Постанова

від 24.11.2015 по справі 804/15026/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 р. Справа № 804/15026/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Чаплигіної А.А.,

представника позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомтрансмаш»

до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підйомтрансмаш» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000352203 від 02.03.2015р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 14951,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач за результатами проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача дійшов помилкового висновку про порушення останнім податкового законодавства та про заниження ним внаслідок цього податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентом ПП «Полтава-Проект-Монтаж» в ході здійснення реальних господарських операцій за договором поставки, укладеним з цим суб'єктом господарювання. Вказаний правочин є реальним, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, натомість, акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даного правочину. Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування нереальності здійснення цих господарських операцій, на «юридичну дефектність первинних документів» у зв'язку з обліком операцій за суттю, яка на думку податківців відсутня в конкретній господарській операції, не можуть бути взяті до уваги, оскільки є лише припущеннями, не підтвердженими необхідними доказами. Щодо зауваження про відсутність товарно-транспортних накладних, то позивач зазначав, що оскільки договором поставки обов'язок з перевезення товару покладено на постачальника, то витрат на послуги з перевезення товару підприємство позивача не здійснювало, саме на контрагента покладено обов'язок складання документів на транспортування товару. До того ж товарно-транспортні накладні підтверджують факт надання послуг з перевезення товару, а не факт поставки товару. Крім того, позивач вказував на те, що навіть якщо контрагент позивача і допускав будь-які порушення податкового законодавства, то позивач, як платник податків, не несе відповідальності за порушення іншими платниками податків законодавчих вимог, а, отже, не може бути позбавлений права на формування податкового кредиту, тим більше, що чинне податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів, відсутності у них кваліфікованого персоналу, основних фондів тощо. В той же час позивач посилався на використання поставленого від контрагентів товару у власній господарській діяльності. Крім того, позивачем зазначалося, що перевірка, за результатами якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, призначена та проведена з порушенням чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, які призвели до завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «Підйомтрансмаш» податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Полтава-Проект-Монтаж», оскільки правочин, укладений з цим контрагентом, не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Так, до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, що засвідчують фактичне переміщення товару, технічну документацію, сертифікати якості та сертифікати походження, а також акти приймання-передачі товару. На підставі даних, одержаних з баз даних ДФС України, встановлено, що фактичне місцезнаходження контрагента не встановлено. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про нереальність здійснення господарських операцій в частині придбання товару у ПП «Полтава-Проект-Монтаж» та завищення податкового кредиту.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Підйомтрансмаш» (далі - ТОВ «Підйомтрансмаш») зареєстровано виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 12.03.2004 №04052086100030838) та перебуває на обліку у Жовтоводському відділенні Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Верхньодніпровська ОДПІ), зареєстровано платником податку на додану вартість.

В період з 12.01.2015 р. по 16.01.2015 р., на підставі наказу №7 від 12.01.2015р. та повідомлення №3/04-16-22-03 від 12.01.2015р., Верхньодніпровською ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Підйомтрансмаш» по взаємовідносинам з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (код ЄДРПОУ 35295110) за лютий-березень 2013р.

За результатами означеної перевірки складено акт №15/4-16-22-03/32433521 від 17.01.2015, яким зафіксовано встановлене під час перевірки порушення позивачем приписів п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту на суму 9967,36грн.., в т. ч. за лютий 2013 року - 8096,36грн. та за березень 2013 року - 1871,00грн., в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 9967,36грн., в т. ч. за лютий 2013 року - 8096,36грн. та за березень 2013 року - 1871,00грн. (т.1 а.с.9-14).

Висновки означеного акта перевірки обґрунтовані тим, що позивачем протягом періоду, що перевірявся, було укладено правочин з ПП «Полтава-Проект-Монтаж», який фактично не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є наступне:

- TOB «Підйомтрансмаш» в ході перевірки не надано транспортні документи (товарно-транспортні накладні), тобто перевіркою не встановлено факту перевезення товарно-матеріальних цінностей від продавців до покупця, в зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують їх транспортування;

- TOB «Підйомтрансмаш» в ході перевірки не надано технічну документацію, сертифікати якості та сертифікати походження, а також акти приймання-передачі товару;

- акт №437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава-Проект-Монтаж» свідчить про нереальність проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 p.- лютий 2013 року;

- неможливо встановити фактичне місцезнаходження ПП «Полтава-Проект-Монтаж»;

- за результатами звірки відповідно до «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міністерства доходів і зборів України» ПП «Полтава-Проект-Монтаж» не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за лютий-березень 2013 p.;

- до Головного оперативного управління ДФС України надійшов лист Національного інспекторату Розслідувань при ГІ Поліції Республіки Молдова від 10.10.2014р. №ІNІ/3-6904 (на запит №3058/5/99-99-07-11-18 від 15.09.2014р.), в якому зазначено, що громадянин ОСОБА_2, який є керівником ПП «Полтава-Проект-Монтаж», ідентифікаційний номер НОМЕР_1, був опитаний 01.10.2014р. та пояснив, що не має відношення до господарської діяльності підприємства, господарських договорів тощо.

На підставі акта перевірки №15/4-16-22-03/32433521 від 17.01.2015р. Верхньодніпровською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000352203 від 02.03.2015р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9 967 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 984 грн. (т.1 а.с.15).

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.

За приписами п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також пов'язана із господарською діяльністю платника податків.

При цьому п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Підйомтрансмаш» (покупець) та ПП «Полтава- Проект-Монтаж» (продавець) укладено договір від 07.02.2013 р. № 070213, згідно умов якого Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця товар згідно виставлених рахунків (п.п. 1.1, п.п. 1.4 договору) (т.1 а.с.51-52).

На виконання договірних зобов'язань ПП «Полтава- Проект-Монтаж» здійснено постачання товару (опора механізму сидіння ОСА 100,00, корпус ККП, опора сидіння антивібраційна, амортизатор КамАЗ, МАЗ сидіння (вир-во ГЗАА)) на адресу ТОВ «Підйомтрансмаш» на загальну суму 59 804,14 грн., в т. ч. ПДВ 9 967,36 грн., в т. ч. за лютий 2013 року 48 578,14 грн., в т.ч. ПДВ 8 096,36 грн. та за березень 2013 року 11 226,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 871,00 грн.

Зміст та обсяг господарських операцій ТОВ «Підйомтрансмаш» з ПП «Полтава- Проект-Монтаж» в повній мірі відображено в податкових та видаткових накладних, актах приймання-передачі товару, прибуткових ордерах, рахунках-фактурах (т.1 а.с.34-50).

Розрахунки з ПП «Полтава- Проект-Монтаж» за придбаний товар згідно договору від 07.02.2013р. № 070213 проведено в безготівковій формі на підставі платіжних доручень (т.1 а.с. 31-33).

Товар, придбаний у ПП «Полтава- Проект-Монтаж», фактично використано ТОВ «Підйомтрансмаш» у виробництві сидіння уніфікованого ОСА 1000 К П1, ОСА 1000 К, Контролерів ККПу 1114A У2, ККПу 1124А У2. ККПу 1121А У2, Антивібраційного крісла та Сидіння оператора, що не заперечується відповідачем (аркуш 5 акту перевірки).

Таким чином, факт реальних господарських операцій ОВ «Підйомтрансмаш» з ПП «Полтава- Проект-Монтаж» підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати за отримані послуги.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладеним вказаного правочину. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладеного позивачем з ПП «Полтава- Проект-Монтаж» договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд критично ставиться до посилань відповідача про відсутність контрагента позивача - ПП «Полтава- Проект-Монтаж» за місцезнаходженням, оскільки відповідно до даних, відображених у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21449574 (станом на момент здійснення господарських операцій, тобто станом на 27.03.2013 року) ПП «Полтава- Проект-Монтаж» знаходиться за адресою: 36009, Полтавська область, м. Полтава, вул. Зінківська, буд. 19, кімната 506 (яка вказана адресою підприємства в договорі від 07.02.2013 р. № 070213, укладеному між ТОВ «Підйомтрансмаш» з ПП «Полтава-Проект-Монтаж»); запису про відсутність за місцем реєстрації немає (т.1 а.с.82).

Суд також не погоджується з доводами відповідача про невстановлення факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) документів, що засвідчують їх транспортування. Так, відсутність у покупця товарно-транспортних накладних на перевезення товару, яке здійснювалося його контрагентами-постачальниками за власний рахунок, не позбавляє покупця права на податковий кредит у разі наявності у нього відповідних податкових накладних, які, згідно ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України, є підставою для виникнення у платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду, якщо вони отримані в ході реального виконання господарської операції.

Під час судового розгляду встановлено, що умовами договору поставки (п.1.5) доставка товару здійснюється постачальником (т.1 .а.с.51).

При цьому товарно-транспортна накладна є обов'язковою саме для підтвердження відомостей про господарську операцію з перевезення товару, а законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Разом з тим, під час судового розгляду справи позивачем надано суду товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт транспортування товару від ПП «Полтава-Проект-Монтаж», копії яких долучено до матеріалів справи.

Щодо відсутності сертифікатів якості на товар, суд зазначає, що під час судового розгляду представником позивача також надано та долучено до матеріалів справи відповідні якісні сертифікати (т.1 а.с.39-41).

Суд критично ставиться до посилань відповідача на акт № 437/22.5-10/35295110 від 10.04.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава-Проект-Монтаж», в якому зроблено висновок про нереальність проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 p.- лютий 2013 року.

Так, суд не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача є безперечним доказом нереальності операцій, оскільки звірці підлягала діяльність зазначеного товариства і його контрагентів, а не діяльність безпосередньо з ТОВ «Підйомтрансмаш», реальність укладених правочинів якого, підлягає встановленню передусім на підставі наявних у нього первинних документів.

Суд зазначає, що постанова Вищого адміністративного суду України від 24.11.2014р. у справі №816/3288/13-а, якою зрештою відмовлено ПП «Полтава-Проект-Монтаж» у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо складання акту № 520/22.5/35295110 від 08 травня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Полтава-Проект-Монтаж" з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за березень 2013 року"; визнання неправомірними дій щодо формулювання в акті №520/22.5/35295110 від 08 травня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Полтава-Проект-Монтаж" з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за березень 2013 року" висновків: "Проведеною звіркою ПП "Полтава-Проект-Монтаж" неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із контрагентами-постачальниками за грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року та контрагентами-покупцями за березень 2013 року; Проведеною звіркою ПП "Полтава-Проект-Монтаж" документально не підтверджено господарські відносини із контрагентами-постачальниками за грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року та контрагентами-покупцями за березень 2013 року", не є доказом нереальності господарських операцій позивача з цим контрагентом, оскільки реальність господарських правовідносин ПП «Полтава-Проект-Монтаж» з ТОВ «Підйомтрансмаш» не була предметом спору в адміністративній справі №816/3288/13-а.

Щодо пояснень ОСОБА_2, зафіксованих у листі Національного інспекторату Розслідувань при ГІ Поліції Республіки Молдова від 10.10.2014р. №ІNІ/3-6904 (на запит №3058/5/99-99-07-11-18 від 15.09.2014р.), суд зазначає, що на час укладення та виконання договору поставки позивачем з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» директором цього підприємства був ОСОБА_3, від імені якого і підписано договір, а також первинні документи на виконання умов договору.

Натомість, зміна керівника ПП «Полтава-Проект-Монтаж» на ОСОБА_2 відбулась 12.03.2013р., тобто після проведення господарських операцій між підприємствами на підставі договору поставки від 07.02.2013р. № 070213, що нівелює доводи відповідача в обґрунтування нереальності господарських операцій позивача з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» у перевіряємий період.

Зазначеними встановленими під час судового розгляду справи обставинами спростовуються твердження відповідача про порушення підприємством позивача положень податкового законодавства.

Щодо посилань відповідача на те, що за результатами звірки відповідно до «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міністерства доходів і зборів України» ПП «Полтава-Проект-Монтаж» не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за лютий-березень 2013 p., суд зазначає наступне.

Навіть у разі якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за поставлені товари і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків одержувачів товарів (послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит за податковими накладними, виписаними ПП «Полтава-Проект-Монтаж».

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів позивача про те, що перевірка, за результатами якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, призначена та проведена з порушенням чинного законодавства суд зазначає, що підприємством у позовних вимогах не ставиться питання про визнання протиправним та скасування наказу про призначення перевірки та визнання протиправними дій відповідача щодо її проведення. Позивачем оскаржується саме податкове повідомлення-рішення правомірність якого і перевірена судом під час розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись приписами ч.1 ст.94 КАС України та виходячи з того, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача понесених останнім судових витрат зі сплати судового збору у сумі 1218,00грн.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомтрансмаш» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми «Р» від 02.03.2015р. №0000352203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомтрансмаш» (код ЄДРПОУ 32433521) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 1218,00грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_4