Рішення

від 20.09.2016 по справі 904/5710/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.09.16р. Справа № 904/5710/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ЗЛАТОБАНК" В.І. Славінський

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЯ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 489 676, 91 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача:Софін О.В., дов. № 65 від 01.07.2016;

від відповідача: Ткаченко О.П. дов. від 20.07.16

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ЗЛАТОБАНК" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ЗЛАТОБАНК" В.І. Славінський (далі - Позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЯ" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 489 676,91 грн., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 264 324,19 грн., заборгованість за процентами в сумі 26 720,81 грн., заборгованість по сплаті пені у розмірі 187 412,74 грн., 3% річних від простроченої заборгованості у розмірі 11 219,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором №236/11/KL від 21.09.2011 в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

22.07.2016 року Відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України. Клопотання мотивовано тим, що в провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває справа № 214/4219/15-ц, предметом спору в якій, є вимога про солідарне стягнення з ТОВ "ТЕХНОЛОГІЯ" та поручителів заборгованості за кредитним договором №236/11-KL від 21.09.2011 року.

Позивачем по справі подано клопотання про зупинення провадження у справі № 904/5710/16 до вирішення Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу питання щодо залишення без розгляду позовних вимог АТ «Златобанк» до ТОВ «Технологія» у справі 214/4219/15, на підставі поданого банком клопотання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого він заперечує проти заявлених вимог, з підстав того, задоволення позову по даній справі, призведе до подвійного стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки стягнення останньої, одночасно являється предметом спору, що розглядається Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу.

13.09.2016 року Відповідачем подано клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи на предмет перевірки правильності на обґрунтованості наданих Позивачем розрахунків заборгованості за кредитом, відсотками, а також штрафними санкціями.

19.09.2016 року Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.

В судовому засіданні 20.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" (банк - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЯ" (позичальник - відповідач) укладено кредитний договір №236/11-KL від 21.09.2011 року.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів у розмірі 750 000,00 грн. Позичальнику встановлюється графік зменшення ліміту кредитування, який зазначений в п. 1.1 кредитного договору (а.с. 12).

Пунктом 1.2 договору, строк повернення кредитних коштів встановлено по 20.09.2013 року включно.

За користування кредитними коштами встановлюється плата у розмірі 23% річних (пункт 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником в національній валюті згідно з п. 2.6 цього договору. Несплата процентів в строк встановлений п. 2.6 цього договору є підставою для вимоги щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення Банком стягнення на заставлене майно та або стягнення заборгованості з Поручителя.

Сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць рівні календарній кількості днів. День повернення кредитних коштів до розрахунку не приймається (пункт 2.5 договору).

Згідно з п. 2.6 кредитного договору, Проценти за користування кредитними коштами сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяці, що слідує за місяцем нарахування процентів.

Якщо день оплати припадає на вихідний або святковий день, то позичальник має право сплатити проценти наступного робочого дня, який слідує за вихідним або святковим днем.

Проценти за останній місяць користування кредитними коштами сплачується в день повернення кредитних коштів.

Відповідно до п. 3.3.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний не пізніше визначеного п. 1.2 кредитного договору строку повернути Банку суму наданих кредитних коштів в повному обсязі, сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Пунктом 3.3.3 кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний сплачувати кошти, передбачені п.2.7 цього договору, витрати, пов'язані з проведенням дій по примусовому погашенні простроченої заборгованості, а також на вимогу банку сплачувати можливі неустойку, штраф та пеню.

09.10.12 сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору № 236/11-KL від 21.09.2011 року, згідно з умовами якої сторони погодили внесення змін до п.п. 1.1, 1.2 кредитного договору щодо зміни графіків зменшення ліміту кредитування та строків повернення кредитних коштів.

22.05.13 сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору № 236/11-KL від 21.09.2011 року, згідно якої змінили умовами п.1.1., 1.2, 1.3 договору, виклавши їх в наступній редакції:

" п. 1.1 договору, банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів у розмірі 600 000,00 грн.

п. 1.2 договору, строк повернення кредитних коштів по 20.05.14 включно.

п. 1.3 договору, за користування кредитними коштами встановлюється плата у розмірі 25% річних.

19.05.14 сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору №236/11-KL від 21.09.2011 року, згідно з умов якої, внесені наступні зміни до п. 1.1., 1.2, 1.3 договору:

„п.1.1 договору, банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів у розмірі 578 000,00 грн. Позичальнику встановлюється графік зменшення ліміту кредитування, який зазначений в п.1.1 кредитного договору (а.с. 25).

Пунктом 1.2 договору, строк повернення кредитних коштів встановлено по 19.05.2015 року включно.

За користування кредитними коштами встановлюється плата у розмірі 30% річних (пункт 1.3 договору).

На виконання умов укладеного договору, Позивач надав Відповідачу кредитні кошти, в межах встановленого договором кредитного ліміту, погодженого сторонами в п. 1.1 кредитного договору з урахуванням додаткових угод до нього, що підтверджується банківськими виписками по рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, в зв'язку з чим, позивач вимагає стягнення з нього суми у розмірі 489 676,91 грн., в тому числі: заборгованості за кредитом в розмірі 264 324,19 грн., заборгованості за процентами в розмірі 26 720,81 грн., пені в розмірі 187 412,74 грн., 3% річних від простроченої заборгованості у розмірі 11 219,17 грн.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно наданого суду розрахунку (а.с. 46-50), в рамках укладеного кредитного договору, Позивачем було надано кредитні кошті у розмірі 4 248 695,00 грн., Відповідач здійснив погашення кредиту в сумі 3 984 370,81 грн., таким чином, заборгованість за кредитом склала суму - 264 324,19 грн.

За користування кредитними коштами, Позивачем були нараховані відсотки в загальному розмірі 625 552,34 грн., сума сплачених Відповідачем відсотків склала 598 831,53 грн., отже, заборгованість зі сплати відсотків становить суму 26 720,81 грн.

Станом на час розгляду справи, доказів повернення кредитних коштів та сплати заборгованості по процентах за користування кредитом, в наведеному вище розмірі, суду не надано.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми матеріального права, Позивач вимагає стягнення трьох процентів річних, нарахованих на прострочену суму з повернення кредиту за період з 09.01.13 по 14.06.16, розмірі яких становить 11 219,17 грн.

Крім того, Позивач посилаючись на п. 4.1. кредитного договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 187 412,74 грн., в тому числі, пеню за прострочення сплати заборгованості за кредитом за період з 09.01.2013 по 14.06.2016 у розмірі 184 577,70 грн., та пеню на суму простроченої заборгованості по сплаті відсотків за період з 09.01.2015 по 14.06.2016 у розмірі 3 170,77 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення кредитного договору не містять умов щодо встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановлений в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шести місяців, від дня, коли мало бути виконано зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки пені з простроченої заборгованості по поверненню кредиту на предмет дотримання положень ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку, що з урахуванням остаточного терміну повернення кредитних коштів - по 19.05.2015 року, нарахування пені на суму основного боргу, припинилося 19.11.2016, в зв'язку з чим, її нарахування за період з 20.11.2015 по 14.06.2016 слід визнати безпідставним.

Щодо пені від суми прострочених відсотків, то зважаючи на те, що їх нарахування відбувалося щомісячно, відповідний розрахунок за періодами нарахування не суперечить приписам ст. 232 ГК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за кредитом в сумі 264 324,19 грн., заборгованості за процентами в сумі 26 720,81 грн., трьох процентів річних у розмірі 11 219,17 грн., та пені у розмірі 124 181,29 грн. (121 010,52 грн. пеня на суму боргу по кредиту, 3 170,77 грн. пеня на суму боргу по відсотках)

Як вище встановлено судом, до прийняття рішення у справі, Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

Статтю 257 ЦК України, встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлено спеціальну (скорочену) позовну давність в один рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як убачається з матеріалів справи, Позивач звернувся з даним позовом до суду 08.07.2016 року, тобто в межах загального строку позовної давності щодо стягнення суми основного боргу, відсотків за користування кредитом, та трьох процентів річних.

Щодо стягнення пені за період прострочення з 09.01.2013 по 07.07.2016, позов заявлено з пропуском річного строку позовної давності, що згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови в задоволенні зазначеної частини вимог.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з Відповідача 264 324,19 грн. основного боргу по кредиту, 26 720,81 грн. процентів за користування кредитом, 11 219,17 грн. три проценти річних, 60 751,83 грн. пені, в тому числі нарахованої на суму основного боргу за період з 08.07.2016 по 19.11.2016 (57 969,25 грн.), та нарахованої на суму прострочених відсотків з 08.07.2016 по 14.06.2016 (2782,58 грн.). В решті заявлених позовних вимог слід відмовити.

Клопотання Відповідача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, клопотання Відповідача мотивовано тим, що в провадженні Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу знаходиться цивільна справа № 214/4219/15-ц за позовом ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до ТОВ "ТЕХНОЛОГІЯ", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №236/11-КL від 21.09.11.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, в тому числі, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав

Суд звертає увагу на те, що згідно приписів ст.ст. 1, 12 ГПК України, спір в частині вимог ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до ТОВ «ТЕХНОЛОГІЯ» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за своїм суб'єктним складом віднесено до юрисдикції господарських судів, а отже, розгляд таких вимог Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу, здійснюється поза межами компетенції останнього, в зв'язку з чим, в господарського суду відсутні підстави вважати, що в провадженні органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що відповідно виключає підстави для залишення даного позову без розгляду.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Позивач про зупинення провадження до вирішення Саксаганським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області питання щодо залишення без розгляду позовних вимог ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до ТОВ "ТЕХНОЛОГІЯ" по справі № 214/4219/15, адже положення ч. 1 ст. 49 ГПК України, не передбачає можливість зупинення провадження у справі до вчинення іншим судом певних процесуальних дій, стосовно частини позовних вимог у справі.

Клопотання Відповідача про призначення у справі судової-економічної експертизи та зупинення провадження на час її проведення, підлягає відхиленню, оскільки при вирішенні даної справи господарський суд не позбавлений можливості самостійно здійснити перевірку наданого позивачем розрахунку заявлених позовних вимог.

Суд також звертає увагу на те, що за відсутності мотивованих заперечень Відповідача стосовно правильності розрахунку заборгованості, клопотання про призначення експертизи із запропонованих відповідачем питань, слід розцінювати як намагання сторони затягнути вирішення спору по суті, що свідчить про зловживання з боку відповідача своїми процесуальними права.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЯ" (50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Косіора, буд. 35, код ЄДРПОУ 20248972) на користь Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" В.І. Славінський (01030, м. Київ, вулиця Б.Хмельницького, будинок 17/52, ідентифікаційний код 35894495) заборгованість за кредитом у розмірі 264 324,19 грн., заборгованість за процентами у розмірі 26 720,81 грн., пеню у розмірі 60 751,83 грн., три проценти річних у розмірі 11 219,17 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 445,24 грн., видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 26.09.2016.

Суддя О.В. Ліпинський