Рішення

від 19.09.2016 по справі 911/2326/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"19" вересня 2016 р. Справа № 911/2326/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Нано-СітіВ» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«АльянсенергосервісВ» , м. Переяслав-Хмельницький

про стягнення 133 938,61 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач - не з'явився;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю В«Нано-СітіВ» (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«АльянсенергосервісВ» (відповідач) про стягнення 133 938,61 грн.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач посилається на те, що в процесі отримання замовленого у відповідача товару, позивач виявив істотні недоліки, у зв'язку з чим повернув даний товар.

В свою чергу, відповідач не повернув суму попередньої оплати за товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2016 було порушено провадження у справі № 911/2326/16 та призначено до розгляду на 08.08.2016 року.

Позивач та відповідач, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №0113324959172 та № 0840002656874, не забезпечили явку своїх повноважних представників в судове засідання 19.09.2016 року, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення до суду не надсилали.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка повноважних представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 ГПК України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

19.09.2016 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності суд,-

встановив:

Як зазначено в позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю В«Нано-СітіВ» (позивач) замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю В«АльянсенергосервісВ» (відповідача) товар, а саме КТП630/10/04 з трансформатором ТМ-630 кВа загальною вартістю 168 000,00 грн.

Позивачем було сплачено передоплату за товар на рахунок відповідача в розмірі 120 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1610 від 29.01.2016 та в розмірі 48 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1667 від 26.02.2016.

08 квітня 2016 року відповідач надіслав перевізником товар. В процесі отримання товару позивачем були виявлені недоліки товару, які зафіксовані в Акті невідповідності якості товару від 08.04.2016 року, засвідченим представниками електромонтажної компанії.

21 квітня 2016 року видатковою накладною № ВП-0000009 від 21.04.2016 позивач повернув товар відповідачеві.

Станом на 05.07.2016 року відповідач повернув позивачу 35 000,00 грн. попередньої оплати за товар, що свідчить про те, що відповідач визнав факт поставки товару неналежної якості.

Втім, на момент винесення рішення відповідач не повернув позивачу 133 000,00 грн. попередньої оплати за товар.

Посилаючись на істотне порушення відповідачем вимог щодо якості товару у господарському зобов'язанні, позивач на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача сплачені за товар кошти в сумі 133 000,00 грн.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами фактично склалися правовідносини поставки товару.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення містяться в ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Виходячи із статті 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

У частині 3 статті 681 ЦК України зазначається, що виготовлювач повертає покупцеві грошову суму, сплачену ним за товар, у момент фактичного повернення покупцем такого товару виготовлювачу чи іншій особі, уповноваженій виготовлювачем, або в інший строк за домовленістю з покупцем.

В зв'язку з тим, що відповідач доводів позивача не спростував та не надав доказів повернення попередньої оплати за товар неналежної якості, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення 133 000,00 грн. є правомірною.

Крім суми основного боргу позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 938,61 грн. пені.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку наявного у матеріалах справи, позивач посилається на ст. 625 ЦК України та здійснює розрахунок 3% річних.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач помилково зазначив у позові про стягнення пені, оскільки фактично просить стягнути 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням процентів річних не виникає у випадках повернення сум авансу та завдатку, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» та постановах Верховного суду України від 15.10.2013 № 3-30гс-13 та від 16 вересня 2014 року №3-90гс14.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати є безпідставними та не підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 133 000,00 грн. основного боргу. В іншій частині позову суд відмовляє.

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 10 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката, позивач надав копію свідоцтва № 3187 про право заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1, копію платіжного доручення № 2077 від 13.07.2016, відповідно до якого були оплачені послуги адвоката та копію договору про надання правової (адвокатської) допомоги від 04.07.2016.

Статтею 44 ГПК України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи.

Відшкодування цих витрат пов'язаних з оплатою послуг адвокатів здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено правовий статусу адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів позивачем, суд дійшов висновку, що позивачем понесені витрати в сумі 10 000,00 грн. на оплату послуг адвоката в розумінні статті 44 ГПК України.

Разом з тим, суд вважає заявлену суму у розмірі 10 000,00 грн. за оплату послуг адвоката неспіврозмірною та завищеною.

Згідно з п. 11 Інформаційного листа ВГСУ № 01-8/155 від 13.02.2002, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним,тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Аналогічні положення викладені у п.6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р.

Згідно статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи те, що при визначенні суми витрат на послуги адвоката, що підлягає до стягнення слід дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокатської етики, а саме: наявність певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, суд вирішив дослідити спів розмірність гонорару, виконаній адвокатом роботі.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Матеріали справи не містять акту виконаних робіт, що не дає можливості суду визначити об'єм робіт, який фактично був виконаний адвокатом за договором про надання правової (адвокатської) допомоги від 04.07.2016.

У свою чергу, з матеріалів справи, вбачається лише, що правова допомога, надана адвокатом ОСОБА_1 позивачу, полягала виключно у написанні позовної заяви, оскільки в судове засідання адвокат не зявився.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи акту виконаних робіт, вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; а також враховуючи те, що отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги ціну позову, тривалість розгляду і незначну складність справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн. є неспіврозмірними та завищеними.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи вищезазначені приписи законодавства України, суд дійшов висновку про зменшення вищезазначеної суми до 5000 грн. 00 коп.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«АльянсенергосервісВ» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 38-А, оф. 5, код ЄДРПОУ 39607025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Нано-СітіВ» (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 8, к. 22, код ЄДРПОУ 37192738) - 133 000 (сто тридцять три тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 1995 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 27.09.2016р.

Суддя О.В. Щоткін