Постанова

від 23.09.2016 по справі 820/3658/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 вересня 2016 р. №820/3658/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виробничого комерційного підприємства "Укрсхідліфт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Виробниче комерційне підприємство "Укрсхідліфт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомленні-рішення: №0000342201 від 01 квітня 2016 р., №0000352201 від 01 квітня 2016 р., №0000372201 від 01 квітня 2016 р., №0000382201 від 01 квітня 2016 р., № НОМЕР_1 від 23.06.2016 р.

В обґрунтування позову зазначив, що на підставі наказу № 36 від 25 лютого 2016 року Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Виробничого комерційного підприємства В«УкрсхідліфтВ» у формі ТОВ, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року. За результатами перевірки було складено акт № 316/20-31-22-01/31153321 від 16.03.2016 року, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Позивач вважає доведеними факти реальності здійснення господарських правочинів між ВКП В«УкрсхідліфтВ» у формі ТОВ та контрагентами ТОВ В«ФілакасВ» (код за ЄДРПОУ 34955462), ПП В«БіскайВ» (код ЄДРПОУ 32272677), ТОВ В«Інвест-стильВ» (код ЄДРПОУ 37263112), ТОВ ВКФ В«КордВ» (код ЄДРПОУ 30429870) та ТОВ В«Промтранс-комплетВ» (код ЄДРПОУ 37487299) за період 2013-2015 років. Формування податкового кредиту з податку на додану вартість є обґрунтованим, та не порушує вимоги п. 198.6 ст. 198, п. 210.1 п. 210.10, ст. 201 ПКУ, а тому податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 01.04.2016 року та №0000812200 від 23.06.2016 року винесені відповідачем є неправомірними. Доведення реальності правочинів, та правомірності включення результатів господарської діяльності в податкову декларацію, та відображення достовірних даних в Декларації на прибуток, доводить факт неправомірності податкового повідомлення рішення № НОМЕР_3. Що до оскаржуваного ППР № НОМЕР_4 від 01 квітня 2016 р., згідно якого позивач має вчинити певні дії, а саме внести виправлення у показниках податкової звітності з податку на прибуток за 2015 рік, то таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасування, так як з вищевикладеного позивач вважає що він правильно визначив базу оподаткування податку на прибуток. Тому вимога ППР № НОМЕР_4 щодо внесення змін в податкову звітність за 2015 рік є неприпустимою.

Також позивач зазначив, що ППР № НОМЕР_5 від 01 квітня 2016 р., яким було визначено штрафні санкції у розмірі 510 грн за несвоєчасне подання декларацій, винесено відповідачем передчасно. На даний час Харківським окружним адміністративним судом слухається справа №820/3195/16, щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова які полягають у відмові прийняття податкової звітності саме за той період за який накладено штрафні санкції у ППР № НОМЕР_5. Таким чином винесення ППР № НОМЕР_5 від 01 квітня 2016 р. є неправомірним і передчасним, і не підлягає винесенню до остаточного розгляду Харківським окружним судом справи №820/3195/16.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що наведені в акті перевірки факти не надають можливості встановити дійсність правочинів між ВКП В«УкрсхідліфтВ» у формі ТОВ та контрагентами ТОВ В«ФілакасВ» (код за ЄДРПОУ 34955462), ПП В«БіскайВ» (код ЄДРПОУ 32272677), ТОВ В«Інвест-стильВ» (код ЄДРПОУ 37263112), ТОВ ВКФ В«КордВ» (код ЄДРПОУ 30429870) та ТОВ В«Промтранс-комплетВ» (код ЄДРПОУ 37487299) за період 2013-2015 років.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 25.02.2016 року №36, Київською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області в період з 29.02.2016 року по 10.03.2016 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ВКП В«УкрсхідліфтВ» у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 роки, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 роки.

За результатами перевірки контролюючим органом був складений акт №316/20-31-22-01/31153321 від 16.03.2016 року "Про результати позапланової виїзної перевірки ВКП В«УкрсхідліфтВ» у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 роки, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 роки.

Відповідно до висновків акту перевірки №316/20-31-22-01/31153321 від 16.03.2016 року відповідачем встановлено порушення податкового законодавства ВКП В«УкрсхідліфтВ» у формі ТОВ.

На підставі висновків викладених в акті перевірки №316/20-31-22-01/31153321 від 16.03.2016 року, контролюючим органом були винесені податкові повідомлення рішення:

- № НОМЕР_2 від 01 квітня 2016 р., яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 420581,25 грн., в тому числі 336465,00 грн. за основним платежем та 84116,25 грн. за штрафними санкціями; Підстава порушення п. 198.6 ст. 198, п. 210.1 п. 210.10, ст. 201 ПКУ.

- № НОМЕР_5 від 01 квітня 2016 р., яким було визначено штрафні санкції у розмірі 510 грн. Підстава порушення п. 49.2 ст. 49 ПКУ

- № НОМЕР_3 від 01 квітня 2016 р., яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 329 041,00 грн., в тому числі 263233,00 грн. за основним платежем та 65808,00 грн. за штрафними санкціями. Підстава порушення п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПКУ

- № НОМЕР_4 від 01 квітня 2016 р., згідно якого ВКП В«УкрсхідліфтВ» у формі ТОВ має вчинити певні дії, а саме внести виправлення у показниках податкової звітності з податку на прибуток за 2015 рік. Підстава порушення п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, абз. 2 п. 44.1 пп 134.1.1, п.134.1 ст. 134 п.135 р.3 ПКУ.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження податкових повідомлень - рішень та 14.04.2016 направив скаргу до ГУ ДФС в Харківській області, за наслідками розгляду скарги податкові повідомлення - рішення були залишені без змін, а скарга без задоволення.

Однак, Київською ОДПІ м. Харкова на адресу позивача було надіслано податкове повідомлення - рішення №0000812200 від 23.06.2016р., яке дублює ППР від 01.04.2016р. №0000342201, але на меншу суму. Відомостей про скасування ППР від 01.04.2016 року №0000342201 матеріали справи не містять.

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже діюче законодавство з питань оподаткування не позбавляє права позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, оформленого відповідними податковими накладними, навіть якщо з боку постачальника (продавця) мають місце будь - які недоліки оформлення та складення певних товаросупроводжуючих документів або інші порушення вимог податкового законодавства.

Щодо реальності здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами, суд зазначає наступне.

Як вбачається із первинних документів, які містяться в матеріалах справи та були досліджені під час проведення перевірки, позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ В«ФілакасВ» (код за ЄДРПОУ 34955462), а саме 05 серпня 2014 року за результатами тендеру було укладено договір № 134 між ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ та Національним юридичним університетом імені ОСОБА_3, на поставку устаткування підіймального та вантажного, частин до нього (ліфтів). В подальшому на виконання вказаного договору було здійснено поставку всього обладнання вказаного у специфікації до договору.

У зв'язку з тим, що ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ не є виробником обладнання по договору №134, за для виконання договірних обов'язків ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ придбало обладнання у контрагентів та в подальшому здійснило його передачу на користь НЮУ імені ОСОБА_3. ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ отримало пропозицію вій ТОВ В«ФілакасВ» на поставку частини ліфтового обладнання. Провівши переговори з представником ТОВ В«ФілакасВ» , узгодивши ціну та основні умови поставки, було укладено договір поставки між ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ та ТОВ В«ФілакасВ» , № 01/12/14 від 01.12.2014р. Згідно умов договору ТОВ В«ФілакасВ» мав поставити обладнання згідно специфікації, додаток № 1/1 до договору № 01/12/14 від 01.12.2014р.

Так як обладнання поставлене від ТОВ В«ФілакасВ» на користь ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ є специфічним та не габаритним, то за домовленістю з постачальником дійшли згоди на поставку обладнання по договору № 01/12/14 від 01.12.2014р. безпосередньо на майданчик НЮУ імені ОСОБА_3, тому транспортування обладнання були здійснені за рахунок ТОВ В«ФілакасВ» , відповідно видатків на транспортування ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ не несло, та в бухгалтерському обліку не відображало.

Дійсність господарської операції з руху ТМЦ від ТОВ В«ФілакасВ» на користь ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ, і в подальшому тих же ТМЦ на користь НЮУ імені ОСОБА_3, підтверджується документально - договір, видаткові накладні, банківські виписки тощо. Обладнання стаціонарно встановлено в об'єкті нерухомого майна яке належить НЮУ імені ОСОБА_3, та розташоване за адресою м. Харків вул. Пушкінська 104-В.

Також факт дійсності операцій між ТОВ В«ФілакасВ» та ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ, та подальшим розміщенням ліфтів за адресою м. Харків вул. Пушкінська 104-В. підтверджено Довідкою Державної фінансової інспекції в Харківській області.№031-11/8-з від 09.02.2016 року.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, податкові кредити які виникли внаслідок взаємовідносин з ТОВ "Філакас", були сформовані на підставі податкових накладних, які було отримано від контрагенту на користь ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ в електронному вигляді, за допомогою програмного забезпечення M.E.Doc IS. В передбачений чинними нормативними документами спосіб.

Податкові накладні які надійшли від ТОВ В«ФілакасВ» були належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому жодних сумнівів щодо правомірності формування податкового кредиту за вищевказаними податковими накладними у посадових осіб ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ не виникло.

Наслідком вчинення правочину між ТОВ В«ФілакасВ» та ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ стало реєстрація наданих контрагентом податкових накладних, та включення їх до податкового кредиту на суму 176107,00 грн. Що на думку відповідача є безпідставним, так як відповідач вважає дану господарську операцію нереальною.

Щодо взаємовідносин ВКП В«УкрсхідліфтВ» у формі ТОВ та контрагентом ПП В«БіскайВ» (код ЄДРПОУ 32272677), суд зазначає наступне.

Для виконування робіт з капітального ремонту пасажирського ліфта в КЗОЗ В«Харківська міська клінічна лікарня № 7В» було укладено договір № 6/15-Р від 21.04.2015р. Для виконання вищезазначеної роботи згідно кошторису до договору № 6/15-Р від 21.04.2015р. були закуплені матеріали у ПП В«БіскайВ» , що підтверджується видатковою накладною № 1 від 07.05.2015р.на суму 67941,24, в т. разі ПДВ 14323,54 грн., на яку була видана податкова накладна № 1 від 07.05.2015р,. Матеріали, які вказані в видатковій накладній № 1 від 07.05.2015р, ПП В«БіскайВ» було використано для капітального ремонту, що підтверджує Акт виконаних робіт (форма кб2в) від 18.05.2015р. На підтвердження фактичного здійснення даних господарських операцій перевіряючим було надано наступні документи: видаткова накладна № 1 від 07.05.2015р, податкова накладна № 1 від 07.05.215р.

Для виконування робіт з капітального ремонту лікарняного ліфта в КЗОЗ В«Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги імені проф. ОСОБА_4В» було укладено договір № 8/15-Р/88 від 25.05.2015р. Для виконання вищезазначеної роботи згідно кошторису до договору № 8/15-Р /88 від 25.05.2015р. були закуплені матеріали у ПП В«БіскайВ» , що підтверджується видатковою накладною № 5 від 08.06.2015р.на суму 111120,00, в т. разі ПДВ 18520,00 грн., на яку була видана податкова накладна № 5 від 08.06.2015р. Матеріали, які вказані в видатковій накладній № 5 від 08.06.2015р, ПП В«БіскайВ» було використано для капітального ремонту, що підтверджує Акт виконаних робіт (форма кб2в) за червень 2015р. На підтвердження фактичного здійснення даних господарських операцій перевіряючим було надано наступні документи: видаткова накладна № 5 від 08.06.2015р, податкова накладна № 5 від 08.06.2015р.

Для виконування робіт з капітального ремонту лікарняного ліфта в КЗОЗ В«Харківська міська клінічна лікарня № 2В» було укладено договір № 29/13-Р від 16.12.2013р. Для виконання вищезазначеної роботи згідно кошторису до договору № 29/13-Р від 16.12.2013р. були закуплені матеріали у ПП В«БіскайВ» , що підтверджується видатковими накладними: № 23 від 02.12.2013р.на суму 10128,00 в т. разі ПДВ 1688,00 грн., № 24 від 03.12.2013р.на суму 29625,36 в т. разі ПДВ 4937,56 грн., № 25 від 04.12.2013р.на суму 1742,22 в т. разі ПДВ 1790,37 грн., № 26 від 05.12.2013р.на суму 29625,36 в т. разі ПДВ 4937,56грн., № 27 від 06.12.2013р.на суму 24540,00 в т. разі ПДВ 4090,00 грн., № 28 від 09.12.2013р.на суму 29625,36 в т. разі ПДВ 4937,56 грн., № 29 від 10.12.2013р.на суму 34404,00 в т. разі ПДВ 5734,00 грн., № 30 від 11.12.2013р.на суму 29625,36 в т. разі ПДВ 4937,56 грн., № 31 від 12.12.2013р.на суму 28440,00 в т. разі ПДВ 4740,00 грн., № 32 від 13.12.2013р.на суму 46440,00 в т. разі ПДВ 7740,00 грн., на які були видані податкові накладні: № 23 від 02.12.2013р.на суму 10128,00 в т. разі ПДВ 1688,00 грн., № 24 від 03.12.2013р.на суму 29625,36 в т. разі ПДВ 4937,56 грн., № 25 від 04.12.2013р.на суму 1742,22 в т. разі ПДВ 1790,37 грн., № 26 від 05.12.2013р.на суму 29625,36 в т. разі ПДВ 4937,56грн., № 27 від 06.12.2013р.на суму 24540,00 в т. разі ПДВ 4090,00 грн., № 28 від 09.12.2013р.на суму 29625,36 в т. разі ПДВ 4937,56 грн., № 29 від 10.12.2013р.на суму 34404,00 в т. разі ПДВ 5734,00 грн., № 30 від 11.12.2013р.на суму 29625,36 в т. разі ПДВ 4937,56 грн., № 31 від 12.12.2013р.на суму 28440,00 в т. разі ПДВ 4740,00 грн., № 32 від 13.12.2013р.на суму 46440,00 в т. разі ПДВ 7740,00 грн.. Матеріали, які вказані в видаткових накладних від ПП В«БіскайВ» було використано для капітального ремонту, що підтверджується Актом виконаних робіт (форма кб2в) за грудень 2013р. Також факт дійсності операцій між ПП В«БіскайВ» та ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ, та подальшим розміщенням товарно-матеріальних цінностей на об'єкті замовника КЗОЗ В«Харківська міська клінічна лікарня № 2В» підтверджено Довідкою Державної фінансової інспекції в Харківській області .№ 810-41/32-з від 14.02.2014р..

Відносно взаємовідносин ВКП В«УкрсхідліфтВ» у формі ТОВ з контрагентом ТОВ В«ІНВЕСТ СТИЛЬВ» (код ЄДРПОУ 37263122), судом встановлено наступне.

Для виконування робіт з капітального ремонту ліфтів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Балаклея Харківської області було укладено договір № 14/14-Р від 28.10.2014р. Для виконання вищезазначеної роботи згідно кошторису до договору № 14/14-Р від 28.10.2014р. були закуплені товарно-матеріальні цінності у ТОВ В«ІНВЕСТ СТИЛЬВ» , що підтверджується видатковими накладними: № 184 від 21.11.2014 року на суму 20760,00 грн., в т. разі ПДВ 3460,00 грн., № 185 від 21.11.2014 року на суму 22656,00 грн., в т. разі ПДВ 3776,00 грн., № 186 від 24.11.2014 року на суму 43680,00 грн., в т. разі ПДВ 7280,00 грн., № 190 від 25.11.2014 року на суму 40320,00 грн., в т. разі ПДВ 6720,00 грн., № 191 від 26.11.2014 року на суму 40320,00 грн., в т. разі ПДВ 6720,00 грн., № 192 від 27.11.2014 року на суму 40320,00 грн., в т. разі ПДВ 6720,00 грн.

Також факт дійсності операцій між ТОВ В«ІНВЕСТ СТИЛЬВ» та ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ, та подальшим розміщенням товарно-матеріальних цінностей на об'єкті замовника житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Балаклея Харківської області підтверджено Довідкою Державної фінансової інспекції в Харківській області № 730-20/058-з від 06.11.2015р. (копія додається).

Для виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів згідно договорів були закуплені товарно-матеріальні цінності у ТОВ В«ІНВЕСТ СТИЛЬВ» по видатковій накладній № 183 від 21.11.2014р. на суму 15600, грн., в т. разі ПДВ 2600,00 грн.

Та видані для виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів, що підтверджується відомістю витрат матеріалів на поточний ремонт ліфтів та підйомників та матеріальним звітом за листопад 2014р.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, податкові кредити які виникли внаслідок взаємовідносин з ТОВ В«ІНВЕСТ СТИЛЬВ» , були сформовані на підставі податкових накладних, які було отримано від контрагенту на користь ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ в паперовому вигляді та належним чином оформленні, тому жодних сумнівів щодо правомірності формування податкового кредиту за вищевказаними податковими накладними у посадових осіб ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ не виникло.

Також, в матеріалах справи містяться: матеріальний звіт про рух товарно-матеріальних цінностей на підприємстві за листопад 2014р. затверджений директором; відомість витрат матеріалів на поточний ремонт ліфтів та підйомників за листопад 2014р. затверджена директором та вимога № 67/14 від 21.11.2014р. (типова міжвідомча форма № М-11), що також підтверджує реальність вчинення господарських операцій.

Щодо взаємовідносин ВКП В«УкрсхідліфтВ» у формі ТОВ та контрагентом ТОВ ВКФ В«КордВ» (код ЄДРПОУ 30429870), суд зазначає наступне.

Для виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів згідно Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації затвердженого наказом № 369 від 09.11.2006р. Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.12.2006р. № 1344/13218): В«п.2.6.1 прямі матеріальні витрати включають вартість комплектувальних виробів, запасних частин, вартість інших матеріальних ресурсів, що безпосередньо використовуються для забезпечення технологічних процесів з технічного обслуговування ліфтів. Прямі матеріальні витрати розраховуються на підставі нормативної потреби в них та відповідних поточних цін. Планову потребу в матеріальних ресурсах визначає спеціалізована ліфтова організація, виходячи з терміну експлуатації, технічного стану ліфтів та норм витрат матеріалів на обслуговування одного базового ліфта, які встановлюються підприємством, з урахуванням нормальних рівнів використання матеріальних цінностей, виробничих потужностей, упровадження прогресивних норм витрат, здійснення контролю за рівнем витрат на виробництво, виявлення резервів зниження собівартості продукції, оперативного керівництва виробництвом….В»

На підставі вищенаведеного позивачем були закуплені матеріали у ТОВ ПКФ В«КОРДВ» , що підтверджується видатковими накладними: № 43 від 04.07.2014р. на суму 11604,00грн. , в т. разі ПДВ 1934,00 грн., № 59 від 08.08.2014р. на суму 4077,60грн. , в т. разі ПДВ 679,00 грн., № 63 від 28.08.2014р. на суму 12503,04 грн. , в т. разі ПДВ 2083,64 грн.

Та видані для виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів, що підтверджується відомістю витрат матеріалів на поточний ремонт ліфтів та підйомників та матеріальним звітом за серпень, липень 2014р.

Податкові кредити які виникли внаслідок взаємовідносин з ТОВ ПКФ В«КОРДВ» , були сформовані на підставі податкових накладних, які було отримано від контрагенту на користь ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ в паперовому вигляді та належним чином оформленні, тому жодних сумнівів щодо правомірності формування податкового кредиту за вищевказаними податковими накладними у посадових осіб ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ не виникло.

Також, позивачем, на підтвердження реальності вчинення господарської операції було надано до суду: відомість витрат матеріалів на поточний ремонт ліфтів та підйомників за липень 2014р, відомість витрат матеріалів на поточний ремонт ліфтів та підйомників за серпень 2014р, вимога № 42/14 від 08.08.2014р, вимога 44/14 від 26.08.2014р., вимога № 36/14 від 07.07.2014р.

Відносно взаємовідносин ВКП В«УкрсхідліфтВ» у формі ТОВ та контрагентом ТОВ В«Промтранс-КомплетВ» (код ЄДРПОУ 37487299), судом встановлено наступне.

21.10.2013р. був укладений договір № 07-64/14 з ПАТ В«Євроцемент-УкраїнаВ» щодо поставки ліфта ISO-А малий вантажний, електричний, згідно до EN 81-3 та Директиви 2006/42/ЕС. У зв'язку з тим, що ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ не є виробником обладнання по договору №07-64/14, за для виконання договірних зобов'язань ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ придбало обладнання у ТОВ В«Промтранс-КомплетВ» та в подальшому здійснило його передачу на користь ПАТ В«Євроцемент-УкраїнаВ» .

Дійсність господарської операції з руху ТМЦ від ТОВ В«Промтранс-КомплетВ» на користь ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ, і в подальшому тих же ТМЦ на користь ПАТ В«Євроцемент-УкраїнаВ» , підтверджується документально - договір, видаткові накладні, банківські виписки тощо. Обладнання стаціонарно встановлено в об'єкті нерухомого майна яке належить ПАТ В«Євроцемент-УкраїнаВ» за адресою Харківська обл., м. Балаклія, проммайданчик ВАТ В«Євроцемент-УкраїнаВ» .

Щодо правомірності формування податкового кредиту, який виник внаслідок взаємовідносин з ТОВ В«Промтранс-КомплетВ» , було сформовано на підставі податкової накладної, яка було отримана від контрагенту на користь ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ в паперовому вигляді, та належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому жодних сумнівів щодо правомірності формування податкового кредиту за вищевказаною податковою накладною у посадових осіб ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ не виникло.

Наслідком вчинення правочину між ТОВ В«Промтранс-КомплетВ» та ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ стало реєстрація наданої контрагентом податкової накладної, та включення її до податкового кредиту на суму 23610,40 грн.

На підтвердження фактичного здійснення даних господарських операцій перевіряючим та до суду було надано наступні документи: видаткові накладні № 233 від 25.02.2014р, № 25/02 від 25.02.2014р.; податкові накладні № 141 від 25.02.2014р., № 68 від 21.11.2013р., № 61 від 25.02.2014р.; товарно-транспортна накладна № 2 від 25.02.2014р.

Щодо взаємовідносин ВКП В«УкрсхідліфтВ» у формі ТОВ та контрагентом ТОВ В«Торговельний дім В«Корд-2003В» (код ЄДРПОУ 32761266), судом встановлено натупне.

Для виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів згідно Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації затвердженого наказом № 369 від 09.11.2006р. Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.12.2006р. № 1344/13218): В«п.2.6.1 прямі матеріальні витрати включають вартість комплектувальних виробів, запасних частин, вартість інших матеріальних ресурсів, що безпосередньо використовуються для забезпечення технологічних процесів з технічного обслуговування ліфтів. Прямі матеріальні витрати розраховуються на підставі нормативної потреби в них та відповідних поточних цін. Планову потребу в матеріальних ресурсах визначає спеціалізована ліфтова організація, виходячи з терміну експлуатації, технічного стану ліфтів та норм витрат матеріалів на обслуговування одного базового ліфта, які встановлюються підприємством, з урахуванням нормальних рівнів використання матеріальних цінностей, виробничих потужностей, упровадження прогресивних норм витрат, здійснення контролю за рівнем витрат на виробництво, виявлення резервів зниження собівартості продукції, оперативного керівництва виробництвом….В»

На підставі вищенаведеного були закуплені матеріали у ТОВ В«Торговельний дім В«КОРД-2003В» , що підтверджується видатковими накладними: № 2 від 03.01.2013р. на суму 8540,88грн. , в т. разі ПДВ 1423,88 грн, № 4 від 06.01.2013р. на суму 11474,40 грн. , в т. разі ПДВ 1912,40 грн, № 9 від 16.01.2013р. на суму 6873,60 грн. , в т. разі ПДВ 1145,60 грн, № 18 від 25.01.2015р., на суму 628,80 грн. , в т. разі ПДВ 104,80 грн.

Та видані для виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів, що підтверджується відомістю витрат матеріалів на поточний ремонт ліфтів та підйомників та матеріальним звітом за серпень, липень 2014р.

Податкові кредити які виникли внаслідок взаємовідносин з ТОВ В«Торговельний дім В«КОРД-2003В» , були сформовані на підставі податкових накладних, які було отримано від контрагенту на користь ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ в паперовому вигляді та належним чином оформленні, тому жодних сумнівів щодо правомірності формування податкового кредиту за вищевказаними податковими накладними у посадових осіб ВКП В«УкрсхідліфтВ» у Формі ТОВ не виникло.

На підтвердження фактичного здійснення даних господарських операцій в матеріалах справи містяться наступні документи: відомість витрат матеріалів на поточний ремонт ліфтів та підйомників за січень 2013р, вимога № 1/13 від 03.01.2013р, вимога № 2/13 від 08.01.2013р., вимога № 3/13 від 10.01.2013р., вимога № 4/13 від 17.01.2013р.

Перелічені договори з придбання товарів, видаткові і податкові накладні, інша досліджена судом первинна документація підписані уповноваженими посадовими особами позивача та контрагентів, а також, скріплені відтисками печаток останніх.

Зазначені обставини вказують на те, що позивачем оприбутковано придбаний товар та сформовано податковий кредит у межах здійснення власної господарської діяльності.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

З огляду на те, що позивачем доведено реальність правочинів, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно відображено достовірні дані в Декларації на прибуток.

Відповідно до вимог Закону № 996 В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999 р., господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідно, щоб вона реально відбулася й була пов'язана з рухом капіталу, товарів, послуг та робіт.

З точки зору податкового органу, якщо такого руху не відбулося, то така операція вважається ним безтоварною, а витрати та податковий кредит - безпідставними.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу і спростовує доводи податкового органу наявними на підприємстві та дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами, на підставі яких сформований податковий облік позивача та засвідчують фактичні витрати з прийняття від контрагента - постачальника товарів, їх отримання, подальшу реалізацію за договором комісії, виконання у власній господарській діяльності, розрахунок за них у безготівковій формі та здійснення в межах статутної діяльності підприємства позивача.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані весті облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в УкраїніВ» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитованих носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості, повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищезазначеного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час укладання договору позивач дотримався принципу належної обачності, а саме, перед укладанням спірних договорів вчинено дії на отримання інформації щодо незалежної правоздатності контрагента та наявності у його представника права підписувати первинні документи.

Відповідно до вимог статті 10 Закону № 755 В«Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваньВ» від 15.05.2003 р. відомості, що підлягають внесенню до ЄДРПОУ та внесенні до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до ЄДРПОУ є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Таким чином, до моменту виключення відповідних відомостей з ЄДРПОУ ці відомості є достовірними і можуть бути використані в спорах з податковими органами.

Як слідує з акту № 316/20-31-22-01/31153321 від 16.03.2016 року, зроблено висновки про відсутність у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень і робочого персоналу.

Однак, такі висновки перевіряючими зроблено без посилання на будь-який запит і відповіді органів державної влади, які володіють відповідною інформацією і згідно закону ведуть її облік по юридичних особах з тих чи інших питань права власності чи користування певними активами (об'єктами речового права).

Крім того, під час розгляду справи відповідач не довід той факт, що контрагенти не передавали позивачу вказаний вище товар, не укладали і не могли укладати із іншими суб'єктами господарювання власні договори купівлі-продажу, а також поставки товару, з метою виконання своїх господарських зобов'язань перед ВКП В«УкрсхідліфтВ» у формі ТОВ.

Відповідач в ході проведення перевірки, дійшов висновків, що між ВКП В«УкрсхідліфтВ» у формі ТОВ та контрагентами ТОВ В«ФілакасВ» (код за ЄДРПОУ 34955462), ПП В«БіскайВ» (код ЄДРПОУ 32272677), ТОВ В«Інвест-стильВ» (код ЄДРПОУ 37263112), ТОВ ВКФ В«КордВ» (код ЄДРПОУ 30429870) та ТОВ В«Промтранс-комплетВ» (код ЄДРПОУ 37487299) за період 2013-2015 років, не міститься фактичного руху товарів, а проведені лише документально з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет контрагентами, що в свою чергу позбавляє позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Отримані від зазначених суб'єктів господарювання податкові накладні були виключені перевіряючими із складу податкового кредиту позивача.

Причиною такого виключення стали висновки відповідача про відсутність реального руху товарів із їх передачі. Укладення угод здійснено без мети настання реальних наслідків.

Відповідач дійшов власного висновку про відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, адміністративно-господарських можливостей для здійснення будь-якого виду діяльності, в тому числі і виконання господарських зобов'язань по поставці товарів, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань перед позивачем.

Однак податкове законодавство України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів або відсутності у контрагентів основних фондів чи кваліфікованого персоналу.

Крім того, не можуть бути підставою для висновків податкової інспекції щодо нереальності господарських операцій, з огляду на відсутність у них достатніх трудових ресурсів, адже, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій у процесі виконання зобов'язань за договором.

Щодо дефектності податкового статусу контрагентів позивача і, відповідно, первинних документів, наданих для перевірки:

Несплата контрагентом ПДВ при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупця і не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Такого висновку дійшла судова практика, а саме, ухвала ВАСУ № К/800/53402/14 від 01.10.2015 р., та № К/800/4198/14 від 29.07.2015 р.

Також, законодавство України не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та наявність в нього офісу перед тим, як відносити сплачені суми до витрат і суми ПДВ до податкового кредиту, про чітко вказано в рішення ВАСУ № К/800/56444/14 від 27.01.2016 р. та К/800/30470/14 від 13.04.2016 р.

Враховуючи вищевикладене, будь-які висновки податкового органу щодо безтоварності правочинів, вчинених підприємством, мають бути доведені належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях та внутрішніх документах цього органу.

Щодо відсутності у платника податку - покупця товарів, належним чином оформлених ТТН, суд зазначає, що дана обставина не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення самої господарської операції, оскільки, товарно-транспортна накладна не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт придбання чи продажу товарів, а підтверджує лише факт перевезення вантажу.

Аналогічна правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема, рішеннями ВАСУ від 28.07.2015 р. № К/800/24214/15, від 28.07.2015 р. № К/800/26173/15 та від 06.08.2015 р. № К/800/52613/14.

Оформлення товарно-транспортної накладної не є обов'язковим під час здійснення перевезення придбаних товарів власним транспортом.

Цей висновок підтверджується пунктом 2 Переліку документів № 207, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 25.02.2009 р. В«Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученніВ» та судовою практикою (Ухвала ВАСУ від 14.01.2014 р. № К/800/31054/13 та Ухвала ВАСУ від 16.04.2014 р. № К/800/35463/13).

Судом встановлено, що згідно договору поставки №01/12/14 від 01 грудня 2014 р. ТОВ В«ФілакасВ» зобов'язується поставити на користь ВКП В«УкрсхідліфтВ» ліфтове обладнання на місце поставки вказане замовником (п. 5.5 Договору поставки). Таким чином ТОВ В«ФілакасВ» поставило ліфтове обладнання безпосередньо на будівельний майданчик Національного Юридичного Університету ім. Ярослава мудрого за адресою м. Харків вул. Пушкінська 88. Згідно умов даного договору поставка відбувається за умов EXW (Incoterms 2010), за умовами EXW договір перевезення та страхування не є обов'язковою умовою договору поставки. Таким чином ВКП В«УкрсхідліфтВ» у формі ТОВ не має товаротранспортних накладних на переміщення ліфтового обладнання яке отримало від ТОВ В«ФілакасВ» , так як останній своїми силами відвантажив вказаний товар безпосередньо на майданчик, де в подальшому був змонтований силами ВКП В«УкрсхідліфтВ» у формі ТОВ.

Також, за період який указаний в акті перевірки № 316/20-31-22-01/31153321 від 16.03.2016 року, на підприємстві ВКП В«УкрсхідліфтВ» у формі ТОВ працювали співробітники, які користувалися транспортними засобами на яких власними силами здійснювали перевезення деталей які необхідні для здійснення ремонту та технічного обслуговування ліфтового обладнання. Копії договорів на оренду транспортних засобів містяться в матеріалах справи. З огляду на вказане, позивачем товаротранспортні накладні не оформлювались, через те, що окремо витрати на доставку в даному випадку не обліковувались та не включались до складу валових витрат. У випадках купівлі товарів у постачальників з інших місцевостей, оформлювалась доставка за допомогою служб перевізників, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Факт постачання товарів підтверджується: договорами, податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі, сертифікаційною та технічною документацією на товари, а також, документами, що підтверджують подальшу реалізацію або використання у господарській діяльності придбаних товарів.

Всі вищеперелічені документи, що супроводжували господарські взаємовідносини позивача з конрагентами, в повному обсязі були надані під час проведення перевірки податковому органу.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі ВАСУ від 17.03.2015 р. № К/800/62752/14.

Водночас, Правилами перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, передбачено зобов'язання наявності товарно-транспортних накладних для перевізників, вантажовіправителей та вантажоотримувачів, які є замовниками послуг з перевезення.

Таке зобов'язання не розповсюджується на підприємство (платника податків), якщо перевезення товарів виконувалась його контрагентом, тобто, підприємство не укладало договір на перевезення.

Також, відповідно до пункту 2 Положення щодо документального забезпечення для здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом внутрішнього повідомлення, затвердженого Постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, необхідно мати накладну або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

Отже, під час перевезення товарів власним транспортом суб'єктові господарювання не потрібно виписувати товарно-транспортну накладну.

Крім того, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише виконанням або порушенням правил перевезення автомобільним транспортом, яке ніяк не пов'язано с виконанням вимог податкового законодавства.

Оскільки, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг по перевезенню товарів, а не факт його придбання, то при наявності документів, які свідчать про фактичне отримання товару і його використання в господарській діяльності, відсутність товарно-транспортних накладних не можу слугувати підставою для визнання витрат з придбання товарно - транспортних цінностей для визнання об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Підставою для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації та інших документів, що передбачені пунктом 201.11 статті 201 розділу V Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що усі наявні в матеріалах справи первинні документи відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту. Враховуючи, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, придбані послуги та матеріали використані позивачем у власній господарській діяльності, суд приходить до висновку, що позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з приписами ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Відносно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0000382201 від 01 квітня 2016 р., згідно якого позивач має вчинити певні дії, а саме внести виправлення у показниках податкової звітності з податку на прибуток за 2015 рік, суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що позивач правильно визначив базу оподаткування податку на прибуток, з огляду на що відсутні підстави для внесення змін в податкову звітність за 2015 рік, а податкове повідомлення-рішення №0000382201 від 01 квітня 2016 р. підлягає скасуванню.

Стосовно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_5 від 01 квітня 2016 р., яким було визначено штрафні санкції у розмірі 510 грн. за несвоєчасне подання декларацій, судом встановлено, що на даний час Харківським окружним адміністративним судом слухається справа №820/3195/16, щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова які полягають у відмові прийняття податкової звітності саме за той період за який накладено штрафні санкції у оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні. Таким чином винесення податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_5 від 01 квітня 2016 р. є неправомірним і передчасним, оскільки винесено до набрання чинності рішенням Харківського окружного адміністративного суду у межах справи №820/3195/16.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Виробничого комерційного підприємства "Укрсхідліфт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомленні-рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0000342201 від 01 квітня 2016 року, №0000352201 від 01 квітня 2016 року, №0000372201 від 01 квітня 2016 року, №0000382201 від 01 квітня 2016 року, № НОМЕР_1 від 23.06.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь Виробничого комерційного підприємства "Укрсхідліфт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 31153321) судовий збір у розмірі 11252,00 грн. (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят дві гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26.09.2016 року.

Суддя Полях Н.А.