Рішення

від 15.09.2016 по справі 917/1088/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016 Справа №917/1088/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Декко Інвест", 61-64, м. Харків, вул. Наріманова, буд. 1А, офіс 319

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір"я молокопродукт", 37300, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23

про стягнення суми основного боргу, інфляційних, 3% річних, пені

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.06.2016

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позов про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 29580,89 грн, з яких: 26281,40 грн - сума основного боргу, 165,93 грн - 3% річних, 27,28 грн- інфляційні, 2106,28 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару.

16.08.2016 від позивача надійшло уточнення до позовної заяви (вх. №10185), у зв’язку зі сплатою відповідачем частини суми основного боргу. У зазначеній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 17281,40 грн основного боргу, 165,93 грн 3% річних, 27,28 грн інфляційних, 2106,28 грн пені, всього 19580,89 грн заборгованості.

05.09.2016 від позивача надійшло уточнення до позовної заяви (вх. №1595/16), у зв’язку зі сплатою відповідачем частини суми основного боргу в розмірі 14000,00 грн. У зазначеній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 13281,40 грн основного боргу. Крім того, просить стягнути з відповідача 64,41 грн 3% річних, 13,28 грн інфляційних, 708,46 грн пені, які нараховані на суму боргу в розмірі 13281,40 грн за період з 04.07.2016 по 31.08.2016. Всього 16340,48 грн.

У пункті 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що статтею 22 ГПК не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.10. Постанови від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Суд розцінює, подані позивачем уточнення до позовних заяв, як заяви про зменшення розміру позовних вимог, приймає їх до розгляду та вирішує спір, виходячи з нової ціни позову про стягнення з відповідача 13281,40 грн основного боргу, 64,41- грн 3% річних, 13,28 грн інфляційних, 708,46 грн пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 15.09.2016 проти позову заперечив, посилаючись на те, що сума основного боргу сплачена ним у повному обсязі. крім того, надав контррозрахунок пені відповідно до якого розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по договору від 27.01.2016 складає 80,14 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Декко Інвест" (Постачальник) були здійснені поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (Покупець) на загальну суму 78 281,40 грн.

27.01.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Декко Інвест" (Постачальник) уклали договір поставки.

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність Покупця спецодяг, спецвзуття та заходи захисту і безпеки, а Покупець зобов’язується приймати Товар та здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 1.2. договору, кількість, асортимент, найменування ціна та загальна вартість відповідної партії Товару обумовлюються у видаткових накладних, що мають силу специфікації і є невід’ємною частиною цього договору.

Датою поставки Товару є дата, що зазначається у видатковій накладній при триманні Товару Покупцем (п. 2.3 договору).

Факт поставки Товару відповідачу на загальну суму 78281,40 грн підтверджується наступними видатковим накладними: № 588 від 24.12.2015 на суму 10917,00 грн, № 544 від 15.12.2015 на суму 20700,00 грн, № 588 від 24.12.2015 на суму 7743,00 грн, № 10 від 15.01.2016 на суму 22848,00 грн, № 141 від 19.02.2016 на суму 1038,00 грн (поставка по даній накладній здійснена на виконання договору від 27.01.2016).

Відповідно до п. 3.3 договору оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі видаткової накладної, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника після 20 банківських днів з моменту отримання Товару та належним чином оформлених товарно-супровідних документів.

Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару здійснив частково - на суму 52000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2016 позивачем на адресу відповідача направлялася Вимога про погашення заборгованості за поставлений товар на суму 27 281,40 грн з кінцевим терміном погашення 7 календарних днів з дати отримання.

Вимога отримана відповідачем 14.04.2016, строк погашення заборгованості сплив - 21.04.2016.

Позивач зазначає, що після отримання Вимоги відповідачем сплачено 04.07.2016

1 000,00 грн заборгованості.

Отже, заборгованість, яку просить стягнути позивача за поставлений товар (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог), складає 13 281,40 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як досліджено судом, заборгованість за поставлений товар, відповідно до накладних № 588 від 24.12.2015, № 544 від 15.12.2015, № 588 від 24.12.2015, № 10 від 15.01.2016, № 141 від 19.02.2016 сплачена відповідачем в повному обсязі (копії платіжних доручень залучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, суд припиняє провадження у справі в частині вимог щодо стягнення 13281,40 грн основного боргу.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2106,28 грн пені за період з 21.04.2016 по 03.07.2016.

Відповідно до п. 5.2 договору за прострочення в оплаті товару Постачальник має право вимагати від Покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

На виконання умов письмового договору поставки від 27.01.2016 позивачем за видатковою накладною № 141 від 19.02.2016 поставлено відповідачу товар на суму 1038,00 грн.

Таким чином, нарахування пені необхідно здійснювати на суму основного боргу

1 038,00 грн.

За перерахунком, здійсненим судом, до стягнення з відповідача підлягає 80,14 грн пені за період з 21.04.2016 по 03.07.2016.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

За розрахунком здійсненим позивачем та перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 64,41 грн - 3% річних та 13,28 грн інфляційних за травень 2016 року.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір"я молокопродукт", (37300, Полтавська обл., місто Гадяч, вулиця Героїв Майдану, будинок 82, офіс 23, код ЄДРПОУ 33707592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Декко Інвест" (61064, Харківська обл., місто Харків, вулиця Наріманова, будинок 1А, офіс 319, ЄДРПОУ 39310341) 64,41 грн 3% річних, 13,28 грн інфляційних, 80,14 грн пені, 1316,45 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 13281,40 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повне рішення складено 26.09.2016.

Суддя Д.М. Сірош