Ухвала

від 15.09.2016 по справі 826/10949/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10949/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

15 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 р. у справі за клопотанням представника товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіовидавнича компанія"Мастер" про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, -

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіовидавнича компанія "Мастер" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення Національної ради від 17 липня 2014 року №265 про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ТРВК "Мастер" про переоформлення ліцензії на мовлення від 12 лютого 2003 року серія НР №0246-м та про застосування санкції у вигляді оголошення попередження.

До суду через канцелярію від представника позивача надійшло письмове клопотання, з урахуванням заяви про внесення змін до нього, про вжиття заходів забезпечення позову, до набрання у справі судовим рішенням законної сили, шляхом:

- призупинення розгляду Національною радою заяви ТОВ "ТРВК "Мастер" про продовження строку дії ліцензії на мовлення від 12 лютого 2010 року НР №00185-м (далі - ліцензія НР №00185-м);

- заборони Національній раді приймати рішення щодо заяви про продовження строку дії ліцензії НР №00185-м;

- заборони Національній раді приймати рішення про затвердження конкурсних умов із використанням частоти ТОВ "ТРВК "Мастер", визначеної ліцензією НР №00185-м;

- заборони Національній раді приймати рішення про оголошення конкурсу на мовлення із використанням частоти ТОВ "ТРВК "Мастер", визначеної ліцензією НР №00185-м (далі - заявлене клопотання).

В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначив, що зокрема, що ефірне радіомовлення здійснюється ТОВ "ТРВК "Мастер" у місті Харкові та прилеглих регіонах на підставі ліцензії НР №00185-м, строк дії якої - до 13 лютого 2017 року. Термін подання заяви про продовження строку дії вказаної ліцензії - 07 серпня 2016 року (не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії).

Згідно з ч. 7 ст. 33 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо: а) ліцензіат подав заяву на продовження строку дії ліцензії пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії; б) протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями; в) ліцензіат не відповідає вимогам ст. 9 або ч. 2 ст. 12 цього Закону.

Як вбачається із вище викладеної норми, однією з підстав для відмови у продовженні строку дії ліцензії є наявність рішень Національної ради щодо порушень умов ліцензії або вимог чинного законодавства.

Тобто, наявність не скасованих у судовому порядку рішень Національної ради, якими виявлено факт порушення суб'єктом господарювання умов ліцензії чи норм чинного законодавства, є вирішальним важелем для Національної ради під час прийняття нею рішення щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення відповідного ліцензіата.

Відповідно до пп. б) ч. 3 ст. 25 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", Національна рада оголошує конкурс на отримання ліцензії за наявності вільних каналів мовлення, мереж мовлення, вільного часу на каналах (мережах) мовлення, а також у випадках, якщо: попередній ліцензіат за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії не подав заяву до Національної ради на її продовження або Національна рада відмовила цьому ліцензіату у продовженні ліцензії в порядку, визначеному цим Законом.

Отже, відмова Національної ради ліцензіату у продовженні строку дії ліцензії на мовлення є підставою для оголошення конкурсу на мовлення з використанням частот, визначених такою ліцензією та передачу таких частот, за результатами проведення конкурсу, іншим суб'єктам господарювання.

Вище викладені обставини, за переконанням представника позивача, свідчать про те, що існує істотний ризик, пов'язаний із можливістю прийняття Національною радою рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії НР №00185-м через наявність оскаржуваного рішення, чим буде заподіяно шкоди правам та інтересам ТОВ "ТРВК "Мастер", а також радіослухачам - споживачам радіопрограм, що сповіщаються ТОВ "ТРВК "Мастер".

Відмова у продовженні строку дії ліцензії НР №00185-м та передача частоти 100,5 МГц у місті Харкові іншим суб'єктам господарювання може стати вирішальним фактом у питанні можливості здійснення ТОВ "ТРВК "Мастер" господарської діяльності загалом та подальшої діяльності у сфері радіомовлення зокрема.

Відтак, вжиття заходів забезпечення позову є нагальною потребою, спрямованою на збереження за ТОВ "ТРВК "Мастер" права на мовлення на радіочастоті 100,5 МГц у місті Харкові відповідно до ліцензії НР №00185-м.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 р. клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково: заборонено Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення приймати рішення щодо заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіовидавнича компанія "Мастер" (код ЄДРПОУ 21231548) про продовження строку дії ліцензії на мовлення від 12 лютого 2010 року НР №00185-м; заборонено Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення приймати рішення про затвердження конкурсних умов з використанням частоти товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіовидавнича компанія "Мастер" (код ЄДРПОУ 21231548), визначеної ліцензією на мовлення від 12 лютого 2010 року НР №00185-м; заборонено Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення приймати рішення про оголошення конкурсу на мовлення з використанням частоти товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіовидавнича компанія "Мастер" (код ЄДРПОУ 21231548), визначеної ліцензією на мовлення від 12 лютого 2010 року НР №00185-м. Заявлене клопотання в іншій частині залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нову, якою відмовити в задоволені клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, прийшов до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, є вимушеним заходом, оскільки, у ході розгляду та вирішення заявленого клопотання судом з'ясовано, що дійсно існують обставини (прийняття оскаржуваного рішення), які свідчать про можливе вчинення Національною радою дій, у результаті яких будуть порушені права та інтереси ТОВ "ТРВК "Мастер", для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, аргументуючи свою позицію наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України , суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з аналізу наведеної норми процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 117 КАС України , подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, а також не доведено, що захист його прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що 24.07.2014 року Національної радою прийнято рішення №411, яким ліцензію ТОВ "ТРВК "Мастер" було переоформлено при наявності не скасованої санкції (рішення №265 від 17.07.2014), що свідчить про об'єктивність при розгляді заяв ліцензіатів та індивідуальний підхід до кожного з них при прийнятті Національною радою рішень. Тоді як з поданого клопотання ТОВ "ТРВК "Мастер" не вбачається як саме вже прийняте оскаржуване рішення НР № 265 від 17.07.2014 може реально зашкодити правам та інтересам ТОВ "ТРВК "Мастер" чи призвести у майбутньому до обов'язкової відмови Національною радою у продовженні строку дії ліцензії НР №00185-м від 12.02.2010 при розгляді відповідної заяви.

Проаналізувавши викладені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позивачем під час подання клопотання про забезпечення адміністративного позову, належним чином не обґрунтовано, чи існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що у клопотанні про забезпечення позову, з урахуванням предмету спору, позивачем не наведено реальних обставин та обґрунтування щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та постановляє нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року - скасувати.

Прийняти нову ухвалу, якою представнику товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіовидавнича компанія"Мастер" в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки вона не перешкоджає подальшому провадженню у справі, проте згідно до ч. 2 ст. 211 КАС України заперечення проти неї можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 20.09.2016.

.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В. В.