Рішення

від 19.09.2016 по справі 911/2392/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"19" вересня 2016 р. Справа № 911/2392/16

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю В«ВасилівськеВ» , с. Василівка, Полтавський р-н, Полтавська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«ЛінктелВ» , с. Козаровичі, Вишгородський р-н

про стягнення 95 059,09 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач - ОСОБА_1 предст. дов. від 17.07.2016 № 31;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю В«ВасилівськеВ» (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«ЛінктелВ» (відповідач) про стягнення 95 059,09 грн. за Договором купівлі-продажу, з яких: 88 193,50 грн. основного боргу, 1691,58 грн. 3% річних та 5174,01 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2016 було порушено провадження по справі №911/2392/16 та призначено розгляд справи на 19.09.2016 року.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0733200085733, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання 19.09.2016 року, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» .

Враховуючи, що неявка повноважного представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 19.09.2016 року представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

19.09.2016 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

24 листопада 2015 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю В«ВасилівськеВ» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«ЛінктелВ» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 24/11-КЗ, відповідно до умов якого, Продавець приймає на себе зобов'язання передати, а Покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що ціна однієї залікової тони складає 3150,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 4.1. Договору, строк передачі товару до 01.12.2015 року.

Відповідно до п. 5.1. Договору, Покупець здійснює розрахунок за товар після його отримання.

На виконання умов договору, 25.11.2015 року позивач здійснив поставку, а відповідач отримав товар загальною кількістю 91,49 тон та вартістю 288 193,50 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями довіреності № 30 від 25.11.2015, накладної № 126 та товарно-транспортних накладних № 38 та № 39.

Для оплати отриманого товару позивач виставив відповідачу рахунок № 72 від 25.11.2016.

Як вбачається з банківської виписки, наявної у матеріалах справи, 26.11.2015 року відповідач оплатив 200 000,00 грн. вартості товару, у зв'язку з чим, за твердженням позивача, за відповідачем існує заборгованість у розмірі 88 193,50 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію № 27 від 10.06.2016, яка була залишена буз відповіді та належного реагування, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись з позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 88 193,50 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 88 193,50 грн. за товар, отриманий на підставі договору купівлі-продажу № 24/11-КЗ, на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 88 193,50 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1691,58 грн. 3% річних за період з 27.11.2015 по 16.07.2016 року та інфляційні втрати у сумі 5174,01 грн. за період з 27.11.2015 по 01.07.2016 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, який наданий позивачем за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» за періоди зазначені позивачем, суд встановив, що розрахунок здійснено арифметично невірно, у зв'язку з чим, здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що вірний розмір 3% річних складає 1688,97 грн., інфляційних втрат - 5012,29 грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 88 193,50 грн. боргу, 1688,97 грн. 3% річних та 5012,29 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«ЛінктелВ» (07332, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Козаровичі, вул. Кірова, буд. 2-Д, код ЄДРПОУ 37306307) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю В«ВасилівськеВ» (38743, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Василівка, вул. Дружби, буд. 2, код ЄДРПОУ 30296277) - 88 193 (вісімдесят вісім тисяч сто дев'яносто три) грн. 50 коп. основного боргу, 1688 (одну тисячу шістсот вісімдесят вісім) грн. 97 коп. 3% річних, 5012 (п'ять тисяч дванадцять) грн. 29 коп. інфляційних втрат та 1423 (одну тисячу чотириста двадцять три) грн. 42 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 27.09.2016р.

Суддя О.В. Щоткін