2016 року Справа № 922/2778/16

Провадження №26/913/930/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо", м. Біла Церква, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром", м. Попасна, Луганська область

про стягнення 173999,45 грн,

суддя Масловський С.В.;

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: Шаповалов А.В. представник за довіреністю №5/16ю від 08.04.2016;

В судовому засіданні 19.09.2016 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром", про стягнення 173999,45 грн. за договором поставки гальмових колодок №31/651-13 від 20.12.2013.

Ухвалою господарського суду Харківської області №922/2778/16 від 22.08.2016 позовні матеріали направлені за територіальною підсудністю до господарського суду Луганської області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.08.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 06.09.2016.

06.09.2016 позивач на адресу електронної пошти господарського суду Луганської області надіслав лист в якому зазначив, що направив відповідачу копію позовної заяви з додатками та на підтвердження надав копію опису та копію фіскального чеку; надав власне письмове підтвердження того, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, немає рішення цих органів з такого спору.

16.09.2016 від позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив вирішити клопотання позивача на розсуд суду. Суд вважає за недоцільне задовольнити зазначене клопотання.

19.09.2016 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву № УЗП-26/16ю від 16.09.2016, в якому відповідач проти боргу не заперечує та просить суд застосувати строк позовної давності в частині стягнення пені.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

В С Т А Н О В И В:

20.12.2013 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо", як продавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром", як покупцем, укладено договір №31/651-13, за умовами якого, продавець зобов'язаний передати у власність покупцю гальмівні колодки 2ТР-11 та 25610-Н. Умовами договору сторони погодили, що ціна, кількість та асортимент товару визначається у специфікації №1, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.3.) В специфікації № 1 від 20.12.2013 до договору №31/651-13 від 20.12.2013 визначено товар, що поставляється - колодка гальмівна 25610-Н у кількості 30000 шт. загальною вартістю 1656000,00. Поставка товару за цим договором здійснюється партіями - у межах кількості та асортименту, що передбачені п. 1.3 цього договору, відповідно до заявок покупця (п.3.1.). Оплата партії товару здійснюється покупцем після отримання рахунку-фактури від продавця шляхом безготівкового перерахування грошових коштів за партію товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки партії товару (п. 3.5.). Продавець зобов'язаний передати партію товару покупцю у кількості, відповідно до наданого покупцю рахунку-фактури, протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів від дати направлення рахунку фактури на оплату, відповідно до п. 3.5 цього договору.

Відповідно до видатковою накладною №154 від 05.02.2014 загальна вартість поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару складає - 176088,00 грн. Вищезазначена видаткова накладна підписана повноважними представниками позивача (постачальника) та відповідача (покупця), посвідчена печатками сторін (належним чином засвідчена копія якої знаходяться в матеріалах справи).

Також, позивач до матеріалів справи надає рахунок на оплату №212 від 05.02.2014 на загальну суму 176088,00 грн.

25.06.2014 відповідач частково повернув позивачу раніше відвантажений товар в сумі 88044,00 грн.

26.07.2016 позивач з метою безпосереднього врегулювання спору звертався до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості за поставлений товар №31/1486, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (належним чином засвідчена копії претензії та повідомлення знаходяться в матеріалах справи а.с.26-27).

На момент звернення позивача до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, у останнього існує не погашена заборгованість в сумі 88044,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (частини 1, 2 статті 673 ЦК України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п1. ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як продавцем, на виконання умов договору поставки гальмових колодок від 20.12.2013 №31/651-13, було поставлено товар на загальну суму 176088,00 грн, який відповідачем, як покупцем, був прийнятий, що підтверджується видатковою накладною №154 від 05.02.2014, належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи та яка підписана представниками сторін без будь - яких претензій, зауважень. Відповідач свій обов'язок по повній оплаті товару, відповідно до п.3.5 договору (оплата партії товару здійснюється покупцем після отримання рахунку-фактури від продавця …. протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки партії товару) - не виконав. 25.06.2014 відповідач частково повернув позивачу раніше відвантажений товар у сумі 88044,00 грн. Так заборгованість за поставлений товар складає 88044 грн. 00 коп. (176088,00 - 88044,00 = 88044,00).

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 88044,00 грн.

Також позивачем заявлена до стягнення пеня у сумі 85955,45 грн за період з 07.03.2014 по 15.08.2016.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

19.09.2016 відповідач надав відзив на позовну заяву №УЗП-26/16 від 16.09.2016, в якому просить суд застосувати строк позовної давності до заявленої пені в сумі 85955,45 грн.

Суд задовольняє клопотання відповідача, оскільки договором поставки №31/651-13 від 20.12.2013 інший строк нарахування штрафних санкцій не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме основний борг в сумі 88044,00 грн.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1320,00 грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром" (код ЄДРПУО 32082194, місцезнаходження: 93300, м. Попасна, Луганська обл., вул. 60 років утворення СРСР, буд. 2Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо" (код ЄДРПУО 35046274, місцезнаходження: 09108, м. Біла Церква, Київська область, вул. Леваневського, буд. 95) основний борг в сумі 88044 (вісімдесят вісім тисяч сорок чотири) грн 00 коп., 1320 (одна тисяча триста двадцять) грн 66 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.09.2016.

Суддя С.В. Масловський