Рішення

від 21.09.2016 по справі 910/12512/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.09.2016Справа №910/12512/16 Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом          державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод» до                    товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОБУД ЛБК» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача          державного концерну «Укроборонпром» про                    стягнення заборгованості в розмірі 361  831,14 грн, за участю представників сторін: від позивача:          не з'явились; від відповідача:          не з'явились; від третьої особи 1:          не з'явились, ВСТАНОВИВ : У липні 2016 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод» (далі – позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОБУД ЛБК» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 361   831,14 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що між ним на відповідачем був укладений договір оренди бази відпочинку «Озерце» від 16.06.2015 (далі – договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати у строкове платне користування відповідача базу відпочинку «Озерце», розташовану за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 26 (далі – об'єкт оренди), а відповідач зобов'язувався вказаний об'єкт оренди прийняти та сплачувати орендну плату за користування ним, а також інші передбачені умовами договору платежі вчасно і в повному обсязі. Позивач, зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору виконав та передав об'єкт оренди в користування відповідача, проте відповідач в порушення умов договору орендну плату за користування об'єктом оренди, а також інші платежі, передбачені умовами договору, не сплатив. Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 361   831,14 грн, з яких: 97  500,00 грн – основний борг; 35  375,98 грн – пеня; 7  663,23 грн – інфляційна складова боргу; 2  426,36 грн – три проценти річних; 218  865,57 грн – витрати на електроенергію. Провадження у справі № 910/12512/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2016, розгляд справи призначено на 01.08.2016, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача – державний концерн «Укроборонпром» (далі – третя особа). 01.08.2016 через загальний відділ діловодства суду представник третьої особи подав письмові пояснення, позовні вимоги вважав обґрунтованими, просив суд позов задовольнити в повному обсязі У судовому засіданні представники позивача та третьої особи надали суду пояснення по суті спору, представник позивача позовні вимоги підтримав, подав власне письмове підтвердження того, що у провадженні іншого компетентного органу відсутній аналогічний спір. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 13.07.2016 не виконав. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 розгляд справи відкладено на 05.09.2016. 22.08.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав документи, витребувані ухвалою суду від 01.08.2016, для долучення до матеріалів справи. 05.09.2016 у судовому засіданні представники позивача та третьої особи надали суду пояснення по суті спору, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, подав документи, витребувані ухвалою суду від 01.08.2016, для долучення до матеріалів справи. Також подав клопотання про продовження строку розгляду спору, яке було задоволено судом на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 13.07.2016 та 01.08.2016 не виконав. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 розгляд справи відкладено на 21.09.2016. 21.09.2016 представники сторін та учасників судового процесу в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, представник відповідача вимоги ухвал суду від 13.07.2016, 01.08.2016 та 05.09.2016 не виконав. Ухвали у даній справі надсилались, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і були повернуті підприємством поштового зв'язку відправнику, оскільки підприємство відповідача не знаходиться за вказаною адресою, а вказана адреса зазначена не повно, що підтверджується поштовими поверненнями, долученими до матеріалів справи. Водночас, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судові засідання до суду не надав, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзиву на позов не надав, а тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами. У судовому засіданні 21.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та третьої особи, судом встановлено наступне. 16.06.2015 між державним підприємством «Київський автомобільний ремонтний завод» (далі – позивач або орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «НОВОБУД ЛБК» (далі – відповідач або орендар) був укладений договір оренди бази відпочинку «Озерце» (далі – договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати у строкове платне користування відповідача базу відпочинку «Озерце», розташовану за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 26 (далі – об'єкт оренди), а відповідач зобов'язувався вказаний об'єкт оренди прийняти та сплачувати орендну плату за користування ним, а також інші, передбачені умовами договору, платежі вчасно і в повному обсязі. На виконання умов договору об'єкт оренди був переданий в користування відповідача, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди в оренду № 1 від 16.06.2015, копія якого долучена до матеріалів справи. Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що орендар зобов'язаний щомісячно, до 10-ого числа місяця, що настає за поточним місяцем користування об'єктом оренди, сплачувати орендодавцю орендну плату за поточний місяць у розмірі, передбаченому даним договором. Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата за користування об'єктом оренди за цим договором встановлюється в розмірі – 35  000,00 грн (тридцять п'ять тисяч грн) за місяць без ПДВ. 31.08.2015 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 3.1 договору та викласти його в наступній редакції: «Орендна плата за користування об'єктом оренди за цим договором встановлюється в розмірі – 1  000,00 грн (одна тисяча грн) за місяць без ПД». Пунктом 3.3 договору передбачено, що орендна плата нараховується з моменту фактичної передачі об'єкта оренди у користування орендаря, згідно акту приймання-передачі. У випадку припинення дії цього договору (включаючи випадок дострокового одностороннього розірвання), а також при закінченні строку його дії, орендар оплачує орендну плату до моменту підписання акту приймання-передачі приміщення протягом 5 календарних днів після фактичного звільнення об'єкта оренди (п. 3.4 договору). Представники сторін та учасників судового процесу не надали суду документи, що підтверджують повернення об'єкта оренди з користування відповідача позивачу. Таким чином, позивач, зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору виконав, та передав об'єкт оренди в користування відповідача, проте відповідач в порушення умов договору орендну плату за користування об'єктом оренди, а також інші платежі, передбачені умовами договору, за період з червня 2015 по червень 2016 не сплатив. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 361  831,14 грн, з яких: 97  500,00 грн – основний борг; 35  375,98 грн – пеня; 7  663,23 грн – інфляційна складова боргу; 2  426,36 грн – три проценти річних; 218  865,57 грн – витрати на електроенергію. Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Судом встановлено, що протягом періоду з червня 2015 по серпень 2015 розмір орендної плати за користування об'єктом оренди становив 35  000,00 грн за місяць, при цьому орендна плата за червень 2015, з огляду кількість днів фактичного користування об'єктом з 16.06.2015 по 30.06.2015 (15 днів), склала 17  500,00 грн (35  000,00/30*15). Отже, розмір орендної плати за користування об'єктом оренди за період з 16.06.2015 по 31.08.2015 склав 87  500,00 грн (17  500,00+35  000,00+35  000,00). Протягом періоду з вересня 2015 по червень 2016 розмір орендної плати за користування об'єктом оренди становив 1  000,00 грн за місяць. Отже, розмір орендної плати за користування об'єктом оренди за період з 01.09.2015 по 30.06.2016 склав 10  000,00 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості з оплати орендної плати протягом спірного періоду з 16.06.2015 по 30.06.2016 становить 97  500,00 грн. Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Відповідач документів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 97   500,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.   Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 35  375,98 грн пені, три проценти річних у розмірі 2  426,36 грн та інфляційну складову боргу в сумі 7  663,23 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з п. 3.2 договору орендар перераховує орендну плату на банківський рахунок орендодавця щомісячно – до 10-ого числа місяця, що настає за поточним місяцем користування об'єктом оренди. Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Судом встановлено, що відповідач орендну плату за червень 2015-червень 2016 не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно з п. 4.2 договору за прострочення платежів по орендній платі, платежів по оплаті комунальних послуг та експлуатаційних витрат, а також платежів по оплаті телекомунікаційних послуг (телефон та інтернет), орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. Дослідивши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснює нарахування пені на орендну плату за період з червня 2015 по травень 2016. Водночас, вказаний розрахунок виконаний позивачем не вірно. У зв'язку з цим, судом був виконаний власний розрахунок пені: Період нарахуванняКількість днів простроченняРозмір заборгованості (грн)Облікова ставка НБУ (%)Розмір пені (грн) 11.07.2015-10.08.20153117 500,0030,0891,78 11.08.2015-27.08.20151752 500,0030,01 467,12 28.08.2015-10.09.20151452 500,0027,01 087,40 11.09.2015-24.09.20151487 500,0027,01 812,33 25.09.2015-10.10.20151687 500,0022,01 687,67 11.10.2015-10.11.20153188 500,0022,03 307,23 11.11.2015-10.12.20153089 500,0022,03 236,71 11.12.2015-31.12.20152190 500,0022,02 291,01 01.01.2016-10.01.20161090 500,0022,01 087,98 11.01.2016-10.02.20163191 500,0022,03 410,00 11.02.2016-10.03.20162992 500,0022,03 224,86 11.03.2016-10.04.20163193 500,0022,03 484,54 11.04.2016-21.04.20161194 500,0022,01 249,67 22.04.2016-10.05.20161994 500,0019,01 864,18 11.05.2016-26.05.20161695 500,0019,01 586,45 27.05.2016-10.06.20161595 500,0018,01 409,02 11.06.2016-23.06.20161396 500,0018,01 233,93 24.06.2016-04.07.20161196 500,0016,5957,09 Всього35 288,97 Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню в розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме – 35  288,97 грн. Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснює нарахування вказаної позовної вимоги на орендну плату за період з червня 2015 по травень 2016. Водночас, вказаний розрахунок виконаний позивачем не вірно. У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок трьох процентів річних: Період нарахуванняКількість днів простроченняРозмір заборгованості (грн)Ставка процентів річнихРозмір трьох процентів річних (грн) 11.07.2015-10.08.20153117 500,003%44,59 11.08.2015-10.09.20153152 500,003%133,77 11.09.2015-10.10.20153087 500,003%215,75 11.10.2015-10.11.20153188 500,003%225,49 11.11.2015-10.12.20153089 500,003%220,68 11.12.2015-31.12.20152190 500,003%156,21 01.01.2016-10.01.20161090 500,003%74,18 11.01.2016-10.02.20163191 500,003%232,50 11.02.2016-10.03.20162992 500,003%219,88 11.03.2016-10.04.20163193 500,003%237,58 11.04.2016-10.05.20163094 500,003%232,38 11.05.2016-10.06.20163195 500,003%242,66 11.06.2016-04.07.20162496 500,003%189,84 Всього2 425,51 Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню в розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме – 2  425,51 грн. Дослідивши розрахунок інфляційної складової боргу, наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснює нарахування вказаної позовної вимоги на орендну плату з червня 2015 по квітень 2016. Водночас, вказаний розрахунок містить арифметичні помилки. У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок: Період нарахуванняРозмір заборгованості (грн)Індекси інфляції, що підлягають застосуваннюРозмір інфляційної складової боргу (грн) Орендна плата за червень 2015 липень 2015-травень 201617 500,00липень 2015-травень 20161 243,63 Орендна плата за липень 2015 серпень 2015-травень 201635 000,00серпень 2015-травень 20162 865,91 Орендна плата за серпень 2015 вересень 2015-травень 201635 000,00вересень 2015-травень 20163 171,28 Орендна плата за вересень 2015 жовтень 2015-травень 20161 000,00жовтень 2015-травень 201666,09 Орендна плата за жовтень 2015 листопад 2015-травень 20161 000,00листопад 2015-травень 201680,13 Орендна плата за листопад 2015 грудень 2015-травень 20161 000,00грудень 2015-травень 201658,95 Орендна плата за грудень 2015 січень 2016-травень 20161 000,00січень 2016-травень 201651,59 Орендна плата за січень 2016 лютий 2016-травень 20161 000,00лютий 2016-травень 201642,21 Орендна плата за лютий 2016 березень 2016-травень 20161 000,00березень 2016-травень 201646,40 Орендна плата за березень 2016 квітень 2016-травень 20161 000,00квітень 2016-травень 201636,03 Орендна плата за квітень 2016 травень 20161 000,00травень 20161,00 Всього7 662,22 Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційної складової боргу є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню в розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме – 7  662,22 грн. Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на електроенергію в розмірі 218   865,57 грн. Відповідно до п. 3.5 договору окремо від орендної плати, зазначеної в п. 3.1, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю витрати за електропостачання та постачання і відведення холодної води. Згідно з п. 3.6 договору відшкодування витрат, зазначених в п. 3.5, відбувається на підставі виставленого орендодавцем рахунку. Пунктом 2.2.11 договору передбачено, що орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю витрати на електропостачання та постачання і відведення холодної води, протягом 5-ти днів з моменту отримання від орендодавця рахунку на оплату, який формується та виставляється орендодавцем не пізніше 5-го числа кожного місяця. На підтвердження вищевказаних витрат позивач долучив до матеріалів справи копію договору про постачання електричної енергії № 229 від 15.03.2007 (далі – договір № 229 від 15.03.2007), укладеного між ним та закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго», згідно з умовами якого постачання електроенергії здійснювалось для забезпечення потреб бази відпочинку позивача. Також позивач долучив до матеріалів справи копію акту звіряння розрахунків до договору № 229 від 15.03.2007 між ним та публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго» (далі – ПАТ «АЕС Київобленерго») від 14.06.2016 (далі – акт звіряння розрахунків від 14.06.2016). З акту звіряння розрахунків від 14.06.2016 вбачається, що заборгованість з оплати спожитої електроенергії становить 200  727,86 грн, крім того постачальником електроенергії нарахована пеня в розмірі 18  137,71 грн. Таким чином, позивачем до вимоги про стягнення з відповідача відшкодування витрат на електроенергію в розмірі 218  865,57 грн фактично включені: вимога відшкодувати вартість електроенергії, спожитої об'єктом оренди, в розмірі 200  727,86 грн, та вимога відшкодувати пеню, нараховану постачальником електроенергії позивачу, в сумі 18  137,71 грн.   Згідно з рахунками-фактурами на компенсацію електроенергії № ВЧ-0001249 від 19.10.2015, № ВЧ-0001250 від 17.11.2015, № ВЧ-0001251 від 16.12.2015, № ВЧ-0000306 від 18.01.2016, № ВЧ-0000307 від 16.02.2016 (далі – рахунки-фактури на компенсацію електроенергії), складеними позивачем, загальний розмір вартості електричної енергії, що підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 200  727,86 грн. З огляду на викладене та враховуючи положення п. 3.5 договору, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації вартості електроенергії, спожитої об'єктом оренди протягом періоду користування вказаним об'єктом відповідачем, в розмірі 200   727,86 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Водночас, пеня в сумі 18   137,71 грн є відповідальністю позивача перед ПАТ «АЕС Київобленерго», що виникла на підставі договору № 229 від 15.03.2008, укладеного між вказаними сторонами, у той час як відповідач стороною зазначеного договору не являється, а обов'язок відповідача сплатити позивачу пеню за порушення зобов'язання з відшкодування вартості комунальних послуг (у тому числі й електроенергії) виникає на підставі іншого правочину – договору оренди бази відпочинку «Озерце» від 16.06.2015, укладеного саме між позивачем та відповідачем. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставою для повернення позовної заяви без розгляду, зокрема, є не долучення до матеріалів позовної зави, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми. З матеріалів справи вбачається, що позивач розрахунку пені, нарахованої на заборгованість з оплати електроенергії, суду не надав. У зв'язку з цим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 позивача, зокрема, зобов'язано надати обґрунтований детальний розрахунок пені, нарахованої на заборгованість з оплати електроенергії. Проте, позивачем вказана вимога ухвали суду не виконана. Крім того, згідно з положеннями п. 2.2.11 договору встановлений строк відшкодування витрат на електропостачання протягом 5-ти днів з моменту отримання від орендодавця рахунку на оплату. Позивач документів, що підтверджують направлення відповідачу рахунків-фактур на компенсацію електроенергії та нададуть можливість встановити дату їх отримання відповідачем і визначити термін виконання зобов'язання з оплати електроенергії, до матеріалів справи не долучив. Враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність в матеріалах справи розрахунку пені, нарахованої на заборгованість з оплати електроенергії, суд позбавлений можливості перевірити вказаний розрахунок та встановити вірність нарахування та правомірність розміру заявленої до стягнення суми, тому суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача вказаної пені в розмірі 18  137,71 грн. Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає наступне. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. З огляду на те, що ціна позову становить 361  831,14 грн, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 5  427,47 грн, проте сплатив у розмірі більшому, ніж визначено законодавством, а саме – 6  334,57 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 290 від 24.03.2016, долученим до матеріалів справи. Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»). Таким чином, надмірно сплачений позивачем судовий збір може бути повернутий платнику за його клопотанням, а розподілу між сторонами підлягає судовий збір у розмірі 5   427,47 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що вимоги позивача задоволені судом частково, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 5  154,04 грн. Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва В И Р І Ш И В : 1. Позов державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод» задовольнити частково. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОБУД ЛБК» (04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 8-А, ідентифікаційний код 33447556) на користь державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод» (03113, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 1, ідентифікаційний код 07790672) 97  500,00 грн (дев'яносто сім тисяч п'ятсот грн 00 коп.) основного боргу; пеню в сумі 35  288,97 грн (тридцять п'ять тисяч двісті вісімдесят вісім грн 97 коп.); три проценти річних у розмірі 2  425,51 грн (дві тисячі чотириста двадцять п'ять грн 51 коп.); інфляційну складову боргу в сумі 7  662,22 грн (сім тисяч шістсот шістдесят дві грн 22 коп.); 200  727,86 грн (двісті тисяч сімсот двадцять сім грн. 86 коп.) витрат на електроенергію; 5  154,04 грн (п'ять тисяч сто п'ятдесят чотири грн 04 коп.) витрат на сплату судового збору. 3. В іншій частині позову відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 26 вересня 2016 року. Суддя                                                                                                  Я.А. Карабань