Рішення

від 22.09.2016 по справі 910/13160/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.09.2016Справа №910/13160/16 Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н. , розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/13160/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», м. Київ,

до приватного підприємства «С.А.Е.Груп», м. Київ,

про стягнення 334 947,04 грн.,

за участю представників:

позивача - Сисин Л.В. (довіреність від 12.04.2016 № б/н);

відповідача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «С.А.Е.Груп» (далі - Підприємство) про стягнення за неналежне виконання умов договору фінансового лізингу від 04.12.2013 № 00009154 (далі - Договір): 77 455,93 грн. основної заборгованості; 80 485,91 грн. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу; 162 357,40 грн. збитків; 3 045,74 грн. штрафу; 3 889,04 грн. пені; 1 782,71 грн. 3% річних; 5 930,31 грн. втрат від інфляції, а всього 334 947,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 порушено провадження у справі № 910/13160/16 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.08.2016.

15.08.2016 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням повноважного представника у відрядженні в м. Одеса.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 розгляд справи було відкладено на 13.09.2016 у зв'язку з неявкою представників відповідача та задоволенням клопотання Підприємства про відкладення.

Представник позивача у судовому засіданні 13.09.2016 подав клопотання про продовження вирішення спору.

Суд задовольнив клопотання позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 розгляд справи було відкладено на 22.09.2016 у зв'язку з неявкою представників відповідача; продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

22.09.2016 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвал суду.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору; просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідача у судове засідання 22.09.2016 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду не виконали, відзив на позовну заяву не подали.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано сторонам на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Крім того, до матеріалів справи долучено конверти з ухвалами суду, які повернуті з адреси відповідача з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04.12.2013 Товариством (лизингодавець) та Підприємством (лізингоодержувач) було укладено Договір, за умовами якого:

- лізингодавець зобов'язався передати у розпорядження лізингоодержувача транспортний засіб типу VW Passat B7 2.0 I TDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1 (далі - об'єкт лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за Договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину Договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 39 533 доларів США (преамбула Договору);

- для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач зобов'язався щомісяця здійснювати на користь лізингодавця платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, що є невід'ємною частиною Договору (пункт 6.1 Договору);

- лізингові платежі перераховується на рахунок, зазначений Товариством у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у плані відшкодування (пункт 6.5 Договору);

- у випадку прострочення сплати платежів за Договором до лізингоодержувача застосовуються такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно несплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу; штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Товариством: еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу; компенсація будь-яких витрат, понесених лізингодавцем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем відповідно до Договору (пункт 8.2 Договору);

- якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 (десять) робочих днів, Товариство має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту першої вимоги, Товариство надсилає в такий же спосіб другу вимогу, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від Договору в односторонньому порядку за підпунктом 12.6.1 пункту 12.6 Договору. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за Договором (підпункт 8.3.1 пункту 8.3 Договору);

- якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, Товариство має право розірвати Договір і витребувати об'єкт лізингу у лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса (підпункт 8.3.2 пункт 8.3 Договору);

- лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати Договір та право на повернення об'єкту лізингу у разі, якщо лізингоодердувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів (підпункт 12.6.1 пункту 12.6 Договору);

- у разі дострокового припинення Договору з боку Товариства, лізингодержувач зобов'язувався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані за адресою місцезнаходження Товариства, якщо інша адреса не вказана останнім, впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання відповідного запиту (пункт 12.9 Договору);

- якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкту лізингу, Товариство має право вилучити об'єкт лізингу без попередньої згоди лізингоодержувача. При цьому, на підставі пункту 13.5 Договору, Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю будь-які витрати, пов'язані із вилученням об'єкту лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов'язані із вилученням об'єкта лізингу (пункт 13.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - представником ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності, та від відповідача -директором ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частинами першою-другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу об'єкт лізингу.

Товариство документально підтвердило право власність на об'єкт лізингу, подавши договір купівлі-продажу транспортного засобу від 11.05.2016 № 8044/2016/13/01 та акт приймання-передачі транспортного засобу № 1.

Підприємство умови Договору зі сплати лізингових платежів виконувало неналежним чином, а з травня 2015 року взагалі припинило сплату.

Заборгованість відповідача перед позивачем із лізингових платежів складає 77 455,93 грн. (7 143,21 грн. щомісячний лізинговий платіж за травень 2015 року відповідно до рахунку від 06.05.2015 № 00274790 (строк оплати 15.05.2015); 13 927,52 грн. щомісячний лізинговий платіж за червень 2015 року відповідно до рахунку від 04.06.2015 № 00280452 (строк оплати 15.06.2015); 13 928,86 грн. щомісячний лізинговий платіж за липень 2015 року відповідно до рахунку від 03.07.2015 № 00285229 (строк оплати 15.07.2015); 13 976,55 грн. щомісячний лізинговий платіж за серпень 2015 року відповідно до рахунку від 03.08.2015 № 00291180 (строк оплати 15.08.2015); 14 478,72 грн. щомісячний лізинговий платіж за вересень 2015 року відповідно до рахунку від 02.09.2015 № 00295906 (строк оплати 15.09.2015); 14 001,07 грн. щомісячний лізинговий платіж за жовтень 2015 року відповідно до рахунку від 15.10.2015 № 00301006 (строк оплати 05.10.2015)).

Відповідач доказів, що підтверджують сплату вказаних лізингових платежів суду не подав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 77 455,93 грн. боргу за Договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором надіслав Товариству такі нагадування про несплату: перше нагадування про несплату від 04.08.2015; друге нагадування про несплату від 17.08.2015; третє нагадування про несплату від 08.09.2015; четверте нагадування про несплату від 08.09.2015.

Відповідач залишив вказані нагадування без належного реагування та грошові кошти позивачу не перерахував.

Товариство надіслало Підприємству 04.11.2015 вимогу про сплату заборгованості за Договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від Договору.

Вказаний лист був повернутий поштою з адреси відповідача з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до пункту 12.13 Договору у випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12 Договору Договір вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Враховуючи те, що вимогу було надіслано відповідачу 04.11.2015, Договір вважається розірваним 17.11.2015.

Що ж до повернення об'єкту лізингу, то він мав бути повернутий 26.11.2015 відповідно до пункту 12.9 Договору.

Разом з тим, 28.12.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. було вчинено виконавчий напис нотаріуса № 1154 про повернення об'єкта лізингу.

20.01.2016 головним державним виконавцем Індустріального Відділу державної виконавчої служби Дніпровського міського управління юстиції (далі - Відділ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса від 28.12.2015 № 1154.

22.03.2016 Підприємство повернуло Товариству об'єкт лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі.

24.03.2016 державним виконавцем Відділу було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Позивачем заявлено до стягнення 80 485,91 грн. грошових коштів за фактичне користування об'єктом лізингу, а саме з листопада 2015 року по березень 2016 року.

Відповідно до пункту 6.18 Договору сторони погодилися, що у випадку розірвання Договору та/або відмови від Договору за ініціативою лізингодавця відповідно до пункту 12 Договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що з моменту відмови позивачем від Договору, до фактичного повернення об'єкту лізингу, останній перебував у відповідача, то наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 80 485,91 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача: 3 889,04 грн. пені; 3 045,74 грн. штрафу; 5 930,31 грн. Період нарахування з 16.05.2015 по 13.05.2016.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовуються такі штрафні санкції пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Штраф нараховано позивачем відповідно до підпункту 8.2.2 пункту 8.2 Договору.

Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних, штрафу та втрат від інфляції, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення штрафу, пені, 3% річних та втрат від інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Товариство заявило до стягнення 162 357,40 грн., які були нараховані на підставі пунктів 8.6, 12.9, 12.10, 13.5 Договору.

Позивач документально підтвердив наявність підстав для нарахування вказаної суми, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «С.А.Е.Груп» (01004, м. Київ, вул. Басейна, 5Б; ідентифікаційний код: 38361861) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, 1В, офіс В; ідентифікаційний код: 35571472): 77 455 (сімдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 93 коп. основного боргу; 80 485 (вісімдесят тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 91 коп. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу; 162 357 (сто шістдесят дві тисячі триста п'ятдесят сім) грн. 40 коп. збитків; 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 74 коп. штрафу; 3 889 (три тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 04 коп. пені; 1 782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві) грн. 71 коп. 3% річних; 5 930 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 31 коп. втрат від інфляції та 5 024 (п'ять тисяч двадцять чотири) грн. 21 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 26.09.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук