Рішення

від 22.09.2016 по справі 922/2768/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2016 р.Справа № 922/2768/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 23" , м. Харків про стягнення 96633,31 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 38-2071/471 від 10.05.2012 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 96633,31 грн. заборгованість за неналежне виконання договірних зобов*язань за договором про постачання теплової енергії № 2818 від 01 лютого 2002 року.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд переходить до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні та у наданому письмовому правовому обґрунтуванні позовних вимог підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі суду не надав.

Разом з цим, 01 серпня 2016 року до суду повернулася копія судової ухвали про порушення провадження у справі № 922/2768/16 з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до викопіювання з інформаційно-ресурсного центру Міністерства юстиції України, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 23": 61052, м. Харків, пров. Резніковський, буд. 1 та саме за цією адресою відповідачу направлялись ухвали суду у справі № 922/2768/16.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека № 23" належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

01 лютого 2002 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивачем, енергопостачальною організацією) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека № 23" (відповідачем, споживачем) було укладено договір про постачання теплової енергії № 2818.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" на підставі розпоряджень про початок та кінець опалювальних сезонів 2014-2015 років, 2015-2016 років та вищезазначеного договору здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень житлового будинку відповідача, що розташовані за адресою: Харків, пров. Резніковський, буд. 1.

Система опалення відповідача єдина з системою опалення будинку, окремого теплового вводу в приміщення відповідача немає. Цей факт підтверджується актами про підключення та відключення опалення до приміщень відповідача, де зазначено, що опалення приміщення - централізоване. Підключення та відключення споживачів, що мають єдину з житловими будинками систему опалення, здійснюється одночасно з підключенням та відключенням внутрішньої системи опалення та гарячого водопостачання житлових будинків в цілому. Опалення є системою, яка гідравлично та теплотехнічно об*єднує усі приміщення в житловому будинку. У зв*язку з тм, що приміщення відповідача не обладнані окремим тепловим вводом, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" не мало технічної можливості провести окреме відключення приміщень відповідача від джерела енергії, оскільки це спричинило б порушення теплового балансу усього житлового будинку в цілому та порушення прав та інтересів мешканців цього будинку. Можливістю відключення окремих приміщень в житловому будинку немає.

Згідно умов договору позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах відповідно до договору про постачання теплової енергії № 2818 від 01 лютого 2002 року, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 6.2 договору про постачання теплової енергії № 2818 розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно пункту 5.1 договору про постачання теплової енергії від 01 лютого 2002 року облік споживання теплової енергії здійснюється по приладу обліку.

Пунктом 5.6 договору про постачання теплової енергії № 2818 передбачено, що у разі підключення споживача без приладів обліку теплової енергії, визначеної за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів, відключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється споживачу - пропорційно його договірним навантаженням.

Пунктом 6.3 договору про постачання теплової енергії від 01 лютого 2002 року передбачено, що відповідач зобов'язався за 10 днів до початку розрахункового періоду сплатити енергопостачальній організації вартість, необхідного обсягу теплвоої енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 6.4 договору про постачання теплової енергії № 2818 передбачено, що при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на 10 серпня 2016 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 23" перед позивачем за неналежне виконання договірних зобов*язань складає 96633,33 грн., яка утворилася за період з жовтня 2014 року по квітень 2016 року. Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення теплової енергії у приміщення відповідача. Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками представнків Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" та повноваженим представником балансоутримувача житлового будинку за адресою: пров. Резніковський, буд. 1, м. Харків.

Відповідно до Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а інша сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

ЗВідповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 629, 714 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 23" (61052, м. Харків, пров. Резніковський, буд. 1, розрахунковий рахунок 26001825136880 Ленінська філія АКБ СР УСБ, МФО 351016, код ЄДРПОУ 22635331) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, розрахунковий рахунок 2600030002313 ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) 96633,31 грн. заборгованості за неналежне виконання договірних зобов*язань та 1378,00 грн. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_2