Рішення

від 22.09.2016 по справі 906/733/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" вересня 2016 р. Справа № 906/733/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край"

до Споживчого товариства "Городницький хлібозавод"

про стягнення 11603,35грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 11603,35грн, з яких: 10100,00грн - основного боргу, 40,57грн - 3% річних, 462,78грн - пені, 1000,00грн - штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару у встановлений договором поставки №206 від 02.06.2014 строк.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить розписка у справі (а.с. 35).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 43).

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, сторони у справі були належним чином повідомлені судом про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення їх представників не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський край" (постачальник, позивач) та Споживчим товариством "Городницький хлібозавод" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №206 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність у зумовлений строк другій стороні - покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього визначену цим договором грошову суму (а.с. 8).

Відповідно до п.1.3., п.1.5., п.1.6. Договору якість, загальна кількість і загальна вартість товару: згідно накладних.

Поставка товару здійснюється постачальником на підставі заявок, що надходять від покупця на адресу постачальника (п.2.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що покупець зобов'язаний здійснювати 100% передплату за товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки №206 від 02.06.2014, який за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).

Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як судом зазначалося вище, п.3.1. договору поставки №206 від 02.06.2014 передбачено, що покупець зобов'язаний здійснювати 100% передплату за товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, на виконання умов договору поставки №206 від 02.06.2014 позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 507652,50грн, що підтверджується видатковими накладними: №Ч00000017 від 04.06.2014 на суму 37000,00грн; №Ч00000074 від 17.06.2014 на суму 38050,00грн; №Ч00000119 від 25.06.2014 на суму 38600,000грн; №П00000046 від 04.07.2014 на суму 38325,00грн; №П00000147 від 14.07.2014 на суму 39452,50грн; №Р00000063 від 11.08.2014 на суму 36300,00грн; №В00000027 від 03.09.2014 на суму 35800,00грн; №Д00000175 від 25.11.2014 на суму 35825,00грн; №Л00000159 від 24.02.2015 на суму 57000,00; №№Д00000138 від 17.11.2015 на суму 48800,00грн; №Г00000112 від 17.12.2015 на суму 51500,00грн; №С00000182 від 21.01.2016 на суму 51000,00грн (а.с. 9-20).

Таким чином, позивачем свої зобов'язання за договором поставки №206 від 02.06.2014 виконано належним чином та в повному обсязі на загальну суму 507652,50грн.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе договором поставки №206 від 02.06.2014 зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товарвиконав лише частково на суму 497552,50грн, про що свідчить довідка ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" №209/ІІІ від 20.07.2016 (а.с. 21).

Тому, станом на день звернення з позовною заявою до суду в Споживчого товариства "Городницький хлібозавод" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський край" існувала заборгованість у сумі 10100,00грн (507652,50грн - 497552,50грн).

Проте, під час розгляду справи відповідач сплатив основний борг у повному обсязі, що підтверджується довідкою позивача від 08.08.2016 (а.с. 30), з якої вбачається, що станом на 08.08.2016 у відповідача перед позивачем згідно договору поставки №206 від 02.06.2014 заборгованість відсутня.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 10100,00грн основного боргу за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Разом з тим, як зазначалось вище, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 462,78грн - пені та 40,57грн - 3% річних за період з 04.06.2016 по 21.07.2016 і 1000,00грн - штрафу.

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Пунктом 5.2. договору поставки №206 від 02.06.2014 передбачено, що у випадку порушення покупцем умови оплати товару, передбаченої п.3.1. даного договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати. У випадку, якщо таке прострочення триває понад 10 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 1000,00грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача сум пені та 3% річних, надані разом із позовною заявою, суд приходить до висновку про їх неправильність, оскільки позивачем при їх нарахуванні невірно визначено кількість днів прострочення.

Таким чином, враховуючи викладене, а також зміну розміру ставки облікової ставки НБУ, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок суми пені наступним чином:

- за період 04.06.2016-23.06.2016:

пеня: 10100,00грн (сума боргу) х 36% (подвійна облікова ставка НБУ) : 366 днів х 20 (кількість днів прострочення) = 198,69грн;

- за період 24.06.2016-21.07.2016:

пеня: 10100,00грн (сума боргу) х 33% (подвійна облікова ставка НБУ) : 366 днів х 28 (кількість днів прострочення) = 254,98грн.

Отже, всього розмір пені, який підлягає стягненню, становить 453,67грн (198,69грн + 254,98грн). У частині стягнення 9,11грн пені (462,78грн - 453,67грн) суд відмовляє в задоволенні позову.

Також, суд здійснює перерахунок розміру 3% річних за період 04.06.2016-21.07.2016:

3% річних: 10100,00грн (сума боргу) х 3% річних х 48 (кількість днів прострочення) : 366 днів = 39,74грн.

Таким чином, розмір 3% річних, який підлягає стягненню, складає 39,74грн. У частині стягнення 0,83грн пені (40,57грн - 39,74грн) суд відмовляє в задоволенні позову.

Окрім того, на підставі п.5.2. договору поставки №206 від 02.06.2014, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення 1000,00грн штрафу за прострочення оплати понад 10 календарних днів.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, суму основного боргу сплатив під час розгляду справи в суді.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 453,67грн - пені, 39,74грн - 3% річних, 1000,00грн - штрафу обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. У частині вимог щодо стягнення 9,11грн - пені та 0,83грн - 3% річних суд відмовляє в позові. Також, суд на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10100,00грн за відсутністю предмету спору.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80,ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10100,00грн за відсутністю предмету спору.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути зі Споживчого товариства "Городницький хлібозавод" (11714, Житомирська область, Новоград-Волинський район, смт Городниця, вул. Анастасії Вознюк, буд. 2; ідентифікаційний код 37774767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край" (21022, м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 44; ідентифікаційний код 31189358):

- 453,67грн - пені;

- 39,74грн - 3% річних;

- 1000,00грн - штрафу;

- 1376,82грн - судового збору.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 9,11грн пені та 0,83грн 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.09.16

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу (рек. з повід.)

3 - відповідачу (рек. з повід.)